Ухвала суду № 137737947, 23.06.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про поновлення строку звернення до суду та продовження розгляду справи

23 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5510/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку та питання про продовження розгляду справи в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані: - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови КМУ від 11.11.2015 №988;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані: - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023 рік; - 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови КМУ від 11.11.2015 №988;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні щодо несвоєчасної виплати грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку, та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні: щодо виплати грошового забезпечення та грошової компенсації за невикористану відпустку - в сумі 12114,9 грн., а щодо грошової компенсації за 42 дні невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій - в сумі, розрахованій з урахуванням фактичних днів затримки з 02.12.2025 і до дати винесення судом рішення по суті даного позову;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, та компенсацією втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з листопада 2015 року по день її фактичної виплати;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, та компенсацією втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати з листопада 2015 року по день її фактичної виплати;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової доплати в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 , з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату в розмірі 50% заробітної плати (грошового забезпечення) за періоди з 17.03.2020 по 30.06.2020 та з 17.02.2021 по 28.07.2023, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 , з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/ змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, за період з 11.11.2024 по 01.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, за період з 11.11.2024 по 01.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час за період з 01.01.2022 по 01.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 15% посадового окладу з 20.02.2017 по 18.04.2017; 10% посадового окладу з 18.04.2017 по 12.05.2020; 15% посадового окладу з 12.05.2020 по 13.10.2020; 10% посадового окладу з 13.10.2020 по 31.12.2021; 10% посадового окладу з 28.07.2023 по 01.12.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплати за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, винагороди, встановленої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи грошового забезпечення, передбаченого абзацом 1 пункту 1 постанови КМУ від 11.11.2015 №988;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області включити до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 підвищення у розмірі 100 відсотків посадового окладу як поліцейському, який проходив службу в поліції особливого призначення та безпосередньо виконував функції із забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу, доплату за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, винагороду, встановлену постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» та здійснити належне нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виходячи з належно визначеного (встановленого) грошового забезпечення, згідно з абзацом 1 пункту 1 постанови КМУ від 11.11.2015 №988, з урахуванням раніше виплачених коштів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою також зазначено, що питання дотримання строку звернення позивача до суду буде вирішено після отримання відзиву та письмових доказів.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 позов ОСОБА_1 до ГУНП у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити ді залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку п`ять днів з дня вручення вказаної ухвали.

На адресу суду 08.06.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання усунення недоліків позовної заяви, яке обґрунтовано тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався 10.02.2026 з листа відповідача №19067-2026.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відтак, оскільки недоліки позовної заяви у строк, установлений ухвалою суду від 10.04.2026 про залишення позовної заяви без руху, позивачем були усунуті, тому розгляд справи необхідно продовжити.

Заяву про поновлення строку звернення до суду необхідно задовольнити, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Так, частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Разом із цим, другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Разом з тим, за змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується із визначення моменту, коли саме позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Суд враховує про необхідність встановлення моменту, коли особа дізналась про порушення свого права щодо виплат, нарахованих під час проходження служби щодо кожного місяця спірного періоду, що передбачено постановою Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 340/5721/25.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 30.04.2026 у справі № 240/975/25 зазначив про те, що грошовий атестат можна віднести до повідомлення про нараховані суми лише за останній місяць служби. Проте спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат, а отже відомості про нараховані суми необхідно встановлювати щодо кожного спірного місяця.

Отож, враховуючи, що інформація щодо грошового забезпечення за кожним місяцем спірного періоду відповідачем було надано тільки у відповідь на письмове звернення позивача листом від 07.04.2026 №45748-2026, то момент, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав є день отримання зазначеного листа.

Дана позиція узгоджується із постановами Верховного Суду від 11.06.2026 у справах № 280/6267/25 та № 240/15791/25.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 суворе застосування адміністративними судами під час воєнного стану процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції.

Наведене також узгоджується із позицією Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №160/2592/23.

Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року). Порядок застосування пункту 1 статті 6 до проваджень в судах апеляційної або касаційної інстанцій залежить від особливостей конкретного провадження, враховуючи при цьому повноту провадження у національній правовій системі та роль суду касаційної інстанції у цьому провадженні; умови прийнятності касаційної скарги можуть бути жорсткішими, ніж для апеляційної скарги (див., наприклад, рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії» (Bulfracht Ltd v. Croatia), заява № 53261/08, п. 35, від 21 червня 2011 року)». (рішення у справі «ТОВ «Фріда проти України» (набуло статусу остаточного 08.03.2017)).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21.05.2021 у справі № 1.380.2019.006107, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі №120/16601/21-а.

На думку суду, вказані, у клопотання позивача, обставини свідчать про поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що з урахуванням необхідності забезпечення права позивача на доступ до суду, є підставою для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність продовження розгляду даної справи.

Керуючись статтями 122-123, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя В.І. Смокович