Рішення № 137740156, 26.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2508/25

провадження № 2/136/998/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», через свого представника, звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 24.12.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5200044 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 20000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5200044 від 24.12.2024 року загальна сума заборгованості склала 100590 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 20000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 41800 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 141 календарних днів 26790 грн., штрафні санкції 10000 грн., комісії за надання кредиту 2000,00 грн.

У свою чергу, Відповідач не виконав свого зобов`язання та після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором №5200044 від 24.12.2024 року загальною сумою 100590 грн.

Тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 100590 грн, понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн та витрати за сплату судового збору за подання позовної заяви до суду.

Ухвалою суду від 05.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Також витребувано докази по даній справі.

Сторони не подали до суду своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5200044 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума наданого відповідачу кредиту становить 20000 грн. (п.1.2 договору), строк кредиту 360 днів (п.1.3 договору). Періодичність сплати процентів - кожні 30 днів.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: - стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.п.1.4.1 договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.9 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки № НОМЕР_1 ).

Підпунктом 4.4 договору передбачено, що у разі затримання клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

Відповідно до довідки ТзОВ «Пейтек Україна» відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 20000 грн на платіжну картку відповідача, яку відповідач зазначив під час укладання договору про надання споживчого кредиту (а.с.62).

Крім того, факт одержання коштів ОСОБА_1 підтверджується листом АТ КБ "Приват Банк" від 21.01.2026 № 20.1.0.0.0/7-260120/36993-БТ, відповідно до якого на рахунок ОСОБА_1 було перераховано 24.12.2024 року грошові кошти у сумі 20000 грн. (а.с. 117).

Так, згідно із ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За положеннями статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із дослідженого судом договору №5200044 від 24.12.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту встановлено, що договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір №5200044 від 24.12.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (90875), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

31.07.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» (фактор) уклали договір факторингу №31/07/2025, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставною), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.70-79).

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору факторингу).

Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт), клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2 договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.80).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 31.07.2025 року до договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5200044 в сумі 73800 грн. 00 коп., з яких 20000 грн - сума основного боргу, 41800 грн - заборгованість за відсотками, 2000 грн - заборгованість по комісії, 10000 грн - заборгованість за пенею, штрафами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже, ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» у визначеному Законом порядку набуло право вимоги до ОСОБА_1 .

Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» посилався на те, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №5200044 від 24.12.2024 року склала на час переуступлення права вимоги 73800 грн. 00 коп.

Однак, у зв`язку з тим, що станом на дату укладання договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії договору №5200044 від 24.12.2024 року не закінчився, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.08.2025 року по 19.12.2025 року (141 календарний день) здійснено нарахування процентів за процентною ставкою 0,95%, у сумі 26790 гривень. Таким чином загальна сума заборгованості за відсотками склала 68590 грн. Відповідні розрахунки заборгованості надані як первісним кредитором ТОВ "Лінеура Україна" так і позивачем ТОВ "Фінтраст Капітал" (а.с.63-66, 67-68).

Розглядаючи вимогу щодо дійсного розміру заборгованості за відсотками, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, за умовами укладеного сторонами договору №5200044 від 24.12.2024 року ТОВ «Лінеура Україна», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 грошові кошти, а остання зобов`язалася повернути кредит у повному обсязі (п. 1.2 договору).

В укладеному між сторонами кредитному договорі сторони узгодили розмір кредиту 20000,00 грн, розмір процентної ставки 0,95 % в день та строк кредитування 360 днів.

Таким чином, загальний розмір відсотків за весь період кредитування становить 68400,00 грн (20000,00 грн * 0,95% * 360 днів). Одже саме така сума відсотків підлягає стягненню з відповідачки.

Крім того, визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 10000,00 грн штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій відповідно до розділу 6 Договору за своїм змістом є мірою відповідальності позичальника, що відповідає положенню ст. 549 ЦК України.

За ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного.

У той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Беручи до уваги, що заборгованість у виді штрафних санкцій в сумі 10000,00 грн за кредитним договором №5200044 від 24.12.2024 нарахованих в період дії в Україні воєнного стану, тому в силу вищевказаних положень чинного законодавства позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення та відповідно позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00 грн штрафних санкцій за кредитним договором №5200044 від 24.12.2024 задоволенню не підлягає.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №5200044 від 24.22.2024 року, яка підлягає стягненню становить: заборгованість за тілом кредиту 20000 грн.; заборгованість за процентами 68400, комісія 2000 грн., а всього 90 400 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено на суму 100590 грн., а задоволено 90400, тобто на 89,87 % (90400 х 100/ 100590).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2177,01 грн. судового збору (2422,40 х 89,87%).

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких згідно п. 1 ч. 3 цієї статті віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., ордер на надання правничої допомоги від 10.12.2024 року, згідно якого адвокат Столітній М.М надає правову допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю, згідно якого адвокат Столітній М.М. має право на заняття адвокатською діяльністю, заявку № 14269 від 24.11.2025 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 р.; акт №14269 від 22.12.2025 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Столітнім М.М. на виконання умов договору про надання правової допомоги 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р., рахунок на оплату, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10000 гривень.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 757/29103/20-ц зазначено, що витрати за адвокатські послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку із розглядом конкретної справи.

Велика палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №206/4841/20 звернула увагу на те, що при вирішенні питань про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та покладення на сторони судових витрат має враховуватися принцип пропорційності задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги було задоволено частково на 89,87 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 8987 грн (10000,00 грн х 89,87 %).

Керуючись ст.ст. 15-16, 526, 530, 549, 610-612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 263-265,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, ЄЛРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №5200044 від 24.12.2024 в розмірі 90400 (дев`яносто тисяч чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» 2177,01 грн (дві тисячі сто сімдесят сім) гривень 01 копійка судового збору та 8987 (вісім тисяч девятсот вісімдесят сім) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Cуддя О.Д. Іванець