Рішення № 137740155, 26.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 132/3380/25

провадження № 2/136/870/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс»), через свого представника, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 в розмірі 58175,00 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 09.03.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному сайті ТОВ «МІЛОАН» Зінченком Ігорем Олександровичем подано заявку на отримання кредиту №101612689. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті кредитодавця. Законодавством України передбачено оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує, щодо прийняття умов Кредитного договору №101612689 від 22.07.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №101612689 від 22.07.2021 із ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення Зінченку І.О. перераховані на картковий рахунок кредитні кошти в сумі 13000 грн.

12.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір відступлення прав вимоги №13Т, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача. ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 58175,00 грн, з яких: 13000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 43875 грн - заборгованість за відсотками, 1300 грн - заборгованість за комісійними винагородами, 0 грн - сума заборгованості за пенею.

Позивач, посилаючись на те, що оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по договору не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, яка у добровільному порядку останнім не погашена, просить позов задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 у розмірі 58175,00 грн та понесені судові витрати. Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 27.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

23.12.2025 через систему «Електронний суд» відповідач через свого представника подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 13000,00 грн. Підтвердив факт укладення 22.07.2021 кредитного договору з ТОВ «Мілоан» та не заперечував факту отримання кредитних коштів. В той же час заперечував розмір нарахованих відсотків, вказуючи, що вони були нараховані поза межами строку дії договору, є несправедливими та непропорційними відносно суми кредиту. Крім того, зазначив, що з 03.08.2020 по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу в Управлінні державної охорони України та є військовослужбовцем, про що було достовірно відомо позивачеві з анкети на отримання кредиту, тому згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_2 не повинні були нараховуватися відсотки за кредитом та комісію за оформлення кредиту, відповідно, зазначені суми не підлягають стягненню з останнього. Враховуючи зазначене представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 43875,00 грн та комісії в сумі 1300 грн.

29.12.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач у відзиві не заперечує факт укладення та отримання коштів за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 у розмірі 13 000,00 грн. В той же час, відсотки за користування кредитними коштами розраховані у повній відповідності до норм чинного законодавства та умов договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, що відображено у відповідному розрахунку. Що стосується звільнення відповідача від сплати процентів представник позивача зазначив наступне. Згідно вимог пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. В той же час, відповідачем не надано копію військового квитка, як підставу для застосування до нього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а отже позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази в цілому, встановив, що 22.07.2021 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «МІЛОАН» з метою отримання кредиту і підписав анкету-заяву на кредит №101612689 та договір про споживчий кредит (а.с. 8, 20-24).

Зі змісту анкети-заяви на кредит №101612689 убачається, що ОСОБА_1 було погоджено такі умови: сума кредиту 13000 грн; погоджений строк 30 днів; комісія за надання 10,00% одноразово; ставка процентів 1,25% за кожен день користування.

Згідно з копією укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №101612689 (індивідуальна частина) від 22.07.2021, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором; кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника; сума (загальний розмір) кредиту становить 13000,00 грн. у валюті: українські гривні; кредит надається строком на 30 днів з 22.07.2021 (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.08.2021; загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 6175,00 грн в грошовому виразі та 11215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 19175,00 гривень; загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору; комісія за надання кредиту: 1300,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 4875,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором: фіксована (а.с. 20-24).

На підтвердження факту укладення кредитного договору до позову долучено графік платежів за договором про споживчий кредит №101612689 від 22.07.2021, а також паспорт споживчого кредиту №101612689 (а.с. 24 на звороті, 25).

Як убачається з копії договору про споживчий кредит №101612689 від 22.07.2021 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У пункті 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч. ч. 3, 6, 12 ст. 11 цього Закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19.

Згідно з копією платіжного доручення №30188716 від 22.07.2021, ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 13000,00 грн (а.с. 26).

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого первісним кредитором ТОВ «Мілоан» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 складає 58 175,00 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 13 000,00 грн, заборгованість за відсотками 43 875,00 грн, заборгованість за комісією 1300,00 грн, заборгованість за пенею 0,00 грн (а.с. 11).

Надалі, 12.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитор) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості), що підтверджується копією вказаного договору (а.с. 12-19).

Згідно з копією витягу з додатку до договору факторингу №13Т від 12.11.2021, залишок боргу ОСОБА_1 на момент відступлення права вимоги за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 складає 58 175,00 грн, у тому числі: заборгованість за тілом кредиту 13 000,00 грн, заборгованість за відсотками

43 875,00 грн, заборгованість за комісією 1300,00 грн, заборгованість за пенею

0,00 грн (а.с. 10).

25.07.2025 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, однак відповідач погашення заборгованості не здійснив (а.с. 29).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №129/1033/13-ц від 18.03.2020, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Стороною відповідача не надано суду доказів на спростування отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 13000 гривень. Крім того, відповідно до наданого відзиву, відповідач визнає факт укладення кредитного договору та не заперечує факт отримання кредитних коштів.

За таких обставин, суд вважає, що спірний договір був укладений у відповідності до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та на підставі вказаного договору ОСОБА_1 були надано кредитні кошти у розмірі 13000 гривень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

12.11.2020 згідно умов договору факторингу №13Т, ТОВ «МІЛОАН» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за кредитним договором №101612689 від 22.07.2021 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

За таких обставин суд вважає доведеним факт переходу права вимоги за спірним кредитним договором до позивача.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено частиною 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У частині четвертій статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно- територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Відповідно до частини 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення. Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Згідно з анкетою-заявою на кредит № 101612689 від 22.07.2021 в графі «місце роботи» ОСОБА_2 вказано «Управління державної охорони» (а.с. 8).

Відповідно до копії витягу з наказу №552-ос дск від 03.08.2020 ОСОБА_1 прийнятий на військову службу в Управління державної охорони України з присвоєнням військового звання солдат (а.с. 58). Даний факт також підтверджується копією контракту про проходження військової служби від 27.07.2020 (а.с. 59-60).

Згідно з інформацією, наданої 03.03.2026 на запит суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом в Управління державної охорони України з 03.08.2020 по теперішній час. УДО бере безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 81).

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом)». Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків у розмірі 43875 грн задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

Що стосується комісійних винагород у сумі 1300 грн, то суд вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню, адже Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на містить пільг щодо сплати комісії.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 13000 грн та комісії у сумі 1300 грн, а всього на загальну суму 14300,00 грн.

Щодо судових витрат, які складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн, які були понесені позивачем та документально підтверджені, то вони відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем було заявлено до стягнення 58175 грн 00 коп., а до задоволення підлягає сума боргу в розмірі 14300 грн 00 коп., що становить 24,58% (14300 х 100% : 58175) від заявлених вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню в розмірі 595,43 грн (2 422,40 грн. х 24,58%), які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 19, 81, 133, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») заборгованість за Кредитним договором № 101612689 від 22.07.2021 у розмірі 14300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (юридична адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_2 , відкритий в АТ «ПУМБ») понесені витрати на сплату судового збору в сумі 595,43 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Д. Іванець