Ухвала суду № 137739438, 26.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 червня 2026 року № 320/39111/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генерального прокурора (далі по тексту також відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі по тексту також відповідач 2), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення «Кадрової комісії Офісу Генерального прокурора» від 24.11.2023 № 2 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №1417ц від 11.12.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України з 12.12.2023 на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації;

- поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді прокурора відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 12.12.2023 року;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу - по день винесення судом рішення у цій справі;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу в Офісі Генерального прокурора та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 адміністративну справу №320/39111/24 прийнято до свого провадження суддею Діскою А.Б., розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник Офісу Генерального прокурора подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Клопотання обґрунтовано тим, що дана справа не відноситься до справ незначної складності і має розглядатися за правилами загального позовного провадження за участі сторін, оскільки позивач на момент виникнення спірних правовідносин обіймала посаду прокурора та відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» належала до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Представник відповідача також зазначає, що спір стосується проходження публічної служби та звільнення з посади прокурора, має складну і тривалу хронологію подій, значний обсяг письмових доказів та потребує їх безпосереднього дослідження судом.

Крім того, у клопотанні зазначено, що справа має виняткове значення для сторін, а її розгляд за правилами загального позовного провадження сприятиме повному, всебічному та об`єктивному встановленню всіх обставин, які входять до предмета доказування.

Розглянувши клопотання позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За правилами частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.\

При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову в проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У даному випадку кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням норм, передбачених главою 10 «Розгляд справ за правилами спрощеного позовного провадження» Кодексу адміністративного судочинства України.

У своєму клопотанні представник відповідача зазначає, що дана справа не відноситься до справ незначеної складності, оскільки стосується проходження та звільнення з публічної служби особи, яка на момент виникнення спірних правовідносин обіймала посаду прокурора та відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» належала до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Крім того, представник відповідача посилається на значний обсяг письмових доказів, та зазначає, що справа має важливе значення для сторін, у зв`язку з чим, на його думку, її розгляд має здійснюватися за правилами загального позовного провадження.

Такі твердження представника відповідача суд не вважає достатніми підставами для проведення розгляду справи у судовому засіданні, а більше того у проведенні розгляду у порядку загального позовного провадження, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена можливість надання сторонами своїх пояснень та доказів також і в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та такий судовий розгляд жодним чином не суперечить основним принципам здійснення адміністративного судочинства.

Бажання сторін у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, висловлені ними в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи до розгляду з викликом її учасників.

Крім того перелік спорів, справи за якими розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження визначено у частині першій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте спір у цій справі не відноситься до спорів, справи за якими розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що з огляду на заявлені позовні вимоги, спір між сторонами не підпадає під перелік спорів, що мають розглядатися виключно в порядку загального позовного провадження. А тому зважаючи на характер спірних правовідносин, обсяг наданих доказів та предмет доказування, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника Офісу Генерального прокурора про розгляд справи в порядку загального позовного провадження - відмовити.

Копію ухвали направити відповідачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Діска А.Б.