Рішення № 137750722, 14.08.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 753/5677/24-ц

пр. 2-2186/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Андрієнко І.І.,

за участю:

представника позивача: не з`явився,

відповідача-1: не з`явився,

відповідача-2: не з`явився,

відповідача-3: не з`явився,

третьої особи-1: не з`явилася,

представника третьої особи-2: не з`явився,

третьої особи-3: не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича, Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - відповідач-3, ОСОБА_4 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича (далі - третя особа-1, Приватний нотаріус Бродський В.В.), Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - третя особа-2, Перша Київська нотаріальна контора), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни (далі - третя особа-3, Приватний нотаріус Чорногуз О.В.), в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.10.2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори, реєстровий № 2-971; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.06.2021 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., реєстровий № 735 та витребувати у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_1 ; ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 47,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 28 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 17 652,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_7 . До складу спадкового майна після його смерті входить наступне нерухоме майно: квартира АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 ; ? частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Зазначене нерухоме майно раніше належало на праві приватної власності бабусі (матері батька), ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . У встановлений законом строк його батько, ОСОБА_7 , звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5 . Однак, за життя не встиг отримати свідоцтво про право на спадщину. Після смерті батька позивач, як спадкоємець, звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Постановою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. від 13.01.2024 року № 07/02-31 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на майно, а також роз`яснено право на звернення до суду. Поряд з цим, позивачу стало відомо, що 04.10.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори, реєстровий № 2-971. Водночас державна реєстрація права власності на нерухоме майно відбулася лише 26.05.2021 року. У подальшому, 10.06.2021 року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., реєстровий № 735, проте ОСОБА_6 помер задовго до його укладення - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач наголошує, що у покійної ОСОБА_5 було відсутнє волевиявлення на відчуження вказаної квартири. Відтак, квартира вибула з її законного володіння поза її волею, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права. Окрім цього, наступний договір купівлі-продажу квартири від 10.06.2021 року був укладений не лише після смерті його батька позивача, але й від імені самої померлої особи.

Разом із поданням позовної заяви, позивачем подано клопотання про витребування доказів у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича; у Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 року, справу було передано судді Дарницького районного суду м. Києва Лужецькій О.Р.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2024 року, справу було розподілено та передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2024 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича, Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом; підготовче засідання у справі призначено на 05.09.2024 року.

22.07.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Першої Київської державної нотаріальної контори надійшла заява, яка була передана головуючому судді 05.08.2024 року, у якій остання просила розглядати справу без їх участі та прийняти рішення згідно з чинним законодавством України.

05.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гапеки Т.В. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 05.09.2024 року, без фіксування технічними засобами.

05.09.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача -3 - адвоката Мацко М.А. надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 05.09.2024 року, без фіксування технічними засобами, в якій останній просив відкласти розгляд справи.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2024 року, у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача-3 про відкладення розгляду справи, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 05.11.2024 року

03.10.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача -3 - адвоката Гудими В.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Оскільки позивач не має жодного відношення до квартири АДРЕСА_6 , а його посилання на відсутність 04.10.2012 року волі ОСОБА_8 на відчуження вказаної квартири є безпідставними та надуманими, оскільки не існує жодного рішення суду про визнання фізичної особи ОСОБА_8 недієздатною, жодної судово-психіатричної експертизи за якою було б встановлено, що ОСОБА_5 у момент вчинення правочину перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та могла керуватися ними не призначено. ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою та не мав інших спадкоємців, зокрема, сина. Більше того, рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2023 року у справі № 370/2245/21 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства задоволено; встановлено факт батьківства, а саме: ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_1 ; зобов`язано Шевченківський районний відділ у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ у місті Києві внести зміні до актового запису № 502. Таким чином, до липня 2023 року позивач мав по батькові ОСОБА_9 і лише у 39 років став ОСОБА_9 . Водночас ОСОБА_4 з 10.06.2021 року є законним та єдиним власником квартири АДРЕСА_6 .

31.10.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла заява, яка була передана головуючому судді 04.11.2024 року, у якій остання просила розглядати справу без їх участі та прийняти рішення згідно з чинним законодавством України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни про витребування доказів задоволено; витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної (реєстраційної) справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 10.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївною, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року клопотання представника позивача - адвоката Гапеки Тетяни Валеріївни про витребування доказів задоволено; витребувано у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича належним чином засвідчену копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувати у Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчену копію спадкової справи, що була заведена після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2024 року приєднано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, у зв`язку із задоволенням клопотань представника позивача про витребування доказів, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 13.01.2025 року.

06.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла заява, у якій остання просила розглядати справу без їх участі та прийняти рішення згідно з чинним законодавством України.

23.12.2024 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Першої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи № 790/2015.

13.01.2025 року справу знято зі складу, у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному, підготовче засідання призначено на 05.03.2025 року.

08.01.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гапеки Т.В. надійшла відповідь на відзив, яка була передана головуючому судді 20.01.2025 року, у якій остання позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

03.03.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни надійшла належним чином засвідчена копія договору купівлі-продажу квартири від 10.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 735, а також документи, на підставі яких посвідчувався цей договір. Окрім цього, у поданих документах Приватний нотаріус просила розглядати справу у її відсутність.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича, Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 27.05.2025 року.

28.02.2025 року з використанням системи «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича надійшла копія спадкової справи № 07/2021, заведена після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

17.03.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла заява, яка була передана головуючому судді 31.03.2025 року, у якій остання просила розглядати справу без їх участі та прийняти рішення згідно з чинним законодавством України.

Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2025 року приєднано до матеріалів справи копії спадкових справ, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 14.08.2025 року.

10.06.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Першої київської державної нотаріальної контори надійшла заява, у якій остання просила розглядати справу без їх участі та прийняти рішення згідно з чинним законодавством України.

06.08.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича надійшла заява, у якій останній просив розглядати справу без його участі.

14.08.2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача - адвоката Гапеки Т.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій остання зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судове засідання 14.08.2025 року учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв`язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України. Представник позивача у заяві від 14.08.2025 року просила суд розглядати справу у її відсутність. Третя особа-1 у заяві від 10.06.2025 року просив суд розглядати справу у його відсутність. Представник третьої особи-2 у заяві від 06.08.2025 року просила суд розглядати справу у її відсутність.

Оскільки згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Суд встановив, що 14.11.1985 року ОСОБА_5 набула право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 28 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданим Городищенською державною нотаріальною конторою 14.11.1985 року № 3248, що підтверджується листом Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації» від 13.09.2021 року № 455 (том 1, а.с. 43).

25.12.1991 року ОСОБА_5 набула право власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 47,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Вільшанською селищною радою 25.12.1991 року № 127, що підтверджується листом Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднання бюро технічної інвентаризації» від 13.09.2021 року № 454 (том 1, а.с. 42).

11.09.1992 року ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою № 8, реєстровий № 2У-238, зареєстрованого в БТІ 22.11.1992 року за реєстровим номером 34603 (том 1, а.с. 27-29).

05.10.1994 року ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житла Харківської районної державної адміністрації на підставі розпорядження (наказу) від 05.10.1994 року № 6634 року (том 1, а.с. 30-31).

25.10.1995 року ОСОБА_8 склала заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла своєму синові ОСОБА_7 , який посвідчений державним нотаріусом Сьомої київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 4у-2807 (том 2, а.с. 9).

04.10.2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2-971, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купив квартиру АДРЕСА_6 (том 2, а.с. 108).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Вільшанської селищної ради Городищенського району Черкаської області 25.12.2014 року, актовий запис № 41 (том 2, а.с. 5 зворотна сторона).

20.06.2015 року ОСОБА_7 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом та заповітом після смерті матері ОСОБА_8 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_7 (том 2, а.с. 5).

20.06.2015 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу № 790/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 40728133 від 20.06.2015 року (том 2, а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.03.2021 року, актовий запис № 6230 (том 2, а.с. 148).

05.04.2021 року ОСОБА_2 звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , з яким проживала однією сімє`ю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (том 2, а.с. 141).

05.04.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В. відкрито спадкову справу № 07-2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64221784 від 05.04.2021 року (том 2, а.с. 153).

Відповідно до інформаційних довідок КП КМР «КМ БТІ» від 05.05.2021 року № КВ-2021 № 12329 та від 06.05.2021 року № КВ-2021 № 12327 згідно з даними реєстрових книг Бюро квартира АДРЕСА_6 та квартира АДРЕСА_5 на праві власності зареєстровані за ОСОБА_5 (том 2, а.с. 221; 222).

26.05.2021 року рішенням Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 58368735 від 26.05.2021 року, право власності на квартиру АДРЕСА_6 зареєстровано за ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2012 року № 2-971, видавник: Сніжнянська державна нотаріальна контора Донецької області (номер запису про право власності 42156953), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 26097303 від 10.06.2021 року (том 2, а.с. 113).

10.06.2021 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В. та зареєстрований за реєстровим № 735, відповідно до умов якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_6 (том 2, а.с. 93).

07.08.2021 року ОСОБА_11 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті біологічного батька ОСОБА_7 (том 2, а.с. 224).

Так, згідно з повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , 07.08.2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) у графі батько ОСОБА_11 зазначено ОСОБА_12 (том 2, а.с. 225).

27.08.2021 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродським В.В. відкладено вчинення нотаріальної дії, а саме: для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, до 27.09.2021 року, для підтвердження родинних зв`язків ОСОБА_11 з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , а саме рішення суду про визнання батьківства (том 1, а.с. 226).

17.09.2021 року ОСОБА_3 звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , з яким проживала однією сімє`ю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (том 2, а.с. 226д).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00032654415 від 17.09.2021 року, встановлено, що 29.10.1988 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , єврейкою за національністю, було укладено шлюб (номер актового запису 1023), який складено Відділом ДРАЦС Печерського районного управління юстиції м. Києва. Зазначене також підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.10.1988 року серія НОМЕР_4 (том 2, а. с. 229а; а.с. 145).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00032654368 від 17.09.2021 року, у державному реєстрі відсутні записи про народження дітей, батьком яких є ОСОБА_7 (том 1, а.с. 229).

Постановою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. від 02.11.2021 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують родині та інші відносини спадкоємця із спадкодавцем (том 2, а.с. 239).

Так, рішенням Дзержинського районного суду Донецької області від 09.11.2021 року у справі № 755/14721/21 встановлено факт смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк Донецької області, Україна (том 1, а.с. 46-47).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17.07.2023 року у справі № 370/2245/21 встановлено факт батьківства, а саме: що ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зобов`язано Шевченківський районний у м. Києві відділ державної Реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ у м. Києві, - внести зміни до актового запису № 502 від 29.02.1984 року про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначивши батьком ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України; - внести зміни до актового запису № 502 від 29.02.1984 року про народження ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 , змінивши по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_8 » замість ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Рішення набрало законної сили 17.08.2023 року (том 2, а.с. 241).

Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 05.10.2023 року, яке постановою Київського апеляційного суду від 28.08.2024 року залишено без змін у позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , третя особа: ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання договорів недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння відмовлено (том 1, а.с. 160-165).

Відповідно до повторно виданого свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 30.11.2023 року, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), у графі «батько» ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_7 (том 2, а.с. 242).

10.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яким є: квартира АДРЕСА_5 ; квартира АДРЕСА_6 ; ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (том 2, а.с. 240).

Як визначено у ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як визначено у ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як визначено у ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Як визначено у ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Як визначено у ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Як визначено у ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно п.п. 4.15 п. 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Так, 13.01.2024 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бродського В.В. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_11 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилася після смерті його батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо реєстрації права власності за спадкодавцем. При цьому з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не оформив своїх спадкових справ. Окрім того, згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_6 зареєстрована за третьою особою (том 2, а.с. 248-249).

Вказана постанова прийнята відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Разом з тим, права спадкоємця, який позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, підлягають захисту судом.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Так, ОСОБА_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому законом порядку подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже він став власником майна з часу відкриття спадщини. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину чи державної реєстрації права власності не позбавляє спадкоємця права на захист свого майна.

Окрім цього, 26.05.2021 року право власності на спадкове майно (квартиру АДРЕСА_6 ) було зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 04.10.2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Ця реєстрація відбулася через 9 років після укладення договору, причому ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто на момент реєстрації права власності він уже був померлим і фізично не міг вчиняти жодних дій.

Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_7 померлий ОСОБА_6 нібито відчужив вказану квартиру ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В.

Оскільки з моментом смерті особи її цивільна правоздатність припиняється (ч. 4 ст. 25 ЦК України), державна реєстрація права власності на вказану квартиру за договором купівлі-продажу, здійснена після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , є неправомірною. На момент реєстрації вказане квартира вже увійшла до спадкової маси.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).

За приписами ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи викладене, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, ураховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на спірне майно, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на: квартиру АДРЕСА_5 ; квартиру АДРЕСА_6 ; ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв, але не оформив спадкові права після смерті спадкодавця (бабусі) ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_6 , слід зазначити наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як визначено у п. п. 21, 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 2 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (ст. ст. 387, 388 ЦК України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред`явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Правила частини першої статті 388 ЦК стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно. При цьому стаття 400 ЦК вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Разом з тим стаття 330 ЦК передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребуване в нього…Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16).

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. постанову Великої Палати від 14.12.2022 року в справі № 461/12525/15-ц).

Верховний Суд дійшов висновку, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням (див. постанову Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 645/4220/16-ц).

Відповідно до пункту 51 постанови Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 669/927/16-ц однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

Згідно із пунктом 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) сформульовані висновки, відповідно до яких за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19 сформовано висновок, за змістом якого добросовісний набувач, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (прилюдних торгів у межах здійснення виконавчого провадження).

Аналізуючи викладене, оскільки спірна квартира була поза волею її власника (а спадкоємець не давав згоди на реєстрацію та продаж), а в інший спосіб порушене право позивача не може бути задоволено, суд дійшов висновку про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 .

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про витребування із чужого незаконного володіння квартири, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 04.10.2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений державним нотаріусом Сніжнянської державної нотаріальної контори, реєстровий № 2-971 та договору купівлі-продажу від 10.06.2021 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В., реєстровий № 73, слід зазначити наступне.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16; пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18; пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі № 334/3161/17).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21) зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21.08.2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22.01.2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22.06.2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

Отже, у зв`язку з відчуженням квартири АДРЕСА_6 особою, яка не була спадкоємцем, на користь добросовісного набувача, належним способом захисту прав позивача є пред`явлення віндикаційного позову - про витребування цього майна від особи, яка є його останнім набувачем.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, є неналежним способом захисту прав позивача та не підлягають задоволенню з цих підстав.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 17 652,40 грн., що підтверджується копіями квитанцій від 12.03.2024 року.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача-3 підлягає судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 328, 387, 388, 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1225, 1258, 1261, 1267, 1296, 1297, 1298 Цивільного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 90, 92, 95, 133-141, 223, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського Валерія Володимировича, Першої Київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольги Валеріївни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв, але не оформив спадкові права після смерті спадкодавця (бабусі) ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:

- квартиру АДРЕСА_5 ;

- квартиру АДРЕСА_6 ;

- ? частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_6 .

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач-2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач-3: ОСОБА_4 , АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_9 .

Третя особа-1: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бродський Валерій Володимирович, АДРЕСА_12 .

Третя особа-2: Перша Київська державна нотаріальна контора Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 11, код ЄДРПОУ 02901807.

Третя особа-3: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорногуз Ольга Валеріївна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, офіс 12.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 03.11.2025 року.

Суддя І.В. Григоренко