Рішення № 137747928, 25.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12248/25 2/760/1273/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омельяненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово - комунального господарства та будівництва (Солом`янська РДА м. Києва) відділу приватизації житла про визнання незаконною відмову в приватизації квартири та зобов`язання провести дії по приватизації квартири,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, у якому просила:

- визнати незаконною відмову органу приватизації Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації провести дії по приватизації квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 1980 року проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

17 квітня 1980 року між позивачкою та ОСОБА_2 було укладено шлюб та з того часу вона проживає за зазначеною адресою.

У 1962 році квартиру було надано в безстрокове користування батькові чоловіка позивачки - ОСОБА_3 , який вселився до неї разом із дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_2 на підставі ордера в установленому законом порядку. Згодом у подружжя народилася донька - ОСОБА_5 .

Зазначає, що рішенням виконкому Жовтневої ради народних депутатів № 406 від 28.05.1985 квартира АДРЕСА_1 ) була переоформлена на ОСОБА_2 з сім`єю: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_5 (донька).

У 2021 році її чоловік помер. Увесь час після смерті основного наймача, власника особового рахунку даної квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_5 виконували обов`язки наймача, сплачували комунальні послуги та несли витрати на утримання житла.

22 липня 2022 року, позивач звернулась з заявою до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - ЦНАП) про отримання адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло» за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповіді від 20.09.2022 № 10 відділом приватизації державного житла Управління житлово - комунального господарства та будівництва у видачі свідоцтва про право власності на житло було відмовлено на підставі відсутності документів, які підтверджують, що адреса, за якою зареєстрована та проживає позивач, відповідає адресі, що зазначена у ордері.

Зазначено, що до заяви подано копію ордера № 77666 від 18.01.1963 на право зайняття квартири АДРЕСА_3 , але за даними з Реєстру територіальної громади м. Києва та відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом`янської РДА, місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 звернулась до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) із зверненням щодо надання інформації про присвоєння/зміну будинкам адрес АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

У відповіді від 13.06.2024 № 055-5670 Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) повідомив, що у Реєстрі вулиць та інших поіменованих об`єктів міста Києва відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26.08.1963 № 1247 «Про найменування та перейменування вулиць і площ міста Києва», АДРЕСА_13 перейменовано на АДРЕСА_6 ; рішенням Київської міської ради від 10.11.2016 № 315/1319 «Про перейменування бульвару, вулиць, найменування площі та присвоєння імен скверам в місті Києві», відповідно до якого АДРЕСА_12 перейменовано на АДРЕСА_5 .

У листі від 16.08.2024 № 108-10254 Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією зазначено, що за квартирою АДРЕСА_1 рахується особовий рахунок № НОМЕР_1 , власником цього особового рахунку значиться ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що відмова відділу приватизації державного житла Управління житлово - комунального господарства та будівництва є неправомірною, тому звернулась до Солом`янського районного суду м. Києва за захистом своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила задовольнити позов.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28 січня 2026 року витребувано докази, а саме:

від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Хрещатик, 32) інформацію щодо проведення зміни нумерації житлових будинків, за адресою: АДРЕСА_6 ;

від Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, будинок 6) копію ордера на квартиру АДРЕСА_7 та копію ордера на квартиру АДРЕСА_1 або іншого документа на право проживання сторін у квартирі, в разі відсутності ордера;

від Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4-В) технічну документацію на квартиру АДРЕСА_7 та на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Від позивача надійшла заява про слухання справи без їх участі, просили позов задовольнити.

Представник Управління житлово - комунального господарства та будівництва (Солом`янська РДА м. Києва) відділу приватизації житла у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади від 04.10.2025 № 2025/014561577, ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 13 червня 1980 року

Відповідно до рішення від 24 грудня 1962 року № 569-в «О предоставлении жилплощади сотрудникам Киевского технологического института пищевой промышлености в доме АДРЕСА_14» Виконавчим комітетом Радянської районної ради депутатів трудящих міста Києва було видано ордер на ім`я ОСОБА_3 та його родину, дружину ОСОБА_6 та сина ОСОБА_2 на зайняття квартири АДРЕСА_1 . Вказаний ордер містить виправлення, а саме: у реквізиті номера будинку, який первісно зазначався як АДРЕСА_5 , у подальшому було внесено виправлення із зазначенням №79А.

17 квітня 1980 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище) було укладено шлюб в Палаці одруження « Жовтневий », про що було зроблено запис № 413, Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 . Після одруження ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народилась донька - ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про народження, серія НОМЕР_3 , видане 05 березня 1981 року, Жовтневим відділом ЗАГС та зроблено відповідний запис 481.

На підставі рішення виконкому Жовтневої ради народних депутатів № 406 від 28.05.1985 квартира АДРЕСА_1 ) була переоформлена з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 з сім`єю: ОСОБА_1 (дружина), ОСОБА_5 (донька).

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний запис № 1132 в РАГС Шевченківського району міста Києва (УССР), що видане 08 березня 1987 року, серія НОМЕР_4 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний запис № 1852 в РАГС Шевченківського району міста Києва, що видане 10 червня 1992 року, серія НОМЕР_5 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зроблено відповідний запис № 688 Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва), що видане від 29 липня 2021 року, серія НОМЕР_6 .

22 липня 2022 року, ОСОБА_1 звернулась з заявою до Центру надання адміністративних послуг Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про отримання адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло» за адресою: АДРЕСА_2 .

У відповіді від 20.09.2022 № 10 відділ приватизації державного житла Управління житлово-комунального господарства та будівництва відмовив позивачу в оформленні та видачі свідоцтва про право власності на житло. Підставою для відмови зазначено відсутність документів, які б підтверджували, що адреса, вказана в ордері на жиле приміщення, є тією самою адресою, за якою зареєстроване місце проживання позивача. У зв`язку з неподанням документів у повному обсязі відповідач дійшов висновку про неможливість оформлення свідоцтва про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 №337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у місті Києві» та Положення про Департамент, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 №6293/6334, Департамент веде та формує Реєстр вулиць та інших поіменованих об`єктів міста Києва та Реєстр адрес у місті Києві з 2013 року на підставі розпоряджень відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій (щодо присвоєння адрес житловим будинкам до 19.06.2024) та наказів Департаменту (з 2011 року).

У Реєстрі вулиць наявні відомості про: рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26.08.1963 № 1247 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва», яким АДРЕСА_13 перейменовано на АДРЕСА_12 у сучасному Солом`янському районі м. Києва; рішення Київської міської ради від 10.11.2016 №315/1319 «Про перейменування бульвару, вулиць, найменування площі та присвоєння імен скверам в місті Києві», яким АДРЕСА_12 перейменовано на АДРЕСА_1.

У Реєстрі відсутні відомості про документи, яким проведено зміну нумерації об`єктів нерухомого майна, зокрема житлових будинків розташованих за адресою: АДРЕСА_6 .

23.03.2026 від в.о. директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» надійшла заява № 108/38-1457, згідно якої вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_8 , відповідно до ордера від 18.01.1963 № 77666, є однією і тією ж квартирою, що зазначена у витягу з рішення виконкому Жовтневої райради народних депутатів м. Києва від 22.07.1985 № 406 за адресою: АДРЕСА_9 .

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За правилами ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У ч. 3 ст. 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 347/1370/19.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», об`єктом приватизації є квартири, які перебувають у віданні місцевих Рад, державних підприємств, установ, організацій, незалежно від їх відомчої належності.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №201/6092/17.

Також у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі №296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «у частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі №200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18)».

Згідно з п.17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі. Форму журналу реєстрації заяв та прийнятих документів наведено у додатку 3.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відповіді відділу приватизації державного житла управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, за результатами розгляду заяви позивача про приватизацію житла останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на квартиру.

Підставою для відмови зазначено те, що поданий позивачем ордер № 77666 від 18.01.1963 виданий на квартиру АДРЕСА_3 , тоді як відповідно до даних Реєстру територіальної громади м. Києва місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , яка і є об`єктом приватизації.

При цьому орган приватизації зазначив, що документи, які б підтверджували тотожність вказаних адрес, позивачем не надано, у зв`язку з чим подані документи визнано такими, що не відповідають вимогам інформаційної картки адміністративної послуги, та зроблено висновок про неможливість оформлення права власності на спірну квартиру.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим нормам судочинства України не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання цивільного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Відповідно до п.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з пунктом десятим статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків - пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, і вбачається, що на спірну квартиру позивача не поширюється.

У п.36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п.63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла гарантується державою і підлягає захисту у разі його порушення.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №750/2176/17.

Принцип пропорційності у розумінні Європейського суду з прав людини полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Владні повноваження в питаннях щодо приватизації державного житлового фонду законом покладені виключно на органи приватизації і прийняття рішення щодо задоволення чи відмову у задоволенні заяви про приватизацію житла є виключною компетенцією органів приватизації.

Відповідно до розпорядження Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.01.2021 N 29 «Про затвердження структури та чисельності структурних підрозділів Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації» управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі- Управління) є структурним підрозділом адміністрації зі статусом юридичної особи публічного права.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 лютого 2023 року N 116 (далі - Положення), Управління утворюється головою Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, є її структурним підрозділом.

Положенням передбачено, що Управління має статус юридичної особи публічного права, самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням, власні бланки встановленого зразка.

Згідно вищевказаного Положення відділ має статус органу приватизації та повноваження на видання розпоряджень про передачу житла в приватну власність, оформлення свідоцтв про право власності на житло.

Основним завданням відділу є забезпечення реалізації державної політики у сфері приватизації державного житлового фонду та передачі житла у власність громадян в Солом`янському районі міста Києва.

Видання розпоряджень про передачу житла, оформлення свідоцтв про право власності на житло належить до повноважень Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації, яке є окремою юридичною особою та структурним підрозділом Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.4, 7, 8, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною відмову органу приватизації Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації в приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_10 .

Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації провести дії по приватизації квартири АДРЕСА_10 на користь ОСОБА_1 , на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Стягнути з Управління житлово-комунального господарства та будівництва Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ 37485401, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 41) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_7 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_11 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова