Рішення № 137746516, 26.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/671/24

2-о/214/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 червня 2026 року м Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

присяжних Кучеренко Т.В., Мельничука В.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника адвоката Примакова К.О.,

представника органу опіки та піклування Пилипенко О.В.

представника особи, стосовно якої розглядається справа адвоката Вовк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу № 214/671/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просить суд визнати свою матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною, призначивши його опікуном над нею, посилаючись на психічний розлад здоров`я матері, внаслідок чого вона постійно потребує догляду та не може самостійно себе обслуговувати. В обґрунтування вимог заявником зазначено, що його матір ОСОБА_2 проживає разом з ним, він доглядає за нею та піклується, оскільки матір в силу свого захворювання, в тому числі й психічного, не усвідомлює значення своїх дій, є інвалідом 2-ї групи та перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері. Тому заявник просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 16 лютого 2024 року відкрито провадження по цивільній справі в порядку окремого провадження із залученням до участі у справі в процесуальному статусі заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 17 квітня 2024 року за клопотанням заявника призначено у справі судово-психіатричну експертизу відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо встановлення наявності у неї психічного захворювання та можливості за своїм психічним станом усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року поновлено провадження у справі у зв`язку з проведенням експертизи, призначено справу до судового розгляду. Залучено до участі у справі в процесуальному статусі заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалами суду від 03 грудня 2024 року та від 08 січня 2025 року за клопотанням сторони заявника на підставі статей 293, 299 ЦПК України залучено захисника особі, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Примаков К.О. на вимогах наполягали з підстав, викладених у тексті заяви.

Заявник ОСОБА_1 суду пояснив, що все життя проживає по АДРЕСА_1 , його батьки розійшлися в 1996 році і батько знявся з реєстрації за вказаною адресою в 2000 році. В квартирі крім нього з матір`ю також проживає його дружина і її донька, а також у нього 3 місяці тому народився син. Інших близьких родичів чи рідних ні у нього ні у матері не має, він опікується матір`ю з початком війни у 2022 році, у неї почалися проблеми зі здоров`ям, вона навіть на вулицю сама не виходить, він її виводить на прогулянки. Вони проживають всі в одній квартирі, періодично мати лягає на лікування в стаціонар психоневрологічного диспансеру, він її там відвідує, а коли вона вдома, він намагається її контролювати, хоча нею важко опікуватись в силу захворювання, до того ж вона ще й онкозахворювання пережила. Зазначив, що має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації після проходження ВЛК. Тому наполягає на задоволенні вимог.

Представник органу опіки та піклування Виконкому Саксаганської районної у місті ради Пилипенко О.В. вимоги заяви визнала з підстав, викладених у поданні органу опіки та піклування.

Представник особи, відносно якої вирішується питання про визнання її недієздатною адвокат Вовк Л.М. не заперечувала проти задоволення вимог.

Суд, вислухавши учасників процесу, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до такого висновку.

Стосовно визнання особи недієздатною.

Відповідно до статті 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона в наслідок хронічного, стійкого психічного розладу не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 357-Ц від 09 вересня 2024 року первинної амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи Дніпровської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання страждає на хронічний стійкий психічний розлад у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку та за своїм психічним станом в теперішній час іспитована не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Частинами 6-7 статті 300 ЦПК України передбачено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Приймаючи до уваги вищезазначене та враховуючи, що ОСОБА_2 в силу стану свого здоров`я не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує сторонньої опіки та догляду, суд приходить до висновку про те, що є всі підстави для визнання її недієздатною.

Стосовно призначення опікуна над недієздатним.

Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому. Водночас, Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням (стаття 2 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Кодекс законів про працю України передбачає, що близькими родичами чи свояками є батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя(стаття 25-1 КЗпП України).

Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

До вказаних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

Згідно письмових доказів, заявник ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Подібні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

З аналізу положень частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23 (провадження № 61-6358св24),від 04 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24), від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 (провадження № 61-16711св24) та від 17 вересня 2025 року у справі № 686/21841/24 (провадження № 61-4759св25).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 672/1174/25 (провадження № 61-10983св25), виснував, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду. У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом при вирішенні по суті питання про призначення позивача опікуном/співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23 (провадження № 61-1921св25). Сумніви судів в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважала належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності будь-яких підстав для призначення опікуном над недієздатною особою, адже такий висновок підлягав оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Зазначаючи підставою для відмови у задоволенні вимог заявника відсутність доказів неможливості виконувати дружиною заявника та дочкою недієздатною особи опікунських обов`язків стосовно матері, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що вона не виявила бажання бути опікуном недієздатної матері та посилалась на те, що вона вже здійснює догляд за двома іншими особами. Розглядаючи справу в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі, суди на наведене належної уваги не звернули та, посилаючись на можливість дочки виконувати обов`язки опікуна стосовно матері, не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталася дочка з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном матері, враховуючи ту обставину, що за змістом статті 63 ЦК України особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення заявника опікуном над недієздатною особою .

У постанові від 05 листопада 2025 року у справі № 686/6973/25 (провадження № 61-8828св25) Верховний Суд звертав увагу на те, що при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту (див. постанову Верховного Суду, на яку є посилання в касаційній скарзі, від 27 листопада 2024 року у справі № 341/1526/23). Заявник є рідним братом особи, відносно якої ставиться питання про встановлення опіки (див. пункт 17), та проживає разом із ним (див. пункт 19), він надав інформацію про свій стан здоров`я (див. пункти 22-23). Матеріали справи інформації про неприязні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять. Орган опіки та піклування вважав можливим призначити заявника опікуном, про що надав відповідне подання . Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів переконливих аргументів щодо відсутності фізичної можливості заявника виконувати опікунські обов`язки з врахуванням його працевлаштованості відповіді на основні аргументи заявника не надав.

Аналогічні мотиви викладені Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна, що також указується і в Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

У постановах Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22та від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі №736/1508/17, від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21.

Відповідно до подання опікунської ради виконкому районної у місті ради з питань захисту прав недієздатних або обмежено дієздатних громадян про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , затвердженого рішенням виконкому Саксаганської районної у місті ради від 20 березня 2025 року № 160, опікунська рада вважає за можливе призначити ОСОБА_1 , 1986 року народження, опікуном над ОСОБА_2 , 1965 року народження, у разі визнання останньої недієздатною особою.

За матеріалами подання, інших дітей, крім заявника, або осіб, які за законом зобов`язані здійснювати догляд за ОСОБА_2 не має, майбутній опікун офіційно працевлаштований та за станом здоров`я може бути опікуном, відомості про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності відсутні, ОСОБА_2 фактично проживає із заявником згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 26.02.2025, який здійснює за нею догляд.

Аналогічні обставини на підтвердження фактичного тривалий час проживання та догляду за ОСОБА_2 її сином встановлені під час проведення 09 вересня 2024 року первинної амбулаторної комісійної судово-психіатричної експертизи.

У постанові від 03 грудня 2025 року у справі № 590/1440/23 (провадження № 61-15512св24), Верховний Суд виснував, що розглядаючи справу в частині вимог щодо призначення опікуна недієздатній особі, суди посилаючись на можливість матері виконувати обов`язки опікуна свого сина, не зазначили, якими доказами це підтверджується, не перевірили, чи зверталася мати заявника з письмовою заявою до органу опіки та піклування про призначення її опікуном сина у порядку статті 63 ЦК України, та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили у цій справі про те, що бажання ОСОБА_1 бути призначеним опікуном у цій справі є способом ухилення від мобілізації під час дії в державі воєнного стану. Однак, дійшовши до такого висновку, суди не врахували, що висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. Суди не з`ясували, якими доказами підтверджується та обставина, що звернення саме органу опіки і піклування до суду із заявою щодо призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи пов`язане з намаганням ОСОБА_1 уникнути виконання його обов`язку щодо захисту Вітчизни (матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що останній призваний для проходження військової служби, уникає її проходження тощо). Не звернули суди увагу і на те, що чинним законодавством не передбачено обмежень щодо призначення опікуном особи мобілізаційного віку та не надали оцінки тій обставині, що батько заявника проходить військову службу (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2025 року у справі № 127/10853/24, провадження № 61-4534св25).

У судовому засіданні встановлено відсутність у ОСОБА_2 інших осіб, які можуть здійснювати за нею догляд, тривалий догляд за матір`ю заявником та його сім`єю в силу стану її здоров`я та неможливості до самообслуговування, а також наявність у ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації за станом здоров`я, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність встановлення опіки над ОСОБА_2 та призначення заявника ОСОБА_1 її опікуном.

Крім того, частинами 6-7 статті 300 ЦПК України передбачено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Таким чином суд вважає необхідним визначити строк дії рішення терміном 2 роки роз`яснивши заявнику, що згідно частини 7 статті 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 299 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною, відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 39, 55, 60 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 81, 263, 265, 295-300 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки повністю.

Визнати недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Установити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначивши ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 опікуном ОСОБА_2 .

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначити терміном 2 (два) роки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. . Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відомості про сторін:

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 05410872, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, буд. 32.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.В. Чернова

Присяжні Т.В. Кучеренко

В.Ю. Мельничук