Ухвала суду № 137740819, 26.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19162/26

УХВАЛА

з питань забезпечення позову

26 червня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИЛА:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , Рнокпп: НОМЕР_1 );

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття на військовий облік, направлення на проходження ВЛК та івидачі Повістки на отправку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести відомості про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , Рнокпп: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №420/19162/26 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Лебедєвій Г.В.

Разом з позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій він просить забезпечити позов шляхом: заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову (мобілізації) та відправки (направлення) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації, в тому числі за повісткою на відправну на 01.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що він має офіційний статус особи, яка не є військовозобов`язаною, оскільки є виключеним з військового обліку. Проте, його було фактично затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де всупереч закону було проведено повторний медичний огляд (ВЛК) та вручено «Повістку на відправку» із вимогою з`явитися 01.07.2026 року о 11:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 , для призову та направлення до військової частини. З огляду на викладене, позивач (заявник) уважає, що існує невідворотна небезпека заподіяння шкоди його правам. У разі реалізації дій ІНФОРМАЦІЯ_2 та фактичної його відправки 01.07.2026 року, він набуде статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Таким чином, якщо заходи забезпечення позову не будуть вжиті судом негайно, він буде примусово мобілізований, а судове рішення по суті спору на його користь не зможе призвести до реального відновлення його прав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Згідно ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

За положеннями статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Слід зазначити, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Таким чином інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.

Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову має пересвідчитись, зокрема, у тому, що дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При цьому заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а також бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних та дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття позивача на військовий облік, направлення на проходження ВЛК та видача повістки на відправку.

В заяві про забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, а саме заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову (мобілізації) та відправки (направлення) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації, в тому числі за повісткою на відправну на 01.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З матеріалів справи убачається, що позивач вважає себе виключеним з військового обліку, у зв`язку із чим, на його переконання, дії щодо взяття його на військовий облік, направлення на проходження ВЛК та видача повістки на відправку є протиправними.

Разом із тим, з долучених позивачем копій сторінок військового квитка, не вбачається, що позивача виключено з військового обліку, оскільки будь-які записи про це відсутні.

У зв`язку із викладеним, із долучених позивачем до матеріалів справи документів суд не вбачає ознаку очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, на даному етапі розгляду справи суд позбавлений можливості встановити ознаки протиправності бездіяльності та дій відповідачів, зокрема щодо законності перебування позивача на військовому обліку. Встановлення таких обставин можливе лише під час розгляду справи по суті, що виключає можливість їх попередньої правової оцінки в межах вирішення питання про забезпечення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову, які позивач просить суд вжити, фактично стосуються можливого призову позивача на військову службу, натомість спір, який виник між сторонами у цій справі, стосується протиправності бездіяльності щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних та протиправності дій щодо постановлення позивача на військовий облік.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наведені заявником обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправними не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Підсумовуючи викладене, суддя уважає, що на час подання та розгляду заяви про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б безумовно вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом: заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову (мобілізації) та відправки (направлення) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації, в тому числі за повісткою на відправну на 01.07.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя Г.В. Лебедєва