Рішення № 137746224, 25.06.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2176/26

Провадження № 2/201/2894/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,

при секретарі - Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог.

18 лютого 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2027971 від 24.02.2020 року у розмірі 18 480 грн., а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 24.02.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2027971, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн. 30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2027971 від 24.02.2020 року. Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 480 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 6 480 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Стислий виклад позиції відповідача.

13 березня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав, та зазначив наступне:

Зі слів відповідача, у залученій до справи редакції Договору він не проставляв електронний підпис одноразовим ідентифікатором С982794, 24.02.20202 11:45:49, який при цьому не є кваліфікованим електронним підписом згідно ЗУ «Про електрону комерцію». Довідка про ідентифікацію (аркуш 27 додатків до позову) є неналежним доказом, оскільки не містить дати складання; повністю залежить від волі та наміру первісного кредитора; не є належним доказом у розрізі ЗУ «Про електрону комерцію» щодо ідентифікації електронного підпису; не надано належних доказів (технічних логів системи), які б підтверджували факт генерації, надсилання на номер мобільного телефону відповідача та введення останнім саме цього ідентифікатора (С982794) у момент підписання. Сама лише наявність цифр у роздруківці договору не є доказом волевиявлення особи; пункт 9.6 та інші умови Договору не місить у собі аналогу зразка факсиміле підпису первісного кредитора, письмової згоди сторін на факсиміле, що є порушенням ч.3 ст.207 ЦК; електронну форму Договору необхідно підписувати виключно електронним підписом (постанова ВС від 12.1.21 справа 524/5556/19), а не як каже позивач «факсиміле». Тому, є непідписаним Договір з додатками до нього.

Зі слів відповідача, паспорт споживчого кредиту він не підписував, що є порушенням зі сторони кредитора ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування». Позивачем на підтвердження позовних вимог про стягнення боргу по відсоткам не на надано суду Правила кредитування, які є невід`ємною частиною кредитних договорів та з яким був ознайомлений боржник.

Зі слів відповідача, він не отримав кошти за Договором Позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування коштів позичальнику та належності карткового рахунку позичальнику. Доданий у додатках до позову (аркуш 28) лист вих. №6519-ВП від 16.12.2025 виданий на ім`я ТОВ «Авентус Україна», не є належними доказом у справі, оскільки ТОВ «Авентус Україна» станом на 16.12.2025 втратило права кредитора, тим самим втратило право звертатись до третіх осіб, щодо складання відповідних листів відносно відповідача.

Дія договору припинена 25.03.2020, тим самим протиправно нараховано відсотки після такого припинення. Згідно до змісту позову: «Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 18480 грн.. а саме: заборгованість за тілом кредиту - 12000 грн.; заборгованість за процентами - 6480 грн.» При цьому, згідно до картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) (аркуші 30-33 додатків до позову) станом на 25.3.20: загальна заборгованість 12000 грн.; оплата процентів 4536 грн.; у період з 26.3.20 по 30.4.20 (поза межами строку дії позики) нараховано процентів 6480 грн.; у період з 1.5.20 по 13.5.20 нараховано додатково штраф 4680 грн. (тобто 360 грн. на день). Кредитором не взято до уваги, що зі спливом строку кредитування боржник не повинен сплачувати проценти за період після 25.3.20 відповідно до статті 1048 ЦК. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Пункт 6.3. Договору не відповідає ст.19 закону про споживче кредитування:

Згідно до п.6.3. Договору: «Споживач здійснює платежі за Договором у такій черговості:

6.3.1. у першу чергу здійснюється платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, шо направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- прострочені зобов`язання по процентам;

- простроченні зобов`язання по кредиту;

6.3.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості:

- строкові зобов`язання по процентам;

- строкові зобов`язання по кредиту.

Розрахунок заборгованості наданий до позовної заяви не є первинним документом, оскільки повинна бути виписка по рахунку, яка має статус первинного документа, а позивачем не надані первинні виписки по рахунку.

Договір у частині сплати відсотків не відповідає принципу справедливості, суперечить принципам розумності та добросовісності. У даному випадку подвійна ставка НБУ станом на лютий - березень 2020 складала 22% річних, тобто 0,060% на день, через що значна частина позовних вимог становить саме борг за процентами. Розглянуті у пунктах відсотки є непропорційно високими та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, а також суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків за договорами позики.

Позивач не надав суду докази проведення оплати за укладеним договором про відступлення прав вимоги. Позивачем у додатках до позову (аркуш 41) надано суду копію договору про відступлення прав вимоги, однак доказів проведення оплати за ним (квитанції, чеки тощо) немає. Немає платіжного доручення / факту оплати - тоді немає доказів, що позивач сплатив гроші за придбаний борг. Відтак, право вимоги до нього не перейшло. Позивач є неналежним, оскільки відсутність первинного бухгалтерського документа (платіжного доручення) про оплату за відступлення права вимоги свідчить про недоведеність права позивача на звернення до суду. Залучений до позову договір про відступлення прав вимоги є за правовою природою договором факторингу.

Крім того, 16 березня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича до суду надійшов зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», у якому він просив визнати недійсними договір №2027971 від 24.2.2020 року про надання споживчого кредиту укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 та договір №ККАУ-30102020 від 30.10.2020 року про відступлення прав вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал». Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані доводами, наведеними у відзиві на первісний позов.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 18 лютого 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Єдиного державного демографічного реєстру про надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

До суду 20 лютого 2026 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 24.02.2020, в сумі 12000 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )?; чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?.

13 березня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, та зустрічний позов.

19 березня від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій проти доводів, викладених у відзиві на позов заперечили.

27 березня 2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід головуючого від розгляду справи, пославшись на те, що при відкритті провадження у справі, суддею також розглянуто клопотання представника позивача про витребування доказів.

30 березня 2026 року ухвалою судді заявлений представником ОСОБА_1 відвід головуючого визнано необґрунтованим, справу передано для розгляду заявленого відводу в порядку ст. 40 ЦПК України.

31 березня 2026 року ухвалою судді Наумової О.С. у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Васильєва Павла Сергійовича про відвід головуючого судді Федоріщева С.С. у даній справі відмовлено.

01 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Васильєв Павло Сергійович подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі його довірителя. 02 квітня 2026 року ухвалою суду вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Авентус Україна» про визнання договорів недійсними об`єднано в одне провадження з первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

27 квітня 2026 року від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, витребувана ухвалою судді від 23 лютого 2026 року, згідно якої банківську картку № НОМЕР_1 випущено на ім`я ОСОБА_1 , та 24 лютого 2020 року на неї було зараховано 12000 грн.

21 травня 2026 року від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до суду надійшли додаткові пояснення щодо зустрічної позовної заяви, у якій просили відмовити у задоволенні зустрічного позову, а первісний позов задовольнити, розглянути справу у відсутність представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Зважаючи на те, що зустрічний позов було заявлено не тільки до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», але й до ТОВ «Авентус Україна», розгляд справи по суті відкладався на 25 червня 2026 року, та від якого 21 червня 2026 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якій представник Товариства зустрічні позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, просив розгляд справи провести без участі представника цього Товариства.

Зважаючи на викладене, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Фактичні обставини встановленні судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

24.02.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2027971, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн.

Факт надходження коштів ОСОБА_1 підтверджується інформацією АТ КБ «Приватбанк», згідно якої банківську картку № НОМЕР_1 випущено на його ім`я, та 24 лютого 2020 року на цю банківську картку було зараховано 12000 грн.

При цьому, ТОВ «Авентус Україна» надало відомості про те, що ОСОБА_1 , є Клієнтом цього Товариства з 17.10.2018 року, та до Кредитного договору №2027971, уклав ще десять кредитних договорів, належним чином виконавши всі зобов`язання за ними.

30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2027971 від 24.02.2020 року.

Станом на дату звернення до суду з позовною заявою, за розрахунками позивача за первісним позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 480 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 6 480 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Надаючи оцінку доводам сторін та аналізуючи надані докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку, як вже згадано вище, з матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2020 року відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2027971 з ТОВ «Авентус Україна».

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу за первісним позовом ОСОБА_1 кредитні кошти згідно умов кредитного договору, натомість доказів повернення кредиту на умовах його отримання, відповідачем за первісним позовом не надано.

Стосовно вимог за зустрічним позовом, суд враховує наступне.

В частині доводів про те, що оспорюваний Кредитний договір не підписувався/не укладався в установленому законодавством порядку, суд звертає увагу на те, що з доказів, наданих ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 , є Клієнтом цього Товариства з 17.10.2018 року, та до Кредитного договору уклав ще десять кредитних договорів, належним чином виконавши всі зобов`язання за ними. А отже, Клієнт був повністю ознайомлений з умовами кредитування, нарахуваннями за Кредитним договором в Товаристві та порядком укладення (підписання), що не потребує окремих спеціальних знань. Отже, якраз саме укладення між ОСОБА_1 та товариством 11 кредитних договорів, навпаки свідчить, що позивачу умови кредитування були дуже знайомі, вигідні і прийнятні. Навіть якщо припусти, що ОСОБА_1 не влаштовували умови кредитування, то у разі незгоди він не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначених ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», і, відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору та повернути кошти товариству. Однак, ОСОБА_1 такого не вчинив, а лише через 6 років після укладення кредитного договору та фактичного отримання коштів на власну банківську картку Позичальник звернувся до суду з зустрічним позовом про нібито несправедливі умови кредитного договору.

Суд бере до уваги також доводи ТОВ «Авентус Україна» про те, що на це Товариство своєму веб-сайті розмістило всю необхідну інформацію та документи на виконання вимог НБУ для прийняття Клієнтом обґрунтованого та усвідомленого рішення щодо доцільності укладення Кредитного договору в Товаристві та визначитись з його істотними умовами. Так, інформація, яка була/є необхідна Клієнту для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання Кредиту, була/є розміщена Товариством на власному Веб-сайті та була/є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення та містила/містить всі необхідні відомості, що передбачені вимогами чинного законодавства. Якщо б умови кредитування для ОСОБА_1 були вкрай невигідними, як він про це зазначає у своїй зустрічній позовній заяві, то він мав можливість звернутися до іншої фінансової компанії для отримання мікрокредиту, адже в Україні послуги з надання онлайн-кредитів надає більше, ніж 2500 фінансових компаній. Отже, позивач за зустрічним позовом не був обмежений у свободі укладення договору та виборі кредитора з вигідними для нього умовами кредитування.

Щодо ознайомлення позичальником перед укладенням кредитного договору з усіма умовами кредитного договору та надання позивачу повної всебічної інформації для прийняття ним рішення укладення кредитного договору, суд бере до уваги той факт, що вся процедура укладення ОСОБА_1 з ТОВ «Авентус Україна» Договору про надання споживчого кредиту, відбувалася в онлайн-режимі, що не суперечить вимогам Законів України: «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуг та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про електронну комерцію», а також відповідно до внутрішніх Правил ТОВ «Авентус Україна» щодо надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту

З аналізу судової практики, суди України приймають електронні документи в якості доказів (Постанова Верховного суду від 17.03.2020р, Постанова Верховного суду від 10.12.2019р., Постанова Верховного суду від 14.05.2020р., тощо).

Перед укладенням Кредитного договору на виконання ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Товариство шляхом розміщення на власному Веб-сайті надало Клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення Кредитного договору. При цьому ОСОБА_1 , укладаючи Кредитний договір, згідно п. 9.8. підтвердив, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація:

а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування;

б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися;

- дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не пливають на зобов`язання Споживача, передбачені цим Договором;

- він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.5.1. Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора.

Так, на Веб-сайті Товариства, міститься інформація про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення.

Разом з тим, серед іншого, саме на першій сторінці Веб-сайту Товариства міститься/містилась інформація про:

- акційну/знижену процентну ставку.

- стандартну процентну ставку;

- про максимальний строк кредиту;

- про максимальну суму кредиту;

- умови пролонгації;

- способи отримання кредиту, тощо.

Окрім того, на першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку Обов`язкова інформація для клієнта», (Доказ - Обов`язкова інформація Товариства Додається) де міститься інформація про: Товариство, як надавача фінансової послуги: Фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; Кредитний договір: наявність у Клієнта права на відмову від Кредитного договору; строк, протягом якого Клієнтом може бути використано право на відмову від Кредитного договору, а також інші умови використання права на відмову від Кредитного договору; мінімальний строк дії Кредитного договору (якщо застосовується); наявність у Клієнта права розірвати чи припинити Кредитний договір, права дострокового виконання Кредитного договору, а також наслідки таких дій; порядок внесення змін та доповнень до Кредитного договору; неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за Кредитним договором без письмової згоди Клієнта; Також, на першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку «Документи», де містяться Правила, примірні Кредитні договори, що укладаються з Товариством, а також архів документів, що містить редакції Правил, що діяли на момент укладення будь-якого кредитного договору.

Так, перед подачею заявки на отримання кредиту, Клієнт повинен ознайомитись з обов`язковою інформацією про Товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (надано ТОВ «Авентус Україна») та відповідним примірним Кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих Правилах, при цьому, він повинен підтвердити, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, проставляючи відповідну відмітку в чек-боксі інформаційно-комунікаційної системи Товариства, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів. (Доказ - скрін-шот з ІКС ТОВ «Авентус Україна» додано до відзиву на зустрічний позов).

При цьому, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було підтверджено для Товариства, що він ознайомлений з Правилами надання коштів у позику, Публічною пропозицією, натискаючи відповідну клавішу в ІКС Товариства при заповненні реєстраційної форми/заявки на оформлення кредиту. Зокрема, без ознайомлення з текстом вказаних документів (шляхом проставляння відмітки в чек-боксі напроти гіперпосилання «Я ознайомлений зі змістом Правил, Публічною пропозицію, приймаю їх в повному обсязі та надаю Згоду на обробку персональних даних та доступ до моєї кредитної історії» та натискання клавіши «ДАЛІ»), у Позивача була б відсутня технічна можливість перейти на наступний етап реєстрації в ІКС Товариства.

Інакше кажучи, поки ОСОБА_1 не зайшов у кожен документ за гіперпосиланням і не ознайомився з кожним документом в повному обсязі (програма налаштована таким чином, що необхідно прочитати/полиставши кожен документ до останньої сторінки), у нього була відсутня технічна можливість перейти на наступний етап реєстрації в ІКС Товариства і продовжити заповнювати заявку на оформлення Кредитного договору.

Крім того, перед укладенням Кредитного договору Клієнту на виконання Закону України «Про споживче кредитування» було надано для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, за стандартизованою формою, та редакцію договору, що планувався до укладення, з такими ж умовами. ОСОБА_1 підтвердив про ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором. Враховуючи вимоги Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), укладення Кредитного договору з Клієнтом відбулося в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт.

24.02.2020 р. Позичальник ОСОБА_1 на Веб-Сайті обрав бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк Кредиту, вказав контактні дані (мобільний номер телефону), вказав електронну адресу (за наявності).

Під час Реєстрації в ІКС Товариства Клієнту було надано для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (надалі - Правила), Публічну пропозицію на використання аналогів підписів, Згоду на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії. Позичальник, натиснувши відповідну клавішу, яка виражає згоду Позичальника продовжувати дії в ІКС Товариства, підтверджує, що ознайомлений зі змістом Правил, Публічної пропозиції на використання аналогів підписів, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії.

- Товариство повідомило Клієнта про прийняття заявки на отримання кредиту шляхом відповідного інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті.

- Після отримання заявки Товариство здійснило оцінку кредитоспроможності Клієнта та достовірності наданої Клієнтом інформації за допомогою багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень.

- Після аналізу наявної інформації Товариство прийняло рішення про можливість укладання з Клієнтом кредитного договору, про яке повідомило Клієнта шляхом відправки відповідного інформаційного повідомлення (СМС-повідомлення на номер телефону клієнта).

- В Особистому кабінеті Клієнт отримав для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та положення, що вимагаються чинним законодавством України, та пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови.

- У разі прийняття позитивного рішення, Товариство робить Позичальнику в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови та підписаний зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, відтворені засобами копіювання. (скрін-шот з ІКС Товариства надано ТОВ «Авентус Україна» до матеріалів справи разом з відзивом на зустрічну позовну заяву).

- Клієнт мав можливість прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Кредитний договір або відмовитися від пропозиції

- Клієнт повідомив про готовність прийняти пропозицію (оферту), натиснувши відповідну клавішу (ПОГОДЖУЮСЬ), у Особистому кабінеті, після чого Товариство надіслало Клієнту засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду. В даному випадку C982794.

- Введенням одноразового ідентифікатора C982794, що є його електронним підписом, Клієнт підтвердив, що ознайомився до укладення Кредитного договору з та умовами Кредитного договору та підписав їх. (скрін шот з ІКС Товариства надано ТОВ «Авентус Україна» до матеріалів справи разом з відзивом на зустрічну позовну заяву).

- Товариство після одержання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправило Клієнту його примірник Кредитного договору у формі електронного документу на електронну адресу.

В даному випадку на адресу: hpmoney@i.ua та додатково розміщено Кредитний договір у Особистому кабінеті Позичальника, розміщеному на ІКС Товариства. Договір доступний для перегляду та завантаження до підписання та після його підписання.

- Товариство повідомило Клієнта про факт перерахування коштів шляхом відправки інформаційного повідомлення засобами зв`язку (СМС-повідомленням на номер телефону) (скріншот з ІКС Товариства надано ТОВ «Авентус Україна» до матеріалів справи разом з відзивом на зустрічну позовну заяву).

Отже, враховуючи викладене, та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та Клієнтом, був укладений Кредитний договір Кошти перераховувалися на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав при заповненні заявки на отримання кредиту.

Отже, переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено 24.02.2020р., шляхом перерахування на банківську картку Клієнта № НОМЕР_1 , відкриту в АТ «ОТП БАНК» яку вказано ОСОБА_1 , особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується довідкою № 6796-ВП від 19.06.2026 від платіжного провайдера TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» яка складена у відповідності до вимог законодавства та містить усі необхідні реквізити, а сам Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів грошових коштів та внесене в Державний реєстр фінансових установ.

Зокрема, ТОВ «Авентус Україна» для прикладу надало до відзиву на зустрічну позовну заяву Реєстраційну форму для реєстрації на сайті Товариства, яку покроково заповнював Позивач, за результатом заповнення цієї Реєстраційної форми для реєстрації на сайті Товариства в ОБЛІКОВІЙ КАРТЦІ КЛІЄНТА ІКС-Товариства (теж додано до відзиву на зустрічну позовну заяву).

При цьому суд бере до уваги доводи ТОВ «Авентус Україна» про те, що у цього Товариства відсутня технічна можливість надати Реєстраційну форму для реєстрації на сайті товариства, яку заповнював саме Позивач, оскільки, це захищена частина Веб-сайту, яка доступна була при заповненні лише Позивачу, та приймає як доказ - наданий ТОВ «Авентус Україна» до відзиву на зустрічну позовну заяву LOG-файли укладення електронного Кредитного договору.

Після укладення Кредитного договору, Товариство, на виконання вимог законодавства, направило Клієнту ОСОБА_1 на електронну адресу примірник Кредитного договору з графіком платежів (що є Додатком №1 до договору), що містив кваліфіковану електронну печатку з кваліфікованою позначкою часу, накладену з боку Товариства. Направлений Кредитний договір відповідав умовам проекту договору, що направлявся Клієнту для ознайомлення до укладення та був доступний в різний період оформлення кредиту для ознайомлення Клієнта.

Отже, у ОСОБА_1 було достатньо інформації щоб оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану та для усвідомленого прийняття рішення щодо укладення Кредитного договору, чи прийнятні для нього умови укладення договору саме в електронній формі.

Оскільки ОСОБА_1 заповнив покрокову заявку, та, як наслідок, уклав оспорюваний кредитний договір, то суд вважає, що його твердження про те, що він не ознайомлювався з правилами надання коштів у позику, тощо - безпідставні.

При цьому суд звертає увагу на те, що на веб-сайті ТОВ «Авентус Україна» не встановлено часові обмеження для ознайомлення з вищевказаною інформацією для прийняття клієнтом/клієнтами обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання кредиту та визначитись з його істотними умовами. Так, інформація, яка була/є необхідна Клієнту для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання Кредиту, була/є розміщена Товариством на власному Веб-сайті та була/є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення та містила/містить всі необхідні відомості, що передбачені вимогами чинного законодавства

Інакше кажучи, на веб-сайті Товариства містилась вся необхідна інформація для прийняття Клієнтом обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання Кредиту та визначитись з його істотними умовами.

При цьому суд звертає увагу на те, що ризик можливості невиконання договірних зобов`язань за договором кожна сторона оцінює самостійно перед укладенням договору, а результатом такої оцінки є прийняття рішення щодо укладення чи не укладення договору, і таке рішення приймається стороною свідомо, добровільно і на власний розсуд.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що пункт 9.6 кредитного договору та інші його умови не містять аналогу факсимільного підпису та письмової згоди сторін на його використання, внаслідок чого нібито порушено вимоги частини третьої статті 207 Цивільного Кодексу України, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога власноручного підпису.

Водночас порядок укладення електронних договорів та їх підписання є спеціально врегульованим Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором або аналогом власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

У визначеннях, що містяться в ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» під терміном «електронний підпис» розуміються - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

В свою чергу, стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок підписання електронного правочину, відповідно до якого, моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, для підписання (укладення) електронного договору сторони можуть використовувати будь-який з вищезазначених підписів, з урахуванням вимог законодавства щодо порядку їх використання.

Враховуючи можливість, надану законодавством, використовувати будь-який з вищезазначених підписів при підписанні електронних кредитних договорів, Позивач за зустріним позовом ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» згідно п.9.6 Кредитного договору, визначили «Порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін», зокрема: електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, а електронний підпис споживача створюється шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі.

Як вбачається з пункту 9.6 Кредитного договору, сторони погодили, що зі сторони Товариства договір підписується аналогом власноручного підпису уповноваженої особи та відтиском печатки Товариства, відтвореними засобами копіювання, а зі сторони Споживача - електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного випадку використання та надсилається на номер мобільного телефону, повідомлений Позичальником

Крім того, згода Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на використання аналога власноручного підпису ТОВ «Авентус Україна» була надана шляхом акцепту Публічної пропозиції про укладення Договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, що здійснювався під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Відповідно до статей 11 Закону України «Про електронну комерцію» та 640 ЦК України електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, відповіді про її прийняття, а акцепт може бути здійснений шляхом вчинення дій, якщо зміст таких дій чітко роз`яснений в інформаційній системі.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , пройшовши процедуру реєстрації, підтвердив ознайомлення з Правилами надання коштів у позику, Публічною пропозицією та погодився з їх умовами шляхом проставлення відповідної відмітки в чек-боксі та подальшого вчинення дій, необхідних для укладення кредитного договору.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо способу підписання договору, а сам Кредитний договір підписаний Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором C982794 від 24.02.2020 о 11:45:49, що підтверджується його змістом.

Таким чином, твердження Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про відсутність письмової згоди сторін на використання аналога власноручного підпису та про порушення вимог частини третьої статті 207 ЦК України є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Посилання Позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, є помилковим та свідчить про її неправильне тлумачення.

Так, Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що електронний договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним належним чином, а факт його укладення підтверджується належними та допустимими доказами. Верховний Суд зазначив, що без отримання смс-повідомлення або повідомлення на електронну пошту, а також без здійснення входу до особистого кабінету із використанням відповідних ідентифікаційних даних, кредитний договір не був би укладений, а сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину.

При цьому Верховний Суд розмежував випадки використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та аналога власноручного підпису. Вимога щодо наявності письмової згоди сторін із зразками відповідних аналогів власноручних підписів стосується саме використання аналога власноручного підпису, а не електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який прямо передбачений статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Оскільки Кредитний договір № 2027971 від 24.02.2020 року підписаний Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С982794, що прямо зазначено у Договорі, правові висновки Верховного Суду у справі № 524/5556/19 не підтверджують його доводи, а навпаки спростовують їх та свідчать про належне укладення спірного правочину.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про невідповідність пункту 6.3 Кредитного Договору вимогам статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», суд бере до уваги той факт, що на момент укладення Кредитного договору № 2027971 від 24.02.2020 року діяла редакція статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», якою було встановлено порядок зарахування коштів у разі недостатності суми здійсненого споживачем платежу для повного виконання його зобов`язань за договором про споживчий кредит.

Положення пункту 6.3 Кредитного договору повністю узгоджуються із зазначеними вимогами закону, оскільки передбачають, що у першу чергу здійснюється погашення прострочених процентів та простроченої суми кредиту, у другу чергу - строкових процентів та строкової суми кредиту, а у третю чергу - інших платежів, передбачених договором.

При цьому пункт 6.3 Договору не встановлює для Споживача будь-яких додаткових обов`язків чи обмежень, не змінює визначену законом послідовність погашення заборгованості та не погіршує становище Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 порівняно з приписами Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, згідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Таким чином, у кредитодавця виникає право вимоги виконання позичальником його обов`язку за договором споживчого кредиту з моменту, визначеного умовами договору про споживчий кредит щодо термінів та строку здійснення платежів.

Також суд бере до уваги роз`яснення Національного Банку України, де було вказано наступне: «Отже, зарахування платежу на погашення нарахованої неустойки (штрафу, пені), може здійснюватися кредитодавцем після сплати позичальником усіх прострочених платежів, передбачених першою та другою чергою частини першої статті 19 Закону про споживче кредитування, за якими у кредитодавця виникло право вимоги відповідно до умов договору споживчого кредиту. При цьому, у разі наявності залишку коштів після зарахування зазначених платежів кредитодавець повинен здійснити зарахування таких коштів в погашення кредиту, строк сплати якого ще не настав, в порядку дострокового повернення кредиту з урахуванням положень частин першої-третьої статті 16 Закону про споживче кредитування.»

Більше того, сам по собі факт включення до договору положень, які дублюють або конкретизують норми чинного законодавства, не може бути підставою для визнання таких умов несправедливими або недійсними.

Отже, твердження Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про невідповідність пункту 6.3 Кредитного договору вимогам статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» є необґрунтованими та спростовуються змістом самого Договору та положеннями законодавства, чинного на момент його укладення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закон не має зворотної дії в часі, а тому зміни до ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», прийняті після 24.02.2020 року, не підлягають застосуванню до спірного договору.

Щодо доводів Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про несправедливість умов Кредитного договору в частині встановлення процентної ставки та невідповідність пунктів 1.5.1, 1.5.2, 7.4.2, 9.5, 9.7 вимогам законодавства, а процентна ставка у розмірі 1,26 % та 1,80 % на день є несправедливою, порушує принципи добросовісності, розумності та справедливості, а також суперечить статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 1048, 1054 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На момент укладення Кредитного договору №2027971 від 24.02.2020 року Закон України «Про споживче кредитування» не містив обмежень щодо максимального розміру процентної ставки за споживчим кредитом.

Посилання Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на частину другу статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» є помилковим, оскільки наведена норма регулює виключно питання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань та встановлює обмеження щодо розміру пені, але не містить обмежень стосовно плати за користування кредитом у вигляді процентів.

Проценти за користування кредитом є платою за надану фінансову послугу та не є заходом цивільно-правової відповідальності, тоді як пеня та штраф є видами неустойки.

Таким чином, порівняння Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 договірної процентної ставки з подвійною обліковою ставкою Національного банку України є юридично некоректним та свідчить про змішування понять «проценти за користування кредитом» та «неустойка».

Більше того, починаючи з 01.03.2020 року Товариством на виконання вимог чинного законодавства та внутрішньої політики Товариства не здійснювалося нарахування неустойки (пені, штрафів, комісій) за кредитними договорами.

Наданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості підтверджує, що після 01.03.2020 року Позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_1 не нараховувалися штрафні санкції, а 29.05.2020 року було проведено сторнування раніше нарахованої пені у сумі 4 680,00 грн., внаслідок чого загальний розмір заборгованості було зменшено.

Із розрахунку заборгованості також вбачається, що за Кредитним договором нараховувалися виключно проценти як плата за фактичне користування кредитними коштами, про що Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 був належним чином повідомлений під час укладення договору та з чим погодився шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 був ознайомлений із розміром процентної ставки, загальною вартістю кредиту, орієнтовною реальною річною процентною ставкою, строком кредитування та іншими істотними умовами договору ще до його укладення, що підтверджується паспортом споживчого кредиту, текстом Кредитного договору та фактом отримання кредитних коштів.

Крім того, Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 здійснив оплату з метою продовження строку користування кредитом, чим фактично підтвердив обізнаність щодо умов договору та погодився із подальшим користуванням кредитними коштами на визначених сторонами умовах.

Посилання Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 є безпідставним, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними до спірних, а Верховний Суд не дійшов висновку про незаконність встановлення сторонами договору процентної ставки у погодженому розмірі за відсутності законодавчої заборони.

Сам по собі значний розмір процентної ставки не є підставою для визнання договору недійсним або його умов несправедливими, якщо споживач був належним чином поінформований про умови кредитування, добровільно уклав договір та отримав грошові кошти у користування.

Отже, розділ 7 Кредитного договору відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, зазначені положення визнані сторонами Кредитного договору та підтверджуються наявними у відзиві письмовими доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України).

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договірних відносин та не містить імперативної норми, яка б позбавляла встановлення в кредитному договорі умови щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором неустойкою.

Отже умови Кредитного договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства та твердження Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про несправедливість умов Кредитного договору, істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін, а також про порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для визнання Кредитного договору недійсним.

Щодо доводів Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про нікчемність Договору факторингу у зв`язку з невідповідністю його суб`єктного складу вимогам законодавства, суд бере до уваги наступне.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 фактично визнає, що правочин від 30.10.2020 року за своєю правовою природою є договором факторингу, укладеним відповідно до положень статей 1077-1084 Цивільного кодексу України, однак одночасно стверджує про його нікчемність через невідповідність суб`єктного складу, що є взаємовиключними доводами.

Відповідно до частини третьої статті 1079 ЦК України фактором може бути банк, фінансова установа або фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

30.10.2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2027971 від 24.02.2020 року.

Досліджені судом докази підтверджують, що станом на дату укладення Договору факторингу №30102020 від 30.10.2020 року як ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», так і ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», були фінансовими установами, відомості про які внесені до відповідних державних реєстрів, та які мали право на надання фінансових послуг на території України, у тому числі здійснення факторингових операцій, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 2027971 від 24 лютого 2020 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем.

Отже, спірний договір повністю відповідає вимогам статей 1077 та 1079 ЦК України щодо суб`єктного складу договору факторингу.

Посилання Позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16 та від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 не підтверджують нікчемність укладеного між сторонами договору, оскільки у зазначених постановах Велика Палата Верховного Суду лише визначила критерії розмежування договору факторингу та договору відступлення права вимоги, однак не дійшла висновку про те, що передання права вимоги за ціною, меншою за її номінальний розмір, є порушенням закону або підставою для недійсності правочину.

Сам по собі розмір дисконту, на який посилається Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , не свідчить про нікчемність договору факторингу, оскільки економічна сутність факторингової операції полягає саме у придбанні фактором права грошової вимоги за погоджену сторонами винагороду та прийнятті на себе ризику її подальшого стягнення.

Крім того, відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між первісним кредитором та боржником про заборону або обмеження відступлення права вимоги.

Також слід зазначити, що відповідно до статей 204 та 215 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Жодною нормою законодавства не передбачено нікчемності договору факторингу з підстав відступлення права вимоги за ціною, меншою від розміру заборгованості боржників.

За таких умов, суд доходить до висновку про те, що твердження Позивача про нікчемність Договору факторингу №30102020 від 30.10.2020 року є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень цивільного законодавства та правових висновків Верховного Суду.

За таких умов, суд доходить до висновку про те, що підстави для зустрічних позовних вимог відсутні, а первісний позов підлягає задоволенню, та з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню 18480 грн., з яких 12000 - тіло кредиту, та 6480 грн. - відсотки за користування ним.

Доходячи до такого висновку, в частині визначення розміру відсотків, що підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом, суд бере до уваги наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

У постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 02.10.2020 № 911/19/19 суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

В даному випадку, як передбачено договором, строк кредиту 30 днів. Встановлено стандартну процентну ставку 1,90 % в день, а отже саме за такою відсотковою ставкою має здійснюватися розрахунок. Отже, строк дії кредитного договору № 2027971 від 24 лютого 2020 року закінчився через 30 днів після його укладення, та позивачем за первісним позовом надано розрахунок відсотків, та висунуто позовні вимоги за ними, виходячи саме з цього періоду, - у розмірі 6480 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, відповідно до положень ст.133, 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог за первісним позовом, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн., які підтверджує договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, актом наданих послуг від 13 лютого 2026 року, детальним описом наданих послуг від 13 лютого 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ усправі «East/WestAllianceLimited»проти України»).

В даному випадку сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката неспівмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №2027971 від 24 лютого 2020 року у розмірі 18 480,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 12 000,00 грн.; заборгованість за відсотками - 6 480,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судовий збір у сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання договорів недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, поверх 4;

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», код ЄДРПОУ 41078230, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 90-А;

Суддя С.С. Федоріщев