Ухвала суду № 137746380, 24.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3418/25

Номер провадження 1-кс/213/196/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Слідча суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , начальника СВ ВП № 6 ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділення поліції №6 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № №12025041610000046 від 01.02.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 240 КК України, про арешт майна,

ВСТАНОВИЛА:

Клопотання обґрунтоване тим, що в порушення законодавства директор КП «Вишневе» ОСОБА_5 організував та здійснив незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення, а саме підземних вод, в період з 01.04.2019 по 31.07.2021, без дозволу на користування надрами.

Згідно до висновку ДП «Українська геологічна компанія» ВП «Криворізька геологічна експедиція» води, що видобуваються з вказаних свердловин є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Загальна сума збитків, заподіяних державі директором комунального підприємства «Вишневе» ОСОБА_5 , у період з 01.04.2019 по 31.07.2021, внаслідок незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення (підземних вод) загальним об`ємом 91 471 м3, за відсутності дозволу на користування надрами, становить 19 195 189 грн. та 4 коп.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, тобто незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення.

Директор комунального підприємства «Вишневе» ОСОБА_5 у період з 01.09.2021 по 31.12.2025 був наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями.

ОСОБА_5 , обіймаючи посаду директора комунального підприємства «Вишневе» та будучи службовою особою, достовірно знаючи, що у очолюваного ним комунального підприємства відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами, в період з 01.09.2021 по 31.12.2025, використовуючи своє службове становище організував та здійснив за допомогою насосного обладнання, шляхом надання вказівок підпорядкованим працівникам,незаконний видобуток корисних копалин загальнодержавного значення.

Загальна сума збитків, заподіяних державі директором комунального підприємства «Вишневе» ОСОБА_5 , у період з 01.09.2021 по 31.12.2025, внаслідок незаконного видобування корисних копали загальнодержавного значення (підземних вод) загальним об`ємом 311 498 м.куб. за відсутності дозволу на користування надрами, становить 66 207 255, 2 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 240 КК України за ознаками незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, вчиненого службовою особою з використанням службового становища.

Підозрюваним у вказаному кримінальному провадження є - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Троїцько-Сафонове, Баштанського району, Миколаївської області, громадянин України, одружений, на утриманні малолітніх дітей не має, освіта вища, директор комунального підприємства «Вишневе» (код ЄДРПОУ 31780560), зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Під час досудового розслідування встановлено що у власності ОСОБА_5 перебуває наступне майно:

1)Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що власником нерухомого майна, а саме земельної ділянки, реєстраційний номер об`єкта: 2887866912258, кадастровий номер 1225855300:09:014:0009, площею (га) 3.862, є ОСОБА_5 (частка власності 1/1) РНОКПП НОМЕР_1 .

2)Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що власником нерухомого майна, а саме житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 1866581812258, загальною площею (кв.м.) 40.7, є ОСОБА_5 (частка власності 1) РНОКПП НОМЕР_1 .

3) Згідно з Єдиним реєстром транспортних засобів на наявною інформацією за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровані наступні транспортні засоби:

- автомобіль NISSAN QASHQAI, н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , двигун НОМЕР_4 , 2021 року випуску, 04.09.2021 зареєстрований ТСЦ 1248;

- прицеп КРД 050100, н.з. НОМЕР_5 шасі НОМЕР_6 , рік випуску 2002, 25.10.2002 зареєстрований ТСЦ 1245;

- автомобіль ВАЗ 2108, н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 , двигун НОМЕР_9 , 1985 року випуску, 05.04.1996 зареєстрований Апостолівським ВРЕП.

Слідча зазначає, що перелічене вище нерухоме майно на момент вчинення ОСОБА_5 вказаного злочину, передбаченого ч. ч. 2, 3 ст. 240 КК України, належало останньому та підлягає арешту з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що загальний розмір шкоди, завданої державі внаслідок незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, становить 85 402 444 грн. 24 коп., що підтверджується висновками експертів та розрахунками збитків, долученими до матеріалів кримінального провадження.

Зазначений розмір шкоди є обґрунтованим та достатнім для застосування арешту майна відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

З метою повного, всебічного, неупередженого розслідування, а також з метою забезпечення кримінального провадження, слідча просить накласти арешт на перелічене у клопотанні майно.

Прокурор у судовому засідання клопотання підтримала та просила задовольнити.

Підозрюваний та його захисник проти арешту майна заперечували.

Вислухавши учасників провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку про його незадоволення з огляду на такі встановлені обставини та відповідні їм докази.

У провадженні відділенням поліції № 6 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12025041610000046, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 240 КК України.

Майно, на яке слідчий просить накласти арешт, на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94,132 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Обґрунтовуючи необхідність арешту майна слідча посилається наст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що загальний розмір шкоди, завданої державі внаслідок незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення, становить 85 402 444 грн 24 коп., що підтверджується висновками експертів та розрахунками збитків, долученими до матеріалів кримінального провадження.

До клопотання додані звіти про використання води, акти приймання-передачі основних засобів, розрахунки розміру збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами, які зроблені Державною екологічною інспекцією.

Шкоду завдану кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням відшкодовує підозрюваний, обвинувачений або фізична чи юридична особа, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Заявлена сума шкоди, вказана у клопотанні, з огляду на її розмір, безумовно потребує залучення судових експертів для її остаточного визначення. На даний час будь-які експертизи з цього приводу не проведені.

Частиною 1 статті 173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, клопотання слідчої про накладення арешту на майно на даній стадії задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України, слідча суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в термін 5 днів з моменту її проголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Повний текст ухвали проголошено 26 червня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.

Слідча суддя ОСОБА_1