Рішення № 137745967, 24.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/13886/25

(2/199/1250/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 15 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту №3997377, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 700 гривень строком на 30 днів, зобов`язавшись повернути кредит у порядку, строки та на умовах, визначених кредитним договором. В подальшому на підставі договору про відступлення права вимоги №30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал», а також договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», позивач набув права вимоги до відповідача, як боржника, за вищевказаним кредитним договором. Посилаючись на те, що відповідач свої кредитні зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором №3997377 від 15 квітня 2021 року у загальному розмірі 32 093,95 гривень, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 15 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір про надання споживчого кредиту №3997377, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9 700 гривень строком на 30 днів, зобов`язавшись повернути кредит, сплативши проценти за користування кредитом у розмірі 1,90 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, а також виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Пунктом 4.3.1 Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до пункту 4.2 Договору. Викладені обставини підтверджуються копією договору про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року та додатками до нього.

Із матеріалів цивільної справи судом також встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов`язання за договором про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості складає 32 093,95 гривень, з яких: 9 700,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 22 066,00 гривень заборгованість за нарахованими процентами станом на дату відступлення права вимоги, 327,95 гривень. заборгованість за нарахованими процентами після відступлення права вимоги. Наведені обставини підтверджуються розрахунком заборгованості, доданим до матеріалів справи.

30 грудня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна», як первісним кредитором, та ТОВ «Вердикт Капітал», як новим кредитором, укладено договір №30-12/2021-21 про відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло належних ТОВ «Авентус Україна» прав вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року. Наведені обставини підтверджуються копією договору відступлення права вимоги та витягом з реєстру боржників.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал», як первісним кредитором, та ТОВ «Коллект Центр», як новим кредитором, укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого позивач набув належних первісному кредиторові прав вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року, а саме права на стягнення кредитної заборгованості. Викладені обставини підтверджуються копією договору відступлення права вимоги, витягом з реєстру боржників та розрахунком заборгованості, наданими позивачем.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указами Президента України: № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01 травня 2023 року, № 451/2023 від 26 липня 2023 року, № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, № 49/2024 від 05 лютого 2024 року, № 271/2024 від 06 травня 2024 року, № 469/2024 від 23 липня 2024 року, № 740/2024 від 28 жовтня 2024 року, № 26/2025 від 14 січня 2025 року, № 235/2025 від 15 квітня 2025 року, № 478/2025 від 14 липня 2025 року, № 793/2025 від 20 жовтня 2025 року, № 40/2026 від 12 січня 2026 року та № 342/2026 від 27 квітня 2026 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні останній раз строком на 90 діб до 02 серпня 2026 року.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року з урахуванням договору №30-12/2021-21 про відступлення права вимоги від 30 грудня 2021 року та договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між ТОВ «Авентус Україна», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, вказаного кредитного договору в електронній формі, яка відповідно до вимог закону прирівнюється до письмової форми правочину. За таких обставин вищевказаний кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам законодавства, чинного на момент його укладення, та є належною підставою для виникнення у сторін цивільних прав та обов`язків, передбачених його умовами. Судом встановлено, що свої зобов`язання за договором кредитодавець ТОВ «Авентус Україна» виконав належним чином та в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі та на умовах, визначених договором. Натомість відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, оскільки отримані кредитні кошти та нараховані проценти за користування кредитом у встановлений договором строк не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду не погашена. Крім того, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження обставини переходу права вимоги від первісного кредитора до наступних кредиторів. Так, на підставі договору №30-12/2021-21 від 30 грудня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за договором №3997377 ТОВ «Вердикт Капітал», а на підставі договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило відповідне право вимоги ТОВ «Коллект Центр». Вказані договори за своєю правовою природою, формою, змістом та суб`єктним складом відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є належною правовою підставою для переходу до позивача прав кредитора у спірному зобов`язанні. За таких обставин суд приходить до висновку про доведеність факту набуття ТОВ «Коллект Центр» статусу нового кредитора та переходу до нього всіх прав первісного кредитора за договором про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року в обсязі, який існував на момент переходу права вимоги. Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не виконано належним чином зобов`язання за кредитним договором, а позивачем доведено факт виникнення заборгованості та належність йому права вимоги за спірним зобов`язанням, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №3997377 від 15 квітня 2021 року правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,4 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3997377 від 15 квітня 2021 року в розмірі 32 093,95 гривень, з яких: 9700 гривень заборгованість за тілом кредиту, 22066 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, 44,64 гривень нараховані на підставі ст.625 ЦК України 3% річних за період з 30 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року, 283,31 гривень нараховані на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати за період з січня по лютий 2022 року.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір в розмірі 2422,4 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 гривень, а всього 15422,4 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко