Рішення № 137748230, 17.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №537/7423/25

Провадження №2/524/2266/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Булаєнко С.М., представника позивача Гонтаря В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ Райффайзен Банк про захист прав споживачів та стягнення з АТ Райффайзен Банк коштів в сумі 668007 грн, збитків/пені в сумі 43420,46 грн, 3% річних в сумі 3568,80 грн, ухвалив таке рішення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 є клієнтом, а відтак і споживачем послуг АТ Райффайзен Банк. У період часу з 12:44 по 13:20 год 18.09.2025 невстановлена особа під приводом захисту персональних даних, шляхом обману заволоділа коштами Позивача, що знаходились на його поточному рахунку, на загальну суму 668007 грн. За вказаним фактом Позивач звернувся до поліції, яка прийняла його заяву про вчинення кримінального правопорушення та відкрила кримінальне провадження.

АТ Райффайзен Банк повідомило позивача про те, що проведеною перевіркою встановлено порушення саме з боку Позивача при здійсненні операцій, а тому підстави для повернення коштів Відповідачем відсутні.

Такі дії Відповідача позивач вважає неправомірними та такими що порушують його законні права та інтереси як одержувача фінансових послуг, оскільки положення ЦК України передбачають прямий обов`язок банку в разі виявлення незаконного списання коштів повернути їх на рахунок клієнта. Вважає, що Відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов`язань перед Позивачем, як володільцем банківського рахунку.

Згідно із пунктом 37.2 ст. 37 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні станом на 20.11.2025 розмір пені становить 43420,46 грн(668007,00 грн. х 0,1% х 65 днів). Також Відповідач має сплатити Позивачу 3% річних, розмір яких станом на 20.11.2025 складає 3568,80 грн((668007,00 грн х 3 х 65 : 365) : 100).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Вважав, що в порушення вимог законодавства та Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк» позивач своїми діями сприяв втраті конфіденційної інформації, внаслідок чого відбулись списання коштів.

Звертав увагу на те, що внесення відомостей до ЄРДР не є підтвердженням факту вчинення злочину. Інформація яка зазначається у витязі із ЄРДР внесена слідчим виключно згідно із даними, які зазначив сам ОСОБА_1 в своїй заяві.

Просив врахувати, що 18.09.2025 о 12:26 год., о 12:53 год. та о 13:13 год. здійснено вхід в застосунок «MyRaif» клієнта з його довіреного пристрою автентифікація за biometrics. Під час входів були створені запити на переказ коштів, в тому числі і кредитних. Зазначив, що всі операції по карткових та кредитних рахунках є таким, що проведені особисто ОСОБА_1 .

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

23.03.2026 закрито підготовче провадження.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.12.2019 ОСОБА_1 підписав заяву CMDPI-822194 про акцепт публічної пропозиції/Угоди, відповідно до якої прийняв Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання Послуг в порядку та на умовах, викладених в Правилах.

Сторонами не заперечувалось те, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ «Райффайзен Банк», має відкриті рахунки у банку.

18.09.2025 ОСОБА_1 підписав заяву на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредит готівкою» №14/MR/82/26775506287699, відповідно до умов якої банк надав позивачу кредит в сумі 421000 грн, строком на 67 місяців.

Також 18.09.2025 з рахунку НОМЕР_1 були проведені операції:

-12:44 зарахування коштів в сумі 99999 грн;

-12:57 переказ коштів в сумі 97557 грн;

-13:02 зарахування коштів в сумі 99999 грн;

-13:04 переказ коштів в сумі 98555 грн;

-13:06 зарахування коштів в сумі 25000 грн;

-13:07 переказ коштів в сумі 50000 грн;

-13:14 видача кредитних коштів в сумі 421000 грн;

-13:15 переказ коштів в сумі 99655 грн;

-13:16 переказ коштів в сумі 99545 грн;

-13:17 переказ коштів в сумі 98965 грн;

-13:19 переказ коштів в сумі 99485 грн;

-13:20 переказ коштів в сумі 24245 грн

20.09.2026 ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області внесено до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення №12025170530000479 за заявою ОСОБА_1 за фактом заволодіння коштами в сумі 668007 грн з рахунку НОМЕР_1 відкритого в АТ «Райффайзен Банк».

03.10.2025 ОСОБА_1 направив АТ «Райффайзен Банк» заяву про відновлення залишку коштів на рахунку, як списаних без його дозволу та розпорядження.

Листом від 22.10.2025 АТ «Райффайзен Банк» повідомило ОСОБА_1 про те, що порушення з боку банку або його працівників при обслуговуванні рахунків чи наданні послуг не встановлено.

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про платіжні послуги» надання платіжних послуг (у тому числі виконання окремих або разових платіжних операцій, відкриття та обслуговування рахунків тощо) здійснюється на підставі договору, що укладається між надавачем платіжних послуг та користувачем відповідно до вимог законодавства, на узгоджених сторонами умовах.

Згідно із ч. 2 ст. 41 ЗУ «Про платіжні послуги» ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3) надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи.

В ст. 49 ЗУ «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Згідно із ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про платіжні послуги» надавач послуг з ініціювання платежу під час надання послуг з ініціювання платіжної операції зобов`язаний: 1) забезпечити недоступність індивідуальної облікової інформації користувачів будь-яким іншим сторонам, крім користувача та надавача платіжних послуг, який надав їх користувачу, та передавання їх надавачем послуг з ініціювання платіжної операції лише захищеними каналами зв`язку з урахуванням вимог цього Закону; 2) забезпечити надання будь-якої іншої інформації про користувача, отриманої під час надання послуги з ініціювання платіжної операції, лише отримувачу та лише за згодою користувача; 3) щоразу під час ініціювання платіжної операції ідентифікувати себе перед надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та забезпечувати безпечний обмін інформацією з надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку, платником та отримувачем лише захищеними каналами зв`язку з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про платіжні послуги» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.

Платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.(ч. 1,5 ст. 87 ЗУ «Про платіжні послуги»)

Аналогічні за замістом норми містяться і в п. 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постанова Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164(далі Положення №164)відповідно до якого користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно із підпунктом 14 пункту 3 розділу I Положення №164 індивідуальна облікова інформація - індивідуалізований набір інформації, що надається надавачем платіжних послуг користувачу або його уповноваженому представнику для цілей автентифікації.

Відповідно до п. 146-147 Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

В ч. 1-4, 8 ст. 86 ЗУ «Про платіжні послуги» визначено, що надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.

Суд відхиляє посилання позивача на положення ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» з огляду на те, що вказаний закон втратив чинність з 01.08.2022 на підставі Закону № 1591-IX від 30.06.2021, а правовідносини між сторонами з приводу платіжних операцій виникли 18.09.2025.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування(частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування(частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОЦІНКА СУДУ

В даній справі спір між сторонами виник з приводу незаконного, на думку позивача, проведення платіжних операцій з переказу коштів з розрахункового рахунку позивача.

Відповідно до практики Верховного Суду, в такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року по справі № 176/1445/22(провадження № 61-8249св23))

Суд враховує те, що відповідно до Порядку №164 момент, з якого настає відповідальність емітента за проведення неналежної операції, визначається повідомленням від користувача про факт втрати індивідуальної облікової інформації та/або іншої інформації, що дає змогу ініціювати платіжні операції та/або платіжного інструменту. Саме з цього моменту емітент несе ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність, визначену ЗУ «Про платіжні послуги».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся на гарячу лінію АТ Райффайзен Банк після проведення всіх операцій по зарахуванню та списанню коштів з його рахунків.

Тобто, відповідно до положень ЗУ «Про платіжні послуги» відповідальність АТ Райффайзен Банк за виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій виникала саме з моменту повідомлення позивачем про те, що його коштами заволоділи внаслідок шахрайських дій.

В свою чергу, визначення понять «неналежна платіжна операція», «неналежний платник», «ініціатор», «платник», містяться в ЗУ «Про платіжні послуги».

Відповідно до п. 42, 44, 21, 68 частини першої статті 1 ЗУ «Про платіжні послуги» неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); ініціатором є особа, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту. До ініціаторів належать платник, отримувач, стягувач, обтяжувач; платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів; платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.

Отже, відповідно до ЗУ «Про платіжні послуги» ознаками неналежної платіжної операції є:

-списання коштів з рахунку особи та/або зарахування коштів;

-списання та/або зарахування коштів без законних підстав (помилково або неправомірно);

-вина особи, яка не є надавачем платіжних послуг або ініціатором, тобто особою, яка на законних підставах ініціює платіжну операцію шляхом формування та/або подання відповідної платіжної інструкції, у тому числі із застосуванням платіжного інструменту;

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.»

Відтак, з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду, в даній справі суд має встановити ініціатора платіжних операцій, дії користувача перед проведенням спірних операцій та наслідки таких дій.

Суд відзначає, що факт проведення платіжних операцій підтверджується наданими суду виписками по рахунку.

Судом враховано те, що за фактом списання коштів з рахунку позивача були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення. Разом із тим, суд погоджується із доводами відповідача про те, саме по собі проведення розслідування обставин, повідомлених позивачем не підтверджує наявність вини третьої особи в ініціюванні спірних платіжних операцій.

Крім того, суд приймає до уваги зміст повідомлення позивача щодо порядку здійснення ним операцій. Так, на 00:57 файлу 20260918-1526-0677052941-1535 ОСОБА_1 повідомляє про те, що він самостійно зайшов у додаток Банку та виконуючи вказівки особи, яка представилась співробітником банку, здійснював перекази коштів на власні рахунки та в подальшому на розрахункові рахунки іншого банку.

Отже, із змісту вказаного повідомлення вбачається, що позивач пройшов авторизацію для входу у додаток з власного мобільного пристрою і як належний платник, тобто особа на чиє ім`я був відкритий відповідний розрахунковий рахунок, ініціював проведення платіжних операцій щодо переказу коштів і які на момент його звернення до АТ Райффайзен Банк, відповідно до ст. 49 ЗУ «Про платіжні послуги», були завершеними.

Відтак, приймаючи до уваги те, що платіжні операції були ініційовані належною особою, з належного пристрою, а достатніх доказів вини особи, яка не є надавачем платіжних послуг або ініціатором, матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що Банк не несе відповідальності за проведення спірних операцій.

З цих підстав, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ Райффайзен Банк про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Судові витрати відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.06.2026

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ