Рішення № 137739176, 26.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Київ №320/15443/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження в електронній формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби, Київської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Держмитслужби від 02.02.2026 №1-о „Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 (таб. №1712) на державну службу на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста „Аеропорт Київ;

- стягнути з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (таб. №1712) на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста „Аеропорт Київ;

- звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу (у межах суми стягнення за один місяць).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Київським окружним адміністративним судом у справі №640/37900/21 винесено рішення від 22.09.2025, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби. На виконання рішення суду позивача наказом Київської митниці Держмитслужби від 09.10.2025 №1 о, скасовано наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та поновлено на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби, з 22.11.2021. Проте, у подальшому оскаржуваним наказом позивача звільнено з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у зв`язку реорганізацією Київської митниці Держмитслужби. При цьому, зазначено, що у зв`язку з тим, що законодавством про державну службу не врегульовано питання щодо переведення державного службовця з державного органу, що не провів класифікацію посад державної служби, на рівнозначну посаду або нижчу посаду в державний орган, що провів класифікацію посад державної служби, оскільки некласифіковані посади не можуть бути прирівняні до класифікованих, у відповідача відсутня можливість запропонувати позивачу вакантну посаду державної служби відповідно до частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII. Позивач зазначає, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають вимогам, що існують на цьому підприємстві незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється працював, тому вважає звільнення незаконним та безпідставним, а наказ протиправним та таким, що порушує право позивача на працю, гарантоване ст.43 Конституції України, оскільки прийнятий без урахування всіх обставин, які впливають на його прийняття.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що митним органом були дотримані вимоги чинного законодавства при звільненні державного службовця за ініціативою суб`єкта призначення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Таким чином, відповідач вважає оскаржуваний наказ таким, що повністю відповідає нормам чинного законодавства. Звернув увагу, що Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359), з якої був звільнений позивач вже не здійснює свої повноваження та не виконує своїх функцій. Відповідно до Закону України від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» підкатегорії посад державної служби не застосовуються для визначення рівнозначності посад в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби. Отже, законодавством про державну службу не врегульовано питання переведення державного службовця з державного органу, що не провів класифікацію посад державної служби, на рівнозначну посаду або нижчу посаду в державний орган, що провів класифікацію посад державної служби, оскільки некласифіковані посади не можуть бути прирівняні до класифікованих . З огляду на викладене, відсутня можливість запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей відповідно до частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу». Враховуючи наведене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій додатково наголосив на необгрунтованості доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання 13.05.2026.

Протокольною ухвалою суду від 13.05.2026 закрито підготовче засідання та за згодою сторін на підставі ст. 181 КАС України розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою суду від 13.05.2026 на підставі ст. 194 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 08.06.2026 у задоволенні клопотання Київської митниці Держмитслужби про заміну відповідача у справі № 320/15443/26 з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) відмовлено.

Залучено до участі у справі №320/15443/26 як співвідповідача Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-А). Витребувано від Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) та Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) належним чином засвідчену довідку про розмір грошового забезпечення (середньоденну та середньомісячну заробітну плату) ОСОБА_1 станом на дату звільнення із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач, Київська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував, зазначив, що для вирішення справи необхідно поновити позивача в Київській митниці Держмитслужби та відповідно стягнути з неї кошти за вимушений прогул. Зазначив, що позивач не працював перед звільненням у Київській митниці як відокремленому підрозділі Державної митної служби України, а тому довідку про розмір грошового забезпечення надати не має можливості.

Позивач подав відповідь на даний відзив, в якій додатково наголосив на необґрунтованості доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 з 04.11.2020 обіймав посаду заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби, згідно наказу Держмитлужби від 03.11.2020 №1565-о.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» проведено реорганізацію територіальних органів Державної митної служби, зокрема Київської митниці Держмитслужби.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 №460 утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, яка відповідно до наказу від 30.06.2021 №472 розпочала здійснення своїх функцій і відповідних повноважень з 01.07.2021.

Згідно наказу Київської митниці Держмитслужби від 02.12.2019 №1 штатна чисельність посадових осіб становила 1689 штатних одиниць.

Гранична чисельність Київської митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 04.12.2019 №550 становила 1321 штатну одиницю, що свідчить про скорочення чисельності штатних одиниць в митному органі.

22.10.2021 ОСОБА_1 було попереджено про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису митного органу на підставі пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» відповідно до Указу Президента України від 08 листопада 2019 року № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави», розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р, постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (зі змінами), постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», якою територіальні органи Державної митної служби (за переліком згідно з додатком до постанови) реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби, згідно з наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460, яким утворено територіальні органи Державної митної служби України як відокремлені підрозділи Держмитслужби.

ОСОБА_1 була запропонована посада головного державного інспектора відділу обліку та експлуатації нерухомого майна управління адміністративно-господарської діяльності Київської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби.

Згоду щодо переведення на запропоновану посаду ОСОБА_1 не надав.

Відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о 22.11.2021 припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено із займаної посади заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Аеропорт Київ» у зв`язку з реорганізацією, зміною структури та штатного розпису Київської митниці Держмитслужби, на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись із наказом про звільнення позивач звернувся до суду із позовом за захистом порушених прав та інтересів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, залишеним без змін постановою ШААС від 01 квітня 2026 року позов задоволено.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі № 640/37900/21, наказом Київської митниці Держмитслужби від 09.10.2025 №1 о, скасовано наказ Київської митниці Держмитслужби від 11.11.2021 № 791-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста - начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт Київ» Київської митниці Держмитслужби, з 22.11.2021.

12.01.2026 ОСОБА_1 було попереджено про звільнення у зв`язку з реорганізацією Київської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України на підставі ст.9-1 Закону України "Про державну службу".

У той же час, в попередженні містилася інформація про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», якою територіальні органи Державної митної служби (за переліком згідно з додатком до постанови) реорганізовано шляхом приєднання до Державної митної служби, згідно з наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460, яким утворено територіальні органи Державної митної служби України як відокремлені підрозділи Держмитслужби.

Відповідно до статті 585 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2025 року № 618 «Деякі питання оплати праці посадових осіб та працівників митних органів України», наказу Державної митної служби України від 03 червня 2025 року № 495 «Про проведення класифікації посад державної служби» Київською митницею проведено класифікацію посад митних органів за групами митних компетенцій.

Відповідно до Закону України від 11 березня 2025 року № 4282-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» підкатегорії посад державної служби не застосовуються для визначення рівнозначності посад в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби. Отже, законодавством про державну службу не врегульовано питання переведення державного службовця з державного органу, що не провів класифікацію посад державної служби, на рівнозначну посаду або нижчу посаду в державний орган, що провів класифікацію посад державної служби , оскільки некласифіковані посади не можуть бути прирівняні до класифікованих. З огляду на викладене, відсутня можливість запропонувати ОСОБА_1 рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей відповідно до частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази пропонування позивачу вакантних посад чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду (роботу), яку позивач може обіймати (виконувати) з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду як на момент винесення попередження про звільнення (12.01.2026) так і на момент винесення наказу про звільнення (16.02.2026).

Наказом Київської митниці Держмитслужби від 02.02.2026 №1-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " державну службу позивача припинено з 16.02.2026 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Позивач, вважаючи наказ Київської митниці Держмитслужби від 02.02.2026 №1-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням норм трудового законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі також «Закон №889-VIII», у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87 Закону).

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 3 статті 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Зазначене є однією з найважливіших гарантій для працівників у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу є обов`язок суб`єкта призначення працевлаштувати такого працівника шляхом надання пропозиції переведення (призначення) на іншу рівнозначну посаду та/або нижчу посаду державної служби.

При цьому, звільнення державного службовця у випадку скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу може відбуватися виключно з двох підстав: у випадку відсутності можливості запропонувати відповідні посади (тобто, усі рівнозначні та нижчі наявні посади відповідної компетенції) та у випадку відмови такого державного службовця від переведення на запропоновану посаду.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Як убачається із матеріалів справи та предмету спору, підставою для припинення державної служби та звільнення з роботи позивача стало, зокрема, реорганізація Київської митниці Держмитслужби шляхом її приєднання до Державної митної служби України.

З обставин справи вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (надалі - Постанова), за пунктом 1, якої постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби, зокрема, Київської митниці Держмитслужби, шляхом приєднання до Державної митної служби.

Відповідно до пункту 2 Постанови, територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-A.

На даний момент Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43997555) знаходиться в стані припинення.

Згідно наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII 12.01.2026 ОСОБА_1 було попереджено про звільнення у зв`язку з реорганізацією митного органу та зазначено про неможливість пропозиції іншої посади у зв`язку з тим, що попередній роботодавець, Київська митниця Держмитслужби, не провів класифікацію посад державної служби, що виключає можливість переведення позивача на рівнозначну посаду або нижчу посаду в державний орган, що провів класифікацію посад державної служби, оскільки некласифіковані посади не можуть бути прирівняні до класифікованих.

Оцінюючи доводи відповідача про неможливість працевлаштування позивача та відсутність вакантних посад через запровадження нової класифікації посад відповідно до Закону України від 11.03.2025 № 4282-IX, суд вважає їх непереконливими з огляду на таке.

Обов`язок суб`єкта призначення щодо працевлаштування державного службовця у разі реорганізації державного органу чи скорочення штату, закріплений у частині третій статті 87 Закону України «Про державну службу», є імперативним, безальтернативним та становить собою ключову правову гарантію захисту особи від незаконного звільнення з публічної служби. Реалізація права на звільнення за ініціативою роботодавця допускається виключно як крайній захід, коли об`єктивно підтверджено повну неможливість переведення працівника за його згодою на іншу посаду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Наказом Державної митної служби України від 03.06.2025 № 495 «Про проведення класифікації посад державної служби» керівників територіальних органів було зобов`язано забезпечити проведення класифікації посад у чітко визначений строк до 12.06.2025. Тобто станом на момент попередження позивача про наступне звільнення (12.01.2026) та видання оскаржуваного наказу (02.02.2026), процедура класифікації посад мала бути повністю завершена відповідачем.

Суд зазначає, що той факт, що Київська митниця Держмитслужби не виконала зазначений наказ вищого органу та не провела класифікацію посад у встановлений термін, про що відповідач безпосередньо зазначає у відзиві, є свідченням його власної триваючої протиправної бездіяльності та не може слугувати підставою для відсутності можливості запропонувати позивачу рівнозначну посаду та подальше звільнення позивача з посади.

У цьому контексті суд застосовує фундаментальний правовий принцип «Nemo auditor propriam turpitudinem allegans» (Ніхто не може посилатися на власну протиправну поведінку на користь своїх вимог або для виправдання своїх дій). Суб`єкт владних повноважень не може легітимізувати обмеження конституційного права особи на працю та рівний доступ до державної служби, посилаючись на так званий «правовий вакуум», який виник внаслідок його ж власного невиконання вимог законодавства та розпорядчих актів керівництва ДМСУ. Непроведення класифікації посад відповідачем є його внутрішньою бездіяльністю і в жодному разі не може перекладати негативні наслідки на державного службовця у вигляді втрати посади.

Окрім цього, відповідач, Київська митниця Держмитслужби, повністю знехтував вимогами статті 42 КЗпП України, яка в силу положень ч. 3 ст. 87 Закону № 889-VIII підлягає обов`язковому врахуванню.

Матеріали справи свідчать, що при прийнятті рішення про звільнення відповідач не здійснив жодного порівняльного аналізу, не надав жодної оцінки кваліфікації та продуктивності праці позивача, проігнорувавши той факт, що позивач має понад 26 років безперервного стажу роботи в митних органах, з яких понад 18 років саме у Київській митниці.

При цьому, суд зазначає, що окремої правової оцінки заслуговує часовий проміжок між датою видання оскаржуваного наказу (02.02.2026) та датою фактичного припинення служби (16.02.2026). Відповідно до сталої практики Верховного Суду, обов`язок роботодавця щодо працевлаштування працівника триває безперервно з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору і охоплює всі вакантні посади, які існували або з`явилися в установі протягом усього цього періоду.

Видавши наказ про звільнення за два тижні до фактичного припинення трудових відносин із формулюванням про відсутність можливості працевлаштування, відповідач штучно обмежив дію цієї законодавчої гарантії на майбутнє. Це беззаперечно доводить, що відповідач заздалегідь, з моменту видання наказу, не мав наміру здійснювати моніторинг штатного розпису чи пропонувати позивачу будь-які вакансії, які могли з`явитися у період з 02 по 16 лютого 2026 року. Така поведінка суб`єкта призначення є прямим порушенням принципу рівного доступу громадян до державної служби, закріпленого Законом № 889-VIII, та свідчить про упередженість і штучне створення умов для звільнення конкретного працівника.

Зважаючи на те, що єдина наведена відповідачем підстава для не пропонування посад позивачу (відсутність класифікації) виявилась наслідком його власної бездіяльності, з приводу чого суд констатує, що відповідач не довів об`єктивної неможливості працевлаштування позивача.

На думку суду, у даному спорі суб`єкт владних повноважень порушив принцип захисту обґрунтованих сподівань, який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як приклад, слід зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, де вказано, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акту, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

У рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 400/262/19 дійшов висновку, що звільнення державного службовця з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та зумовлює поновлення порушених прав державного службовця.

З аналізу норм права вбачається, що належним способом поновлення порушеного права позивача у даній справі є поновлення останнього на посаді та в органі, з якої його було звільнено.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17, від 31.05.2021 року у справі № 840/3202/18, від 20.01.2021 року у справі № 640/18679/18, від 25.02.2021 у справі № 820/292/17.

У вказаних постановах Верховний Суд дійшов висновку, що поновлення незаконно звільненої особи на посаді, яку вона обіймала до звільнення, є ефективним і достатнім способом захисту, що повністю відновлює порушене право особи у разі незаконного звільнення.

З огляду на встановлені вище обставини, суд доходить висновку про те, що оскаржуваний наказ не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на попередній посаді - на посаді заступника начальника митного поста начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Аеропорт-Київ», з 22.11.2021.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 9 ст. 235 КЗпП України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення позивача на посаді.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд зазначає, що середній заробіток визначається відповідно до ч. 1 ст.27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

З урахуванням норм абз. 3 п. 2 Порядку №100 середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 4 п. 2 Порядку №100).

За абз. 5 та 6 п. 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абзацу 2 пункту 8 Порядку № 100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача проводиться відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за період з 17.02.2026 по 26.06.2026 включно.

При цьому, як зазначає у відзиві на позовну заяву відповідач, позивач перед звільненням не працював та не отримував заробітну плату, судом взято при вирішенні даної справи середньоденну заробітну плату з рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, залишеним без змін постановою ШААС від 01 квітня 2026 року.

Так, як убачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, залишеним без змін постановою ШААС від 01 квітня 2026 року, відповідно до довідки Держмитслужби від 08.02.2022 №9 про заробітну плату ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2021 року, відповідно до якої нарахована заробітна плата за вересень 2021 року становить 6332,03 грн. за 22/11 відпрацьованих днів та за жовтень 2021 року 13457,33 грн. за 20/20 відпрацьовані дні. Середньоденна заробітна плата за даною довідкою становить 638,37 грн. та середньомісячна 13405,77 грн.

Суд враховує положення ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються, серед іншого, норми ст. 73 КЗпП України, якою, у свою чергу, визначені святкові і неробочі дні. Воєнний стан в країні оголошено з 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022.

Відтак, кількість робочих днів з 17.02.2026 по 26.07.2026 складає 114 робочих днів.

Отже, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 72774, 18 грн. (638,37 (середньоденна заробітна плата) грн. х 114 робочих дні). При цьому з вказаної суми відповідачем має бути відраховано податки та обов`язкові платежі.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню. При цьому, сума стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць становить 13405,77 грн.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу витрат у справі у суду відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Держмитслужби від 02.02.2026 №1-о „Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби, з 17.02.2026.

Стягнути з Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.02.2026 по 26.07.2026 у розмірі 72774, 18 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят чотиригривень 18 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника митного поста «Аеропорт Київ» - начальника відділу митного оформлення №1 Київської митниці Держмитслужби, з 17.02.2026;

- стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 13405,77 грн. (тринадцять тисяч чотириста п`ять гривень 77 копійок), з якої мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.