Рішення № 137745291, 09.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/16111/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання недійсним розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на житло,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпорядження про приватизацію Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради у формі наказу № 268/01 від 03 липня 2024 року щодо приватизації на ім`я відповідачів квартири АДРЕСА_1 ; скасувати свідоцтво про право власності від 04 липня 2024 року, видане Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію № 74085485 від 12 липня 2024 року та виключити запис про право власності з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 07 березня 2000 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради видано ордер на житлове приміщення № 5241 на ім`я ОСОБА_7 , сім`я якого складається з 7 чоловік, на право зайняття житлового приміщення площею 29 кв.м в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Серед членів сім`ї ОСОБА_7 значиться ОСОБА_8 та один з відповідачів ОСОБА_5 , а також ОСОБА_6 . В лютому 2005 року ОСОБА_6 звернулася із заявою про переоформлення особових рахунків за вказаною адресою на своє ім`я у зв`язку з тим, що її батько не проживає за цією адресою, проживають лише двоє осіб - вона та її син ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід ОСОБА_7 , після смерті якого вона є єдиним спадкоємцем. Випадково дізналася, що квартиру АДРЕСА_1 було приватизовано відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 1/2 частки кожним. Заявником щодо оформлення приватизації квартири був ОСОБА_6 , який звернувся із заявою від 24 червня 2024 року в своїх інтересах та в інтересах свого сина ОСОБА_5 . Однак, ОСОБА_5 не проживає за вказаною адресою, тим більше не проживає на території України з 2021 року, а проживає на постійній основі за кордоном. ОСОБА_6 не зазначений як член сім`ї в ордері на житлове приміщення № 5241 і, відповідно, не мав права на приватизацію квартири, не є квартиронаймачем. Згідно з відомостями, які містяться в Рівненській міській раді, основним квартиронаймачем є ОСОБА_6 , яка не зареєстрована і не проживає в квартирі. Відповідач ОСОБА_5 приймав участь у приватизації житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2 та використав своє право на безоплатну приватизацію. Відповідач ОСОБА_6 приймав участь в приватизації житлового фонду за адресою: АДРЕСА_3 та використав своє право на безоплатну приватизацію житлового приміщення. Позивач, як єдина спадкоємиця, має право на приватизацію та має право на частку в квартирі АДРЕСА_1 . Однак, відповідачі, приватизувавши квартиру без участі позивача і з порушенням процедури, фактично позбавили її законного права власності, яке є непорушним. Приватизація квартири проведена незаконно, з порушенням порядку її проведення, що визначений Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". Незаконна приватизація створила перешкоди у здійсненні права на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі. Рішення про передачу житла у приватну власність було прийнято без врахування дійсних інтересів позивача, свідоцтво про право власності на квартиру оформлене без її участі. Відповідач ОСОБА_5 не мешкає у квартирі та не використовує квартиру на умовах найму протягом тривалого часу. Відповідач ОСОБА_6 не має дійсного ордеру на вселення в квартиру, виданого на його ім`я, отже, відсутні правові підстави для вселення у спірну квартиру, він не є основним квартиронаймачем квартири, оскільки для права користування житлом потрібна письмова форма договору найму. Отже, відповідачі не мали права на приватизацію житла.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_6 , адвокат Штогрін В.С., просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення протии позову мотивує тим, що ордер на житлове приміщення № 5241 від 07 березня 2000 року надавав право на зайняття житлового приміщення, яке мало бути реалізоване особами, що в ньому зазначені, протягом 30 календарних днів. Із усього переліку зазначених в ордері осіб таким правом скористалися лише 2 особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Ні позивач, ні її мати ОСОБА_9 , ні ОСОБА_7 (особа, на ім`я якої видано ордер) таким правом не скористалися. Ні ОСОБА_9 , ні ОСОБА_4 , ні ОСОБА_10 ніколи у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 не проживали, тому права на приватизацію не мали. ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце своєї реєстрації до дня смерті не змінював. ОСОБА_6 у спірній квартирі без реєстрації проживав з 2000 року по 20 січня 2009 року, коли він зареєстрував своє місце проживання за цією адресою, з вказаної дати ні місце його реєстрації, ні місце його проживання не змінювались. Його тривала реєстрація та проживання у спірній квартирі надали йому безумовне право на приватизацію житла, в якому він проживав та проживає донині. ОСОБА_6 від свого імені та по довіреності від імені свого сина ОСОБА_5 звернувся до органу місцевого самоврядування із заявою про передачу квартири АДРЕСА_1 у приватну (спільну часткову) власність. 04 липня 2024 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі належно оформлених документів було видано свідоцтво про право власності. Тобто відповідачами дотримано вимог чинного законодавства щодо безоплатної передачі у власність (приватизації) спірної квартири. Спадкодавець ОСОБА_7 , спадкоємцем якого є ОСОБА_4 , не звертався до органу приватизації з належним чином оформленою заявою про безоплатну передачу йому у власність спірної квартири, а відтак жодного права, яке б могло бути успадкованим після його смерті, не набував, а тому позивач не може успадкувати те право, яке спадкодавцю не належало. Таким чином, у ОСОБА_4 відсутнє охоронюване законом право, яке підлягає захисту в судовому порядку, що виключає задоволення заявлених нею позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що на час видачі ордера на житлове приміщення № 5241 позивач була неповнолітня і не могла самостійно реалізувати своє право на вселення у квартиру. Лише після смерті діда ОСОБА_7 було встановлено, що позивач має право на житло в спірній квартирі і має право на приватизацію. Сім`я ОСОБА_11 всіляко перешкоджали позивачу в отриманні копії ордера та не надавали можливості вселитися у займану квартиру, стверджуючи, що ця квартира їхня. При здійсненні приватизації позивача ніхто не повідомив, щоб вона могла надати свою згоду чи особисто прийняти участь у приватизації. До моменту вступу в спадщину після смерті діда позивач ніяких документів не мала. Однак, вона була включена в ордер на квартиру, що свідчить про чіткий намір держави надати їй право користування житлом та формальне закріплення житлового статусу позивача як члена сім`ї наймача. Факт включення неповнолітньої особи до ордера є достатньою підставою для визнання за нею права на користування житлом, навіть за відсутності реєстрації або фактичного проживання. Відсутність фактичного проживання неповнолітнього не є підставою для втрати ним права на житло, надане за ордером.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради Єфіменко О.М. просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення проти позовних вимог мотивує тим, що 24 червня 2024 року до Департаменту надійшла заява від ОСОБА_6 про передачу в приватну спільну часткову (в ріних долях) власність займаної ним квартири АДРЕСА_1 . До заяви долучено видану ОСББ "Коновальця, 26" довідку, згідно якої у квазаній квартирі проживають за місцем їх реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також, що основним квартиронаймачем є ОСОБА_6 і з ним укладено договір з обслуговування та надання послуг утримання будинку та прибудинкової території. Також ОСОБА_6 надано довідку про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, згідно якої він зареєстрований за вказаною адресою з 20 січня 2009 року, а ОСОБА_5 - з 04 грудня 2012 року. Підстав для відмови у приватизації спірної квартири в органу приватизації не було, а тому на підставі поданих документів Департаментом 03 липня 2024 року видано наказ № 268/01 "Про передачу житла у приватну власність", а 04 липня 2024 року - свідоцтво про право спільної часткової власності на спірну квартиру. Залишок невикористаного приватизаційного чека давав право кожному із зазначених осіб на приватизацію житла. Законодавство про приватизацію не передбачає обов`язку органу приватизації прогнозувати можливе "порушення" права будь-якої особи на приватизацію житла. Департамент здійснює приватизацію житла у порядку та в спосіб, передбачений чинним законодавством про приватизацію, на підставі поданих документів, перелік яких законодавчо регламентовано. Здійснюючи приватизацію спірної квартири Департаменту діяв відповідно до чинного законодавства та в межах повноважень.

Ухвалою від 02 вересня 2025 позовну заяву суд залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивач усунула.

Ухвалою від 10 вересня 2025 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 14 жовтня 2025 року суд за клопотанням позивача замінив первісного відповідача (виконавчий комітет Рівненської міської ради) належним відповідачем - Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради.

Ухвалою від 08 грудня 2025 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 16 березня 2026 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що ОСОБА_6 не мав права на приватизацію квартири, бо не вказаний в ордері на житлове приміщення. Ним була подана заява про приватизацію з урахуванням довідки ОСББ, яка викликає сумніви у її достовірності, оскільки основним квартиронаймачем є ОСОБА_12 . Договори на отримання комунальних послуг з ОСОБА_6 не укладені і особові рахунки на нього не оформлені, а тому не зрозуміло з яких причин голова ОСББ вказав його основним квартиронаймачем. У заяві на приватизацію ОСОБА_6 зазначив, що живе з сином ОСОБА_5 , хоча останній з 2021 року проживає за кордоном. Заява містить підпис ОСОБА_6 і другий підпис, який не відомо кому належить, оскільки син на той час був за кордоном. Підписати заяву від імені сина мав би ОСОБА_6 , оскільки ОСОБА_5 видав на його ім`я довіреність. З тексту довіреності вбачається, що син уповноважив ОСОБА_6 представляти його інтереси як власника квартири на АДРЕСА_5 , а не спірної квартири. Орган приватизації на всі вказані обставини уваги не звернув. ОСОБА_5 не мав права на приватизацію спірної квартири, оскільки постійно проживає за кордоном, а також вже приймав участь у приватизації. Позивач не проживала у спірній квартирі і не була зареєстрована, але зазначена в ордері на вселення. В квартиру після видачі ордеру не вселялась, бо була неповнолітня. Про своє право на вселення у квартиру на підставі ордера дізналася лише після прийняття спадщини. Після смерті діда мала бажання потрапити у квартиру, але ОСОБА_6 чинив їй перешкоди. Відповідачі протягом 30 днів також не заселились у квартиру і були там зареєстровані набагато пізніше.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила, що скористались правом на вселення у спірну квартиру лише ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Інші особи, зазначені в ордері, не були зареєстровані у квартирі і не проживали в ній. ОСОБА_6 зареєстрований у квартирі з 2009 року, постійно проживає в ній. В 2021 році створювалось ОСББ і саме з ним укладений договір з обслуговування та надання послуг утримання будинку та прибудинкової території, оскільки він постійно жив у спірній квартирі. Зазначення позивача в ордері на вселення не надає їй автоматичного права на приватизацію. Ордер дійсний 30 днів, а зі спливом цього строку особи могли вселятися лише зі згоди членів сім`ї. ОСОБА_7 права на приватизацію за життя не реалізував, в спірній квартирі зареєстрований не був і проживав з дружиною у квартирі на просп.Миру. Після смерті дружини переїхав до дочки у спірну квартиру, яка доглядала за ним, але заяви про приватизацію квартири не подавав, а тому позивач не може успадкувати навіть право на завершення приватизації. Батьки позивача, які мали забезпечити її права та обов`язки, у спірну квартиру також не вселялись. Жоден з членів сім`ї ОСОБА_14 протягом 25 років не звертались з вимогою про вселення чи користування спірною квартирою.

Представник відповідача Єфіменко О.М. позов не визнала та пояснила, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир у власність громадян на підставі поданих ними документів. Обов`язку органу приватизації перевіряти фактичне місце проживання осіб, які зазначені у заяві про приватизацію, закон не передбачає. Право на приватизацію квартири мають громадяни, які постійно проживають у житловому приміщенні, про що свідчить їх реєстрація у помешканні.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час і місце судового засідання вважається повідомленим своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_15 є дочкою ОСОБА_9 та онукою ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 04 серпня 1983 року Відділом загс м.Рівне, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 10 жовтня 2009 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним центром розвитку сім`ї, постановою Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 22024 року у справі № 569/10475/22.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач у встановлений ст.1270 ЦК України строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті діда за правом представлення на частку майна, що належала б її матері ОСОБА_9 , яка померла у 2010 році.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 569/10475/22 визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_16 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

07 березня 2000 року Виконавчий комітет Рівненської міської ради видав ОСОБА_7 ордер на житлове приміщення № 5241 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 29,0 кв.м, яка складається з двох кімнат в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . У складі сім`ї ОСОБА_7 в ордері вказані: ОСОБА_16 (дружина), ОСОБА_12 (дочка), ОСОБА_5 (внук), ОСОБА_9 (дочка), ОСОБА_17 (внучка), ОСОБА_10 (внук).

14 лютого 2005 року між ЖКП "Песпективне" та ОСОБА_7 укладенипй типовий договір найму житла в будинках державного і комунального фонду, відповідно до якого ОСОБА_7 надано у безстрокове користування житло за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до довідки ЖКП "Перспективне" № 142 від 16 лютого 2005 року, особовий рахунок за адресою: АДРЕСА_4 відкритий на ім`я ОСОБА_7 , який за цією адресою не зареєстрований. У цьому житловому приміщенні проживають двоє членів сім`ї: ОСОБА_12 (дочка), зареєстрована з 20 червня 2000 року, ОСОБА_5 (онук).

Згідно з довідкою ОСББ "Коновальця 26" № 02 від 11 березня 2024 року, ОСОБА_7 у період з 14 червня 2004 року по 21 червня 2021 року (день смерті) постійно проживав з дочкою ОСОБА_6 та внуком ОСОБА_5 за місцем їх прописки (реєстрації) за адресою: АДРЕСА_4 .

16 лютого 2005 року ОСОБА_6 звернулася до начальника УЖКГ із заявою про переоформлення особовому рахунку на її ім`я, оскільки основний квартиронаймач не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Розпорядженням міського голови міста Рівне № 314-р від 02 березня 2005 року дозволено житлово-комунальному підприємству відкрити особовий рахунок та укласти договір найму з ОСОБА_18 на квартиру АДРЕСА_1 , склад сім`ї дві особи, основний наймач квартири - її батько за даною адресою не зареєстрований.

ОСОБА_6 21 червня 1996 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_19 та є батьком ОСОБА_5 , про що свідчать відмітки на стор.9, 10 паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 28 жовтгня 2004 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.

24 червня 2024 року ОСОБА_6 звернувся до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради із заявою про передачу в приватну (спільну часткову) власність квартири, що займає разом з членами сім`ї на умовах найму, за адресою: АДРЕСА_4 в рівних долях. Уповноваженим власником квартири у заяві визначено ОСОБА_6 , членом сім`ї зазначений ОСОБА_5 .

До заяви ОСОБА_6 долучив довідку про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні № 16272 від 21 червня 2024 року, видану Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР, згідно з якою за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_6 - з 20 січня 2009 року, ОСОБА_5 - з 04 грудня 2012 року.

Також відповідач долучив довідку № 04 від 24 червня 2024 року, видану ОСББ "Коновальця 26", про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживають за місцем їх прописки (реєстрації) за адресою: АДРЕСА_4 . Основним квартиронаймачем, з яким укладено договір з ОСББ "Коновальця 26" по обслуговуванню та надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території являється ОСОБА_6 .

Відповідно до листа ОСББ "Коновальця 26" № 03 від 06 березня 2026 року, ОСОБА_20 довідку за № 04 від 24 червня 2024 року було видано на підставі паспортних даних ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (місце реєстрації) та на підставі договору відносин власників житлових приміщень та правління ОСББ "Коновальця 26", який підписано 01 січня 2021 року з ОСОБА_6 .

Наказом Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради № 268/01 від 03 липня 2024 року "Про передачу житла у приватну власність" затверджено розрахунки та задоволено прохання і передано у приватну власність державне житло мешканцям згідно із ст.5 п.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (додаток № 1). В додатку № 1 до наказу під № 1 вказані ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , квартира за адресою: АДРЕСА_4 , загальна площа 53,10 кв.м, відновна вартість 9,56 грн.

04 липня 2024 року згідно з наказом № 268/01 від 03 липня 2024 року Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_4 , дійсно належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 - 1/2, ОСОБА_5 - 1/2. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Право власності відповідачів на спірну квартиру зареєстровано 10 липня 2024 року, про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 412645996 від 11 лютого 2025 року.

За інформацією КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", викладеною в листі № 1351 від 23 квітня 2025 року та в листі № 677 від 27 жовтня 2025 року, ОСОБА_5 брав участь в безоплатній приватизації житлового фонду АДРЕСА_2 і використав частину свого приватизаційного чеку в сумі 3,84 грн, а отже, залишок приватизаційного чеку становить 0,36 грн, що і дало право зазначеному громадянину приватизувати частину квартири АДРЕСА_6 . Повністю використав свій житловий чек 03 липня 2024 року. ОСОБА_6 брав участь в безоплатній првиатизації жиилового фонду АДРЕСА_3 і використав частину свого приватизаційного чеку в сумі 3,86 грн, а отже, залишок приватизаційного чеку становить 0,3436 грн, що і дало право зазначеному громадянину приватизувати частину квартири АДРЕСА_6 . Повністю використав свій житловий чек 03 липня 2024 року.

Відповідно до довідки АТ "Ощадбанк" № ЕЛ-191915/115.40/087-05/2025 від 31 липня 2025 року, ОСОБА_4 використала кошти з приватизаційного депозитного рахунку у сумі 1,23 грн за адресою: АДРЕСА_7 . Залишок невикористаних житлових чеків станомна 31 липня 2025 року складає 2,97 грн.

За відомостями Державної прикордонної служби України, зазначеними в листі № 19.5.1/790-26-Вих від 06 січня 2026 року, ОСОБА_13 26 липня 2021 року перетнув державний кордон України (виїзд) і до 24 червня 2024 року інформація щодо його в`їзду на територію України відсутня.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною третьою статті 9 Житлового кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Згідно зі ст.345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Станом на час подання ОСОБА_6 до органу приватизації заяви про передачу йому та членам його сім`ї в приватну власність квартири та видачу наказу про приватизацію спірної квартири приватизація здійснювалася відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482-ХІІ від 19 червня 1992 року та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції на час приватизації спірної квартири), приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно. До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч.4, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (ч.3 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.(ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян та склад документів, що підлягають оформленню, визначені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396.

Відповідно до п.4 Положення, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Згідно з п.17, 18 Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до ч.2 ст.64 Житлового кодексу України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Захисту підлягає лише порушене, невизнане право чи законний інтерес особи. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 571/1168/17, від 21 липня 2021 року у справі № 296/3367/18).

За вимогами ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимг або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Позивач вважає, що має право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 як єдиний спадкоємець після смерті діда ОСОБА_7 , на ім`я якого видано ордер на житлове приміщення № 5241.

Суд встановив, що дід позивача ОСОБА_7 до смерті своєї дружини ОСОБА_16 проживав за адресою: АДРЕСА_5 , у період з 14 червня 2004 року до 21 червня 2021 року проживав з дочкою ОСОБА_6 та внуком ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (до приватизації спірної квартири).

Докази, що за життя ОСОБА_7 звертався в органи приватизації із заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , у справі відсутні.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз`яснено, що у разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц та у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі № 719/179/17, від 27 березня 2019 року у справі № 669/629/16-ц.

Оскільки дід позивача ОСОБА_7 за життя не звернувся до органу приватизації із заявою про приватизацію спірної квартири, позивач не набула права на приватизацію квартири в порядку спадкування як спадкоємиця після смерті свого діда.

Позивач також вважає, що рішення про передачу житла у приватну власність відповідачів було прийняте без врахування її інтересів, свідоцтво про право власності на квартиру оформлене без її участі і його скасування надасть їй можливість поставити питання щодо приватизації відповідної частки квартири.

Суд встановив, що позивач, її мати ОСОБА_9 та брат ОСОБА_10 з дати видачі ОСОБА_7 ордеру на житлове приміщення № 5241 (2000 рік) і донині у спірну квартиру не вселялись, не були там зареєстровані та не проживали. Вказану обставину позивач не заперечує.

У справі відсутні докази наявності протягом 24 років (до моменту приватизації спірної квартири) об`єктивних перешкод, які завадили позивачу вселитися в спірну квартиру та користуватися нею. Доводи представника позивача про перешкоджання відповідачем ОСОБА_6 вселенню позивача до спірної квартири жодними доказами не підтверджені.

Покликання представника позивача на те, що на час видачі ордеру позивач була неповнолітньою, а тому не могла самостійно реалізувати своє право на вселення, суд до уваги не бере, оскільки позивач набула повноліття задовго до приватизації спірної квартири, а саме 23 червня 2001 року. При цьому, саме по собі зазначення позивача в ордері на житлове приміщення не є гарантією безоплатного набуття спірної квартири у власність в порядку приватизації, так як за положеннями ч.4 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартири мають мешканці, які постійно проживають у цій квартирі.

Враховуючи, що позивач не проживала у спірній квартирі до її приватизації, не була в розумінні ч.2 ст.64 ЖК України членом сім`ї ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , місце її проживання у спірній квартирі не зареєстровано, відсутність її згоди на приватизацію квартири відповідачами не є підставою для скасування такої приватизації, оскільки передача квартир у власність здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у квартирі, а не які зазначені в ордері.

У спірній квартирі з 2009 року зареєстрований та проживає ОСОБА_6 , а з 2000 року - ОСОБА_5 , як члени сім`ї (чоловік та син) наймача ОСОБА_6 , що підтверджується довідками ЖКП "Перспективне" та ОСББ "Коновальця 26".

Доводи позивача щодо відсутності у відповідача ОСОБА_6 права на приватизацію спірної квартири, бо він не зазначений в ордері на житлове приміщення і не є основним квартиронаймачем, безпідставні.

За нормами ч.10 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (ч.2 ст.1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), заборона приватизувати конкретне приміщення (ч.4 ст.21 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду»).

Передбачених законом випадків, за наявності яких Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради повинен був відмовити ОСОБА_6 у приватизації займаного ним житла, у справі не встановлено.

У постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 Верховний Суд виснував, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції. Ненадання заявником ордеру на квартиру не може бути єдиною підставою для відмови у приватизації житла.

Відповідач ОСОБА_6 вселився до спірної квартири як член сім`ї ОСОБА_6 , яка зазначена в ордері, тривалий час проживає у квартирі та з ним укладено договір по обслуговуванню та надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а отже, на законних підставах брав участь у приватизації спірної квартири.

Суд також не бере до уваги доводи позивача про відсутність у відповідача ОСОБА_5 права на приватизацію спірної квартири через його перебування за кордоном з 2021 року.

За положеннями Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду», право на житло та його приватизацію мають всі повнолітні члени сім`ї, які постійно мешкають у квартирі, у тому числі тимчасово відсутні, за якими зберігається право на житло.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_5 вселився в спірну квартиру з матір`ю ОСОБА_6 в 2000 році, з 2012 року зареєстрував в ній місце свого проживання та постійно проживав у квартирі, з липня 2021 року перебуває за кордоном.

ОСОБА_5 не визнаний в судовому порядку таким, що втратив право користування спірною квартирою, реєстрації місця свого проживання не змінював, докази набуття ним громадянства іншої країни відсутні, а тому його тимчасова відсутність не позбавляє його права на приватизацію спірної квартири.

Не заслуговують на увагу доводи позивача щодо відсутності у відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права на приватизацію спірної квартири, оскільки вони брали участь у приватизації іншого житла.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв.м. на сім`ю.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таких висновків дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року у справі № 1-38/2010.

Участь відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у приватизації, відповідно, квартири за адресою: АДРЕСА_3 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 не позбавляла їх можливості приватизувати спірну квартиру, так як житлові чеки ними були використані не в повному обсязі.

До заяви на приватизацію спірної квартири ОСОБА_6 надав документи, передбачені п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Разом з тим, наявність недоліків документів, які додані відповідачем ОСОБА_6 до заяви на приватизацію спірної квартири, стосується прав та інтересів територіальної громади м.Рівне, як власника квартир державного та комунального житлового фонду, а не прав та інтересів позивача, у власності якої спірна квартира не перебувала.

Доказів порушення прав позивача внаслідок приватизації відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 спірної квартири у справі не встановлено. Оскільки позивач не довела наявності суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якох подано позов, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, а тому в позові належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання недійсним розпорядження про приватизацію та свідоцтва про право власності на житло.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач - ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_6 ;

відповідач - Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вул.Шевченка, буд.45; код ЄДРПОУ 44250562.

Повне судове рішення складене 22 червня 2026 року.

Суддя