Ухвала суду № 137750570, 25.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4400/26

Провадження №2-ві/367/17/26

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені заяву представника Коцюбинської селищної ради Київської області Даніша С.П. про відвід судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В., подану у цивільній справі № 367/4400/26 за позовом ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В. перебуває цивільна справа № 367/4400/26 за позовом ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання права власності.

28.05.2026 від представника Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області - Даніша Сергія Павловича надійшла заява про відвід судді.

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В. від 18.05.2026 відкрито провадження у справі № 367/4400/26.

Звертає увагу, що цим же складом суду розглядалась по суті позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_9 , ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», Коцюбинська селищна рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном.

Рішенням Ірпінського міського суду від 02.08.2022 року у справі №367/7905/18 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи ОСОБА_9 , ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», Коцюбинська селищна рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном задоволено. Вказаним рішенням Ірпінського міського суду було зобов`язано відповідачів у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме: звільнити офісно-складське приміщення літ. «Г`за адресою: АДРЕСА_1 площею 87,4 м кв.: побутове приміщення № 1 площею 81,0 м2, побутове приміщення № 2 площею 2,2 м2 групи приміщень № 8; коридор № 4 площею 4,2 м2 групи приміщень № 1; звільнити земельну ділянку кадастровий номер 3210946200: 01: 015: 0005 площею 84,1 м2 (0,00841 га), яку займають офісно-складські приміщення літ. "Г" за адресою: АДРЕСА_1 площею 87,4 м кв, знести самочинно виконану добудову над частиною офісно-складського приміщення літ. "Г" за адресою: АДРЕСА_1 , побутовим приміщенням № 1 площею 81,0 м2. В подальшому постановою Київського апеляційного суду від 09.03.2023 року постановлено рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02.08.2022 року скасувати та ухвалити по справі судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити. Предметом позовної заяви ОСОБА_2 до Коцюбинської селищної ради у справі №367/4400/26 є визнання права власності на об`єкт нерухомого майна: офісно-складські приміщення під літерою «Г» площею 565, 3 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на той же об`єкт нерухомого майна щодо якого розгадалася справа про усунення перешкод у здійсненні права ним користування та розпорядження.

Так, представником зазначено, що оскільки у провадженні цього ж судді перебувала справа №367/7905/18 щодо того самого об`єкта нерухомого майна, а саме офісно-складські приміщення під літерою «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в межах якої суддею вже досліджувалися обставини, що мають істотне значення і для даної справи, надавалась оцінка доказам, правовому статусу об`єкта, правам та поведінці сторін, а також фактично була сформована правова позиція щодо спірних правовідносин, яка в подальшому була скасована постановою Київського апеляційного суду, існує об`єктивний ризик того, що при розгляді цієї справи суддя може бути пов`язаний власними попередніми висновками та оцінками, сформованими в іншому провадженні щодо того самого об`єкта спору. Це створює обґрунтовані сумніви у здатності суду забезпечити повністю незалежний та неупереджений розгляд справи. Під час розгляду зазначеної справи судом досліджувалися обставини користування спірним майном, правові підстави володіння та користування нерухомістю, правовий статус сторін щодо цього об`єкта, а також оцінювалися докази, які безпосередньо пов`язані з предметом розгляду у даній справі про визнання права власності. Незважаючи на відмінність предметів позову, обидві справи є взаємопов`язаними, оскільки стосуються одного й того ж об`єкта нерухомого майна, тих самих сторін та взаємопов`язаних правовідносин. Встановлення обставин у справі про усунення перешкод у користуванні нерухомістю неминуче передбачало оцінку прав сторін щодо спірного майна, що має істотне значення і для вирішення спору про визнання права власності.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що позиція судді Мерзлого Л.В. щодо суті спірних правовідносин уже відома й викладена у рішенні Ірпінського міського суду Київської областіу справі № 367/7905/18, яка скасована судом апеляційної інстанції, заявник вважає, що з метою усунення сумнівів в неупередженості і необ`єктивності судді, а також для забезпечення довіри учасників справи до суду, є всі підстави, визначені ст. ст. 36,40 ЦПК України, для заявлення відводу у цій справі.

Ухвалою від 02.06.2026, суддя Мерзлий Л.В. дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, заяву передано на розгляд іншому судді Ірпінського міського суду Київської області, визначеному в порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2026, заяву про відвід передано на розгляд судді Третяк Я.М.

Відповідно до ч.8 ст.40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали заяви про відвід, а також матеріали цивільної справи №367/4400/24, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, у провадженні судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В. перебуває цивільна справа № 367/4400/26 (провадження № 2/367/5573/2026) за позовом ОСОБА_2 до Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання права власності, в якій позивач просить суд: визнати за нею право власності на об`єкт нерухомого майна: офісно - складські приміщення під літерою «Г» площею 565,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Також встановлено, що у провадженні судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В. перебувала цивільна справа № 367/7905/2018 (провадження № 2/367/492/2022) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», Коцюбинська селищна рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном.

Рішенням суду від 02.08.2022 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: ОСОБА_9 , ПАТ «Білицький завод «Теплозвукоізоляція», Коцюбинська селищна рада, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном задоволено.

Зобов`язано відповідачів у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , усунути перешкоди ОСОБА_2 (особова картка платника податків НОМЕР_1 ) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, а саме:

звільнити офісно-складське приміщення літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_1 площею 87,4 м кв.: побутове приміщення № 1 площею 81,0 м2, побутове приміщення №2 площею 2,2 м2 групи приміщень № 8; коридор № 4 площею 4,2 м2 групи приміщень № 1;

звільнити земельну ділянку кадастровий номер 3210946200: 01: 015: 0005 площею 84,1 м2 (0,00841 га), яку займають офісно-складські приміщення літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_1 площею 87,4 м кв.

знести самочинно виконану добудову над частиною офісно-складського приміщення літ. «Г» за адресою: АДРЕСА_1 - побутовим приміщенням №1 площею 81,0 м2.

Постановою Київського апеляційного суду Київської області від 09.03.2023 рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 серпня 2022 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Верховного суду від 05.01.2024, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року скасовано. Справу № 367/7905/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Звертаючись до суді із заявою про відвід судді Мерзлому Л.В., представником заявника зазначено, що оскільки у провадженні цього ж судді перебувала справа №367/7905/18 щодо того самого об`єкта нерухомого майна, а саме офісно-складські приміщення під літерою «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в межах якої суддею вже досліджувалися обставини, що мають істотне значення і для даної справи, надавалась оцінка доказам, правовому статусу об`єкта, правам та поведінці сторін, а також фактично була сформована правова позиція щодо спірних правовідносин, яка в подальшому була скасована постановою Київського апеляційного суду, існує об`єктивний ризик того, що при розгляді цієї справи суддя може бути пов`язаний власними попередніми висновками та оцінками, сформованими в іншому провадженні щодо того самого об`єкта спору. Це створює обґрунтовані сумніви у здатності суду забезпечити повністю незалежний та неупереджений розгляд справи. Під час розгляду зазначеної справи судом досліджувалися обставини користування спірним майном, правові підстави володіння та користування нерухомістю, правовий статус сторін щодо цього об`єкта, а також оцінювалися докази, які безпосередньо пов`язані з предметом розгляду у даній справі про визнання права власності. Незважаючи на відмінність предметів позову, обидві справи є взаємопов`язаними, оскільки стосуються одного й того ж об`єкта нерухомого майна, тих самих сторін та взаємопов`язаних правовідносин. Встановлення обставин у справі про усунення перешкод у користуванні нерухомістю неминуче передбачало оцінку прав сторін щодо спірного майна, що має істотне значення і для вирішення спору про визнання права власності.

Згідно з частиною першою статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ст. 3 Конституції утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст.ст. 2, 7 Закону «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що кожен має право на справедливий розгляд своєї справи неупередженим, безстороннім судом.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В свою чергу, частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93): суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.

Повинно бути визначено, окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.

Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву у неупередженості суду (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 44; «Пабла Кю проти Фінляндії» (Pabla Ky v. Finland), пункт 30; від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 96).

У кожному окремому випадку необхідно визначити чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості з боку суду (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП],пункти 97, 102).

Підстави відводу судді перелічені у статті 36 ЦПК України. Так, у пункті п`ятому частини першої статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Тобто і цивільним процесуальним законом чітко визначені підстави відводу судді, одним з яких є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відвід (самовідвід) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він дозволяє виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» закріпив, що ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

У постанові від 28 жовтня 1998 року у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain) ЄСПЛ зазначив, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати в людей.

У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуга проти України» ЄСПЛ наголосив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні від 01 жовтня 1982 року у справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами, провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина в конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.

У деяких випадках додаткову гарантію безсторонності судді надає вимога об`єктивної безсторонності (рішення ЄСПЛ від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom)). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium)).

Вимога «безсторонності» згідно з судовою практикою ЄСПЛ (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своєму рішенні від 08 квітня 2010 року у справі «Фельдман проти України» (заяви № 76556/01 та 38779/04) ЄСПЛ визнав порушенням статті 6 § 1 Конвенції незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності.

У пункті 25 розділу «Критерії неспроможності» Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя встановлено, що суддя не може слухати судову справу, якщо є об`єктивні побоювання, що він не зможе розглядати справу неупереджено або його участь у цій справі може спровокувати конфлікт інтересів, що несумісний з виконанням ним судових функцій.

Пунктом 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість з боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього і в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У пункті 66 рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (заява № 4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 § 1 Конвенції за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Так, за суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді.

Відповідно до об`єктивного критерію необхідно визначити, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення ЄСПЛ від 24 лютого 1993 року у справі «Фей проти Австрії», від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)).

Необхідність відводу судді від участі в розгляді справи у будь-якому випадку, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді, та про задоволення такої заяви підтвердила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі № 908/137/18 (провадження № 12-106гс19), в якій виснувала, що хоч поведінка судді-доповідача й не дає жодних об`єктивних підстав вважати, що вона не є безсторонньою або що їй бракує неупередженості під час розгляду справи, однак, враховуючи значення, яке має вирішення справи № 908/137/18 для правової системи України, а також для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви в неупередженості судді-доповідача під час вирішення справи, клопотання про відвід судді-доповідача необхідно задовольнити.

Тобто розгляд питання про відвід є виконанням вимог статті 6 § 1 Конвенції щодо забезпечення принципів незалежності та неупередженості суду, який має бути максимально безстороннім та об`єктивним, а також з метою усунути будь-які сумніви в забезпеченні незалежною державою принципу справедливості судочинства.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду у справі № 705/2159/19 від 29 лютого 2024 року.

Як уже зазначалось судом, згідно з частинами другою та третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Обставин про неупередженість судді Мерзлого Л.В. зазначених представником заявника не встановлено.

Разом з тим, з наведеного в заяві вбачається, що у сторони відповідача склалось власне стійке суб`єктивне враження про упередженість та необ`єктивність головуючого судді по цій справі.

У даному випадку, законність та обґрунтованість рішення, ухваленого судом в складі головуючого судді Мерзлого Л.В. за результатами розгляду справи, особливо, якщо воно буде винесено на користь позивача або якщо позовні вимоги будуть задоволені частково, відповідач у силу власного сприйняття процесу та суб`єктивної оцінки дій головуючого судді з позиції існуючої, на його думку, упередженості, буде ставитись під сумнів.

А тому суд не може залишити поза увагою ту обставину, що у сторони відповідача склалося суб`єктивне стійке переконання про необ`єктивність та упередженість судді в даній справі, а також формування у судді правової позиції щодо спірних правовідносин, що може стати причиною недовіри до об`єктивності, справедливості, неупередженості та законності майбутнього судового рішення у справі незалежно від результатів її розгляду.

Важливим є виключити будь-які сумніви сторони в законності та обґрунтованості будь-якого судового рішення по цій справі, що є можливим тільки в тому випадку, якщо справу розгляне інший склад суду.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення права особи на розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, та з метою недопущення у сторін та стороннього спостерігача сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді справи, та з метою усунення в майбутньому будь-яких нарікань на необ`єктивність та упередженість головуючого, заява про відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36-40, 247, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Коцюбинської селищної ради Київської області Даніша С.П. про відвід судді Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В., подану у цивільній справі № 367/4400/26 за позовом ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання права власності задовольнити.

Відвести суддю Ірпінського міського суду Київської області Мерзлого Л.В. від розгляду цивільної справи № 367/4400/26 (провадження № 2/367/5573/26) за позовом ОСОБА_1 до Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання права власності.

Передати дану справу для проведення автоматизованого розподілу між суддями в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 14 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням -http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Я.М.Третяк