Рішення № 137744050, 25.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/1722/26

Категорія 38

2/295/2336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №534708LP від 13.06.2025 в розмірі 23654, 40 грн та судові витрати.

В обґрунтування вимог вказано, що 13.06.2025 між позивачем та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» укладено електронний кредитний договір №534708LP (надалі за текстом «Кредитний договір»), відповідно до умов якого відповідач отримав від позивача кредит в розмірі 13200, 00 грн на умовах платності, строковості та поворотності.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, своїх зобов`язань щодо повернення коштів та процентів за користування ними не виконав.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23654, 40 грн, з яких 13200, 00 грн заборгованість за тілом кредиту та 10454, 40 грн заборгованість за процентами.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, витребувано докази (а.с. 48).

16.04.2026 від представника відповідача, адвоката Зачепіло З.Я., надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині нарахування відсотків, провадження у справі закрити.

В обґрунтування відзиву зазначила, що позовна заява подана з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною.

Так, договір №534708LP від 13.06.2025 не містить ознак кредитного договору, копія договору не містить її підпису та підпису відповідача, відповідачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок, а також доказів ознайомлення відповідача з умовами наданого кредиту, факту отримання коштів.

Ні витяг з кредитного договору №534708LP від 13.06.2025, ні паспорт споживчого кредиту, ні графік платежів не містять підпису відповідача.

Заявлена позивачем сума заборгованості за відсотками в розмірі 10454, 00 грн (в дійсності заявлено 10454, 40 грн), не ґрунтується на умовах договору і наданому позивачем розрахунку, а тому не підлягає задоволенню.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому, на думку адвоката, немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці, є правильними.

На думку адвоката розмір нарахованих відсотків (10454, 40 грн) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (13200, 00 грн).

ОСОБА_2 вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, а досудові вимоги про необхідність сплати простроченої заборгованості не надають права банку для звернення до суду за достроковим стягненням всієї суми заборгованості за кредитом.

Також адвокат зазначила, що у зв`язку з невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасної оплати процентів та погашення кредиту, позичальнику від ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» необхідним було звернення з досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

До відзиву на позовну заяву долучено заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, в якій адвокат просила провести судові засідання без участі останніх.

Разом з тим, ухвалою суду від 16.02.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, сторонами у справі не заявлялося клопотань про перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін або загальному позовному провадженні, правових підстав для переходу до розгляду справи в судових засіданнях немає.

Також до відзиву на позовну заяву долучено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, в якому адвокат просила зменшити розмір витрат позивача на професійну правову допомогу до 1500, 00 грн, зазначивши, що заявлений розмір 10000, 00 грн є непропорційною, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на надання такої допомоги.

Позивач не скористався своїм правом подати відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, 13.06.2025 між позивачем та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «АБЕКОР» укладено електронний кредитний договір №534708LP (зворот а.с. 33 - а.с. 41).

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту 13200, 00 грн; строк кредитування 80 днів; базова та основна процентні ставки 0,99 в день, акційна процентна ставка 0,1980 %.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами.

Кредитний договір та додаток №1 до договору, паспорт споживчого кредиту підписано Відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «j32943» та «w52359» (а.с. 31-42).

Анкета клієнта фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС) ОСОБА_1 містить дані про клієнта, а саме: особисту інформацію, інформацію про документ, що засвідчує клієнта, адресу реєстрації, адресу фактичного місця проживання, зміст діяльності (зайнятості) соціальний статус, контактні дані клієнта, додаткові контактні дані, фінансовий стан/інформацію про доходи та витрати тощо (а.с. 19-20).

15.07.2025 сторони уклали Додаткову угоду до Кредитного договору №534708LP від 13.06.2025, якою продовжили строк кредиту на 80 днів, з кінцевим терміном повернення кредиту: «03» жовтня 2025 року та основною процентною ставкою 0,99 в день (зворот а.с. 24- а.с. 25).

Додаткову угоду, а також додаток 1 від 15.07.2025 підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «z82874» (зворот а.с. 24- а.с. 26).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація, в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Договір, укладений у електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19; від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18; від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

ТОВ «Абекор» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Так, факт перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 26.01.2026 №19745 про перерахування суми кредиту в розмірі 13200, 00 грн (а.с. 21), а також наданою АТ «Укрсиббанк» інформацією та випискою з рахунку, що надані на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2026.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідач належним чином не виконував зобов`язання, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 23654, 40 грн, з яких 13200, 00 грн заборгованість за тілом кредиту та 10454, 40 грн заборгованість за процентами (а.с. 28-29).

Водночас, з розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем 15.07.2025 частково погашено заборгованість в розмірі 1176, 24 грн.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості, суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками за його користування відповідають умовам кредитного договору.

Обставини, якими обґрунтований відзив на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження належними до допустимими доказами в ході розгляду справи.

Так, факт укладення кредитного договору, перерахування позивачем на виконання його умов кредитних коштів відповідачу підтверджуються належними та допустимими доказами, наданим позивачем.

Всі документи, на підставі яких у відповідача виник обов`язок по поверненню кредитних коштів (кредитний договір, додаток 1 до нього, паспорт споживчого кредиту, додаткова угода) підписані ОСОБА_1 з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, що відповідає Закону України "Про електронну комерцію".

Твердження адвоката про те, що розмір нарахованих відсотків (10454, 40 грн) значно перевищує розмір заборгованості за кредитом (13200, 00 грн) є надуманим та не відповідає фактичним даним.

Посилаючись на те, що надані позивачем розрахунок заборгованості за кредитами (хоча в даному випадку між сторонами виник спір щодо одного кредиту) є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, ні відповідачем, ні його представником, не спростовані, стороною відповідача не надано контррозрахунку.

ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» не є стороною у справі, а тому посилання адвоката про те, що останнє повинно було звернутися до відповідача з досудовою вимогою є безпідставним. Крім того, позивач не звертається з достроковою вимогою про стягнення заборгованості, строк повернення кредиту за додатковою угодою становив «03» жовтня 2025 року, з позовом ТОВ «ФК «АБЕКОР» звернувся 01.02.2026.

Так само безпідставним є посилання представника відповідача на те, що копія договору №534708LP від 13.06.2025 не містить її підпису, а позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на її рахунок, оскільки адвокат Зачепіло З.Я. не була стороною такого кредитного договору та не діяла від імені його сторін.

Правових підстав для закриття провадження у справі, як того просила у відзиві на позовну заяву адвокат, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, а також враховуючи позицію відповідача, який не спростував ні суму заборгованості, ні підстав, з яких позов заявлений, суд задовольняє заявлений позов у повному обсязі.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 2662, 40 грн.

Щодо заяви ТОВ «ФК «Абекор» в частині стягнення з відповідача 133, 50 грн витрат, пов`язаних із розглядом справи, на поштові відправлення процесуальних документів іншим учасникам справи, суд дійшов до наступного висновку.

Пунктом 4 ч.3 ст.133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів іншим учасникам справи заявником надано суду копію опису вкладення до цінного листа від 30.01.2026, квитанцію №1923567 на суму 133, 50 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що поштові витрати, пов`язані із розглядом справи в розмірі 133, 50 грн підтверджені належними доказами, у зв`язку із чим є підстави для їх стягнення з позивача на користь ТОВ «ФК «Абекор».

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10000, 00 грн.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Саме такого висновку дійшла Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 від 03.10.2019 року.

Судом встановлено, що 22.12.2025 року між адвокатом Адвокатським бюро «Наталії Пухи» та ТОВ ФК «Абекор» був укладений договір про надання правової допомоги №22122025 (а.с. 11-13).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2026 Адвокатським бюро «Наталі Пухи» було надано позивачу ТОВ ФК «Абекор» послуги з правничої допомоги по даній цивільній справі на загальну суму в 10000,00 грн (а.с. 18, 43).

Доказів сплати коштів за отримані послуги з правничої допомоги в сумі 10000, 00 грн позивачем суду не надано.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На думку суду, понесені ТОВ ФК «Абекор» витрати на правничу допомогу у розмірі 100000 грн. є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Більше того, представник відповідача подала клопотання про зменшення таких витрат, зазначивши, що заявлений розмір витрат в сумі 10000, 00 грн є непропорційним, враховуючи складність справи та фактичний час, витрачений адвокатом на надання такої допомоги.

Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор»заборгованість за кредитним договором №534708LP від 13.06.2025 в розмірі 23654, 40 грн, з яких 13200, 00 грн заборгованість за тілом кредиту та 10454, 40 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор»судовий збір в сумі 2662, 40 грн, витрати, пов`язані з розглядом справи,в розмірі 133, 50 грн, а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601А; код ЄДРПОУ: 39287145.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 25.06.2026.

Суддя Л.М. Чішман