Рішення № 137737741, 26.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5362/26

Провадження № 2/711/3096/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр, в особі представника Омельненка Р.Р., звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його (позивача) користь заборгованість за кредитним договором №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р. в загальній сумі 32 384,12 грн. та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрат позивача пов`язаних із надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі у розмірі 246,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 22.09.2025р. між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22.09.2025-100002257, на підставі якого відповідачці були надані кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. строком на 140 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за 1 (один) день за 1 (один) день користування Кредитом, та комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 20% від суми Кредиту, яка дорівнює 1 000 грн. Комісія нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

23.09.2025р. між сторонами був укладений в електронній формі додатковий договір до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., за умовами якого сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту до 8 500 грн. За даним додатковим Договором відповідачу був наданий другий транш у розмірі 3 500 грн., строком на 139 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 700 грн.

10.10.2025р. між сторонами був укладений в електронній формі додатковий договір до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., за умовами якого сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту до 13 500 грн. За даним додатковим Договором відповідачу був наданий третій транш у розмірі 5000 грн., строком на 122 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 1000 грн.

25.10.2025р. між сторонами був укладений в електронній формі додатковий договір до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., за умовами якого сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити суму кредиту до 17 000 грн. За даним додатковим Договором відповідачу був наданий четвертий транш у розмірі 3 500 грн., строком на 107 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 700 грн.

Також зазначає, що внаслідок порушення відповідачкою умов повернення кредитних коштів в неї утворилась заборгованість, розмір якої складає 32 384,12 грн., з яких: заборгованість за сумою (тілом) кредиту 14 113,66 грн.; заборгованість за процентами 11 869,96 грн., заборгованість за процентами, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України 6 400,50 грн.

При цьому відповідачкою здійснювалась часткова сплата по кредитному договору, а саме 06.10.2025р. в розмірі 2 111,51 грн., 19.10.2025р. в розмірі 3 410,45 грн., 17.11.2025р. в розмірі 3965,30 грн.

Оскільки відповідачка не виконує свого зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути із відповідачки заборгованість в загальній сумі 32 384,12 грн. та судові витрати по справі.

Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.

28.05.2026р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомленим у встановленому законом порядку. Разом з тим, представник позивача Омельяненко Р.Р. в позовній заяві просив розгляд даної справи проводити у відсутність представника позивача, а також вказав, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася та не повідомила про причину неявки. Про час і місце розгляду справи відповідачка повідомлялася шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем проживання, яка не була вручена відповідачці з причин відсутності адресата за вказаною адресою. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачки шляхом направлення судової повістки у мобільний додаток «Viber» (документ доставлений 28.05.2026р.) та до електронної скриньки відповідачки (документ доставлений 28.05.2026р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідачка не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача, викладеної в позовній заяві, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

22.09.2025р. між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений в електронній формі кредитний договір №22.09.2025-100002257, який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е913 /а.с. 25-30, 31/.

Згідно умов вказаного вище договору кредитор надає позичальнику грошові кошти у розмірі 5 000 грн., зі строком користування кредитом 217 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом та зі сплатою комісії, пов`язаної з наданням кредиту у розмірі 20% від суми Кредиту, яка дорівнює 1 000 грн. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87% = (6113,69 / 5 000) / 140 х 100%. Дата повернення кредиту 08.02.2026р.

Разом з тим, умовами вказаного договору визначено, що Позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу Кредитодавця зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому, сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 65 грн., за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 65 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що Кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом (п. 17 Договору).

На виконання умов вказаного договору 22.09.2025р. кредитні кошти в розмірі 5 000 грн. були перераховані відповідачці на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу Позичальника, що підтверджується відповідною квитанцією №1391 від 22.09.2025 /а.с. 22/.

23.09.2025р. між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений в електронній формі додатковий договір до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором К128 /а.с. 34-36/.

Згідно умов додаткового договору, сторони домовилися про збільшення суми кредиту, в зв`язку з чим внесли зміни до Договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., відповідно до яких: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 8 500 грн., строк на який надається 2-й транш у розмірі 3 500 грн. 139 днів; комісія, пов`язана з наданням другого траншу 20% від суми другого траншу та дорівнює 700 грн. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується комісія за обслуговування, не змінюються. В зв`язку із збільшенням суми кредиту, змінюється і розмір денної процентної ставки, яка буде складати 0,87%, згідно наступного розрахунку: 0,87% = (10 294,96 / 8500) / 139 х 100%.

На виконання додаткової угоди від 23.09.2025р. кредитні кошти в розмірі 3 500 грн., були перераховані відповідачці на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу Позичальника, що підтверджується відповідним листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.05.2026р. за вих. №1-0505 /а.с. 23/.

10.10.2025р. між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений в електронній формі додатковий договір до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором К745 /а.с. 39-41/.

Згідно умов додаткового договору, сторони домовилися про збільшення суми кредиту, в зв`язку з чим внесли зміни до Договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., відповідно до яких: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 13 500 грн., строк на який надається 3-й транш у розмірі 5 000 грн. 122 дні; комісія, пов`язана з наданням третього траншу 20% від суми третього траншу та дорівнює 1 000 грн. В зв`язку із збільшенням суми кредиту, змінюється і розмір денної процентної ставки, яка буде складати 0,81%, згідно наступного розрахунку: 0,81% = (13 394,02 / 13500) / 122 х 100%.

На виконання додаткової угоди від 10.10.2025р. кредитні кошти в розмірі 5 000 грн., були перераховані відповідачці на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу Позичальника, що підтверджується відповідним листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.05.2026р. за вих. №1-0505 /а.с. 21/.

25.10.2025р. між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (позичальником) був укладений в електронній формі додатковий договір до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., який підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором К537 /а.с. 43зв.б-45/.

Згідно умов додаткового договору, сторони домовилися про збільшення суми кредиту, в зв`язку з чим внесли зміни до Договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., відповідно до яких: сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 17 000 грн., строк на який надається 4-й транш у розмірі 3 500 грн. 107 днів; комісія, пов`язана з наданням четвертого траншу 20% від суми четвертого траншу та дорівнює 700 грн. В зв`язку із збільшенням суми кредиту, змінюється і розмір денної процентної ставки, яка буде складати 0,71%, згідно наступного розрахунку: 0,71% = (12 880,46 / 17000) / 107 х 100%.

На виконання додаткової угоди від 25.10.2025р. кредитні кошти в розмірі 3 500 грн., були перераховані відповідачці на платіжну картку № НОМЕР_1 , яка зазначена в договорі, як засіб електронного платіжного засобу Позичальника, що підтверджується відповідним листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.05.2026р. за вих. №1-0505 /а.с. 24/.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р. розмір заборгованості відповідачки складає 32 384,12 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) 14 113,66 грн.; заборгованість за процентами 11 869,96 грн., заборгованість за процентами, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України 6 400 грн. /а.с. 47-48/.

При цьому, із зазначеного розрахунку вбачається, що відповідачкою здійснювалась часткова сплата по кредитному договору, а саме 06.10.2025р. в розмірі 2 111,51 грн., 19.10.2025р. в розмірі 3 410,45 грн., 17.11.2025р. в розмірі 3 965,30 грн.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачкою був укладений договір №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., який підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е913. Окрім того, 23.09.2026р., 10.10.2026р. та 25.10.2026р. між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачкою були укладені в електронній формі додаткові договори до договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., які підписані відповідачкою електронним підписом. На підставі таких договорів відповідачкою були отримані кредитні кошти в загальному розмірі 17 000 грн., які вона зобов`язувалася повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом, а також комісії та процентів, нарахованих за прострочення виконання грошових зобов`язань (ст. 625 ЦК України), але в порушення умов договору цього не зробила.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені в кредитному договорі №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р., з урахуванням додаткових угод до нього від 23.09.2026р., 10.10.2026р. та 25.10.2026р. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачкою допущене порушення зобов`язання в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії, внаслідок чого за нею обчислюється заборгованість в загальній сумі 32 384,12 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) 14 113,66 грн.; заборгованість за процентами 11 869,96 грн., проценти, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, 6 400,50 грн. /а.с. 47-48/.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов кредитного договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р. та додаткових угод до нього, відповідачка фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернула, то позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту (основний борг) 14 113,66грн., заборгованості за процентами за період 11 869,96 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 25 983,62 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Що стосується позовних вимог позивача в частині стягнення із відповідачки процентів, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, в розмірі 6 400,50 грн., то слід зазначити наступне.

Умовами кредитного договору №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р. та додатковими угодами до нього від 23.09.2026р., 10.10.2026р. та 25.10.2026р. погоджено розмір процентів за прострочення Позичальником виконання своїх зобов`язань, передбачених договором, зокрема зобов`язань зі сплати кредиту, процентів чи комісії, а саме Позичальник зобов`язаний сплатити заборгованість з урахуванням 170 000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем); 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Що ж до посилань представника позивача в позовній заяві на те, що Законом №3498-IX від 22.11.2023р. року змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки та інших платежів в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024р., кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, то слід зазначити наступне.

Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023р., змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати інші платежі у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року) та зазначила наступне:

«У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до інших платежів, зокрема, платежів нарахованих за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором (ч. 2 ст. 625 ЦК України), датою укладення якого є 22.09.2025р., застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якої відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позивача інших платежів, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань, в тому числі і процентів, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.

Оскільки проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 6 400,50 грн. нараховані відповідачці на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, в період дії в Україні воєнного стану, тобто в період коли відповідачка є звільненою від сплати таких процентів, підстав для їх стягнення із відповідачки на користь позивача немає.

За таких підстав позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 25 983,62 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2 662,40грн., /а.с. 13/ та витрат позивача пов`язаних із надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі у розмірі 246,18 грн. /а.с. 15/.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч.ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 136,31 коп. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 80,24% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 2 136,31грн.).

Окрім того, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягають і витрати позивача, пов`язані з направленням поштової кореспонденції (позовної заяви у паперовій формі) на адресу відповідача у розмірі 197,54 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 246,18 грн. /сума витрат / х 80,24% /відсоток на який задоволено позовні вимоги/ = 197,54 грн.).

На підставі викладеного вище та, керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОРУ 37356833, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №22.09.2025-100002257 від 22.09.2025р. в загальній сумі 25 983,62 грн., судовий збір в розмірі 2 136,31 грн., та витрати, пов`язані з направленням поштової кореспонденції на адресу відповідачки в розмірі 197,54 грн., а всього 28 317,47 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 26 червня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко