Рішення № 137736919, 26.06.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/471/26 Провадження № 2/358/673/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

23.03.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Медведєва Наталія Олександрівна звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 18.03.2025-100002676 від 18.03.2025 у розмірі 15 150,00 гривень та судові витрати по справі щодо сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 18.03.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 18.03.2025-100002676.

Відповідно до Договору від 18.03.2025 та квитанції про видачу коштів, кредитором 18.03.2025 надано позичальнику ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000,00 грн. строком на 168 днів, дата повернення кредиту 01.09.2025. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно п.10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

ОСОБА_1 електронним цифровим підписом (Е313) підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок, який вказано у договорі та заявці кредитного договору: 5355-28XXXXXX-6321 кошти у розмірі 5 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, натомість відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 15 150,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі - 5 000,00 грн., по процентам в розмірі - 6 650,00 грн., по комісії за надання кредиту в розмірі - 250,00 грн., додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості 750,00 грн., заборгованості по неустойці за кожен день невиконання/ неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, у розмірі 2 500,00 грн., чим порушуються права позивача, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 06.05.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу роз`яснено право подавати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також наслідки ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зокрема право суду вирішити спір за наявними матеріалами справи. Також вкзаною ухвалою, для встановлення обставин видачі кредиту та користування кредитними коштами, суд, для повного та всебічного з`ясування обставин справи за власною ініціативою витребував від позивача інформації щодо відкриття на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , карткового рахунку НОМЕР_3 ; щодо зарахування банком грошових коштів в розмірі 5 000,00 грн. на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 згідно кредитного договору № 18.03.2025-100002676 від 18.03.2025; детальний розрахунок заборгованості (сума тіла кредиту, відсотки, пеня, штрафи тощо). У разі, якщо таке зарахування було здійснено, надати усі необхідні первинні банківські документи, які підтверджують факт такого перерахування, а також належним чином завірену копію платіжного доручення чи інший банківський документ про такий переказ. (а.с. 40-41).

28.05.2026 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали в частині витребування доказів. Також позивач надав суду клопотання про витребування доказів по вказаній справі від АТ «ПУМБ» (а.с. 49-55).

28.05.2026 суд ухвалою задовольнив клопотання позивача про витребування доказів від АТ «ПУМБ» (а.с. 56).

16.06.2026 засобом поштового зв`язку від АТ «ПУМБ» до суду надійшли витребувані судом документи.

Відповідач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом та відзив на позовну заяву не надала.

Суд, розглянувши матеріали справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Із матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 18.03.2025 було укладено Кредитний договір № 18.03.2025-100002676, який складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки кредитного договору № 18.03.2025-100002676 (кредитної лінії) від 18.03.2025, Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного № 18.03.2025-100002676 (кредитної лінії) від 18.03.2025, додатка до кредитного договору № 18.03.2025-100002676 (кредитної лінії) від 18.03.2025, які підписано шляхом застосування цифрового власноручного підпису позичальника та одноразового ідентифікатора відповідача - «Е313». (а.с. 23-29).

Сторони уклали Договір на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 18.03.2025; сума кредиту 5 000,00 грн., строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання, дата повернення кредиту - 1.09.2025, процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» у розмірі 0,91% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту 5 % від суми кредиту та дорівнює 250 грн. 00 коп.; Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 250 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит; денна процентна ставка 0,9%, що підтверджується пропозицією про укладення кредитного договору (оферти), заявкою кредитного договору № 18.03.2025-100002676 від 18.03.2025 року, відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

18.03.2025 року ТОВ «Споживчий центр» на виконання умов кредитного договору було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5 000 грн. 00 коп. на картковий рахунок № НОМЕР_4 , що відповідає сумі кредиту та способу його надання згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору, що підтверджується листом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 09.06.2026 року № КНО-07.8.5/10176 БТ. Як вбачається з даного листа, в Банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була випущена банківська платіжна картка (далі - БПК) НОМЕР_4 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. Відповідно до умов ЗАЯВИ № 327098633 від 13.05.2024р. на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб клієнтом було замовлено випуск карти МС World Debit VIRTUAL. Таким чином, карта була емітована віртуально - без фізичного випуску на пластиковому носії. На підтвердження факту зарахування коштів до листа додано виписку по рахунку № НОМЕР_5 у гривні/БПК НОМЕР_4 , яка відкрита до вказаного рахунку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18.03.2025р. по 23.03.2025р. (а.с. 59-63).

Згідно наданих стороною позивача розрахунків про стан заборгованості за кредитним договором № 18.03.2025-100002676 від 18.03.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 по кредитному договору станом на 30.12.2025 року складає 15 150 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - основний борг, 6 650 грн. 00 коп. - проценти, 1 000 грн. 00 коп. комісії (250 грн. 00 коп. - комісія за надання та 750 грн. 00 коп. додаткова комісія за обслуговування), 2 500 грн. 00 коп. - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 18.03.2025 року по 01.09.2025 року (а.с. 31-34, 52-55).

Під час судового розгляду справи відповідачем, з урахуванням вимог ст.ст. 77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення кредитного договору та отримання від позивача кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

За змістом ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач як позичальник, тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Слід також зазначити, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам закону, умови договору позивачем виконані, грошові кошти відповідачці перераховані на емітовану на її ім`я банківську карту № НОМЕР_4 , що підтверджується листом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» № КНО-07.8.5/10176 БТ та довідкою про рух коштів по картці від 09.06.2026, а також довідкою.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає доведеним факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитом у розмірах та строки, передбачені цим договором, та приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» заборгованості в розмірі 11 900 грн. 00 коп., з яких: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 650 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами та 250 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан був введений в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, неодноразово був продовжений і діє на даний час.

З огляду на викладене, враховуючи дату укладення сторонами по справі кредитного договору № 18.03.2025-100002676 від 18.03.2025 року, тобто під час дії в Україні воєнного стану, відповідач звільняється від сплати неустойки за даним договором, а тому правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача неустойки в сумі 2 500 грн. 00 коп., як складової частини заборгованості за кредитним договором відсутні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч.3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2071цс16, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Як вбачається з кредитного договору, ТОВ «Споживчий центр» встановлено комісію з обслуговування кредитної заборгованості («Комісія за обслуговування») в розмірі 250,00 грн. у кожному з 3 чергових наступних за першим черговим періодом, тобто позивачем встановлено плату за послугу, яка є обов`язком саме позивача, відповідно до умов договору.

Отже, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування у розмірі 750 грн. 00 коп.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатом розгляду справи позовні вимоги задоволено частково, тому з урахуванням принципу пропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору з відповідача в сумі 2 091 грн. 26 коп. (78,55% задоволених позовних вимог).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 18.03.2025-100002676 від 18.03.2025 року в розмірі 11 900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, яка складається з: 5 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 6 650 грн. 00 коп. заборгованість за процентами та 250 грн. 00 коп. комісія за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 091 (дві тисячі дев`яносто одна) гривня 26 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського,133А, м. Київ, поштовий індекс 01032.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

Головуючий: суддя К. С. Романенко