Ухвала суду № 137739955, 24.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

(повна)

м. Миколаїв

24 червня 2026 р.справа № 400/12760/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.,

представника позивачки: Поліщука Р.А.,

представника відповідача: Тіщенко Г.В.,

представників третіх осіб: не з`явились,

в загальному позовному провадженні, у підготовчому засіданні, у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаМіністерства юстиції України, вул. Городецького архітектора, 13, м. Київ, 01001,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору третя особа 1: фермерське господарство "Перспектива Агро", вул. Щербатого, 73, с. Мазурове, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55110, третя особа 2: державний реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олеся Юріївна, вул. Заводська, 1, с-ще Кам`яний Міст, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55232, третя особа 3: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , третя особа 4: фермерське господарство "Мазурівське", вул. Щербатого, 42, с. Мазурове, Первомайський р-н, Миколаївська обл., 55110,

провизнання протиправним та скасування наказу від 16.09.2025 р. № 2526/5, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач або МЮ України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачки фермерське господарство Перспектива Агро (далі - третя особа 1 або ФГ Перспектива Агро) та державний реєстратор центру надання адміністративних послуг Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Калашнік Олеся Юріївна (далі - третя особа 2 або державний реєстратор Калашнік О.Ю.), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ МЮ України від 16.09.2025 р. № 2526/5, яким задоволена скарга ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське та скасовані рішення державного реєстратора Калашнік О.Ю. від 14.05.2024 р. і від 15.05.2024 р., на підставі яких була проведена державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 993,6 м кв., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2935010548080;

- зобов`язати МЮ України поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомого майна, які були анульовані внаслідок виконання наказу від 16.09.2025 р. № 2526/5.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на частку майна (майновий пай) ліквідованого сільськогосподарського закритого акціонерного товариства ім. Чапаєва (далі - СЗАТ ім. Чапаєва), яке знаходиться за адресою: с. Мазурове, вул. Щербатого, 92. 14-15.05.2024 р. державний реєстратор Калашнік О.Ю. провела державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно.

19.05.2025 р. ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське подали до МЮ України скаргу на дії державного реєстратора Калашнік О.Ю. щодо проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 і спірним рішенням відповідача у формі наказу від 16.09.2025 р., ця скарга була задоволена, а рішення державного реєстратора ОСОБА_3 про реєстрацію права власності анульовані.

Позивачка вважає, що відповідач взагалі не мав права розглядати скаргу по суті, так як скаржники не надали доказів порушення їх прав, а скарга була спрямована на вирішення цивільного спору, а не на оцінку правомірності дій державного реєстратора і на момент розгляду скарги існував спір щодо належності майна. Крім цього, до скарги були долучені документи з ознаками підробки, що є предметом перевірки в рамках кримінального провадження. Повноваження МЮ України при перевірці скарги обмежені дослідженням правомірності дій державного реєстратора ОСОБА_3 , тобто процедурними правовідносинами, тоді як відповідач надав оцінку питанню наявності у скаржників права на нерухоме майно, а задоволення скарги призвело до втручання у право володіння ОСОБА_1 власним майном.

При відкритті провадження у справі, суд з власної ініціативи залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (далі - третя особа 3 або ОСОБА_2 ) і фермерське господарство Мазурівське (далі - третя особа 4 або ФГ Мазурівське).

Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому провадженні від МЮ України надійшло клопотання про закриття провадження у справі, з мотивів того, що спір предметно не підсудний адміністративному суду. Зокрема відповідач зазначив, що позовні вимоги перш за все спрямовані на захист права цивільного ОСОБА_1 у виді права власності на нерухоме майно, так як наказом МЮ України скасована його державна реєстрація за позивачкою. Звернення вимог до МЮ України не змінює приватно-правового характеру спору. При цьому, відповідач послався на висновки Великої Палати Верховного Суду справі № 826/9341/17.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав дане клопотання.

Представник позивачки заперечив проти задоволення клопотання та пояснив, що в цьому провадженні не вирішується спір про право цивільне і саме адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям МЮ України при розгляді скарги ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське, в тому числі викладеним ними аргументам та доказами, а також дотриманню процедури розгляду скарги.

Вирішуючи клопотання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

28.01.2002 р., 16.03.2017 р., 27.07.2017 р. і 30.04.2024 р. ОСОБА_1 отримала низку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

12.06.2004 р. відбулись збори співвласників СЗАТ ім. Чапаєва, на яких була задоволена заява, в тому числі ОСОБА_1 , про вихід із членів товариства.

Тими ж зборами у спільну часткову власність як майновий пай, особам, які вийшли з товариства, переданий майновий комплекс, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

18.08.2004 р. СЗАТ ім. Чапаєва і ОСОБА_1 підписали акт приймання-передачі, яким позивачці було передано майно товариства за адресою: АДРЕСА_4 для подальшої реєстрації права власності. Об`єкт нерухомості загальною площею 993,6 м кв. складається з стоянки 12 комбайнів 976,5 м кв., котельної 17,1 м кв., навісу, погребу, огорожі, воріт з хвірткою, замощення та воріт.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2004 р. у справі № 14/106 затверджено звіт ліквідатора СЗАТ ім. Чапаєва, а товариство ліквідоване.

Рішенням виконавчого комітету Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області від 25.04.2025 р. № 152 групі нежитлових приміщень (стоянці комбайнів та котельній), які належать ОСОБА_1 , присвоєна окрема поштова адреса: АДРЕСА_3 .

Рішеннями державного реєстратора Калашнік О.Ю. від 14.05.2024 р. № 73105416 і від 15.05.2025 р. № 73128555 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на вищезгадане нерухоме майно.

13.05.2025 р. до МЮ України ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське була подана скарга на вказані рішення державного реєстратора Калашнік О.Ю.

02.09.2025 р. Центральною колегією МЮ України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів МЮ складено висновок, яким МЮ України рекомендовано скаргу ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське задовольнити та визнати прийнятими з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та анулювати рішення державного реєстратора ОСОБА_3 від 14.05.2024 р. № 73105416 і від 15.05.2025 р. № 73128555.

Як слідує з мотивувальної частини цього висновку, скаржники послались на те, що мають права на те ж саме майно, що і ОСОБА_1 . Розглядаючи скаргу, відповідач зробив висновок про те, що подані позивачкою на державну реєстрацію документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення її речового права на нерухоме майно.

Наказом МЮ України від 16.09.2025 р. № 25256/5, скарга ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське задоволена, визнані прийнятими з порушенням Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та анульовані рішення державного реєстратора ОСОБА_3 від 14.05.2024 р. № 73105416 і від 15.05.2025 р. № 73128555.

Згідно ст. 4 ч. 1 п. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами ст. 19 ч. 1 п. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функцій. При цьому, у адміністративного суду відсутні повноваження для вирішення питань про право в межах оскарження дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий, проте лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень ще не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Виникнення спірних правовідносин в цій справі зумовлено незгодою позивачки з наказом МЮ України від 16.09.2025 р. № 25256/5, яким анульовані рішення державного реєстратора Калашнік О.Ю. від 14.05.2024 р. № 73105416 і від 15.05.2025 р. № 73128555 щодо реєстрації певного нерухомого майна за позивачкою.

Наявність права звернення до суду за захистом порушеного права, позивачка серед іншого обґрунтувала тим, що набула право власності на нерухоме майно у виді майнового паю СЗАТ ім. Чапаєва за адресою: АДРЕСА_4 .

В той же час, приймаючи наказ від 16.09.2025 р. № 25256/5, відповідач виходив з того, що з наданих позивачкою документів неможливо встановити набуття нею права власності на це нерухоме майно, до того ж скаржники ОСОБА_2 і ФГ Мазурівське наполягають на наявності у них прав на теж саме нерухоме майно.

Слід врахувати, що на теперішній час в провадженні Кривоозерського районного суду Миколаївської області перебуває справа № 479/1653/24, в якій, серед іншого, розглядаються такі вимоги, як скасування свідоцтв про право власності на майновий пай колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 27.07.2017 р. № 17, 18 виданих ОСОБА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на будівлю загальною площею 993,6 м кв., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та припинення відповідного речового права.

Позовні вимоги в цій справі хоча і звернуті до суб`єкта владних повноважень і формально стосуються оцінки дотримання процедури розгляду скарги, по суті є похідними від вирішення судом питання щодо наявності у позивачки права власності на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права інших учасників справи.

Таким чином, спірні правовідносини пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, а тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 р. у справі № 826/6372/18, від 04.08.2020 р. у справі № 826/13706/17.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постановах від 21.11.2018 р. у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 р. у справі № 825/642/18, 29.01.2019 р. у справі № 803/1589/17, від 29.05.2019 р. у справі № 826/9341/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. Дана позиція також висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.08.2019 р. у справі № 826/4236/17 та від 31.10.2019 р. у справі № 826/7002/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 р. у справі № 807/137/18 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відступила від висновків, викладених у постановах від 04.04.2018 р. у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10.04.2018 р. у справі № 808/8972/15, від 16.05.2018 р. у справі № 826/4460/17, від 23.05.2018 р. у справі № 815/4618/16, від 05.06.2018 р. у справі № 04/20728/14, від 12.06.2018 р. у справі № 823/378/16, від 13.06.2018 р. у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. Тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 р. у справі № 396/2550/17, від 17.04.2018 р. у справі № 815/6956/15, від 04.04.2018 р. у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 р. у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18.

Підсумовуючи викладене, суд підкреслює, що звернення позивачки до суду обумовлено перш за все порушенням її права на майно, так як державна реєстрація такого права, скасована спірним наказом, хоча і не є визначеною цивільним законом підставою для його набуття, але являє собою обов`язкивий етап завершення процедури набуття права власності на нерухоме майно. Скасування такої реєстрації не призводить до позбавлення права власності, але створює ситуацію правової невизначеності для власника та майна у правовідносинах з іншими з іншими учасниками. Хоча позовні вимоги і стосуються питань розгляду МЮ України скарги на дії державного реєстратора, але для їх вірної оцінки суд повинен попередньо встановити належність у позивачки права власності на нерухоме майно, тобто вирішити питання про право цивільне, що суперечить завданню адміністративного судочинства. Крім того, на теперішній час в порядку цивільного судочинства вирішується спір про правомірність державної реєстрації за позивачкою нерухомого майна. Позивачка посилається на цю обставину, як на обґрунтування правомірності її вимог до відповідача, але суд розцінює наявність такого спору, як на свідчення неможливості вирішення в порядку адміністративного судочинства заявлених вимог, без попереднього вирішення спору про право. Саме суть спірних правовідносин, їх характер, підстави виникнення, вказують на те, що даний спір неможливо розглянути в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ст. 238 ч. 1 п. 2 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Стаття 183 ч. 2 п. 2 КАС України передбачає, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 239 ч. 1 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На виконання цих вимог, суд роз`яснює позивачці, що цей спір предметно і територіально підсудний Кривоозерському районному суд Миколаївської області за правилами цивільного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ст. 239 ч. 2 КАС України).

Враховуючи викладене, маються підстави для закриття провадження у справі.

За приписами ст. 238 ч. 2 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Закон України Про судовий збір передбачає, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ст. 7 ч. 1 п. 5 Закону).

Враховуючи, що Законом України Про судовий збір передбачена можливість повернення судового збору виключно за клопотанням особи, яка його сплатила, суд роз`яснює позивачці її право подати клопотання про повернення судового збору до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 183, 238, 248, 250, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Міністерства юстиції України про закриття провадження у справі, задовольнити.

2. Закрити провадження в адміністративній справі № 400/12760/25.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст. ст. 295-297 КАС України.

Повний текст ухвали складено

26 червня 2026 р.

Суддя А. О. Мороз