Ухвала суду № 137732921, 13.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15541/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Новака Р.В.,

при секретарі - Бурячок А.І.,

розглянувши заяву представника відповідача акціонерного товариства «Правекс Банк» - Мазура В.О. про забезпечення позову у справі за заявою АТ «Правекс Банк» про поворот виконання рішення у справі № 757/15541/21-ц, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Правекс Банк» звернулося до суду з заявою про поворот виконання заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.09.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Правекс Банк» про стягнення відсотків по банківському вкладу.

12.05.2026 на адресу суду надійшла заява представника відповідача акціонерного товариства «Правекс Банк» - Мазура В.О. про забезпечення позову (заяви АТ «Правекс Банк» про поворот виконання рішення) шляхом накладення арешту на кошти ОСОБА_1 у сумі, що була стягнута з АТ «Правекс Банк» за виконавчим провадженням 73690219, а саме - 99071,87 грн, до розгляду судом заяви АТ «Правекс Банк» про поворот виконання. В обґрунтування заяви представник зазначав, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляду накладення арешту на кошти є найбільш дієвим і реальним засобом ефективного захисту прав банку у разі задоволення поданої заяви про поворот виконання, оскільки кошти, що будуть таким чином арештовані, зможуть бути безпосередньо використані для реального виконання ухвали про поворот виконання. Натомість відсутність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення заяви АТ «Правекс Банк», чим унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення заяви АТ «Правекс Банк», чим унеможливить поновлення його порушених прав, тоді як позивач фактично двічі отримав і залишить у своєму володінні суму стягнення.

12.05.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернявський О.М. подав до суду заперечення проти заяви про забезпечення позову, в яких зазначав, що задоволення цього клопотання є безпідставним, оскільки твердження відповідача про нібито відсутність майна у позивача не відповідає дійсності, оскільки у позивача наявні кошти від стягнення з відповідача боргу. Крім того, позивач працює та отримує дохід від своєї діяльності. При цьому відповідач маючи в розпорядженні відомості які становлять банківську таємницю про позивача має відповідну інформацію про його майновий стан та доходи. Сам же відповідач не здійснив ні однієї дії та не надав відповідних доказів ризиків, які б вказували про неможливість в подальшому виконати рішення суду.

Частинами 1, 3 статті 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дати надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову за відсутності учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 цього Кодексу. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17.10.2018, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно ч. 1, 2ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти ОСОБА_1 , заявник з зазначав, що відсутність забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти істотно ускладнить виконання рішення суду у разі задоволення заяви АТ «Правекс Банк», чим унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення заяви АТ «Правекс Банк», чим унеможливить поновлення його порушених прав, тоді як позивач фактично двічі отримав і залишить у своєму володінні суму стягнення.

Проте дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 79, 81 ЦПК України, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.

Тобто заявник тільки припускає, що невжиття такого заходу забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, однак всупереч зазначеним нормам чинного законодавства заявник до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не надає жодних доказів.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, співмірності і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом вимог заяви про поворот виконання рішення, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що відсутні достатні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заяви про забезпечення позову, то, в силу приписів ст.154 ЦПК України підстави у застосуванні зустрічного забезпечення також відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача акціонерного товариства «Правекс Банк» - Мазура В.О. про забезпечення позову у справі за заявою АТ «Правекс Банк» про поворот виконання рішення у справі № 757/15541/21-ц - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Суддя Р.В. Новак