Рішення № 137748740, 26.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/109/26

Провадження № 2/201/84/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Капельки Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

30 грудня 2025 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, в якому просив суд:

-Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України компенсацію матеріальної шкоди в сумі 492 157,41 грн. та компенсацію моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 200 000 грн.

-Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України судові витрати які складаються з сплаченого судового збору в сумі 6921,57 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 50 000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 27 квітня 2022 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 42022102070000148, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 110-2 КК України відносно службових осіб юридичної особи ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» Код ЄДРОПОУ 4433797.

Відомості були внесені на підставі того, що до Подільської окружної прокуратури м. Києва з ГУ «Д» ДЗНД СБУ України надійшли матеріали відповідно до яких службові особи ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» можливо здійснюють свою фінансову діяльність на території України з метою подальшого фінансування дій по зміні меж території та державного кордону України та порушення порядку, встановленого конституцією України. А також за фактом можливого заволодіння грошовими коштами шахрайським шляхом, з використанням електронно обчислювальної техніки службовими особами ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія».

08 липня 2022 року досудове розслідування кримінальних правопорушень було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України внаслідок встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Корніцького Т.В. від 08 липня 2022 року, погодженою т. в. о. начальника слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції в м. Києві полковником поліції Журавель О.В. але, 22 травня 2022 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва Сергієм Ходаківським було винесено постанову про надання дозволу на проведення обшуку.

Вказаною постановою було задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва Денисової Т.О. у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 110-2 КК України про надання дозволу на проведення обшуку. Надано дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНП у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року на проведення обшуку офісного приміщення в якому ОСОБА_3 здійснює свою діяльність за адресою АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення речей, документів, чорнових записів, комп`ютерної техніки, ноутбуків, планшетів, ПЕОМ (персональні електронні обчислювальні машини), мобільних телефонів (в тому числі інформації на мобільних додатках «Viber», «WhatsApp», «Telegram», тощо), флеш-карт, карт пам`яті, програмно-апаратного обладнання та магнітних носіїв інформації на яких міститься інформація та документи щодо отримання ліцензії ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» (ЄДРПОУ 44339797) на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності, та які мають відношення до власників бренду організатора азартних ігор «1XBET», а також грошових коштів від вказаної незаконної діяльності без підтверджуючих документів про їх походження та інших документів, які можуть мати важливе доказове значення під час досудового розслідування.

На підставі вказаної постанови прокурора 23 травня 2022 року було проведено обшук прокурором Подільської окружної прокуратури м. Києва Байчис Д.В. у присутності двох понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 , за участю адвоката Логвінова С.С., про що складено відповідний протокол.

Насправді, обшук був проведений у будинку АДРЕСА_1 , а не 5А як зазначено у постанові про обшук та у протоколі про обшук.

Будинку 5А не існує, ця обставина підтверджується витягом з ДРРП. Будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 . Цей факт підтверджується витягом з ДРРП.

На підставі довіреності НОВ 763601 виданої 22.10.2019 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Марченко Т.І. уповноважила ОСОБА_3 користуватись - мати вільний доступ до будинку АДРЕСА_1 та здійснювати відповідний нагляд за цією будівлею, користуватись іншими правами згідно довіреності, тощо.

Під час проведення обшуку у належному ОСОБА_6 нежитловому приміщенні працівники правоохоронних органів спричинили значні пошкодження рухомого майна, яке знаходилось у будинку та належало ОСОБА_3 та нерухомого майна, офісного приміщення, яке належить ОСОБА_6 на праві власності. Співробітники прокуратури, поліції та Служби безпеки України безпідставно та незаконно потрапили до приміщення та відмовились чекати господаря або його законного представника з ключами та виламали двері. Все це вони зробили для того, щоб потрапити у середину офісного приміщення самим без власників приміщення та інших заінтересованих осіб. Доки в офіс прибув адвокат, співробітники прокуратури, поліції та СБУ болгаркою пошкодили сейфи та без присутності свідків незаконно заволоділи грошовими коштами в сумі приблизно 150 тисяч доларів. Всі пошкодження зафіксовано в Акті, складеному 24 травня 2022 року у присутності сусідів, адвокатів, власників пошкодженого майна а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , адвокат ОСОБА_13 , адвокат Логвінов С.С., ОСОБА_14 , до акту додано фотографії пошкодженого майна - 44 додатки.

Так, посадові особи органу досудового слідства, прокурор та працівники СБУ відкрили вхідні двері до приміщення за допомогою лома, чим пошкодили їх. Переміщуючись по приміщенням зазначеної будівлі дані особи знищили систему контролю доступу в приміщення, активну систему охорони, систему відеоспостереження з їх кабельними комунікаціями, сейфи та інше рухоме майно. Вказані пошкодження були зафіксовані в акті та протоколі обшуку.

Так, внаслідок незаконних дій групи осіб під керівництвом прокурора ОСОБА_15 було пошкоджено:

Два сейфа дводверних сірого кольору;

Сейф чотири дверний сірого кольору в прим. 1 підвалу Будівлі;

Сейф касовий броньований чорного кольору дводверний з сейфовими ячейками ПАРИТЕТ-К, модель CLII 180KK;

Банківський сейф сірого кольору «Паритет», СБ 2 1500 (190), заводський № 150;

Сейф схований та стіна в прим. 3 підвалу Будівлі, в сейфі відсутні грошові кошти в розмірі 200 000 доларів США;

Сейф для зброї ПАРИТЕТ-К, модель G130;

Сейф касовий GLOBE, Multisafe, type: D/DS;

Сейф чорного кольору дводверний;

Шафа металева ПРАКТИК М-18 NEW, 2 од.;

Шафа металева ПРАКТИК АМ 1845/4.

Зруйновано систему охоронної сигналізації будівлі, а саме: Систему контролю доступу (СКД). Активну систему охорони (АСО). Кабельні комунікації (КК). Систему відеоспостереження (СВ).

Кодова клавіатура ATIS 4 од. Ригельний замок YB-100+ 4 од. Панель виклику ARNY. Кнопка виходу 4 од. Доводчик дверей «KING» (500 кг) 4 од. Домофон KOCOM KCV-544

1 поверх Датчик відчинення вікна SATEL K-1 24 од. Датчик розбиття скла CROW GBD-2 11 од. Датчик руху CROW SWAN QUAD 15 од. Охоронна клавіатура DSC 5501

Підвал Врізний датчик відчинення 7 од. Датчик відчинення вікна SATEL K-1 8 од. Охоронна клавіатура DSC 5501 3 од. Датчик руху CROW SWAN QUAD 9 од. Суміщений датчик руху та розбиття СROW SWAN PGB Сирена LD-95 . Датчик відчинення SATEL B-3A 4 од. Вібродатчик OPTEX VIBRO 2 од. Централь DSC PC 1864 h Розширювач зон DSC 2 од. GSM передавач Лунь 9-с

2 поверх Охоронна клавіатура DSC 5501 Датчик відчинення вікна SATEL K-1 Централь DSC PC 1864 h Розширювач зон DSC 3 од. GSM передавач Лунь 9-с, 2 од. Сирена LD-95 Суміщений датчик руху та розбиття GROW SWAN PGB 7 од. Датчик руху CROWN SWAN QUAD Врізний датчик відчинення 6 од.

В Будівлі фізично вирвані та зруйновані кабельні комунікації СКД та АСО.

Зірвано та пошкоджено аналогову купольну відеокамеру спостереження KPC 133ZEWP/F36-T та пошкоджено стіну в приміщенні 19 І поверху Будівлі, залишки кріплень камери розкидані по підлозі, камера зникла.

Зірвано та пошкоджено відеокамеру спостереження SEKWON №320323, 2.0 mega pixel, 4-9 mm 1:1,4 та пошкоджено стіну в приміщенні 12 І поверху Будівлі, камеру зламано.

Зірвано та пошкоджено відеокамеру спостереження HIKVISION DS-2CD2432F-IW 4 mm та пошкоджено стіну в приміщенні 4 IІ поверху Будівлі, камеру зламано

Зірвано та пошкоджено відеокамеру спостереження HIKVISION DS-2CD2432F-IW 2.8 mm та пошкоджено стіну в приміщенні 19 IІ поверху Будівлі.

Зірвано та пошкоджено відеокамеру спостереження HIKVISION DS-2CD2432F-IW 2.8 mm та пошкоджено стіну в приміщенні 12 IІ поверху Будівлі, камеру зламано

Зірвано та пошкоджено відеокамеру спостереження AVG801H (4-9 мм) та пошкоджено стіну в приміщенні І підвалу Будівлі, камеру зламано

Зірвано та пошкоджено відеокамеру спостереження AVG801H (4-9 мм) та пошкоджено стіну в приміщенні 1 підвалу Будівлі, камеру зламано.

Зірвано та пошкоджено аналогову купольну відеокамеру спостереження KPC 133ZEWP/F36-T та пошкоджено стелю в приміщенні 14 підвалу Будівлі, залишки кріплень камери та камера розкидані по підлозі

Комплекс охоронної системи який складається з КК, СКД, АСО та СВ фактично зруйнований, ремонту або відновленню не підлягає.

Дане майно належить позивачу на праві власності на підставі договору № 2009/11/02/2 від 02.11.2009 та товарного чеку № 0003/11/2009 від 15.11.2009.

Вказані обставини можуть підтвердити свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які були в Будівлі та на її території під час обшуку.

Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/104-22/13145-ТВ здійсненого 26.08.2022 року Дніпропетровським науково-дослідним експертно криміналістичним центром визначено розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику рухомого майна ОСОБА_3 внаслідок пошкодження цього майна внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб 23.05.2022 р. за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно вказаного висновку, розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику рухомого майна ОСОБА_3 внаслідок пошкодження цього майна внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб 23.05.2022 р. за адресою м. Дніпро, пров. Барикадний, 5, становить 492 157,41 грн.

Щодо незаконності обшуку зазначив, що 22 травня 2022 року керівником Подільської окружної прокуратури м. Києва Сергієм Ходаківським було винесено постанову про надання дозволу на проведення обшуку. Вказаною постановою було задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва Денисової Т.О. у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 110-2 КК України про надання дозволу на проведення обшуку офісного приміщення в якому ОСОБА_3 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з ЄДРДР органом досудового розслідування зазначено: Управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві. Юридична адреса даного ВП: м. Київ, вул. Ярославська, 20, що знаходиться в Подільському районі м. Києва. На вказану адресу розповсюджується юрисдикція Подільського районного суду м. Києва.

Отже, саме слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва мав розглядати клопотання про проведення обшуку та вирішувати питання щодо задоволення або відмови своєю ухвалою.

До того ж, відповідно до листа Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2022 року зазначено, що з часу введення в Україні військового стану суд працює. Робота слідчих суддів Подільського районного суду м. Києва з 24 лютого 2022 року організована та забезпечена відповідно умовам військового стану.

Жодних Розпоряджень Верховного Суду щодо зміни підсудності даного суду не приймалось, отже суд із початку збройної агресії російської федерації працював у звичайному режимі. Таким чином, у керівника Подільської окружної прокуратури м. Києва були відсутні законні підстави для винесення самостійно постанови про надання дозволу на проведення обшуку. Отже, керівник прокуратури вийшов за межі повноважень.

Надалі, ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про арешт вилученого майна. При цьому в ухвалі слідчий суддя звернув увагу на те, що починаючи з 23 лютого 2022 року Подільський районний суд міста Києва не припиняв свою роботу, а тому керівник відповідного органу прокуратури не мав повноважень на виконання функцій, передбачених пунктом 2 частини першої статті 615 КПК України.

Незважаючи на вищевказані обставини, ОСОБА_16 , шляхом винесення відповідних постанов, знову ініціював низку обшуків, які проведено 30 та 31 травня 2022 року.

Незаконність вищезазначеного обшуку вже була предметом розгляду у справі № 201/2129/24, яка перебувала у провадженні Соборного районного суду міста Дніпра за позовом ОСОБА_6 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Так, рішенням по справі № 201/2129/24 від 11 липня 2025 року, було встановлено наступне. Суд першої інстанції відхилив твердження представника прокуратури про те, що обшук проведений в будинку АДРЕСА_1 , оскільки свідки у справі, в тому числі й сам ОСОБА_3 , який згідно постанови про надання дозволу на проведення обшуку «здійснює в цьому будинку свою діяльність», пояснили, що обшук проведений в будинку АДРЕСА_2 . Внесення зауважень у протокол обшуку є правом, а не обов`язком. Інших доказів того, що обшук проведений саме в будинку АДРЕСА_1 суду не подано і в судовому засіданні не здобуто.

Відтак, суд дійшов висновку, що дозвіл на проведення обшуку будинку АДРЕСА_1 не надавався.

Також, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що доказів невідкладного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку будинку позивачки після його проведення суду також не подано, рівно як і ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку. Тому суд визнав доведеною неправомірність дій органу державної влади.

Незаконність дій органу досудового розслідування є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди фізичній особі на підставі ч. 2 ст. 1176 ЦК України.

Вказане рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року по справі № 201/2129/24 встановлено незаконність обшуку, проведено у будинку АДРЕСА_1 23 травня 2022 року, в результаті якої зазнало механічних пошкоджень майно, яке належить позивачу.

Тому позивач пославшись на вимоги ст. ст. 1176, 1166, 1172 ЦК України просив суд стягнути на його користь спричинену матеріальну та моральну шкоду (т. 1 а.с. 2-13).

26 січня 2026 року представником прокуратури подано відзив на позовну заяву в якій просили суд відмовити, з огляду на наступне.

Слідчий суддя Подільського районного суду міста Києва був об?єктивно позбавлений можливості виконати повноваження з розгляду клопотання про надання дозволу на обшуку в кримінальному провадженні.

До Подільської окружної прокуратури міста Києва 22 травня 2022р. о 18 год 45 хв (вихідний день) від ДЗНД СБ України надійшла відповідь на доручення, в якій вказано, що особи, які мають відношення до вчинення кримінального правопорушення, мають намір 23 травня 2022року знищити речі та документи, які можуть бути використані як докази їх протиправної діяльності. За таких обставин затримка в проведенні слідчих дій могла призвести до втрати речових доказів, у зв?язку з чим, такі повноваження були виконані керівником Подільської окружної прокуратури міста Києва на підставі п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України, який своєю постановою від 22 травня 2022 року надав дозвіл на проведення обшуку офісного приміщення за адресою: м. Дніпро, пров. Барикадний, 5а.

На підставі вищезазначеної постанови керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва проведено обшук в АДРЕСА_1 , в ході обшуку здобуто речові докази, призначено відповідну експертизу та ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 07 червня 2022 року накладено арешт на майно яке належить ОСОБА_3 із забороною розпоряджатися та користуватися цим майном.

Також ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 29 червня 2022 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 про начебто проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а не за адресою: АДРЕСА_1 , як це зазначено в протоколі обшуку.

При цьому суд, дослідивши протокол обшуку, в якому зазначено, що такий проведено за адресою: АДРЕСА_1 , який не містить зауважень в цій частині від представника володільця майна адвоката Логвінова С.С., враховуючи те, що відсутність відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомості не може достовірно свідчити про його не існування, слідчий суддя дійшов висновку, що особа, яка звернулась із скаргою, не надала достовірних та допустимих доказів (з процесуальних джерел, передбачених ч. 2 ст. 84 КПК України) на підтвердження вказаної обставини.

Слід зазначити, що на час прибуття прокурора та співробітників Служби безпеки України 23.05.2022 до офісного приміщення за адресою: м. Дніпро, пров. Барикадний, 5-A двері цього приміщення були зачинені, власник майна та його представник відмовились відчиняти дане приміщення для проведення слідчих дій. У зв`язку з чим, для досягнення мети обшуку згідно із ст. 236 КПК України прийнято рішення про відкриття закритих приміщень та сховищ.

Також у ході досудового розслідування допитано у якості свідків осіб, які були присутні при проведенні обшуку.

Всі присутні під час обшуку особи, розписались в протоколі обшуку і не вказували на розбіжність адрес у постанові про надання дозволу на проведення обшуку і за фактичним його проведенням.

Окрім цього вказує, що кримінальне провадження, внесене в ЄРДР 27 квітня 2022року за № 42022102070000148 триває, постанова про його закриття, на яку посилається позивач, скасована постановою першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва від 09 вересня 2022року

Постановою прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва від 26.12.2024 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27.04.2022 доручено слідчим слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області (СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області) на підставі ст. ст. 216, 218 КПК України. На теперішній час досудове розслідування у вказаному провадженні триває, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.01.2026 .

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року триває, тому рішення та дії посадових осіб прокуратури, що прийняті або вчинені на виконання повноважень, визначених ч. 1 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, у кримінальному провадженні № 42022102070000148 від 27 квітня 2022 року, у тому числі, щодо проведення зазначеного обшуку, мають бути предметом розгляду судом кримінальної юрисдикції та перевірятися в рамках дотримання вимог КПК України , а саме під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 КПК України.

Наразі відповідне рішення суду, яке встановило би неправомірність дій прокуратури (її посадових осіб) під час проведення 23 травня 2022 року обшуку та мало би преюдиціальне значення для справи № 201/109/26, не приймалось.

Таким чином, позивач не довів неправомірність дій (рішень) прокуратури, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями (рішеннями) і заподіяною шкодою, що виключає покладення відповідальності на державу у виді відшкодування матеріальної шкоди (т. 2 а.с.42-64)

03 лютого 2026 року представником позивача надано відповідь на відзив в якому він наполягав на обставинах викладених в позовній заяві (т. 2 а.с. 104-107).

Державна казначейська служба України право на надання відзиву не скористалася.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями Соборного районного суду міста Дніпра від 06 січня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с. 194-195).

Ухвалою судді від 09 січня 2026 року провадження у справі було відкрито, та призначено підготовче засідання. (т. 1 а.с. 196- 197).

26 січня 2026 року від прокурора надійшло клопотання про закриття провадження у справі (т. 2 а.с. 2-12).

30 березня 2026 року прокурором подано клопотання не брати до уваги докази подання позивачем, а саме договір № 2009/11/02/2 та товарний чек від 15 листопада 2009 року оскільки вони є нечитаємі (т. 2 а.с. 114-120)

30 березня 2026 року представником позивача подано клопотання про долучення постанови Верховного Суду в справі № 201/2129/24 (т. 2 а.с 125-145).

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року залишено без задоволення клопотання прокурора про закриття провадження у справі (т. 2 а.с. -157-160).

31 березня 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (т. 2 а.с .161-162).

11 травня 2026 року суд зобов`язав позивача надати до суду читаємі докази які були долучення до позовної заяви, а саме договір № 2009/11/02/2 та товарний чек від 15 листопада 2009 року оскільки вони є нечитаємі.

16 червня 2026 року в судовому засіданні представником позивача надано копію договору № 2009/11/02/2 та товарний чек від 15 листопад 2009 року в кращій якості які судом долученні до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні

Представник прокуратури заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримавши наданий письмовий відзив.

Представник Державної казначейської служби України позов не визнала, вказуючи на те, що служба є неналежним відповідачем. Також звернула увагу суду на судову практику стосовно вказівки рахунків у таких спорах.

Фактичні обставини, встановлені судом

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 180-183).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за параметрами: Дніпропетровська область, м. Дніпро, будинок 5-А, відомості відсутні (т.1 а.с. 184)

Відповідно до довіреності НОВ 763601 виданої 22 жовтня 2019 року ОСОБА_7 , приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Марченко Т.І. уповноважила ОСОБА_3 користуватись - мати вільний доступ до будинку АДРЕСА_1 та здійснювати відповідний нагляд за цією будівлею, користуватись іншими правами згідно довіреності (т. 1 а.с. 177-179).

На підставі до договору № 2009/11/02/2 від 02 листопада 2009 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_17 обладнання зазначене в додатку № 1 до договору (т. 1 а.с. 16-21). Згідно товарного чеку № 0003/11/2009 оплата проводилась готівкою в розмірі 447 989,53 грн

Постановою від 22 травня 2022 року керівник Подільської окружної прокуратури міста Києва Ходаківський С.П., розглянувши клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури міста Києва Денисової Т.О. у кримінальному провадженні №42022102070000148 від 27 квітня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 110-2 КК України, надав дозвіл слідчим групи слідчих Подільського УП ГУНІ у м. Києві та прокурорам групи прокурорів Подільської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні №42022102070000148 від 27 квітня 2022року на проведення обшуку офісного приміщення в якому ОСОБА_3 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукання та вилучення речей, документів, чорнових записів, комп?ютерної техніки, ноутбуків, планшетів, ПВОМ (персональні електронні обчислювальні машини), мобільних телефонів (в тому числі інформації на мобільних додатках «Viber», «WhatsApp», «Telegram», тощо), флеш-карт, карт пам?яті, програмно-апаратного обладнання та магнітних носіїв інформації - на яких міститься інформація та документи щодо отримання ліцензії ТОВ «Твоя Беттінгова Компанія» (ЄДРПОУ 44339797) на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності, та які мають відношення до власників бренду організатора азартних ігор «ІХВЕТ», а також грошових коштів від вказаної незаконної діяльності без підтверджуючих документів про їх походження та інших документів, які можуть мати важливе доказове значення під час досудового розслідування кримінального провадження (т.1, а.с.148-151)

На підставі цієї постанови 23 травня 2022 року було проведено обшук, про що складено протокол із вказівкою адреси проведення будинок АДРЕСА_1 , з переписом вилученого майна (т. 1 а.с. 143-147)

Актом від 24 травня 2022р. (т.1, а.с.42-46) виявлені та зафіксовані пошкодження в буд. АДРЕСА_1 .

08 липня 2022 року досудове розслідування кримінальних правопорушень було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України внаслідок встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Відповідно до Постанови про закриття кримінального провадження слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції Корніцького Т.В. від 08.07.2022, погодженою т. в. о. начальника слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ Національної поліції в м. Києві полковником поліції Журавель О.В (т. 1 а.с. 173-176)

Рішенням № 129дп-22 КДКП притягнуто керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_16 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани, датою вчинення ОСОБА_16 дисциплінарного проступку слід вважати 12, 20, 29 травня 2022 року, а саме винесення та підписання постанов про надання дозволу на проведення обшуків у кримінальних провадженнях № (конфіденційна інформація) у м. Львові та у м. Києві (т.1, а.с.152-157)

Згідно висновку експертного дослідження № ЕД -19/104-22/13145-ТВ від 26 серпня 2022р. судового експерта Жирко В.В. розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику рухомого майна ОСОБА_3 внаслідок пошкодження цього майна внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб 23 травня 2022 року за адресою АДРЕСА_1 становить 492 157, 41 грн (т. 1 а.с. 24-41).

07 серпня 2025 року ОСОБА_6 надала нотаріально посвідчену заяву Компетентному органу про те що все без виключення рухоме майно розташоване в нежитловій будівлі АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності та перебувало там на момент проведення обшуку 23 травня 2022 року не належить їй, а належало ОСОБА_3 та знаходилось там згідно їхніх з ним усних домовленостей (т. 1 а.с. 161-162).

Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року та постановою Верховного Суду справа № 201/2129/24 позов ОСОБА_6 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 737 625 гривень 20 копійок майнової шкоди, 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, 52 624 гривні 71 копійку судових витрат, а всього 810 249 (вісімсот десять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 91 копійку. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено (т. 1 а.с. 164-172).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 2 Конституції України як Основного Закону України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з частиною першою статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою.

Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади (тут і далі - йдеться також й про органи місцевого самоврядування, про що не зазначається з огляду на обставини цієї справи) у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Майновою шкодою є реальні збитки та втрачена вигода, що виникли внаслідок пошкодження, знищення майна або порушення прав власності. Вона включає витрати на відновлення майна, зменшення його вартості, а також упущену вигоду, яку особа могла б отримати за звичайних умов.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Третім обов`язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (див. висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що постановою від 22 травня 2022р. керівника Подільської окружної прокуратури міста Києва Ходаківського С.П. у кримінальному провадженні №42022102070000148 від 27 квітня 2022 року надано дозвіл на проведення обшуку офісного приміщення в якому ОСОБА_3 здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення.

Позивач наполягає на доведеності незаконності низки постанов про проведення обшуків, винесених керівником прокуратури Ходаківським С.П., рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 129дп-22 від 31 серпня 2022, а також є очевидним порушення процедури винесення постанов про проведення обшуку, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України. Проте вказане рішення не стосується обшуку, проведеного в приміщенні яким користувався позивач. ОСОБА_16 вчинені дисциплінарні проступки 12, 20, 29 травня 2022 року (винесення та підписання постанов про надання дозволу на проведення обшуків), а не 22 травня 2022р. Тому суд відхиляє доводи позивача у цій частині.

Разом з тим прокуратурою не надано доказів про надання дозволу на проведення обшуку у будинку АДРЕСА_1 , яким користувався позивач та де перебували його речі.

Доказів надання добровільної згоди власником або користувачем приміщення на проникнення до будинку АДРЕСА_1 подано не було.

Невідкладеного звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку будинку ОСОБА_6 після його проведення (як того вимагає частина третя статті 233 Кримінального процесуального кодексу України) суду не подано, як і ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку.

Проведення несанкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , є безпосередньою причиною пошкодження майна, яке зафіксовано в акті від 24 травня 2022 року та підтверджено висновком експертного будівельно-технічного дослідження № ЕД -19/104-22/13145-ТВ від 26 серпня 2022 року.

Доказів надання добровільної згоди на проникнення до будинку АДРЕСА_1 ні власника, ні ОСОБА_3 як користувача суду не подано.

Тому по справі доведена неправомірність дій органу державної влади.

Окрім того рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 11 липня 2025 року залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року та постановою Верховного Суду справа № 201/2129/24 за позов ОСОБА_6 , яка є власником приміщення, до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди встановлено неправомірність дій органу державної влади при проведенні обшуку 23 травня 2022р. за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою доведена шляхом подання суду висновку експертного дослідження № НД-19/104-222/13145-ТВ від 26 серпня 2022 року відповідно до якого розмір матеріальної шкоди заподіяної власнику рухомого майна ОСОБА_3 внаслідок пошкодження цього майна внаслідок неправомірних дій невстановлених осіб 23 травня 2022 року за адресою АДРЕСА_1 становить 492 157, 41 грн (т. 1 а.с. 24-41).

Відповідачами кількість та характер пошкоджень, а також суму шкоди не оспорювалася.

Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позивачем доведено неправомірні дії органу державної влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, що є підставою для стягнення з Державного бюджету України заподіяної майнової шкоди в розмірі 492 157,41

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21)).

Разом із цим, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Законодавством України встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Отже, визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (див. постанову Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц (провадження № 61-8370св21)).

Суд вважає що неправомірними діями органу державної влади позивачу завдано моральної шкоди, яка була спричинена фізичними пошкодженням належного йому майна, та спричинило йому душевні страждання, проте заявлений розмір моральної шкоди є завищений та вважає за потрібне стягнути моральну шкоду в сумі 20 000грн., що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Також слід вказати, що у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі

№ 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні документи: Договір про надання правничої допомоги від 25 листопада 2025 року, розрахунок витрат на правничу допомогу.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесенні витрати на правничу допомогу в розмірі 50 000 грн.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з держави на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5121,57 грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 492 157,41 гривень майнової шкоди, 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати сплачений судовий збір в розмірі 5 121,57 грн. та правову допомогу в розмірі 50 000 грн.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити,

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3

Відповідач: Київська міська прокуратура, код ЄДРПОУ 02910019, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 45/9

Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2026 року

Суддя С.О. Демидова