Рішення № 137745968, 24.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/14047/25

(2/199/1274/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра звернулося ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» через свого представника з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 30 серпня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0015.24940 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, на підставі якого відповідачу було надано кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів він належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 29 724,69 гривень, з яких 9 776,00 гривень заборгованість за кредитом та 19 948,69 гривень заборгованість за відсотками. При цьому право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло від АТ «Мегабанк» до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» на підставі договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року, а в подальшому до ТОВ «ФК Єврокредит» на підставі договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість та судові витрати..

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 31 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою судом задоволено клопотання сторони позивача про витребування доказів.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30 серпня 2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0015.24940 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору та індивідуальної частини у вигляді вказаної заяви-договору. За умовами договору банк відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки у доларах США та євро, видав платіжну картку міжнародної платіжної системи та встановив на поточному рахунку у гривні доступний ліміт кредитної лінії в межах максимального ліміту кредитної лінії. Спосіб надання кредиту визначено шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії на поточному рахунку клієнта. Вказані обставини підтверджуються копією заяви-договору № TDB.2021.0015.24940 від 30 серпня 2021 року, довідкою про відкриття рахунку, паспортом споживчого кредиту, тарифним пакетом «todobank» (додаток №1) та виписками по рахунку позичальника.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у додатку № 1 до договору, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0015.24940 від 30 серпня 2021 року. Вказані обставини підтверджуються копією договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року та витягом з додатку № 1 до нього.

У подальшому, 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «Єврокредит» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Єврокредит» набуло усіх прав кредитора за основними договорами, визначеними у додатку № 1 до цього договору, у тому числі права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0015.24940 від 30 серпня 2021 року. Наведені обставини підтверджуються копією договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року та витягом з додатку № 1 до нього.

Із матеріалів справи встановлено, що АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, що підтверджується виписками по рахунку. Водночас відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим станом на 03 вересня 2024 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 29 724,69 гривень, з яких: 9 776,00 гривень заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 19 948,69 гривень заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі прострочена). Зазначені обставини підтверджуються довідкою-розрахунком заборгованості та виписками по особових рахунках позичальника.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за Заявою-Договором № TDB.2021.0015.24940 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 30 серпня 2021 року, а також договором № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року та договором № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між АТ «Мегабанк», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, вказаного кредитного договору, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито поточний рахунок та встановлено відновлювальну кредитну лінію в межах визначеного кредитного ліміту. Судом встановлено, що зазначений договір укладено у передбаченій законом формі, він є чинним, а його умови породжують для сторін відповідні права та обов`язки. Також встановлено, що АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за договором виконало належним чином, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, тоді як відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 29 724,69 гривень, з яких 9 776,00 гривень заборгованість за кредитом та 19 948,69 гривень заборгованість за відсотками. Крім того, під час розгляду справи підтверджено укладення між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року, а також договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит», на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2021.0015.24940 від 30 серпня 2021 року. Вказані договори за своїм змістом, формою та суб`єктним складом відповідають вимогам законодавства, а тому суд дійшов висновку про належне набуття позивачем статусу нового кредитора у зобов`язанні та перехід до нього всіх прав первісного кредитора щодо вимоги до відповідача. З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,4 гривень, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11200 гривень, а всього 13622,4 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (ЄДРПОУ 40932411, адреса: м.Дніпро, пров.Ушинського, 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0015.24940 від 30 серпня 2021 року станом на 03 вересня 2024 року в загальному розмірі 29 724,69 гривень, з яких: 9776,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 19948,69 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» (ЄДРПОУ 40932411, адреса: м.Дніпро, пров.Ушинського, 1, офіс 105) судовий збір у розмірі 2422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 гривень, а всього 13622,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко