Рішення № 137739075, 25.06.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. справа № 300/2143/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посаді лікаря дерматолога-венеролога поліклініки шкірно-венерологічного кабінету в подвійному розмірі при призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати первинного призначення 26.10.2023 із зарахуванням періоду з 01.06.1992 до страхового стажу у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині не зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посаді лікаря дерматолога-венеролога поліклініки шкірно-венерологічного кабінету в подвійному розмірі при призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано Франківській області здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з врахуванням стажу роботи у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» та раніше виплаченої суми.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком. Однак, при призначенні пенсії позивачці не враховано трудовий стаж у подвійному розмірі за період роботи на посаді лікаря дерматолога-венеролога поліклініки шкіровенкабінету, у зв`язку із чим вона звернулася із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, однак отримала відмову. Позивачка вважає дії відповідача протиправними, адже положення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо пільгового обчислення стажу залишаються чинними. Отже, періоди роботи з 01.06.1992 в інфекційному закладі охорони здоров`я належать до зарахування до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, в якому представник щодо задоволення позовних вимог заперечив. На думку представника відповідача, пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 зараховується до пільгового та страхового стажу у подвійному розмірі тільки для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. До страхового стажу періоди роботи у таких закладах після 01.01.2004 зараховуються в одинарному розмірі відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказано, що позивачка надала уточнюючу довідку від 30.10.2025 №1060 про роботу на посаді дермато-венеролога клініко-діагностичної поліклініки шкіровенерологічного кабінету з хворими на хвороби, визнані наказом МОЗ України від 09.10.2024 №1724, у зв`язку із чим позивачці проведено перерахунок пенсії. Після проведеного перерахунку пенсії з врахуванням стажу в подвійному розмірі з 01.06.1992 по 31.12.2003 страховий стаж становить 53 роки 5 місяців 18 днів. Також вказано, що 26.10.2023 відповідачем було призначено пенсію позивачу у розмірі 6210,25 грн та з цієї суми розраховано розмір одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Позивачка скористалася правом подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 01.05.2026. Позивачка зауважує, що вимагати додаткові документи за наявності повного і точного запису у трудовій книжці протиправно. При цьому, трудова книжка позивачки містить чіткий запис про період роботи на посаді лікаря дерматолога-венеролога поліклініки. Крім того вказаний період роботи підтверджений уточнюючою довідкою. Також позивачка стверджує, що при призначенні пенсії відповідач неправомірно не застосував ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», внаслідок чого пенсія виплачувалася у меншому розмірі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає про таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується матеріалами справи.

На звернення позивачки від 11.11.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 08.12.2025 №11945-11232/В-02/8-0900/25 повідомило, що на підставі наданої довідки від 30.10.2025 №1060 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії з 01.11.2025. Після проведеного перерахунку пенсії з врахуванням стажу в подвійному розмірі з 01.06.1992 по 31.12.2003 страховий стаж становить 53 роки 5 місяців 18 днів (а.с.10-11).

Позивачка, вважаючи протиправною відмову пенсійного органу щодо незарахування окремих періодів роботи у подвійному розмірі, звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших-документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній застосовуються норми Порядку №637 щодо підтвердження трудового стажу.

Відповідно до відомостей, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.9.1981, вбачається наступна інформація про роботу позивачки у спірні періоди:

- запис №9 від 01.06.1992 про переведення на посаду лікаря дермато-венеролога поліклініки шкірвен-кабінету;

- запис №10 про реорганізацію з 01.08.2019 Тлумацікої ЦРЛ на КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» Тлумацікої районної ради;

- запис №11 від 02.11.2020 про зміну статусу КНП «Тлумацька центральна районна лікарня» Тлумацікої районної ради з 02.11.2020 на КНП «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради об`єднаної територіальної громади (а.с.8-9).

Крім того, серед матеріалів справи міститься довідка від 30.10.2025 №1060, яка видана КНП «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, якою підтверджено, що позивачка дійсно з 01.06.1992 працювала на посаді лікаря дермато-венеролога поліклініки шкірвен-кабінету (а.с.15).

Відтак, судом встановлено, що позивачка, починаючи з 01.06.1992, працювала на посаді лікаря дермато-венеролога поліклініки шкірвен-кабінету КНП «Тлумацька центральна міська лікарня» Тлумацької міської ради. Однак, період роботи позивачки у зазначеному закладі охорони здоров`я не враховано у подвійному розмірі. З цього приводу суд зазначає про таке.

01.01.2004 набрав чинності Закон № 1058-IV. Цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом №1788-XII.

Так, положеннями статті 60 Закону №1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

З листа Міністерства охорони здоров`я України від 15.02.2006 року №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IVпередбачено, що положення Закону №1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

З огляду на системний аналіз зазначених норм, суд дійшов висновку, що Закон № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону №1788-ХІІ під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час.

Положення статті 24 Закону № 1058-IV також не скасовують та не зупиняють дію статті 60 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону №1058-IVтастатті 60 Закону №1788-ХІІвикладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі №689/872/17 та від 27.02.2020 у справі №462/1713/17, які, у силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковими для врахування.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказаний період роботи позивачки у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов`язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ураховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд виснує, що посада, яку позивачка обіймала, починаючи з 01.06.1992, в інфекційному закладі охорони здоров`я, дає їй право на пільгове обчислення, передбачене статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Посилання відповідача на те, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років - є безпідставним, оскільки вимогами абзацу 4 частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Разом з тим, суд зауважує, що у даному випадку відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не вчинено жодних дій щодо зарахування спірних періодів трудової діяльності позивачки до страхового стажу в подвійному розмірі.

Суд наголошує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Окрім того згідно з положеннями ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, у зв`язку з встановленим порушенням відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, не може бути застосований шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право позивача на виплату сум пенсій за минулий час.

Оскільки оскаржуваний період роботи позивачки не врахований в подвійному розмірі органом Пенсійного фонду України при призначенні пенсії позивача з 26.10.2023, саме з вини органу Пенсійного фонду України, перерахунок і виплату пенсії позивачці необхідно здійснити з 26.10.2023.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , перерахунок розміру пенсії та одноразової грошової допомоги у вигляді 10 пенсій та здійснити їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11. 2011 № 1191.

Відповідно до пункту 7 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Отже, не зарахування ОСОБА_1 вказаного періоду роботи до страхового стажу в подвійному розмірі вплинуло на розмір одноразової грошової допомоги виплаченої відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 06.04.2026, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи на посаді лікаря дерматолога-венеролога поліклініки шкірно-венерологічного кабінету з 01.06.1992 по 30.10.2025 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 26.10.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) з 26.10.2023 зарахувавши до стажу періоди роботи з 01.06.1992 по 30.10.2025 на посаді лікаря дерматолога-венеролога поліклініки шкірно-венерологічного кабінету в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги, виплаченої відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.