Ухвала суду № 137748732, 24.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6363/26

Провадження № 1-кп/201/821/2026

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду

24 червня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025000000001695 від 16 червня 2025 року, відносно обвинуваченої:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровськ, громадянки України, з вищою освітою, працюючої помічником Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_5 , заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12025000000001695, і реєстр матеріалів досудового розслідування у відношенні ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 358 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити справу до судового розгляду, вважав, що підстави, визначені кримінально-процесуальним законом для повернення обвинувального акту прокурору, відсутні, не заперечував проти розгляду справи за відсутності потерпілого.

Захисник ОСОБА_4 та обвинувачена ОСОБА_5 не заперечували проти призначення справи до судового розгляду та розгляду справи без участі потерпілого.

Представник потерпілого компанії «Гесіона ЛТД» - адвокат ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце підготовчого судового засідання, до суду не з`явився, надавши заяву, в якій зазначив, що його повноваження як представника вказаної компанії припинені, більш того, надав завірений у встановленому порядку переклад свідоцтва № 170276 від 08 жовтня 2025 року про ліквідацію компанії «Гесіона ЛТД» (а.с. 133-135).

Дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання у відсутності потерпілого та його представника з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що юридичну особу, яка мала статус потерпілого у даному провадженні, ліквідовано, а відомості про її правонаступників у матеріалах справи відсутні, цивільний позов не заявлено, будь-яких інших осіб, яким кримінальним правопорушенням поруч із ліквідованим підприємством було завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, не встановлено. Крім того, суд ураховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, відноситься до кримінальних правопорушень проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об`єднань громадян, де безпосереднім об`єктом є суспільні відносини у сфері документообігу, а не виключно майнові права окремої особи.

З огляду на викладене, з метою забезпечення розумних строків судового провадження, суд доходить висновку про можливість здійснювати судове провадження за відсутності потерпілого, що не перешкоджатиме повному, всебічному та об`єктивному дослідженню всіх обставин кримінального провадження

Суд, заслухавши думку учасників справи, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступних висновків.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 складений у відповідності з вимогами КПК України і поверненню прокурору не підлягає.

Провадження за обвинувальним актом підсудне цьому суду.

Підстав для закриття провадження чи його направлення прокурору для проведення досудового провадження немає.

Порушення вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення провадження до судового розгляду, відсутні, відтак суд приходить до висновку про необхідність призначення провадження за обвинувальним актом відносно обвинуваченої ОСОБА_5 у судове засідання.

Коло осіб, які беруть участь у судовому розгляді, є наступним: прокурор, захисник та обвинувачена.

У підготовчому судовому засіданні будь-яких клопотань, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не заявлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість призначення кримінального провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_5 до судового розгляду.

Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченої заявлено клопотання про скасування арешту майна обвинуваченої, а саме: грошових коштів в сумі 102 760 доларів США, 3 825 євро та криптогаманьця «Ledger Nano S Plust Haffe Black», вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що накладаючи арешт на вказане майно слідчий суддя виходив з того, що воно визнано речовим доказом у кримінальному провадження, тож з метою його збереження було накладено арешт. Разом з тим, вказані кошти є власними заощадженнями родини обвинуваченої, не мають жодного відношення до провадження та по суті не відповідають визначеним частиною першої статті 98 КПК України критеріям речових доказів, оскільки не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі жодних слідів, не є предметами, що були об`єктами кримінально-протиправних дій, не набуті кримінально-протиправним шляхом і не отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, внаслідок чого подальші підстави для утримання вказаного майна під арештом відсутні.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала клопотання свого захисника та просила скасувати арешт вказаного майна.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Заслухавши думку сторін та дослідивши клопотання з додатками, обвинувальний акт та реєстр досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право звернутися до суду про скасування арешту у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.

Згідно з частиною 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час судового провадження не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування арешту майна, накладеного слідчим суддею під час досудового розслідування , суд приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року (справа № 757/34046/24-к провадження № 1-кс-29799/24) надано дозвіл у кримінальному провадженні № 12024000000000350 від 08 лютого 2024 року за ч. 2 ст. 15, ч . 5 ст. 190 КК України на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_5 , де остання фактично проживає, з метою відшукання та вилучення предметів та речей, які містять доказову інформацію про причетність до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, а саме: довіреність, нотаріально посвідчені документи, нотаріальні бланки, що містять ознаки підробки, печатки, обладнання для виготовлення підроблених документів, блокнотів; чорнових записів, які містять або можуть містити дані про вчинення злочинної діяльності, банківських карток.

Ухвала слідчого судді містить індивідуально визначені ознаки майна, яке підлягало відшукуванню та вилученню, лише щодо довіреності, виданої на території республіки Кіпр від 05 січня 2024 року компанією «ГЕСІОНА ЛТД», решта вказаного в ухвалі майна має лише загальні ознаки.

На підставі цієї ухвали 22 серпня 2024 року за місцем проживання ОСОБА_5 проведено обшук та слідчим ГСУ НП України вилучено не лише системний блок, флеш-накопичувачі, жорсткий диск, печатки, документи, посвідчені нотаріусами, чисті нотаріальні бланки, а і грошові кошти у сумі 102 760 доларів США, у сумі 3 825 євро та криптогаманець. Все вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 08 лютого 2024 року за № 12024000000000350.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 серпня 2024 року (справа № 757/38584/24-к провадження № 1-кс-33567/45) задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 12024000000000350 від 08 лютого 2024 року про арешт майна, зокрема і в частині: коштів в сумі 102 760 доларів США; коштів в сумі 3 825 євро; криптогаманьця «Ledger Nano S Plust Haffe Black».

Мета накладення арешту збереження речових доказів( п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Постановою прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідування та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 від 16 червня 2025 року виділено з кримінального провадження № 12024000000000350 від 08 лютого 2024 року в окреме провадження матеріали за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, згідно реєстру, відповідні відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000001695 від 16 червня 2025 року. Згідно додатку до вказаної постанови реєстру документів, виділених в окреме провадження, вище перелічені судом ухвали слідчих суддів, протокол обшуку, постанова про визнання речовими доказами, та безпосередньо самі речові докази кошти в сумі 102 760 доларів США; кошти в сумі 3 825 євро; криптогаманьця «Ledger Nano S Plust Haffe Black» виділені в оригіналах у кримінальне провадження № 12025000000001695 від 16 червня 2025 року.

Згідно з пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Прокурор під час розгляду клопотання не довів, що вилучені грошові кошти підпадають під критерії «речових доказів», зокрема що останні:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, сторона обвинувачення не довела, що вилучені у ОСОБА_5 грошові кошти підлягають спеціальній конфіскації.

Так, статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Наведений у статті 96-1 КК України перелік кримінальних правопорушень є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна прокурором не доведено, що ОСОБА_5 одержала/набула грошові кошти, за обставин, визначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК УКраїни.

Також суд ураховує, що згідно частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Разом з тим, санкція ч. 3 ст. 358 КК України не передбачає як основного так і додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Згідно обвинувального акту матеріальної шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, цивільний позов у справі відсутній.

Суд при розгляді кримінального провадження на цій стадії не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, та при розгляді клопотань, заявлених в підготовчому судовому засіданні, зокрема в порядку статті 174 КПК України, на підставі розумної оцінки сукупності наданих сторонами доказів визначає подальшу можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку - арешту на майно.

Підставами ж для скасування арешту майна законодавець визначив у статті 174 КПК України: 1) необґрунтованість накладення арешту; 2) відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до частини 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту вбачається, що на стадії досудового розслідування проведені усі необхідні слідчі дії. Органом досудового розслідування зібрано всю необхідну інформацію для складання обвинувального акту та скерування його до суду.

При вирішенні питання про подальшу чинність арешту майна, повного чи часткового скасування арешту, суд згідно ст.ст. 94, 132, 173, 174 КПК України враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для обвинувачених, третіх осіб.

Відповідні дані мають бути доведені як стороною захисту, так і стороною обвинувачення під час розгляду клопотання в порядку статті 174 КПК України, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Стороною обвинувачення не доведено, що вилучені грошові кошти та криптогаманець мають незаконне походження.

Таким чином, грошові кошти та криптогаманець, на які накладено арешт, не відповідають критеріям речових доказів, оскільки не являються матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігли на собі його сліди не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і не є предметами, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Викладені положення законодавства у сукупності з встановленими судом обставинами свідчать, що на теперішній час відпала потреба в повному обмеженні прав власників вилученого під час обшуку майна. Зазначені органом досудового розслідування (прокурором) дані, які стали підставою для первісного застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту грошових коштів, відпали, а чинність арешту на даній стадії не є співрозмірними з завданнями кримінального провадження, оскільки вилучені грошові кошти не підпадають під критерії речових доказів, та їх подальше утримання стороною обвинувачення не обґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, відсутність об`єктивної необхідності та невиправданості такого втручання у права і свободи власника, суд вважає, що клопотання слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 132, 170, 174, 314-316, 331, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 358 КК України призначити до судового розгляду на 02 липня 2026 року на 11 годину 00 хвилин у приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра за адресою: м. Дніпро, вул. Юрія Горовця, буд. 13.

Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, захисника та обвинуваченої.

Клопотання захисника про скасування арешту задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/38584/24-к, провадження № 1-кс-33567/24 від 29 серпня 2024 року на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 , майно, а саме: кошти в сумі 102 760 (сто дві тисячі сімсот шістдесят) доларів США; кошти в сумі 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) євро; криптогаманець «Ledger Nano S Plust Haffe Black».

Повернути ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене під час обшуку майно: кошти в сумі 102 760 (сто дві тисячі сімсот шістдесят) доларів США; кошти в сумі 3 825 (три тисячі вісімсот двадцять п`ять) євро; криптогаманець «Ledger Nano S Plust Haffe Black».

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 26 червня 2026 року о 13 годині 00 хвилин.

Суддя ОСОБА_1