Постанова № 137734356, 26.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3313/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючий суддя Едер П. Т.

секретар с/з Якубів І. О.

з участю: представника позивача Заброднього Є. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

16 квітня 2026 на адресу Шевченківського районного суду м. Львова через систему «Електронний суд» поступила позовна заява адвоката Заброднього Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, в якій просить поновити строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129 та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків для притягнення особи до адміністративної відповідальності, які передбачені статтею 38 КУпАП; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 331,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 25.02.2026 полковником ОСОБА_2 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 129, згідно з якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення правил військового обліку під час дії особливого стану. Вказаною постановою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

Зазначена постанова направлена для здійснення примусового виконання до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 08.04.2026 головним державним виконавцем Грабовенською Л.О. відкрито виконавче провадження № 80708394 з примусового виконання оскаржуваної постанови. У відповідності до приписів частини 2 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з позивача стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного в оскаржуваній постанові від 25.02.2026 № 129. Відповідно сума стягнення за вказаною постановою з ОСОБА_1 складає 34 000,00 грн. В рамках виконавчого провадження № 80708394 на позивача також покладено виконавчий збір у сумі 3 400,00 грн (10% від суми стягнення) та витрати виконавчого провадження у сумі 575,00 грн.

Сторона позивача, вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129 є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на нижченаведене.

Позивач не подавав жодної заяви про згоду на розгляд справи та притягнення його до адміністративної відповідальності за відсутності, як це передбачено ч. 1 ст. 279-9 КУпАП. Відповідно позивач не був належним чином і своєчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідачем, як того вимагає стаття 278 КУпАП.

Відповідач у постанові по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129 констатує, що позивачем допущено порушення правил військового обліку ще в липні 2022 року, а саме через сім днів з дати його внутрішнього переміщення. Далі відповідач в своїй постанові зазначає, що правопорушення за яке позивача притягнено до адміністративної відповідальності є триваючим, а відтак строк притягнення до адміністративної відповідальності за дане правопорушення застосовується у відповідності до положень частини 1 статті 38 КУпАП.

Разом з тим, позивач зазначає, що з дня можливого вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП минув строк, що значно перевищує один рік з дати вчинення правопорушення, який установлений частиною 9 статті 38 КУпАП, як граничний строк для накладення адміністративного стягнення за дане правопорушення. Більше того, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідачем встановлено дату вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, про що зазначено в оскаржуваній постанові.

В свою чергу, посилання ІНФОРМАЦІЯ_2 на триваючий характер правопорушення на думку позивача є безпідставним, оскільки частина 9 статті 38 КУпАП, яка застосовується до правопорушень, передбачених статтею 210 КУпАП, не передбачає можливості накладання адміністративного стягнення за триваюче правопорушення, на відміну від частини 1 статті 38 КУпАП, де передбачені строки притягнення до адміністративної відповідальності за триваюче правопорушення. Підсумовуючи викладене, відповідачем неправомірно застосовано положення частини 1 статті 38 КУпАП в частині визначення строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП.

Позивач вважає, що враховуючи, що строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП сплинули, справа про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Обґрунтування заперечень відповідача.

19 червня 2026 на адресу суду через систему «Електронний суд» поступили додаткові пояснення у справі представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 адвоката Зими С. Ю. у яких зазначає, що ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, вважає дану позовну заяву безпідставною та просить відмовити у її задоволенні із врахуванням наступного.

ОСОБА_1 21.02.2026 року був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв`язку з тим, що змінив місце проживання як внутрішньо переміщена особа та з 12.01.2022 року зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Проте за новим місцем проживання на військовий облік не став. 10.01.2026 року на адресу правоохоронних органів було скеровано звернення щодо доставлення правопорушника. Тобто, Позивач вчинив порушення правил військового обліку під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014, воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (із змінами) та загальної мобілізації, що введена Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 і Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 (із змінами).

Щодо строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності представник відповідача зазначає наступне. Не зважаючи на доводи позивача, є вагомі підстави вважати, що не постановка на військовий облік за новим місцем проживання протягом установленого строку є триваючим адміністративним правопорушенням, оскільки особа перебуває у стані безперервного невиконання покладеного на неї обов`язку до моменту постановки на облік.

Щодо позиції позивача з приводу «порушення» відповідачем порядку підготовки до розгляду та розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 278 та частиною 1 ст. 2799 КУпАП представник відповідача зазначає, що 21.02.2026 року, коли позивач був доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо нього було складено протокол № 129 про адміністративне правопорушення, від підписання якого позивач відмовився, але йому було повідомлено, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП відбудеться о 10 год. 00 хв. 25.02.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в кабінеті № 21. Однак у вказані день і годину позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився. У зв`язку з неявкою позивача копії протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення були належним чином засобами поштового зв`язку надіслані за адресою: АДРЕСА_1 , але повернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній», що підтверджується конвертом повернутого поштового відправлення з відповідною відміткою.

Тому сторона відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 року та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків для притягнення особи до адміністративної відповідальності, які передбачені ст. 38 КУпАП.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року задоволено заяву адвоката Заброднього Євгена Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 80708394 на підставі виконавчого документа-постанови від 25.02.2026 № 129 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення до набрання судовим рішенням по справі №466/3313/26 законної сили.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Забродній Є. О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив такі задовольнити.

У судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 адвокат Зима С. Ю. не з`явився, 22.06.2026 на адресу суду подав заяву, у якій просив слухати адміністративну справу за його відсутності із врахуванням позиції відповідача, викладеної у письмових поясненнях від 18.06.2026р.

У судове засідання представник третьої особи Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.02.2026 року доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 змінив місце проживання як внутрішньо переміщена особа та з 12.01.2022 року зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 .

10.01.2026 року на адресу правоохоронних органів було скеровано звернення щодо доставлення правопорушника.

21.02.2026 року відносно ОСОБА_1 складено протокол № 129 про адміністративне правопорушення, від підписання якого позивач відмовився, але йому було повідомлено, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 ст. 210 КУпАП відбудеться о 10 год. 00 хв. 25.02.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 в кабінеті № 21.

Однак у вказані день і годину позивач до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився.

25.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 129, згідно з якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення правил військового обліку під час дії особливого стану.

Постановою № 129 накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн.

У зв`язку з неявкою позивача копії протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення були належним чином засобами поштового зв`язку надіслані за адресою: АДРЕСА_1 , але повернулися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з відміткою «адресат відсутній», що підтверджується конвертом повернутого поштового відправлення з відповідною відміткою.

Постанова № 129 направлена для здійснення примусового виконання до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 08.04.2026 головним державним виконавцем Грабовенською Л.О. відкрито виконавче провадження № 80708394 з примусового виконання оскаржуваної постанови.

У відповідності до приписів частини 2 статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення з позивача стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного в оскаржуваній постанові від 25.02.2026 № 129. Відповідно сума стягнення за вказаною постановою з ОСОБА_1 складає 34 000,00 грн. В рамках виконавчого провадження № 80708394 на позивача також покладено виконавчий збір у сумі 3 400,00 грн (10% від суми стягнення) та витрати виконавчого провадження у сумі 575,00 грн.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII, «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII.

За правилами КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.

Положеннями ст. 5 КАСУ передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210 -1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

З 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який продовжується до тепер.

Поняття «воєнний стан» охоплює особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.

В цьому ж Законі визначено поняття «особливий період» як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, котрий настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 частини 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3633-ІХ, під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, мали три шляхи для уточнення своїх персональних даних з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме шляхом:

- прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;

- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання зобов`язані стати на військовий облік.

Відповідно до частини 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Згідно підпунктом 1 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі органах СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

У відповідності до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами прибувати до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

У листі Міністерства юстиції України № 22-34-1465 від 01.12.2003 року зазначено, що триваючим адміністративним проступком є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов`язків або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності).

Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Отже, характерною ознакою вчинення тривалого правопорушення є те, що час його вчинення не обмежується якимось моментом у часі або конкретною датою, а час його вчинення характеризується тривалим часовим періодом і завершується або припиненням правопорушення особою самостійно, зокрема виконанням нею обов`язку, або притягненням її до відповідальності, або скасуванням закону, який визнає таке діяння правопорушенням.

Відповідно до ч. 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд звертає увагу, що при застосуванні приписів частини 9 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився тримісячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий строк уже закінчився, то це є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Позивач вчинив порушення правил військового обліку під час дії особливого періоду, що введений Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014, воєнного стану, що введений Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 (із змінами) та загальної мобілізації, що введена Указом Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 і Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 (із змінами).

Судом встановлено, що не постановка на військовий облік за новим місцем проживання протягом установленого строку є триваючим адміністративним правопорушенням, оскільки особа перебуває у стані безперервного невиконання покладеного на неї обов`язку до моменту постановки на облік.

Згідно постанови від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17 Верховний Суд України зазначає, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на таку позицію Верховного Суду України обов`язок стати на військовий облік існує постійно, після спливу семиденного строку особа продовжує перебувати поза обліком, а стан невиконання обов`язку триває до моменту постановки на облік або виявлення порушення.

Перебування України в особливому періоді є загальновідомою обставиною, яка в силу вимог ч. 3 ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.

Судом встановлено, 21.02.2026 року ОСОБА_1 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 змінив місце проживання як внутрішньо переміщена особа та з 12.01.2022 року зареєстрований і проживав за адресою: АДРЕСА_1 . 25.02.2026 полковником ОСОБА_2 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № 129, згідно з якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за порушення правил військового обліку під час дії особливого стану, а тому підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Отже, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а отже відповідає принципам правомірної адміністративної поведінки.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Крім того, згідно з частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок доказування правомірності складання постанови про адміністративне правопорушення, наявності в діях особи складу правопорушення покладено законом на відповідача. Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП повністю доведена в ході судового розгляду та підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 129 від 25.02.2026 є правомірною та винесена з дотриманням вимог чинного законодавства.

З врахуванням та оцінки викладеного суд, дійшов переконаного висновку, що доводи позивача є безпідставними і спростовуються встановленими судом обставинами, якій підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо поновлення строку оскарження постанови суд дійшов наступного.

Суду не спростовано доводів сторони позивача, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише після блокування його карткового рахунку на підставі постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2026 ВП № 80708394, яка винесена у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129. У зв`язку з цим 10.04.2026 представник позивача адвокат Забродній Є.О. прибув до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, де вперше отримав копію оскаржуваної постанови. Тобто, позивач лише 10.04.2026 отримав можливість ознайомитись зі змістом оскаржуваної постанови, що в свою чергу зумовлює об`єктивну неможливість оскарження даної постанови позивачем в строки, встановлені статтею 289 КУпАП.

В силу ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тому суд приходить до висновку, що слід поновити позивачу строк звернення до суду з позовною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як роз`яснено в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При таких обставинах, ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року підлягає скасуванню відповідно, до ст. 157 КАС України.

На підставі ст.65 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 280, 283, 289, 293 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 73, 77, 242, 243 -246, 286 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

у х в а л и в:

поновити ОСОБА_1 строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25.02.2026 № 129.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 35009232, місцезнаходження: м. львів, просп. Чорновола, 39.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено 26.06.2026 року.

Суддя П. Т. Едер