Рішення № 137739530, 26.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року № 640/30520/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (адреса 01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00034074, від 22 серпня 2020 року № 1111-ОС/дск в частині звільнення ОСОБА_1 з посади та військової служби у Службі безпеки України згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» з 02 вересня 2020 року.

2. Поновити ОСОБА_1 на військовій службі на посаді консультанта начальника Департаменту захисту національної державності (з оперативних питань) Служби безпеки України з 02 вересня 2020 року.

3. Стягнути з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу, починаючи з 02 вересня 2020 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 (суддя Келеберда В.І.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 (суддя Келеберда В.І.) відкрито провадження в адміністративній справі № 640/30520/20 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2021 (суддя Келеберда В.І.) продовжено Службі Безпеки України строк для надання відзиву на позовну заяву або заяви про визнання позову на п`ять днів з дня вручення йому даної ухвали; продовжено відповідачу строк на подання належним чином завірених копій документів, витребуваних ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2021 року, на п`ять днів з дня вручення ухвали про продовження процесуального строку.

У подальшому адміністративну справу № 640/30520/20 на виконання положень пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ надіслано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

03.01.2024 наведена вище адміністративна справа надійшла до Київського окружного адміністративного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Донець В.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 (суддя Донець В.А.) прийнято до провадження адміністративну справу № 640/30520/20 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 (суддя Донець В.А.) оголошено перерву у розгляді справи.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 (суддя Донець В.А.) постановлено частково задовольнити клопотання про витребування доказів. Оголошено перерву у розгляді справи.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 (суддя ОСОБА_2 ) відкладено судовий розгляд.

15.07.2024 у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 (суддя ОСОБА_2 ) оголошено перерву у судовому засіданні, у зв`язку із заявленим відводом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 (суддя ОСОБА_2 ) визнано, заявлений позивачем відвід судді Донцю В.А., необґрунтованим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 (суддя Кушнова А.О.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Донця В.А. від розгляду адміністративної справи № 640/30520/20.

26.02.2025 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 640/30520/20 та передано її на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2025 постановлено прийняти адміністративну справу № 640/30520/20 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я. Повідомлено сторін про те, що справа буде розглядатися суддею Вісьтак М.Я. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 у задоволенні клопотання представника Служби безпеки України про залишення позовної заяви без розгляду постановлено відмовити.

Правова позиція сторін.

Позиція ОСОБА_1 обґрунтована тим, що він проходив військову службу у Збройних Силах України та Службі безпеки України з 01.08.1998 по 02.09.2020, а в Службі безпеки України проходив службу за контрактом осіб офіцерського складу на оперативних та керівних посадах у регіональних органах та Центральному управлінні СБУ. У 2015 та 2018-2019 роках залучався до проведення антитерористичної операції та операції Об`єднаних сил, має статус учасника бойових дій. На день звільнення мав календарну вислугу 22 роки 1 місяць 2 дні та обіймав посаду консультанта начальника Департаменту захисту національної державності (з оперативних питань) Служби безпеки України у військовому званні полковника. Позивач вважає, що його звільнення з військової служби на підставі наказу Служби безпеки України від 22.08.2020 №1111-ОС/дск відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є незаконним, оскільки ґрунтується на висновках атестацій від 14.05.2020 та 27.05.2020, які, на його думку, проведені з істотними порушеннями вимог законодавства та відомчих нормативних актів. На обґрунтування позову зазначає, що всупереч вимогам Інструкції його не було включено до списку військовослужбовців, які підлягали атестуванню у 2020 році. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що під час проведення атестації не було дотримано порядку її підготовки та проведення. Зокрема, безпосередній начальник не здійснив всебічного вивчення та оцінки його ділових і моральних якостей, не провів передбачених Інструкцією індивідуальних бесід на початку року та безпосередньо перед складанням атестації. За твердженням позивача, обидві бесіди фактично проводив помічник начальника, вони мали формальний характер, відбулися лише наприкінці квітня та у травні 2020 року, а питання проходження служби, професійної підготовки, ділових і моральних якостей, рекомендацій щодо усунення недоліків під час цих бесід не обговорювалися та у листках бесід не відображалися. Також позивач зазначає, що текст атестацій був складений не безпосереднім начальником, а його помічником. На думку позивача, порушено й строки подання матеріалів атестації до атестаційної комісії, оскільки матеріали першої атестації були підготовлені лише за два дні до засідання комісії, а повторної атестації за тиждень до її проведення, що не відповідає вимогам Інструкції. Крім цього, ОСОБА_1 стверджує, що засідання атестаційної комісії 14.05.2020 проводилося за участю заступників начальників управлінь замість самих начальників, тоді як останні, будучи відсутніми на засіданні, поставили свої підписи під рішенням комісії. Позивач також вважає, що обидві атестації були підписані та затверджені начальником Департаменту, який одночасно був його безпосереднім начальником і прямим начальником усіх членів атестаційної комісії, що, на його думку, свідчить про необ`єктивність прийнятих рішень та наявність ознак конфлікту інтересів. Окремо зазначає, що висновки атестацій є взаємовиключними, оскільки одночасно містять висновок про відповідність позивача займаній посаді та рекомендацію щодо недоцільності укладення нового контракту. На його думку, такі рекомендації не випливають із тексту атестацій, оскільки останні не містять встановлених фактів порушення законодавства, відомчих нормативно-правових актів чи інших недоліків у його службовій діяльності, які могли б бути підставою для припинення контракту. При цьому позивач зазначає, що на момент атестування дисциплінарних стягнень не мав, а під час засідання атестаційної комісії висловив бажання продовжити військову службу. ОСОБА_1 вказує, що 18.06.2020 звернувся до начальника Департаменту з рапортом про оскарження результатів атестації та просив об`єктивно вирішити порушені питання, однак відповіді не отримав. Крім порушень під час атестування, позивач вважає, що було порушено й порядок його звільнення. Зазначає, що передбачені Інструкцією індивідуальні бесіди безпосереднім начальником не проводилися, а були формально проведені його помічником, при цьому питання, порушені позивачем під час ознайомлення з листками бесід, керівництву СБУ не доповідалися. Також позивач звертає увагу, що строк здачі ним посади був визначений з 03 по 15 вересня 2020 року, тобто після виключення його зі списків особового складу СБУ, що, на його думку, свідчить про порушення процедури звільнення. Крім цього, позивач зазначає, що йому не було видано припис для постановки на військовий облік, витяг з наказу про звільнення, а також його не ознайомлено з наказом про виключення зі списків особового складу СБУ. Також позивач стверджує, що відповідач не здійснив з ним своєчасний розрахунок при звільненні, оскільки належні виплати були проведені не в день звільнення 02.09.2020, а лише 04.09.2020, при цьому жодних документів щодо проведеного розрахунку йому не було вручено. ОСОБА_1 зазначає, що після звільнення скористався правом на досудове оскарження та звернувся до Служби безпеки України із заявою про скасування наказу про звільнення та вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби, однак отримана відповідь порушених ним питань не вирішила. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що атестації від 14.05.2020 та 27.05.2020 проведені з істотними порушеннями вимог законодавства, їх висновки є необґрунтованими, необ`єктивними, взаємовиключними та такими, що не відповідають змісту атестацій, а наказ Служби безпеки України від 22.08.2020 №1111-ОС/дск про його звільнення є передчасним, незаконним, прийнятим із порушенням встановленої процедури, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

12.04.2021 року від уповноваженого представника Служби безпеки України до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов письмовий відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд у задоволенні позову відмовити.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що контракт про проходження військової служби у СБУ є письмовою угодою між громадянином України та державою, від імені якої виступає СБУ, і ґрунтується на волевиявленні як військовослужбовця, так і уповноваженого начальника органу або підрозділу СБУ. Новий контракт укладається не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту, а право його підписання від імені СБУ надається посадовим особам, визначеним Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ. Відповідач зазначає, що начальник Департаменту захисту національної державності СБУ був наділений правом підписання контракту з ОСОБА_1 , при цьому попередній контракт, строк дії якого закінчився 01.09.2020, також був підписаний від імені СБУ начальником цього Департаменту. Відповідач вказує, що 30.06.2015 позивач уклав із СБУ контракт про проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу строком на п`ять років, з 02.09.2015 до 02.09.2020. На думку відповідача, закінчення строку дії контракту є самостійною підставою для припинення військової служби, а положення статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на які посилається позивач, не встановлюють обов`язку відповідного начальника укладати з військовослужбовцем новий контракт, оскільки передбачають лише можливість продовження військової служби за новим контрактом. Відповідач наголошує, що укладення нового контракту є правом, а не обов`язком СБУ, тому СБУ не була зобов`язана укладати з ОСОБА_1 новий контракт про проходження військової служби. Крім того, за твердженням відповідача, позивач у встановленому порядку не подав рапорт на ім`я начальника Департаменту захисту національної державності СБУ щодо продовження військової служби за новим контрактом. При цьому Інструкція передбачає, що військовослужбовець, який без поважних причин своєчасно не повідомив у встановленому порядку про намір укласти новий контракт, підлягає звільненню з військової служби в установленому порядку. Також відповідач зазначає, що керівництво Департаменту захисту національної державності СБУ надавало ОСОБА_1 можливість продовжити проходження військової служби в інших органах та підрозділах СБУ. Щодо проведення бесід та атестування позивача відповідач зазначає, що 27.04.2020 ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку було поінформовано про намір керівництва Департаменту не укладати з ним новий контракт про проходження військової служби в СБУ та про дату звільнення з військової служби, а саме 02.09.2020, у зв`язку із закінченням дії контракту. Цю бесіду, за дорученням начальника Департаменту, провів перший заступник начальника Департаменту за участю двох помічників начальника Департаменту. Відповідач зазначає, що позивач відмовився від підпису про ознайомлення з листком бесіди, про що було складено відповідний акт. Відповідач вказує, що атестування військовослужбовців СБУ проводиться для забезпечення правильного добору, розстановки, виховання, вдосконалення підготовки військовослужбовців, об`єктивної та принципової оцінки їх професійної підготовки, ділових і моральних якостей, визначення відповідності займаним посадам та перспектив службового використання. За твердженням відповідача, 12.05.2020 з ОСОБА_1 було проведено бесіду з приводу атестування, під час якої його повідомлено, що за результатами аналізу та оцінки професійної підготовки, особистих якостей зроблено висновок про існування суттєвих недоліків у службовій діяльності офіцера, які є наслідком можливої професійної деформації, зниженого рівня мотивації та не піддаються суттєвій корекції з боку керівництва Департаменту. Також позивачеві було повідомлено, що можливість призначення його на рівну посаду зі зміною функціональної спрямованості діяльності та напряму роботи, з урахуванням вислуги років і професійних якостей, є неможливою через відсутність вакантних посад. Відповідач зазначає, що атестацію на ОСОБА_1 було складено 30.04.2020, тобто за 14 днів до засідання атестаційної комісії, а 12.05.2020 датовано лише факт підписання тексту атестації після проведеної з позивачем бесіди. Від підпису у листку бесіди від 12.05.2020 позивач відмовився, що підтверджується відповідним актом. 14.05.2020 відбулося засідання атестаційної комісії Департаменту захисту національної державності СБУ, яке, за твердженням відповідача, пройшло за участю 7 із 10 членів комісії. Крім того, на засідання були запрошені заступники начальників окремих управлінь у зв`язку з виконанням ОСОБА_1 службових повноважень у взаємодії як з начальниками структурних підрозділів Департаменту, так і з їх заступниками, з метою отримання додаткових відгуків щодо роботи позивача. Відповідач зазначає, що 18.05.2020 під час оголошення ОСОБА_1 затвердженої атестації позивач висловив зауваження щодо порушення порядку проведення з ним бесід та незгоду з висновком атестаційної комісії. З урахуванням цих зауважень та незгоди позивача, відповідно до Інструкції було призначено повторний розгляд атестації на засіданні атестаційної комісії Департаменту. 20.05.2020 начальником Департаменту за участю помічників було проведено з ОСОБА_1 повторну передатестаційну бесіду. За твердженням відповідача, під час цієї бесіди начальник Департаменту докладно зупинився на кожному абзаці тексту атестації та надав пояснення щодо висловлених позивачем недоліків і зауважень у його службовій діяльності із зазначенням конкретних прикладів та окремих випадків неналежного виконання службових обов`язків. Відповідач стверджує, що під час цієї бесіди позивач будь-яких заперечень, зауважень чи інших тверджень не висловлював. Також відповідач зазначає, що під час бесіди позивачеві було наголошено, що висновок за атестацією зроблений не з огляду на його досвід роботи, який слід вважати достатнім, а саме з урахуванням його ділових та моральних якостей, які не відповідають вимогам, що висуваються до посади консультанта начальника Департаменту з оперативних питань. У зв`язку з цим попередня атестація залишена незмінною. 27.05.2020 відбулося повторне засідання атестаційної комісії Департаменту. Після цього, відповідно до Інструкції, 28.05.2020 безпосередній начальник ознайомив ОСОБА_1 із затвердженою атестацією та поінформував про підготовку матеріалів до його звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту 02.09.2020. Щодо доводів позивача про необхідність складання та затвердження атестації саме безпосереднім начальником, а також про наявність ознак конфлікту інтересів відповідач зазначає, що такі твердження є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів. Відповідач посилається на те, що атестації, складені на військовослужбовців, розглядаються атестаційними комісіями, склад яких оголошується наказом або розпорядженням начальника відповідного органу, підрозділу, закладу чи установи СБУ, а атестаційний висновок приймається комісією відкритим голосуванням без присутності особи, яка атестується, та її керівника, більшістю голосів присутніх членів комісії. Відповідач також зазначає, що у період дії контракту, а саме 04.05.2018, за порушення військової дисципліни, яке виразилося у невиконанні вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_1 начальником Управління «З» Департаменту було оголошено догану. На думку відповідача, в атестації позивача було наголошено саме на низці його особистих і ділових якостей, які зумовили висновок про недоцільність укладення з ним нового контракту. При цьому відповідач вважає помилковим твердження позивача про те, що висновок про відповідність займаній посаді виключає можливість звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту. Відповідач зазначає, що у разі висновку про невідповідність військовослужбовця займаній посаді підставою для його звільнення могла б бути службова невідповідність або невиконання умов контракту, а не закінчення строку контракту. Натомість Інструкція передбачає, що новий контракт не укладається, якщо за результатами атестування військовослужбовець атестований з висновком про недоцільність укладення нового контракту або про звільнення з військової служби після закінчення строку контракту. Відповідач зазначає, що атестаційна комісія Департаменту дійшла висновку, що ОСОБА_1 посаді консультанта начальника Департаменту з оперативних питань у цілому відповідає, однак з урахуванням недоліків, зазначених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості укладення нового контракту є недоцільним. Щодо доводів позивача про невключення його до списку осіб, які підлягають атестуванню, відповідач зазначає, що відповідно до листа Управління роботи з особовим складом СБУ позивача було включено до списку військовослужбовців Департаменту, в яких закінчується строк контракту у 2020 році, а отже, і до списку осіб, які підлягали атестуванню. Стосовно рапорту позивача від 18.06.2020 відповідач зазначає, що у ньому ОСОБА_1 просив дозволу начальника Департаменту особисто звернутися з приводу оскарження висновку атестації до заступника Голови СБУ та Голови СБУ, який отримав 18.06.2020. Тому твердження позивача про ігнорування керівництвом Департаменту вимог законодавства під час його атестування відповідач вважає такими, що не відповідають дійсності. Щодо проведення бесід у зв`язку зі звільненням відповідач зазначає, що 29.07.2020 начальник Департаменту у присутності помічника начальника Департаменту провів із ОСОБА_1 бесіду щодо звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту 02.09.2020. Під час цієї бесіди позивачеві нагадано, що 27.04.2020 його попереджено про намір не укладати з ним новий контракт, а також повідомлено, що з урахуванням результатів службової діяльності, моральних і ділових якостей та висновку за атестацією продовження військової служби за новим контрактом у СБУ є недоцільним. З позивачем обговорено підстави і строки подання до звільнення з військової служби з виключенням зі списків особового складу з 02.09.2020, доведено календарну вислугу років, роз`яснено питання компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, а також зазначено, що він підлягає направленню на військовий облік до Служби мобілізації та територіальної оборони СБУ. Із листком цієї бесіди позивач був ознайомлений під особистий підпис. Крім того, 04.08.2020 начальником Департаменту у присутності помічника начальника Департаменту знову проведено бесіду з ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Під час цієї бесіди позивачеві повідомлено інформацію з питань фінансового контролю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зазначено, що він належить до суб`єктів декларування, а також повторно повідомлено про необхідність прибуття до Служби мобілізації та територіальної оборони СБУ для постановки на військовий облік після виключення зі списків особового складу. Із листком цієї бесіди позивач також був ознайомлений під особистий підпис. 05.08.2020 ОСОБА_1 було доведено інформацію про підписання подання до його звільнення з військової служби із зазначенням пункту та статті звільнення, з яким йому запропоновано ознайомитися під підпис. Відповідач зазначає, що позивач від підпису у поданні до звільнення відмовився та причин такої відмови не навів, про що було складено відповідний акт. Відповідач вказує, що наказом СБУ від 22.08.2020 №1111-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу у запас СБУ з 02.09.2020 у зв`язку із закінченням строку контракту. Щодо позовної вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідач зазначає, що оскільки оскаржуваний наказ є правомірним, вимушений прогул позивача відсутній, а тому немає правових підстав для стягнення на його користь відповідних коштів. Також відповідач заперечує твердження позивача про те, що розрахунок при звільненні було проведено лише 04.09.2020. За твердженням відповідача, позивачеві було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 311 060,75 грн, з урахуванням утримання військового збору 306 394,83 грн, яку перераховано на картковий рахунок 01.09.2020; грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 41 441,20 грн, з урахуванням утримання військового збору 40 819,59 грн, яку перераховано 02.09.2020; грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2020 роки в сумі 79 179,10 грн, з урахуванням утримання військового збору 77 991,42 грн, яку перераховано 01.09.2020. Щодо тверджень позивача про неотримання обхідного аркуша та припису для постановки на військовий облік відповідач зазначає, що у разі звільнення військовослужбовців підрозділи кадрового забезпечення видають їм обхідний аркуш, а після його заповнення та передання до підрозділу кадрового забезпечення військовослужбовець отримує припис, після чого видається наказ про виключення зі списків особового складу. Відповідач вказує, що позивача було поінформовано про обов`язок у семиденний строк після виключення зі списків особового складу, на підставі припису, прибути до Служби мобілізації та територіальної оборони СБУ для постановки на військовий облік. Водночас відповідач зазначає, що станом на день подання відзиву припис ОСОБА_1 не видавався у зв`язку з ненаданням ним заповненого обхідного аркуша. При цьому відповідач звертає увагу, що копію обхідного аркуша ОСОБА_1 долучив до позову. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу СБУ від 22.08.2020 №1111-ОС/дск, поновлення позивача на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

13.04.2021 сторона відповідача на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2021 направила до суду копії матеріалів особової справи позивача та інші витребувані судом документи згідно з додатком. У супровідному листі зазначено, що документи з грифом «Для службового користування» відповідно до пункту 43 Типової інструкції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №736, копіюванню не підлягають, та просив приєднати надіслані документи до матеріалів справи.

У відповіді на відзив від 19.04.2021 позивач не погоджується з доводами відповідача та вважає, що вони не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Позивач зазначає, що не заперечує наявності у начальника Департаменту захисту національної державності СБУ повноважень на підписання контракту з військовослужбовцем. Водночас наголошує, що спір стосується не наявності таких повноважень, а порушення відповідачем, в особі керівництва Департаменту, порядку прийняття рішення про його звільнення з військової служби. На думку позивача, під час вирішення питання про підписання контракту чи прийняття будь-якого кадрового рішення начальник органу або підрозділу повинен діяти не на власний розсуд, а відповідно до Конституції України, законів України, Положення, Інструкції та статутів Збройних Сил України, які поширюються і на військовослужбовців СБУ, об`єктивно, принципово та в інтересах держави і служби. ОСОБА_1 зазначає, що обов`язок сторін розглянути питання щодо укладення нового контракту був передбачений пунктом 6 контракту від 30.06.2015, згідно з яким не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку його дії сторони зобов`язувалися повідомити одна одну про намір укласти новий контракт. На думку позивача, рішення про продовження або непродовження контракту має бути законним і обґрунтованим, а контракт може не продовжуватися лише у разі, якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати службу або СБУ мала законні підстави для його непродовження. ОСОБА_1 заперечує доводи відповідача про те, що він не повідомив про намір укласти новий контракт і не подав відповідний рапорт. Зазначає, що його бажання та готовність продовжити військову службу в органах державної безпеки зафіксовані в атестаціях від 14.05.2020 та 20.05.2020. Крім того, 18.06.2020, тобто не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту, він подав на ім`я начальника Департаменту рапорт з проханням дозволити прийом у керівництва СБУ для викладення обставин ситуації та вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби. Тому позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що цей рапорт стосувався лише оскарження висновку атестації. Позивач також зазначає, що жодний нормативно-правовий акт не встановлює обов`язку оформлювати повідомлення про намір укласти новий контракт саме рапортом. Тому він вважає недоречним посилання відповідача на положення Інструкції щодо звільнення військовослужбовця, який без поважних причин своєчасно не повідомив про намір укласти новий контракт, оскільки його бажання та готовність продовжити військову службу були документально зафіксовані в атестаціях і рапорті від 18.06.2020. Також позивач стверджує, що відповідач не надав суду доказів невиконання, неналежного, несвоєчасного чи неповного виконання ним службових обов`язків. Крім того, він заперечує твердження відповідача про надання йому можливості продовжити військову службу в інших органах та підрозділах СБУ, оскільки, на його думку, жодних доказів цього відповідач суду не надав. При цьому ОСОБА_1 посилається на те, що у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності рішення покладається саме на відповідача.

28.04.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність наказу СБУ від 22.08.2020 №1111-ОС/дск у частині звільнення ОСОБА_1 .

Відповідач зазначив, що стаття 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не покладає на СБУ обов`язку укладати з військовослужбовцем новий контракт, а укладення такого контракту є правом відповідного органу. При цьому, за твердженням відповідача, позивач у встановленому порядку не подав рапорт про намір укласти новий контракт, натомість йому надавалася можливість продовжити проходження військової служби в інших органах та підрозділах СБУ, що підтверджується його рапортами про надання відпусток для пошуку нового місця служби. Крім того, відповідач заперечив доводи позивача щодо порушення процедури атестування, зазначивши, що 27.04.2020 позивача було повідомлено про закінчення строку контракту та майбутні кадрові процедури, атестацію складено 30.04.2020, 12.05.2020 проведено передбачену Інструкцією бесіду та ознайомлено позивача з її змістом, а 14.05.2020 атестаційною комісією проведено її розгляд. На думку відповідача, атестування проведено відповідно до вимог Інструкції №772, а твердження позивача про порушення процедури є безпідставними.

11.05.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 подав додаткові пояснення.

У додаткових поясненнях позивач повторно наголосив, що не оспорює повноваження начальника Департаменту щодо прийняття кадрових рішень, однак вважає, що при вирішенні питання про неукладення нового контракту та звільнення було порушено встановлену законодавством процедуру. Позивач зазначив, що результати голосування атестаційної комісії 14.05.2020, під час якого троє із семи членів комісії утрималися, свідчать про відсутність достатніх підстав для його звільнення. Крім того, він посилався на рапорт від 18.06.2020, попередню атестацію 2015 року, позитивні характеристики, заохочення, державні нагороди, проходження служби в районі проведення Операції об`єднаних сил, підвищення кваліфікації та інші обставини, які, на його думку, підтверджують відповідність займаній посаді та намір продовжити військову службу. Також позивач стверджував, що відповідач не дотримався вимог Інструкції №772 щодо проведення бесід та атестування, зокрема щодо строків їх проведення, повноважень осіб, які їх проводили, оформлення листків бесід, змісту атестації та діяльності атестаційної комісії. На його думку, атестації від 14.05.2020 та 27.05.2020 складені формально, містять взаємовиключні висновки та не підтверджуються матеріалами особової справи. Крім того, позивач вказував, що відповідач фактично не забезпечив йому можливості продовжити проходження служби в інших підрозділах СБУ, а його звернення щодо подальшого проходження служби були безпідставно заблоковані. Рапорти про надання відпусток, на його думку, лише підтверджують самостійний пошук нового місця служби. Щодо процедури звільнення позивач зазначив, що індивідуальні бесіди фактично не проводилися у спосіб, визначений Інструкцією, дату в одному з листків бесіди було проставлено іншою особою, направлення на військово-лікарську комісію йому не видавалося, а можливості викласти зауваження до подання про звільнення він не мав. Також позивач вважав, що фінансовий розрахунок проведено несвоєчасно, після звільнення він продовжував виконувати службові обов`язки, а окремий наказ про виключення зі списків особового складу не видавався, що, на його думку, свідчить про незаконність звільнення.

24.05.2021 відповідач подав письмові пояснення, у яких повторно зазначив, що законодавство не покладає на Службу безпеки України обов`язку укладати з військовослужбовцем новий контракт, а лише передбачає можливість його укладення, тому таке рішення належить до повноважень відповідного начальника. Також відповідач наголосив, що ОСОБА_1 у встановленому порядку не подав рапорт про укладення нового контракту, а законодавство не зобов`язує СБУ пропонувати військовослужбовцям, строк контракту яких закінчується, вакантні посади. Водночас зазначив, що позивачу фактично була надана можливість самостійно вирішити питання подальшого проходження служби в інших підрозділах СБУ, що підтверджується його рапортами про надання відпусток для пошуку нового місця служби. Щодо атестування відповідач повторно вказав, що 27.04.2020 позивача було повідомлено про намір не укладати з ним новий контракт, 30.04.2020 складено текст атестації, 12.05.2020 проведено передатестаційну бесіду, після якої атестацію підписано, а 14.05.2020 її розглянуто атестаційною комісією. Після висловлення позивачем незгоди із висновками комісії було проведено повторну передатестаційну бесіду, сформовано оновлений склад атестаційної комісії та 27.05.2020 здійснено повторний розгляд матеріалів атестації, за результатами якого висновок залишено без змін. Відповідач також зазначив, що твердження позивача про порушення порядку проведення бесід, оформлення атестації, відсутність повноважень у посадових осіб, які брали участь у підготовці матеріалів, а також про наявність конфлікту інтересів не ґрунтуються на вимогах законодавства. Стосовно процедури звільнення відповідач зазначив, що з позивачем проведено передбачені Інструкцією №772 індивідуальні бесіди, його ознайомлено з матеріалами, а від підпису окремих документів він відмовився, про що складено відповідні акти. Крім того, відповідач вказав, що всі належні виплати при звільненні проведені у встановлені строки, відомості обхідного аркуша не підтверджують виконання позивачем службових обов`язків після звільнення, а тому підстав для визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу немає.

26.03.2024 до Київського окружного адміністративного суду представник Служби безпеки України подав уточнений відзив на позов.

В уточненому відзиві відповідач підтримав раніше викладену правову позицію та додатково зазначив, що стаття 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не встановлює обов`язку укладати з військовослужбовцем новий контракт після закінчення строку попереднього, а лише передбачає можливість його укладення. Також відповідач наголосив, що позивач у встановленому порядку не подав рапорт про укладення нового контракту, а законодавство не покладає на СБУ обов`язку пропонувати військовослужбовцям, строк контракту яких закінчується, вакантні посади. Щодо процедури атестування відповідач повторно зазначив, що вона проведена відповідно до вимог Положення та Інструкції №772. За твердженням відповідача, позивача було завчасно повідомлено про намір не укладати новий контракт, проведено передбачені Інструкцією бесіди, складено атестацію, проведено засідання атестаційної комісії, а після висловлення позивачем незгоди із її висновком організовано повторний розгляд атестації із проведенням повторної передатестаційної бесіди та повторного засідання комісії. Відповідач також зазначив, що оновлення складу атестаційної комісії не свідчило про порушення процедури атестування, а доводи позивача щодо конфлікту інтересів, порядку оформлення атестації та повноважень посадових осіб не ґрунтуються на вимогах законодавства. Крім того, відповідач звернув увагу суду на наявність у позивача дисциплінарного стягнення у 2018 році, включення його до списків військовослужбовців, строк контракту яких закінчувався у 2020 році, а також зазначив, що рапорт від 18.06.2020 стосувався оскарження висновку атестації, а не укладення нового контракту. Щодо процедури звільнення відповідач повторно зазначив, що з позивачем проведено передбачені Інструкцією №772 індивідуальні бесіди, його ознайомлено з поданням до звільнення, від підпису якого він відмовився, а всі належні виплати при звільненні здійснено у встановлені строки. На думку відповідача, наказ про звільнення є правомірним, відсутні підстави для поновлення позивача на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

У поясненнях (від 06.05.2024) щодо виконання протокольної ухвали суду відповідач додатково зазначає, що бесіда з ОСОБА_1 27.04.2020 була проведена першим заступником начальника Департаменту за дорученням начальника Департаменту. Таке доручення відповідач пояснює участю начальника Департаменту у службових нарадах, що виключало можливість його особистої присутності під час бесіди. Водночас відповідач зазначає, що через значний проміжок часу неможливо достеменно встановити конкретне місце і час проведення таких нарад. Відповідач посилається на положення Інструкції, згідно з якими бесіди перед звільненням з особами офіцерського складу в департаментах Центрального управління проводяться безпосереднім начальником і начальником від керівника структурного підрозділу і вище або його заступником. На думку відповідача, ця норма дозволяла першому заступнику начальника Департаменту провести бесіду з позивачем, тому він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. Щодо рапорту ОСОБА_1 від 18.06.2020 №5/5986дск відповідач зазначає, що в ньому позивач просив дозволу на особисте звернення до заступника Голови СБУ та Голови СБУ з приводу оскарження висновку атестації, і такий дозвіл отримав 18.06.2020. Відповідач також повідомляє, що документальні матеріали на підтвердження цих обставин, а також сам рапорт від 18.06.2020, були знищені в установленому порядку відповідно до вказівки Голови СБУ від 24.02.2022 №14Е у зв`язку із загрозою захоплення службових приміщень СБУ та можливим витоком інформації з обмеженим доступом. Крім того, відповідач звертає увагу, що у позовній заяві сам позивач зазначав про рапорт від 18.06.2020 саме як про рапорт щодо оскарження рішення атестаційної комісії та об`єктивного вирішення ситуації керівництвом СБУ. На думку відповідача, це спростовує твердження позивача про те, що в цьому рапорті він просив укласти з ним новий контракт. Відповідач додатково наголошує, що ні в позові, ні у відповіді на відзив, ні у додаткових поясненнях позивач не зазначав про подання окремого рапорту щодо укладення нового контракту про проходження військової служби. За даними листа Департаменту від 26.04.2024 №5/6684, ОСОБА_1 рапорт на ім`я начальника Департаменту про продовження військової служби за новим контрактом не подавав.

04.06.2024 на виконання протокольної ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 відповідач надіслав до суду витребувані документи. У супровідному листі зазначено, що документи з грифом «Для службового користування» копіюванню не підлягають, а також повідомлено про надання дозволу учасникам справи на ознайомлення з такими документами без права їх копіювання, конспектування, виготовлення витягів чи виписок. Крім того, відповідач повідомив, що витребувані судом рапорт позивача від 18.06.2020 № 5/5986дск, а також розпорядження Департаменту захисту національної державності СБУ від 26.03.2018 № 15дск та від 20.05.2020 № 14дск були знищені у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та введенням правового режиму воєнного стану.

06.06.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду представник СБУ скерував письмові пояснення, у яких зазначає, що витребувані судом рапорт ОСОБА_1 від 18.06.2020 № 5/5986дск, а також розпорядження Департаменту захисту національної державності СБУ від 26.03.2018 № 15дск і від 20.05.2020 № 14дск були знищені у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ, введенням воєнного стану та на виконання вказівки Голови СБУ від 24.02.2022 № 14Е через реальну загрозу захоплення службових приміщень і неможливість евакуації носіїв інформації з обмеженим доступом. На думку відповідача, ці обставини об`єктивно унеможливили надання зазначених документів суду. Щодо рапорту від 18.06.2020 № 5/5986дск відповідач посилається на листи Департаменту від 26.04.2024 № 5/6684 та від 20.05.2024 № 5/7929дск, у яких зазначено, що позивач просив дозволу на особисте звернення до заступника Голови СБУ та Голови СБУ з приводу оскарження висновку атестації, а такий дозвіл був наданий 18.06.2020. Відповідач також зазначає, що сам позивач у позовній заяві характеризував цей рапорт як звернення щодо оскарження висновку атестації, а тому, на думку відповідача, його подальші твердження про те, що в цьому рапорті містилося прохання про укладення нового контракту, є необґрунтованими. Крім того, відповідач наголошує, що ні у позовній заяві, ні у відповіді на відзив, ні в інших письмових поясненнях позивач не зазначав про подання окремого рапорту щодо продовження військової служби за новим контрактом. За інформацією, викладеною у листах Департаменту від 26.04.2024 № 5/6684 та від 20.05.2024 № 5/7929дск, такий рапорт на ім`я начальника Департаменту позивачем не подавався. Відповідач підтримує свою позицію про правомірність наказу СБУ від 22.08.2020 № 1111-ОС/дск у частині звільнення позивача, зазначаючи, що СБУ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством. У зв`язку з цим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для скасування наказу, поновлення позивача на військовій службі та стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Щодо зміни складу атестаційної комісії відповідач пояснює, що розпорядженням Департаменту від 20.05.2020 № 14дск до її складу було введено посаду заступника начальника Департаменту, яку обіймав ОСОБА_4 , з метою забезпечення безперервної роботи комісії у разі відсутності її голови. Відповідач зазначає, що під час повторного засідання атестаційної комісії 27.05.2020 ОСОБА_4 був відсутній через службове відрядження, не брав участі у засіданні та не впливав на прийняття висновку щодо атестації позивача. Також відповідач вказує, що засідання атестаційної комісії 27.05.2020 було проведено у повноважному складі, оскільки були присутні 9 із 10 її членів, що відповідало вимогам пункту 5.13 Інструкції № 772 щодо кворуму. На підтвердження оновленого складу атестаційної комісії відповідач посилається на копії протоколів її засідань від 27.05.2020 № 76, 15.06.2020 № 77 та 03.07.2020 № 78, які були надіслані до суду листом Управління правового забезпечення СБУ від 31.05.2024 № 16/438/ДСК-в.

18.06.2024 до Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подав додаткові пояснення.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідач не обґрунтував, за якою саме підставою пункту 51 Положення проводилося його атестування, та повторно наголосив, що атестування, пов`язане із закінченням строку контракту, повинно здійснюватися з дотриманням вимог Положення та Інструкції щодо проведення бесід, об`єктивного оцінювання військовослужбовця, надання рекомендацій та можливості усунення виявлених недоліків. Позивач повторно стверджував, що атестування проведено з порушенням вимог Інструкції №772, оскільки бесіди були формальними, текст атестацій підготовлений іншими особами, матеріали атестації оформлено безпосередньо перед засіданнями комісії, а склад першої атестаційної комісії сформовано з порушенням установленого порядку. Крім того, на його думку, атестації містять внутрішньо суперечливі висновки щодо його професійних та ділових якостей, а також одночасно висновки про відповідність займаній посаді та недоцільність укладення нового контракту. Також ОСОБА_1 зазначив, що відповідач не надав суду повної особової справи, не виконав ухвали суду щодо витребування окремих документів, зокрема рапорту від 18.06.2020 та розпоряджень про створення атестаційних комісій, а твердження про знищення зазначеного рапорту належними доказами не підтвердив. Крім того, позивач наголосив, що відповідач безпідставно посилається лише на дисциплінарне стягнення 2018 року, не враховуючи його подальше зняття, численні заохочення, державні нагороди та позитивні результати проходження служби. Щодо процедури звільнення позивач повторно зазначив, що передбачені Інструкцією бесіди фактично не проводилися, направлення на військово-лікарську комісію йому не видавалося, а порядок здавання посади, виключення зі списків особового складу, припинення доступу до державної таємниці та проведення остаточного розрахунку, на його думку, не відповідав вимогам законодавства. Також ОСОБА_1 повторно зазначив, що висловлював намір продовжити військову службу, не пропустив строк звернення до суду та просив суд повторно витребувати документи, які, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення спору.

16.07.2024 представник СБУ подав до суду пояснення щодо додаткових пояснень позивача.

Відповідач повторно зазначив, що рапорт ОСОБА_1 від 18.06.2020 №5/5986дск стосувався виключно дозволу на особисте звернення до керівництва СБУ щодо оскарження висновку атестації, а не питання укладення нового контракту. При цьому відповідач послався на листи Департаменту від 26.04.2024 №5/6684 та від 20.05.2024 №5/7929дск, відповідно до яких позивач не подавав рапорту про продовження військової служби за новим контрактом. Також відповідач зазначив, що зазначений рапорт був знищений відповідно до вказівки Голови СБУ від 24.02.2022 №14Е у зв`язку із загрозою захоплення службових приміщень та витоку інформації з обмеженим доступом. Відповідач повторно наголосив, що укладення нового контракту є правом, а не обов`язком СБУ, а навіть подання військовослужбовцем рапорту про намір укласти новий контракт саме по собі не зумовлює його укладення. На підтвердження цієї правової позиції відповідач послався на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №640/19253/20. Щодо атестування відповідач повторно зазначив, що підставою для неукладення нового контракту став висновок атестаційної комісії про недоцільність його укладення. Водночас відповідач наполягав, що всі етапи атестування проведені відповідно до вимог Інструкції №772, атестацію складено начальником Департаменту, а ОСОБА_5 виконувала виключно технічне оформлення документа та функції секретаря атестаційної комісії. Також відповідач повторно зазначив, що бесіди 27.04.2020 та 20.05.2020 проведено належним чином, повторне засідання атестаційної комісії призначено після висловлення позивачем незгоди з результатами атестування, а твердження про конфлікт інтересів, неправомірний склад комісії, необхідність долучення додаткових характеризуючих документів та застосування пункту 52 Положення є необґрунтованими. Щодо процедури звільнення відповідач зазначив, що 29.07.2020 та 04.08.2020 з позивачем проведено індивідуальні бесіди, 05.08.2020 його ознайомлено з поданням до звільнення, від підпису якого він відмовився, а 02.09.2020 проведено бесіду щодо оголошення наказу про звільнення. Відповідач також наголосив, що законодавство не вимагає видання окремого наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу, а положення Кодексу законів про працю України щодо видачі трудової книжки та проведення розрахунку у день звільнення на військовослужбовців СБУ не поширюються. З огляду на викладене відповідач вважає наказ СБУ від 22.08.2020 №1111-ОС/дск правомірним, а позовні вимоги про його скасування, поновлення позивача на військовій службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу такими, що не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях від 22.03.2025 та 29.04.2025 відповідач зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а доводи позивача щодо порушення порядку проведення атестації, неукладення нового контракту та звільнення з військової служби є безпідставними. Відповідач вказав, що позивач не подавав рапорту про укладення нового контракту про проходження військової служби, а рапорт від 18.06.2020 стосувався отримання дозволу на звернення до керівництва СБУ щодо оскарження висновку атестації. При цьому зазначив, що відповідні документи були знищені у 2022 році відповідно до встановленого порядку у зв`язку із загрозою захоплення службових приміщень СБУ. Крім того, відповідач зазначив, що укладення нового контракту є правом, а не обов`язком СБУ, а також наголосив, що за результатами атестування щодо позивача зроблено висновок про недоцільність укладення нового контракту, що відповідно до вимог Інструкції виключало можливість його укладення. Також відповідач зазначив, що з позивачем проводилися бесіди 27.04.2020, 12.05.2020, 20.05.2020, 29.07.2020, 04.08.2020 та 05.08.2020, під час яких його повідомляли про результати атестування, намір не укладати новий контракт, майбутнє звільнення, а також ознайомлювали з відповідними документами. На думку відповідача, порядок проведення атестування, роботи атестаційної комісії та звільнення позивача було дотримано. Відповідач також послався на наявні у справі відзив, уточнений відзив, заперечення, письмові пояснення та показання свідка ОСОБА_3 , які, на його думку, підтверджують правомірність дій СБУ, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

24.04.2025 до Київського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Позивач повторно зазначив, що атестування проведено з істотним порушенням вимог Положення та Інструкції №772. На його думку, атестацію мав складати безпосередньо начальник, який несе персональну відповідальність за її об`єктивність, тоді як зі свідчень ОСОБА_3 вбачається, що він лише підписав підготовлений іншими особами текст. Також позивач вважає, що йому не було надано можливості усунути недоліки, зазначені в атестації, а відповідач не довів їх існування належними доказами. ОСОБА_1 повторно наголосив, що під час атестування не було забезпечено всебічного вивчення його професійних, ділових і моральних якостей, не проведено передбачених Інструкцією змістовних бесід, не надано рекомендацій щодо усунення недоліків, а атестацію фактично готували підлеглі начальника Департаменту. Крім того, позивач вказує на порушення строків оформлення атестацій, ставить під сумнів правомірність участі ОСОБА_5 у роботі атестаційної комісії та зазначає, що відповідач не надав суду розпоряджень про її створення. Позивач також вважає атестаційні висновки внутрішньо суперечливими, оскільки позитивна оцінка його професійної підготовки, досвіду та відповідності займаній посаді, на його думку, не узгоджується з висновком про недоцільність укладення нового контракту. На підтвердження своєї позиції він посилається на матеріали особової справи, численні заохочення, нагороди та позитивні результати проходження служби. Крім того, позивач повторно зазначає, що відповідач не виконав ухвали суду щодо надання окремих документів, зокрема матеріалів особової справи, рапорту від 18.06.2020 №5/5986дск, документів про створення атестаційних комісій та акта про знищення зазначеного рапорту, що, на його думку, свідчить про приховування доказів. Щодо процедури звільнення позивач повторно стверджує, що індивідуальні бесіди перед звільненням фактично не проводилися або були оформлені формально, направлення на військово-лікарську комісію йому не видавалося, наказ про звільнення належним чином не оголошувався, а виключення зі списків особового складу відбулося до фактичної здачі посади та матеріальних цінностей. Також позивач наголошує, що в умовах особливого періоду мав намір продовжити військову службу за новим контрактом, який, на його думку, підтверджувався як змістом атестації, так і рапортом від 18.06.2020 №5/5986дск, однак відповідач цього не врахував. Окремо він повторно зазначає про порушення порядку проведення остаточного розрахунку при звільненні та дотримання ним строку звернення до суду після використання досудового порядку оскарження. З огляду на наведене позивач вважає, що атестування проведено з істотними порушеннями вимог законодавства, висновки атестацій є необґрунтованими та суперечливими, а наказ про його звільнення підлягає скасуванню.

Щодо показів свідка у судовому засіданні.

Суд зазначає, що 15.07.2024 свідок ОСОБА_3 надав покази під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність передбачену ст. 384, 385 КК України, у тому числі за введення суду в оману, що підтверджується розпискою та присягою свідка, яка міститься у матеріалах справи.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 пояснив, що у 2020 році обіймав посаду начальника Департаменту захисту національної державності СБУ, у якому проходив військову службу позивач. Свідок підтвердив, що питання щодо подальшого проходження позивачем військової служби розглядалося у зв`язку із закінченням строку контракту. За його поясненнями, текст атестації формувався на підставі інформації, отриманої від керівників структурних підрозділів та кадрового підрозділу, після чого був ним підписаний у межах наданих повноважень. Також свідок підтвердив проведення атестації позивача, її розгляд атестаційною комісією та повторний розгляд після висловлення позивачем незгоди з первинним висновком. При цьому свідок зазначив, що не втручався у голосування членів атестаційної комісії, а лише затверджував відповідні документи у межах своїх повноважень. Крім того, свідок пояснив, що рапорт про укладення нового контракту позивач особисто йому не подавав, а рапорт від 18.06.2020, на його думку, стосувався отримання дозволу на особисте звернення до керівництва Служби безпеки України щодо оскарження результатів атестування. В іншій частині показання свідка стосувалися окремих організаційних питань проходження служби, оформлення кадрових документів, проведення фінансового розрахунку та інших обставин, які не мають визначального значення для вирішення цього спору.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін у провадженні судді Вісьтак М.Я. про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Фактичні обставини справи встановлені судом.

ОСОБА_1 з 01.08.1998 проходив військову службу у Збройних Силах України та Службі безпеки України.

20.05.2005 між Службою безпеки України в особі начальника Управління СБУ у Волинській області генерал-майора ОСОБА_6 та старшим лейтенантом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України. Контракт укладено строком на п`ять років, з 08.09.2005 до 08.09.2010.

02.09.2010 між Службою безпеки України в особі начальника Управління СБУ у Волинській області генерал-майора ОСОБА_7 та майором ОСОБА_1 , який на момент укладення контракту обіймав посаду старшого оперуповноваженого Маневицького міжрайонного підрозділу Управління СБУ у Волинській області, укладено контракт про проходження військової служби у Службі безпеки України.

Контракт укладено строком на п`ять років, з 02.09.2010 до 02.09.2015.

Судом встановлено, що в матеріалах особової справи міститься атестація майора ОСОБА_1 за період з вересня 2010 року до квітня 2013 року, складена щодо його проходження служби на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС 2 сектору 2 відділу Управління контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності СБУ.

В атестації зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.08.1998 по 02.05.2005, у Службі безпеки України з 23.02.2004, а посаду, яку займав на час атестації, обіймає з 15.03.2012. Також зазначено, що військове звання «майор» присвоєно 30.06.2010.

В атестації наведено характеристику службової діяльності ОСОБА_1 за атестаційний період, відомості щодо виконання ним службових обов`язків, професійної підготовки, особистих та ділових якостей, ставлення до служби, дотримання вимог законодавства, військових статутів та режиму секретності, а також відомості про заохочення.

У висновку атестації зазначено, що майор ОСОБА_1 займаній посаді відповідає та доцільно продовжити його використання по лінії захисту національної державності. Як рекомендацію зазначено необхідність звернути увагу на більш чітку організацію та нормування праці, а також удосконалення навичок у написанні документів.

Судом також встановлено, що згідно з висновком атестаційної комісії Департаменту, оформленим протоколом №16 від 17.04.2013, атестаційна комісія погодилася зі змістом атестації та дійшла висновку, що майор ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, доцільно продовжити його використання по лінії захисту національної державності, із рекомендацією звернути увагу на більш чітку організацію та нормування праці, а також удосконалення навичок у написанні документів.

У матеріалах особової справи міститься атестація підполковника ОСОБА_1 за період з травня 2013 року до травня 2015 року, складена щодо проходження ним служби на посаді заступника начальника 2 відділу Управління контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.

В атестації зазначено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.08.1998 по 02.09.2005, в органах Служби безпеки України з 02.09.2005, обіймає займану посаду з 06.06.2014, а військове звання «підполковник» присвоєно 30.06.2014.

У документі наведено характеристику службової діяльності, професійної підготовки, ділових та особистих якостей ОСОБА_1 , відомості щодо виконання ним службових обов`язків, дотримання вимог законодавства та військових статутів.

У висновку атестації зазначено, що за своїми професійними, діловими, моральними якостями та досвідом роботи підполковник ОСОБА_1 займаній посаді відповідає, доцільно продовжити військову службу за новим контрактом строком на п`ять років та службове використання за лінією контррозвідувального захисту національної державності України.

Судом також встановлено, що згідно з висновком атестаційної комісії Департаменту, оформленим протоколом №15 від 30.06.2015, атестаційна комісія дійшла висновку, що підполковник ОСОБА_1 за своїми професійними, діловими, моральними якостями та досвідом роботи займаній посаді відповідає, а також доцільно продовжити його військову службу за новим контрактом строком на п`ять років та службове використання за лінією контррозвідувального захисту національної державності України.

Судом встановлено, що рішенням начальника Департаменту захисту національної державності СБУ генерал-майора ОСОБА_3 від 30.06.2015 зміст атестації та висновки за нею затверджено.

30.06.2015 між ОСОБА_1 та Службою безпеки України укладено контракт про проходження військової служби за контрактом осіб офіцерського складу строком на 5 років, з 02.09.2015 до 02.09.2020.

У період з липня по жовтень 2015 року та з липня 2018 року по серпень 2019 року ОСОБА_1 залучався до участі у проведенні антитерористичної операції та операції об`єднаних сил на території Донецької та Луганської областей. Позивач має статус учасника бойових дій.

У 2016 році позивача нагороджено нагрудним знаком «Відзнака Служби безпеки України».

У 2017 році позивач проходив підвищення кваліфікації за програмою «Практичний курс англійської мови».

04.05.2018 щодо ОСОБА_1 складено рапорт про оголошення догани за порушення військової дисципліни. З матеріалів справи також вбачається посилання позивача на те, що зазначене дисциплінарне стягнення було зняте у 2019 році.

У 2018 році ОСОБА_1 був призначений офіцером діючого резерву СБУ та відряджений у Луганську область для виконання завдань у районі проведення Операції об`єднаних сил.

У 2019 році позивача нагороджено медаллю «20 років сумлінної служби».

21.11.2019 Управлінням роботи з особовим складом СБУ до Департаменту захисту національної державності СБУ направлено лист щодо військовослужбовців, у яких у 2020 році закінчується строк контракту.

Станом на 2020 рік ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді консультанта начальника Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України з оперативних питань у військовому званні полковника.

27.04.2020 з полковником ОСОБА_1 проведено бесіду у зв`язку із закінченням строку контракту про проходження військової служби. Під час бесіди позивача повідомлено про прийняте керівництвом Департаменту захисту національної державності СБУ рішення щодо недоцільності укладення з ним нового контракту та продовження проходження військової служби, а також поінформовано про заплановане звільнення після закінчення строку контракту 02.09.2020.

27.04.2020 з ОСОБА_1 оформлено листок бесіди №5/4223, згідно з яким його повідомлено про дату звільнення з військової служби 02.09.2020 у зв`язку із закінченням строку контракту. Бесіду проведено першим заступником начальника Департаменту Матковським М. за участю помічників начальника Департаменту. ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення з листком бесіди відмовився, про що складено акт від 27.04.2020 №5/4430.

Разом із тим в матеріалах справи міститься акт від 27.04.2020, згідно з яким полковник ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення із листком бесіди.

Суд встановив, що текст атестації був складений 30.04.2020, що підтверджується відомостями, зазначеними у листку бесіди від 12.05.2020 реєст №5/4710, а також протоколом повторного засідання атестаційної комісії від 27.05.2020 №76 (реєст № 5/5252дск), у якому зазначено, що атестацію складено безпосередньо начальником ДЗНД СБУ ОСОБА_3

05.05.2020 та 21.05.2020 ОСОБА_1 подавав рапорти про надання відпусток за сімейними обставинами, у яких зазначав про мету пошуку нового місця проходження військової служби.

12.05.2020 оформлено листок бесіди №5/4710 з приводу атестування ОСОБА_1 . У цьому листку зазначено висновки щодо службової діяльності позивача, а також повідомлено про подальший розгляд атестації атестаційною комісією. Позивач від підпису в листку бесіди відмовився, про що складено акт від 12.05.2020.

Судом встановлено, що 12.05.2020 з полковником ОСОБА_1 проведено передатестаційну бесіду, під час якої його повідомлено про результати оцінки службової діяльності, наявність, на думку керівництва, суттєвих недоліків у службовій діяльності та про відсутність підстав для укладення нового контракту. Також позивача повідомлено, що питання атестації буде розглянуте атестаційною комісією, про дату та час засідання якої його буде повідомлено.

Згідно з актом від 12.05.2020, полковник ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення із листком передатестаційної бесіди.

У матеріалах особової справи міститься атестація полковника ОСОБА_1 за період з червня 2015 року до травня 2020 року, складена щодо проходження ним служби на посаді консультанта начальника департаменту (з оперативних питань) Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.

В атестації зазначено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України з 01.08.1998 до 02.09.2005, у Службі безпеки України з 02.09.2005, обіймає займану посаду з 31.08.2019, а військове звання «полковник» присвоєно 30.06.2019 наказом СБУ №807-ОС.

У документі наведено характеристику проходження служби ОСОБА_1 упродовж атестаційного періоду, оцінку його службової діяльності, професійних, ділових та особистих якостей, рівня організації роботи, виконання службових обов`язків, дисципліни, стану здоров`я та фізичної підготовки.

У висновку атестації зазначено, що полковник ОСОБА_1 посаді консультанта начальника департаменту (з оперативних питань) у цілому відповідає. Водночас, з урахуванням недоліків, зазначених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості, укладання нового контракту визнано недоцільним.

14.05.2020 відбулося засідання атестаційної комісії Департаменту захисту національної державності СБУ, оформлене протоколом №75. У засіданні взяли участь 7 із 10 членів комісії. За результатами розгляду атестації комісією зроблено висновок, що ОСОБА_1 посаді консультанта начальника Департаменту з оперативних питань в цілому відповідає, однак з урахуванням недоліків, зазначених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості укладення нового контракту є недоцільним.

Згідно з висновком атестаційної комісії Департаменту, оформленим протоколом №36 від 14.05.2020, атестаційна комісія дійшла висновку, що полковник ОСОБА_1 посаді консультанта начальника департаменту (з оперативних питань) у цілому відповідає, однак з урахуванням недоліків, зазначених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості укладання нового контракту є недоцільним.

Судом встановлено, що рішенням начальника Департаменту захисту національної державності СБУ генерал-майора ОСОБА_3 від 14.05.2020 зміст атестації та висновки за нею затверджено. На примірнику атестації також міститься власноручний запис ОСОБА_1 про незгоду з висновками та рішенням атестаційної комісії.

У матеріалах особової справи містяться протоколи засідань атестаційної комісії Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 14.05.2020 №76 та від 27.05.2020 №76.

Згідно з протоколом засідання атестаційної комісії від 14.05.2020 №76, комісією було розглянуто атестацію полковника ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку контракту про проходження військової служби. У протоколі зазначено, що під час засідання заслухано пояснення ОСОБА_1 щодо викладених в атестації недоліків і зауважень, після чого проведено відкрите голосування без присутності особи, яка атестувалася.

За результатами розгляду атестаційна комісія дійшла висновку, що полковник ОСОБА_1 посаді консультанта начальника департаменту (з оперативних питань) у цілому відповідає, однак з урахуванням недоліків, зазначених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості укладання нового контракту є недоцільним.

18.05.2020 ОСОБА_1 ознайомлено із затвердженою атестацією. Під час ознайомлення позивач висловив зауваження щодо порядку проведення бесід та незгоду з висновком атестаційної комісії, що відображено в матеріалах справи.

У матеріалах справи також міститься рапорт помічника начальника департаменту, в якому викладено обставини повторного ознайомлення позивача із затвердженою атестацією, наведено його зауваження щодо порядку проведення атестації та запропоновано провести повторний розгляд атестації атестаційною комісією.

20.05.2020 помічником начальника Департаменту по роботі з особовим складом складено рапорт №5/4861 щодо обставин ознайомлення ОСОБА_1 з атестацією та його зауважень.

20.05.2020 розпорядженням Департаменту №14дск, за поясненнями відповідача, оновлено склад атестаційної комісії Департаменту шляхом додаткового введення посади заступника голови атестаційної комісії.

Судом встановлено, що 20.05.2020 начальником Департаменту захисту національної державності СБУ проведено повторну індивідуальну бесіду з полковником ОСОБА_1 у зв`язку з його запереченнями щодо результатів атестації.

Під час бесіди позивачу надано пояснення щодо кожного із зауважень, викладених в атестації, наведено приклади службової діяльності, які, на думку керівництва, підтверджували зроблені висновки. Також позивача повідомлено про прийняття рішення щодо складання нової атестації та повторного розгляду питання атестаційною комісією.

З матеріалів справи вбачається, що після проведення зазначеної бесіди попередній висновок атестації залишено без змін, а позивача повідомлено про право його оскарження та про повторний виклик на засідання атестаційної комісії.

20.05.2020 оформлено листок повторної передатестаційної бесіди №5/4862, підписаний начальником Департаменту Дубликом А.Я. та Бігуном В.М. 21.05.2020. За змістом цього листка, з позивачем обговорено текст атестації, висновки щодо його службової діяльності та залишення попередньої атестації без змін.

27.05.2020 відбулося повторне засідання атестаційної комісії Департаменту, оформлене протоколом №76. На засіданні були присутні 9 із 10 членів комісії. Заступник голови атестаційної комісії Воєводін О.В. на засіданні був відсутній у зв`язку зі службовим відрядженням. За результатами повторного розгляду атестації комісією залишено висновок про відповідність ОСОБА_1 займаній посаді в цілому та недоцільність укладення з ним нового контракту.

Судом також встановлено, що в матеріалах справи міститься протокол повторного засідання атестаційної комісії Департаменту захисту національної державності СБУ від 27.05.2020 №76.

Із зазначеного протоколу вбачається, що повторний розгляд атестації було проведено у зв`язку з висловленою ОСОБА_1 незгодою з висновком попередньої атестаційної комісії та порядком її проведення. На засідання були запрошені полковник ОСОБА_1 та начальник Департаменту захисту національної державності СБУ генерал-майор ОСОБА_3 , який склав атестацію.

У протоколі зазначено, що після заслуховування пояснень ОСОБА_1 , обговорення атестаційних матеріалів та проведення голосування атестаційна комісія одноголосно (9 голосів "за", 0 "проти", 0 "утрималися") підтвердила попередній висновок, відповідно до якого полковник ОСОБА_1 посаді консультанта начальника департаменту (з оперативних питань) у цілому відповідає, однак з урахуванням недоліків, зазначених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості укладання нового контракту є недоцільним.

28.05.2020 ОСОБА_1 ознайомлено із затвердженою атестацією та повідомлено про підготовку матеріалів до його звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту.

Судом встановлено, що після затвердження атестації начальником Департаменту захисту національної державності СБУ з полковником ОСОБА_1 проведено індивідуальну бесіду, під час якої йому оголошено затверджену атестацію, повідомлено про висновок атестаційної комісії від 27.05.2020 щодо недоцільності укладення нового контракту та про початок підготовки матеріалів щодо його звільнення у зв`язку із закінченням строку контракту.

18.06.2020 ОСОБА_1 подав рапорт №5/5986дск на ім`я начальника Департаменту. Оригінал зазначеного рапорту до матеріалів справи не подано. Із пояснень відповідача встановлено, що рапорт від 18.06.2020 №5/5986дск був знищений у встановленому порядку відповідно до вказівки Голови СБУ від 24.02.2022, у зв`язку з чим його оригінал суду не надано.

29.07.2020 оформлено листок бесіди №5/6948 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. У листку зазначено, що позивачу доведено підстави і строки звільнення, календарну вислугу років, питання виплати компенсацій, направлення на військовий облік, а також питання медичного огляду. Позивач ознайомлений із цим листком під підпис.

04.08.2020 оформлено листок бесіди №5/7418 щодо звільнення ОСОБА_1 , у якому відображено повідомлення позивача про питання фінансового контролю, декларування та постановки на військовий облік після звільнення. Позивач ознайомлений із цим листком під підпис.

Судом встановлено, що 29.07.2020 та 04.08.2020 з полковником ОСОБА_1 проведено індивідуальні бесіди у зв`язку із його майбутнім звільненням після закінчення строку контракту.

Під час зазначених бесід позивача поінформовано про правові підстави звільнення, порядок проходження військово-лікарської комісії, військового обліку, виплати одноразової грошової допомоги, компенсації за невикористані відпустки, порядок подання декларації після припинення діяльності, а також інші питання, пов`язані із припиненням проходження військової служби.

Крім того, 04.08.2020 безпосереднім начальником позивача надано висновок, відповідно до якого полковник ОСОБА_1 підлягає звільненню із військової служби у запас Служби безпеки України у зв`язку із закінченням строку контракту.

05.08.2020 ОСОБА_1 доведено інформацію про підписання подання до його звільнення із зазначенням пункту та статті звільнення. Від підпису у поданні позивач відмовився, про що складено акт від 05.08.2020 №5/7441.

05.08.2020 позивачу доведено інформацію про підписання подання щодо його звільнення з військової служби та запропоновано ознайомитися із відповідними документами.

Згідно з актом від 05.08.2020 полковник ОСОБА_1 відмовився від підпису на поданні про звільнення та від підписання зобов`язання про нерозголошення відомостей, що стали йому відомі під час проходження військової служби, при цьому причин відмови не зазначив.

Після завершення процедури атестування начальником Департаменту захисту національної державності СБУ внесено подання про звільнення полковника ОСОБА_1 із військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

У поданні зазначено, що за результатами останньої атестації позивач у цілому відповідає займаній посаді, однак з урахуванням недоліків, викладених в атестації, відсутності позитивних результатів в оперативно-службовій діяльності, ініціативи та наполегливості укладення нового контракту є недоцільним. Також наведено відомості щодо проходження служби, вислуги років, соціального та матеріального забезпечення, компенсацій, військового обліку та інших питань, пов`язаних із припиненням військової служби.

10.08.2020 до 02.09.2020, згідно з наказом Департаменту від 20.08.2020 №63-ОС/дск, ОСОБА_1 надано частину щорічної відпустки з правом виїзду до Волинської та Закарпатської областей і за межі України.

22.08.2020 Службою безпеки України видано наказ №1111-ОС/дск, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас СБУ з 02.09.2020 у зв`язку із закінченням строку контракту, на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Наказом визначено питання виплати одноразової грошової допомоги, компенсації за невикористані відпустки, компенсації вартості неотриманого речового майна, направлення на військовий облік та припинення допуску до державної таємниці.

Станом на день звільнення календарна вислуга років ОСОБА_1 становила 22 роки 1 місяць 2 дні.

02.09.2020 оформлено довідку про бесіду №5/8847 щодо оголошення ОСОБА_1 наказу про звільнення. Позивач ознайомився з довідкою 03.09.2020, що підтверджується його підписом. Також 03.09.2020 позивач ознайомився з витягом із наказу СБУ від 22.08.2020 №1111-ОС/дск, що підтверджується аркушем ознайомлення.

Після видання наказу, 03.09.2020, начальником Департаменту проведено бесіду з позивачем, під час якої йому оголошено наказ про звільнення та роз`яснено обов`язок прибути до відповідного органу для постановки на військовий облік.

З матеріалів справи вбачається наявність обхідного аркуша ОСОБА_1 , у якому зазначені дати здачі зброї, посвідчення, документальних матеріалів та інших матеріальних цінностей після 02.09.2020.

Із виписки по картковому рахунку АТ «Ощадбанк» за період з 01.09.2020 по 30.09.2020 встановлено надходження на рахунок позивача грошових коштів, зокрема 02.09.2020 у сумі 393 645,80 грн та 04.09.2020 у сумі 40 819,59 грн, а також відображення інших операцій за вказаний період.

02.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Служби безпеки України із листом-зверненням про скасування наказу СБУ від 22.08.2020 №1111-ОС/дск у частині його звільнення та вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби. 30.10.2020 Служба безпеки України надала відповідь на зазначене звернення за вих. №3/3-Б-204/115, яку позивач отримав 06.11.2020.

Згідно з довідками Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 30.10.2020 № 11/6-3347, № 11/6-3355, № 11/6-3346 та № 11/6-3352 встановлено, що полковник ОСОБА_1 у період з 22.07.2015 по 10.10.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також у періоди з 30.07.2018 по 27.05.2019 та з 16.06.2019 по 30.08.2019 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях. У довідках зазначено, що вони є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

За довідкою Фінансово-економічного управління СБУ від 15.03.2021 №21/2/2-292, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за неотримане речове майно та компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки

Згідно з довідкою Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 08.04.2021 № 21/2-398 про розмір грошового забезпечення станом на 02.09.2020 встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 складалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, доплати за постійне співробітництво з особами на конфіденційній основі та премії. Загальний розмір грошового забезпечення становив 28 278,25 грн.

Відповідно до довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 08.04.2021 № 21/2-403 встановлено, що за період з 01.08.2020 по 31.08.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 складалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, відповідних надбавок, доплати та премії, а його загальний розмір становив 28 278,25 грн.

Згідно з довідкою Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 08.04.2021 № 21/2-406 встановлено, що за період з 01.07.2020 по 31.07.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 становило 28 278,25 грн та включало посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплату і премію.

Відповідно до довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України встановлено, що за період з 01.03.2020 по 31.08.2020 грошове забезпечення ОСОБА_1 щомісячно становило 28 278,25 грн. Довідка містить деталізацію складових грошового забезпечення за кожен місяць зазначеного періоду та їх загальні суми.

24.02.2022 Головою СБУ видано вказівку №14Е. Відповідач зазначає, що на підставі цієї вказівки у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф, введенням воєнного стану, загрозою захоплення службових приміщень СБУ та неможливістю евакуації матеріальних носіїв інформації з обмеженим доступом були знищені рапорт ОСОБА_1 від 18.06.2020 №5/5986дск, розпорядження Департаменту від 26.03.2018 №15дск та від 20.05.2020 №14дск.

Вважаючи протиправними рішення Служби безпеки України щодо неукладення з ним нового контракту про проходження військової служби, наказ Служби безпеки України від 22.08.2020 №1111-ОС/дск у частині його звільнення та пов`язані з цим дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Релевантні норми права та акти їх застосування (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

За приписами ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Суд зазначає, що суспільні відносини, пов`язані з проходженням військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, врегульовані Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про Службу безпеки України», Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007 (далі Положення №1262/2007), а також Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженою наказом Служби безпеки України від 14 жовтня 2008 року № 772, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2008 року за № 1323/16014 (далі Інструкція №772).

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.19 Закону України від 25.03.1992 №2229-XII "Про Службу безпеки України", кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України. До органів Служби безпеки України приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров`я ефективно виконувати службові обов`язки. Критерії професійної придатності, зокрема юридичної обізнаності, визначаються кваліфікаційно-нормативними документами, які затверджуються Головою Служби безпеки України.

Згідно з ст.20 Закону України від 25.03.1992 №2229-XII "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Згідно з п.10 Положення №1262/2007, громадяни України приймаються на військову службу до Служби безпеки України за контрактом відповідно до статті 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно з п.14 Положення №1262/2007 новий контракт укладається у разі: закінчення строку дії попереднього контракту про проходження військової служби; продовження військової служби після досягнення граничного віку перебування на військовій службі; зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший; поновлення на військовій службі у зв`язку із незаконним звільненням з військової служби, якщо строк попереднього контракту про проходження військової служби закінчився. У випадках, передбачених абзацами другим і третім цього пункту, новий контракт укладається не пізніш як за два місяці до закінчення строку чинного контракту і діє з дня, наступного після дня закінчення попереднього контракту.

Судом встановлено, що наказом Служби безпеки України від 22.08.2020 №1111-ОС/дск позивача звільнено з військової служби з 02.09.2020 на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку із закінченням строку контракту.

Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з неукладенням між сторонами нового контракту про проходження військової служби та прийняттям відповідачем рішення про звільнення позивача після закінчення строку дії попереднього контракту.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах строк дії укладеного між сторонами контракту про проходження військової служби закінчувався 02.09.2020. За таких обставин відповідач мав вирішити питання щодо доцільності укладення з позивачем нового контракту або його звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення та Інструкції №772.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом. Відповідно до частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба після закінчення строку контракту може бути продовжена за новим контрактом.

Зміст зазначеної норми свідчить, що продовження військової служби шляхом укладення нового контракту не є обов`язковим наслідком закінчення строку попереднього контракту. Питання щодо укладення нового контракту вирішується Службою безпеки України з урахуванням вимог законодавства, у тому числі результатів атестування військовослужбовця.

Таким чином, укладення нового контракту є правом, а не обов`язком відповідача.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 у справі №825/2228/18, дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Рішення про укладення або неукладення нового контракту після закінчення строку попереднього належить до повноважень Служби безпеки України.

При цьому абзацом другим пункту 2.5 Інструкції №772 на військовослужбовця, який бажає продовжити військову службу, покладено обов`язок не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії контракту повідомити прямого начальника, який має право укладати контракт, про свій намір укласти новий контракт.

Водночас абзацом п`ятим пункту 2.5 цієї ж Інструкції прямо передбачено, що новий контракт не укладається, якщо за результатами атестування військовослужбовець атестований з висновком про недоцільність укладення нового контракту або про звільнення після закінчення строку контракту. Отже, негативний висновок атестування є самостійною, визначеною нормативним актом підставою, яка унеможливлює укладення нового контракту незалежно від наявності чи відсутності відповідного волевиявлення військовослужбовця.

Щодо доводів про неподання позивачем рапорту про намір укласти новий контракт.

Судом не встановлено обставин, які б підтверджували подання позивачем у встановленому порядку рапорту про укладення нового контракту.

Відповідач зазначав, що такий рапорт позивачем не подавався, що підтверджується листами Департаменту від 26.04.2024 №5/6684 та від 20.05.2024 №5/7929дск, а також показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що рапорт про продовження військової служби за новим контрактом ОСОБА_1 йому не подавав. Сам позивач не надав належних та допустимих доказів подання такого рапорту, а його доводи щодо змісту рапорту від 18.06.2020 спростовуються як його власними первісними поясненнями щодо обставин цього звернення, так і поясненнями відповідача, відповідно до яких зазначений рапорт стосувався отримання дозволу на особисте звернення до керівництва СБУ з приводу оскарження результатів атестування, а не питання укладення нового контракту.

Разом із тим суд зазначає, що навіть саме по собі подання військовослужбовцем рапорту про намір укласти новий контракт не породжує обов`язку Служби безпеки України укласти такий контракт і не могло б бути достатньою підставою для задоволення позову, оскільки, як зазначено вище, наявність негативного висновку атестування відповідно до абзацу п`ятого пункту 2.5 Інструкції №772 є самостійною підставою, яка унеможливлює укладення нового контракту незалежно від волевиявлення позивача.

Окрім цього, суд також враховує пояснення свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що рапорту про укладення нового контракту ОСОБА_1 йому не подавав.

Щодо доводу про передчасність формування позиції керівництва Департаменту.

Доводи позивача про те, що рішення керівництва Департаменту фактично було сформоване до завершення атестаційної процедури, спростовуються змістом пункту 6 контракту від 30.06.2015, яким на сторони покладено обов`язок повідомити одна одну про намір щодо укладення нового контракту не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії чинного контракту, що узгоджується також із наведеним вище обов`язком за абзацом другим пункту 2.5 Інструкції №772.

Судом встановлено, що бесіда від 27.04.2020 не була атестаційною бесідою у розумінні пункту 5.5 Інструкції №772, а мала інформаційний характер та була пов`язана із завчасним повідомленням позивача про закінчення строку дії контракту, необхідність проходження відповідних кадрових процедур і вирішення питання подальшого проходження військової служби. Проведення такої бесіди більш ніж за чотири місяці до закінчення строку контракту саме по собі не свідчить про те, що рішення про неукладення нового контракту було прийняте до проведення атестування або поза межами встановленої процедури.

Остаточне рішення з цього питання, як встановлено судом, прийняте атестаційною комісією за результатами засідань 14.05.2020 та 27.05.2020, тобто в межах визначеної процедури.

Щодо дотримання процедури атестування.

Відповідно до пункту 5.5 Інструкції №772 атестацію складає безпосередній начальник військовослужбовця, який перед її складанням проводить з ним індивідуальну бесіду щодо виконання службових обов`язків, рівня професійної підготовки, ділових та моральних якостей, після чого складає атестацію.

Матеріалами справи підтверджується, що безпосереднім начальником позивача після його призначення на посаду консультанта начальника департаменту був начальник Департаменту захисту національної державності СБУ генерал-майор ОСОБА_3 , який і проводив з позивачем передбачені пунктом 5.5 Інструкції №772 бесіди, що підтверджується листками бесід та підписами позивача про участь у них, зокрема листком повторної індивідуальної бесіди від 20.05.2020 №5/4862, підписаним як начальником Департаменту, так і самим позивачем 21.05.2020, під час якої начальник надав пояснення щодо кожного із зауважень, викладених в атестації.

Посилання позивача на те, що 27.04.2020 бесіду з ним проводив перший заступник начальника департаменту полковник ОСОБА_8 , а тому вимоги пункту 5.5 Інструкції №772 порушено, суд вважає необґрунтованим.

Як убачається з пояснень відповідача та наданих документів, зазначена бесіда не була тією співбесідою, яка передує складанню атестації відповідно до пункту 5.5 Інструкції №772, а мала інформаційний характер та стосувалася доведення до військовослужбовця порядку проведення майбутнього атестування. Саме начальником департаменту ОСОБА_3 надалі особисто проведено індивідуальні бесіди, передбачені Інструкцією, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи позивача щодо того, хто безпосередньо здійснював технічне оформлення тексту атестації, не спростовують установлених судом обставин, відповідно до яких атестація була складена та підписана уповноваженим начальником, який проводив атестування та довів її зміст до відома позивача. Сам по собі факт технічної участі інших посадових осіб у підготовці тексту документа не свідчить про порушення процедури атестування та не ставить під сумнів законність чи обґрунтованість висновку атестації.

Наявні у матеріалах справи листки проведення бесід містять підпис позивача, що підтверджує його участь у відповідних бесідах. Будь-яких об`єктивних доказів, які б свідчили про порушення порядку їх проведення, матеріали справи не містять. Сам факт подальшого оскарження позивачем результатів атестування не є доказом того, що процедура проведення бесід була порушена.

Посилання позивача на те, що матеріали атестації були складені лише 12.05.2020, за два дні до засідання атестаційної комісії, спростовуються матеріалами справи: службовий файл атестації містить дату створення 30.04.2020, зазначену безпосередньо на останньому аркуші документа.

Судом встановлено, що текст атестації було складено 30.04.2020, 12.05.2020 її підписано начальником Департаменту та доведено до відома позивача, після чого 14.05.2020 атестацію розглянуто атестаційною комісією. Наведена послідовність оформлення та розгляду атестації є внутрішньо узгодженою, відповідає наявним у справі документам та не підтверджує доводів позивача про оформлення атестації після проведення засідання атестаційної комісії.

Після висловлення позивачем незгоди з висновками атестації відповідач не залишив його доводи без розгляду, а організував повторний розгляд питання: проведено повторну бесіду, матеріали повторно розглянуто атестаційною комісією, після чого прийнято відповідне кадрове рішення. Зазначені обставини свідчать, що відповідач не обмежився формальним затвердженням первинного висновку атестації, а повторно перевірив питання щодо доцільності подальшого проходження позивачем військової служби.

Отже, доводи позивача про формальний характер атестування, а також про те, що рішення щодо його звільнення було прийнято ще до завершення атестаційної процедури, матеріалами справи не підтверджуються.

Зі змісту атестації вбачається, що вона містить оцінку професійної діяльності позивача, його ділових, організаторських та моральних якостей, відомості про результати службової діяльності, дисциплінарне стягнення, рівень виконання окремих службових завдань, професійної підготовки та інші обставини, які, на думку особи, що складала атестацію, характеризували службову діяльність військовослужбовця.

З огляду на наведене суд не знаходить підстав вважати, що атестація була складена без оцінки професійних та ділових якостей позивача або що вона не містила мотивів, покладених в основу висновку атестаційної комісії.

Окрім цього, пункт 52 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, на який посилається позивач, підлягає застосуванню з урахуванням підстав проведення атестування, визначених пунктом 51 цього Положення. У спірних правовідносинах атестування проводилося у зв`язку із закінченням строку контракту, а тому наведені позивачем положення не свідчать про покладення на відповідача обов`язку надавати позивачу строк для усунення недоліків до вирішення питання щодо укладення нового контракту.

Водночас відповідно до абзацу другого пункту 5.14 Інструкції № 772 рішення атестаційної комісії має рекомендаційний характер та враховується відповідним начальником під час прийняття кадрового рішення.

Отже, наказ про звільнення позивача був прийнятий не автоматично на підставі висновку атестаційної комісії, а уповноваженою посадовою особою з урахуванням результатів атестування та інших матеріалів, отриманих під час вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби.

Оцінка достатності таких відомостей належить до дискреційних повноважень посадових осіб та атестаційної комісії і не може бути підмінена судом за відсутності доказів порушення процедури або очевидної свавільності прийнятого рішення.

Крім того, суд враховує показання свідка ОСОБА_3 у тій частині, в якій вони узгоджуються з письмовими доказами у справі. Сам по собі факт технічного оформлення тексту атестації іншою посадовою особою не свідчить про порушення вимог Інструкції №772, оскільки атестація затверджена та підписана начальником Департаменту, який відповідно до Інструкції здійснював атестування позивача.

Щодо складу атестаційної комісії.

Судом установлено, що рішення про недоцільність укладення з позивачем нового контракту прийнято атестаційною комісією Департаменту захисту національної державності СБУ органом, спеціально уповноваженим на вирішення цього питання відповідно до відомчих нормативних актів. Із протоколу засідання атестаційної комісії від 14.05.2020 №75 та оформленого за його результатами висновку старших начальників вбачається, що засідання відбулося за участю 7 з 10 її членів, склад комісії визначений заздалегідь і оголошений належним чином, відсутність трьох членів комісії на засіданні прямо та зафіксована в самому протоколі. Рішення прийнято за результатами заслуховування пояснень самого позивача та відкритого голосування за його відсутності, що відповідає вимогам Інструкції №772.

Із протоколу повторного засідання комісії від 27.05.2020 №76 вбачається присутність 9 з 10 її членів, що відповідає вимозі про кворум, а рішення прийнято одноголосно (9 голосів «за», 0 «проти», 0 «утрималися»). Відсутність одного члена комісії (заступника голови, посаду якого додатково введено до складу комісії розпорядженням від 20.05.2020 №14дск) з поважної причини службового відрядження не позбавила комісію повноважності та не вплинула на результат голосування.

Доводи позивача про те, що рішення атестаційної комісії було підписано особами, які не брали участі у її засіданні, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними доказами. Натомість надані відповідачем документи містять відомості про фактичну кількість присутніх і відсутніх членів комісії, що не дає підстав вважати, що рішення комісії оформлено з порушенням встановленого порядку.

Щодо процедури звільнення.

Пунктом 7.4 Інструкції №772 передбачено, що з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби з підстав, визначених цією Інструкцією, до звільнення проводиться не менше двох індивідуальних бесід. Метою таких бесід є інформування військовослужбовця про підстави майбутнього звільнення, роз`яснення порядку звільнення та пов`язаних із ним прав, надання можливості висловити власну позицію, подати пояснення, заявити клопотання чи заперечення, а також забезпечення дотримання належної адміністративної процедури під час вирішення питання про припинення проходження військової служби.

Як убачається з матеріалів справи, такі бесіди з позивачем були проведені 29.07.2020 та 04.08.2020. Листки проведення бесід містять підпис позивача, що підтверджує його особисту участь у зазначених заходах та ознайомлення з їх змістом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач був позбавлений можливості висловити свої пояснення, зауваження чи заперечення або що зазначені бесіди фактично не проводилися.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги пункту 7.4 Інструкції №772 щодо проведення індивідуальних бесід перед звільненням відповідачем були дотримані, а доводи позивача про порушення процедури звільнення не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не свідчать про наявність істотних порушень процедури, які могли б бути підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним.

Окрім цього, суд оцінює показання свідка ОСОБА_3 у сукупності з іншими доказами у справі. Пояснення свідка, які підтверджуються письмовими доказами, враховуються судом при вирішенні спору. Водночас пояснення щодо окремих обставин, які не підтверджені письмовими доказами, ґрунтуються на припущеннях або не стосуються предмета доказування у цій справі, самі по собі не покладаються судом в основу висновків.

Висновки суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.12.2021 у справі №1840/2970/18, дискреційні повноваження адміністративного органу полягають у можливості обрати один із кількох правомірних варіантів рішення у межах, визначених законом. При цьому реалізація дискреційних повноважень не є свавільною та підлягає судовому контролю на предмет відповідності вимогам закону, зокрема щодо компетенції органу, дотримання встановленої процедури, належного врахування обставин справи та недопущення свавілля.

Водночас адміністративний суд, здійснюючи перевірку рішення суб`єкта владних повноважень, не підміняє собою відповідний орган та не вирішує питання, віднесені законом до його виключної компетенції. Завдання суду полягає у перевірці законності процедури прийняття рішення, а не його доцільності чи управлінської ефективності.

У даній справі суд не наділений повноваженнями переоцінювати по суті висновок атестаційної комісії щодо професійних, ділових та моральних якостей позивача, рівня його професійної підготовки, результативності службової діяльності чи доцільності укладення з ним нового контракту. Такі питання належать до компетенції органів військового управління, які законом уповноважені здійснювати оцінку військовослужбовців під час атестування.

Предметом судового контролю у цій справі є перевірка того, чи прийнято рішення уповноваженим органом, у межах наданих законом повноважень, з дотриманням установленої процедури та чи підтверджуються його фактичні підстави належними доказами.

Суд зазначає, що оцінка професійної підготовки, ділових, моральних якостей військовослужбовця, його службової результативності, ініціативності та перспектив подальшого проходження служби належить до компетенції командування та атестаційної комісії. Суд не здійснює повторної оцінки професійних якостей військовослужбовця, а перевіряє лише дотримання вимог законодавства при прийнятті відповідного кадрового рішення.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем підтверджено дотримання процедури проведення атестування, роботи атестаційної комісії та прийняття рішення про недоцільність укладення з позивачем нового контракту. Доводи позивача фактично зводяться до незгоди з оцінкою його службової діяльності та висновками атестаційної комісії, однак самі по собі наведені доводи не можуть бути підставою для втручання суду у дискреційні повноваження відповідача за відсутності встановлених судом порушень вимог закону чи процедури прийняття оскаржуваного рішення.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що наказ Служби безпеки України від 22.08.2020 №1111-ОС/дск в частині звільнення ОСОБА_1 з посади та військової служби на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прийнятий уповноваженим суб`єктом, на встановленій законом підставі, в межах повноважень та з дотриманням процедури, що передбачає необхідну участь атестаційної комісії, а відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підстав для визнання цього наказу протиправним та його скасування судом не встановлено.

Оскільки позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на військовій службі та стягнення на його користь грошового забезпечення (середнього заробітку) за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання наказу протиправним та скасування наказу, а в задоволенні цієї вимоги відмовлено, відсутні підстави для задоволення і похідних позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (адреса 01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33; ЄДРПОУ 00034074) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.