№ 137737873, 25.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 червня 2026 р. Справа № 120/17624/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово заяву представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфуд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфуд" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням від 12.05.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфуд" задоволено.

19.05.2026 представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині присудження на користь товариства судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Ухвалою від 20.05.2026 розгляд заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу вирішено здійснити в порядку письмового провадження та установлено відповідачам 5-денний строк з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник Головного управління ДПС у Вінницькій області 20.05.2026 подав відзив на заяву, у якому вказує, що дана справа є незначної складності та невелика за обсягом процесуальних документів, що не потребує багато часу на виконання адвокатом відповідних робіт, а тому вважає за доцільне відмовити у стягненні з відповідача 4000,00 грн на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У пунктах 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.05.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування понесених документально підтверджених ним витрат на правничу допомогу.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні докази: договір про надання правової допомоги від 01.10.2025 №01-10-М-25, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.05.2026 №М-11/12.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21 зазначив, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що понесені позивачем витрати у сумі 4000,00 грн є співмірними зі складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

З приводу доводів представника Головного управління ДПС у Вінницькій області, суд зазначає, що сторона яка заявляє клопотання про зменшення судових витрат має навести свої доводи та міркування, що обумовлено ч. 7 ст. 134 КАС України.

Так, в силу наведеної норми, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, представник не просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, а заявив про відмову у задоволенні заяви, що суперечить положенням ст. 139 КАС України, якою обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, а також зважаючи на приписи статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн підлягають відшкодуванню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 248, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфуд" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медфуд" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

Додаткове рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Медфуд» (код ЄДРПОУ - 42392712, вул. Келецька, буд. 1, приміщення 8, м. Вінниця, 21037);

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 44069150, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100);

Відповідач 2: Державна податкова служби України (код ЄДРПОУ - 43005393, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053).

Повне судове рішення складено 25.06.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна