Ухвала суду № 137736703, 11.06.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7925/24

2-др/296/24/26

У Х В А Л А

Іменем України

ДОДАТКОВА

11 червня 2026 рокум. Житомир

орольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

за участю секретаря судового засідання Рабчинській Я.В.,

представника позивача Дударенко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за заявою представника відповідача - адвоката Божок Романа Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 296/7925/24 за заявою представника відповідача Божок Романа Олексійовича про поворот виконання рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача Божок Р.О. 14.05.2026р. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку із розглядом заяви щодо повороту виконання судового рішення у справі № 296/7925/24 в сумі 20 000 грн.

В обґрунтування заяви вказав, що у провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебувала вищезазначена справа за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення суду від 13.11.2024, яку ухвалою суду від 30.04.2026 було задоволено.

Витрати на правничу допомогу адвоката, що будуть понесені ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи, підтверджено ордером про надання правничої допомоги (є в матеріалах справи), договором про надання правничої допомоги від 30.03.2026, додатковою угодою від 30.03.2026, актом здавання- приймання послуг з надання правової допомоги від 13.05.2026 та погоджено їх загальну суму в розмірі 20 000 грн. 00 коп., які будуть сплачені Адвокату відповідно до акту здавання-приймання послуг. Враховуючи зазначене, ОСОБА_2 просить вимоги заяви задовольнити.

Також представник відповідача Божок Р.О. просить поновити строк на подання заяви, оскільки ухвалу про поворот виконання судового рішення отримав 13.05.2026р.

Від представника позивача Дударенко А.М. 14.05.2026р. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про додатковий розподіл судових витрат (а.с. 244-249 т. 2).

Представник відповідача Божок Р.О. в судове засідання не з`явився, в заяві від 11.06.2026р. підтримав вимоги заяви про розподіл судових витрат та просив провести розгляд справи без його участі та участі довірителя.

В судовому засіданні представник ТОВ «Гелексі Фінанс» - Дударенко А.М. заперечила щодо задоволення заяви про ухвалення додатквого рішення. Вказала, що приписами ЦПК України не передбачено стягнення витрат на правничу допомогу понесеними у зв`язку із розглядом заяви про поворот виконання рішення. Розподіл судових витрат вже здійснено.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Ухвалою суду від 30.04.2026р. заяву представника відповідача Божок Романа Олексійовича про поворот виконання рішення суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Допущено поворот виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 листопада 2024 року у цивільній справі № 296/7925/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В порядку повороту виконання рішення стягнуто з ТОВ «Гелексі Фінанс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 67528 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Вирішуючи питання поновлення строку зверненення із заявою про ухвалення додаткового рішення суд зазначає наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Щодо поновлення строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу, сторона заявника зазначає, що станом на 12.05.2026р. ухвала щодо повороту виконання судового рішення у справі № 296/7925/24 в підсистему ЄСІТС "Електронний суд" в особистий кабінет представника заявника адвоката Божок Р.О. не надходила. У зв`язку з чим, 12.05.2026 ним було подано заяву про видачу судового рішення, та після отримання 13.05.2026 копії ухвали (а.с. 222 т. 2) та ознайомлення з її змістом у останнього виникла об`єктивна можливість підготувати та подати до суду докази витрат, які будуть понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу.

Приймаючи до уваги обставини, викладені представником відповідача на обґрунтування підстав для поновлення пропущеного строку звернення, на підставі вказаних вище законодавчих норм, суд вважає за необхідне, з метою доступу до правосуддя, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення та поновити такий строк представнику відповідача.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як передбачено ч.4, ч.5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, у змісті вказаної норми визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Аналогічні висновки викладені у змісті постанов Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24), від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) та додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

При вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 (провадження № 61-19951св21) сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Правничу допомогу відповідачу при розгляді справи в суді надавав адвокат Божок Р.О., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 30.03.2026р.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником відповідача надано суду: договір про надання правової допомоги від 30.03.2026р.; додаткову угоду від 30.03.2026р.; акт здавання-приймання послуг з надання правової допомоги від 13.05.2026р.; (а.с. 219-221 т. 2)

Відповідно до акту здавання-приймання послуг з надання правової допомоги від 13.05.2026р., ОСОБА_1 та адвокат Божок Р.О. погодили перелік наданих послуг та їх вартість в загальному розмірі 20000,00 грн., з яких: вивчення матеріалів справи, збір доказів фактичного стягнення (дослідження матеріалів виконавчого провадження, банківських виписок тощо), підготовка та подання до суду заяви про поворот виконання судового рішення разом із додатками 12000 грн.; складення додаткових процесуальних документів: підготовка та подання до суду додаткових письмових пояснень, заперечень на доводи опонентів або клопотань у межах розгляду заяви про поворот виконання 2000 грн.; представництво в суді: представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні (судових засіданнях) під час розгляду судом заяви про поворот виконання судового рішення 6000 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що адвокатом Божок Р.О. в межах розгляду заяви про поворот виконання рішення не було подано додаткових письмових пояснень та заперечень. Також, в межах даної заяви було призначено одне судове засідання - 20.04.2026р., яке проведено за відсутності представника Божок Р.О. Так, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

При визначенні суми відшкодування суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У своїх запереченнях від 14.05.2026р. представник позивача Дударенко А.М. заперечила щодо задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про додатковий розподіл судових витрат.

Суд бере до уваги предмет спору, конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також думку представника позивача, та приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правничої допомоги.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, їх складності та виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

На предмет заперечень сторони позивача щодо ухвалення додаткового рішення суд зазначає, що стадія повороту виконання судового рішення є частиною судового процесу (процесуальною дією), тому, сторона на користь якої ухвалено рішення про поворот виконання має право на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених на даній стадії.

Враховуючи зазначене, заява сторони відповідача про ухвалення додактового рішення підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270,354,430 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача - адвоката Божок Романа Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 296/7925/24 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн 00 коп.

На додаткову ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повний текст додаткової ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. П. Маслак