Вирок № 137732824, 02.06.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 756/12239/22

Номер провадження № 1-кп/756/441/26

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_10 ,

потерпілої ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, внесеного 05.10.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002247, за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Обухова Київської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

1.1. У невстановлений судом день, час та місці, ОСОБА_9 , уважаючи, що ОСОБА_12 має виконати на його користь цивільно-правові зобов`язання, зокрема повернути борг, а також безпідставно набуті грошові кошти, у загальній сумі 6 800 доларів США, які останній не повертав, виник умисел, спрямований на примушування ОСОБА_12 до виконання наведених цивільно-правових зобов`язань.

Реалізуючи наведений умисел, 05.10.2022, близько о 09:50 год., ОСОБА_9 на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до місця проживання ОСОБА_12 , а саме до будинку АДРЕСА_2 , де почав чекати ОСОБА_11 , яка є дружиною ОСОБА_12 .

ОСОБА_9 , побачивши ОСОБА_11 , яка виходила з наведеного будинку, вийшов з зазначеного транспортного засобу та направився у бік ОСОБА_11 . Після того, як ОСОБА_9 наблизився до ОСОБА_11 , узяв останню за руку та приховуючи свої справжні наміри, уводячи в оману, посадив ОСОБА_11 на заднє пасажирське сидіння наведеного транспортного засобу, а сам сів поряд.

У подальшому, під час розмови з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 почав вимагати виконання цивільно-правових зобов`язань щодо повернення ОСОБА_12 грошових коштів в сумі 6 800 доларів США. ОСОБА_11 зрозумів, що її було введено в оману щодо справжності підстав для перебування в транспортному засобі, почала голосно кричати та кликати на допомогу. Унаслідок чого у ОСОБА_9 раптово виник умисел на застосування насильства та незаконне позбавлення волі ОСОБА_11 , з метою примушування ОСОБА_12 до виконання цивільно-правових зобов`язань, шляхом подавлення волі ОСОБА_11 до самооборони, блокування можливості чинити опір, і примушування ОСОБА_11 повідомлення своєму чоловікові ОСОБА_12 необхідності повернення грошових коштів ОСОБА_9 .

Реалізуючи наведений умисел, ОСОБА_9 зв`язав руки та рот ОСОБА_11 клейкою стрічкою, та почав примушувати останню сприяти виконанню ОСОБА_12 цивільно-правових зобов`язань щодо передачі грошових коштів у розмірі 6 800 доларів, які на переконання ОСОБА_9 підлягали поверненню у зв`язку з невиконанням домовленостей у межах цивільно правових відносин, що станом на 05.10.2022 згідно курсу НБУ становило 248 666 грн 48 коп.

Після того, як ОСОБА_11 відмовила ОСОБА_9 , останній пересів з заднього пасажирського місця на місце водія, та на вказаному транспортному засобі разом із ОСОБА_11 направився у бік виїзду з м. Києва, а саме по Наддніпрянському шосе, у напрямку метро «Видубичі».

Між тим, у той момент, коли ОСОБА_9 вирішив раптово зупинитися вздовж дороги, а саме біля з`їзду вул. Видубицька, і вийшовши з транспортного засобу, ОСОБА_11 скористалась відсутністю ОСОБА_9 в салоні транспортного засобу, звільнила свої руки від клейкої стрічки, вибігла з автомобіля та покликала по допомогу. Як наслідок, дії ОСОБА_9 було припинено, зокрема було затримано останнього, а ОСОБА_11 звільнено.

Зазначеними діями, а саме примушуванням до виконання цивільно-правового зобов`язання шляхом застосування насильства до ОСОБА_11 , яке супроводжувалося тривалим протиправним обмеженням її свободи пересування та можливості вільно визначати місце свого перебування, ОСОБА_9 спричинив тяжкі наслідки.

1.2. Указаними діями ОСОБА_9 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 355 Кримінального кодексу України - а саме примушування до виконання іншого цивільно-правового зобов`язання, поєднаного з насильством, що спричинило інші тяжкі наслідки.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиції сторін захисту та обвинувачення.

2.1.1. Прокурор у судовому засіданні вважав, що в судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України вчинено останнім, тому просить суд визнати ОСОБА_9 винуватим та призначити покарання, ураховуючи положення ст. 70 КК України в виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією майна, бо злочин за ч. 4 ст. 189 КК України вчинено з корисливих мотивів. Просив прокурор також урахувати, що надані ним та зібрані під час досудового розслідування докази є належним, достовірними допустимими та в цілому достатніми для таких висновків.

При цьому, при наданні оцінки доказам, прокурор просив урахувати, що зібрані під час досудового розслідування докази є достатніми саме для доведення винуватості ОСОБА_9 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, оскільки останній вимагав передати не належне йому майно та одночасно з цим, умисно незаконно позбавив волі людину, з корисливих мотивів та із застосуванням зброї.

2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України визнав частково, просив виправдати його за пред`явленим обвинуваченням, або ж перекваліфікувати на ст. 355 КК України, оскільки не вимагав неналежне йому майно - гроші, а лише просив повернути грошові кошти.

2.1.3. Захисник ОСОБА_10 у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченого щодо часткового визнання винуватості.

На обґрунтування своєї позиції зазначав, що версія сторони обвинувачення не знайшла свого належного підтвердження під час судового розгляду, а сукупність досліджених доказів не дає можливості дійти висновку про винуватість обвинуваченого поза розумним сумнівом.

Захисник просив визнати недопустимими низку доказів сторони обвинувачення, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону під час їх отримання.

Зокрема, щодо протоколу огляду місця події від 05.10.2022, у ході якого було оглянуто автомобіль «Hyundai Kona» та вилучено пістолет, клейку стрічку, канцелярський ніж та інші предмети, сторона захисту зазначала, що фактично було проведено обшук транспортного засобу без ухвали слідчого судді та без належно підтвердженої добровільної згоди власника автомобіля. Також наголошувалося на відсутності належної фіксації всіх учасників слідчої дії, проведенні фактичного допиту ОСОБА_9 без участі захисника та інших порушеннях процедури проведення слідчої дії.

Щодо протоколу огляду місця події від 05.10.2022, під час якого у потерпілої вилучалися фрагменти клейкої стрічки, захисник стверджував, що фактично було проведено освідування особи без дотримання вимог ст. 241 КПК України, що, на його думку, виключає можливість використання результатів такої слідчої дії як доказу.

Також сторона захисту просила визнати недопустимими протоколи пред`явлення особи для впізнання від 05.10.2022 та 06.10.2022, покликаючись на те, що такі слідчі дії проведені формально, без належного попереднього з`ясування ознак, за якими могла бути впізнана особа, а також за обставин, коли потерпіла та свідок уже бачили ОСОБА_9 до проведення впізнання.

Крім того, захисник ставив питання про недопустимість протоколу затримання від 05.10.2022, зазначаючи, що відеозапис не відображає моменту фактичного затримання, у проведенні процесуальної дії брали участь особи, не зазначені у протоколі, а працівники поліції фактично отримували відомості від затриманого щодо обставин події без участі захисника.

Стосовно протоколу огляду мобільного телефону від 07.10.2022 захисник звертав увагу на порушення порядку його проведення та водночас наголошував, що зафіксований у телефоні аудіозапис спростовує версію сторони обвинувачення, оскільки не містить погроз, примусу чи вимог щодо передачі коштів, а свідчить про звичайний характер спілкування між учасниками подій.

Окремо захисник просив визнати недопустимими протоколи отримання біологічних зразків та похідні від них висновки експертів, посилаючись на порушення порядку відібрання таких зразків, відсутність або невідкриття стороні захисту відповідних процесуальних рішень прокурора.

З цих підстав сторона захисту просила визнати недопустимими також висновок молекулярно-генетичної експертизи та висновок експерта щодо дослідження вилученої зброї і боєприпасів як докази, отримані внаслідок використання, на думку захисту, недопустимих первинних доказів.

Також захисник просив критично оцінити протокол огляду відеозаписів системи «Безпечне місто», покликаючись на недоліки його оформлення, невідповідність кількості досліджених відеофайлів опису у протоколі та відсутність належного підтвердження походження відповідних відеозаписів.

Окрім питань допустимості доказів, захисник звертав увагу на суперечності у показаннях потерпілої та свідків сторони обвинувачення щодо обставин події, способу пересування потерпілої, застосування зброї, характеру погроз та інших істотних обставин. На думку сторони захисту, такі суперечності свідчать про ненадійність доказової бази обвинувачення.

Також захисник наголошував, що між ОСОБА_9 , потерпілою та її чоловіком існували тривалі цивільно-правові відносини, пов`язані з борговими зобов`язаннями та передачею грошових коштів, а тому сам факт висловлення вимог про повернення грошей не може автоматично свідчити про наявність складу вимагання.

На переконання сторони захисту, під час судового розгляду не доведено поза розумним сумнівом ані факту незаконного позбавлення волі потерпілої, ані факту вимагання грошових коштів із застосуванням насильства чи погроз, у зв`язку з чим захисник просив ухвалити щодо ОСОБА_9 виправдувальний вирок, або перекваліфікувати дії обвинуваченого.

2.1.4. Потерпіла ОСОБА_11 у судовому засіданні підтримала доводи, надані прокурором, просила суд визнати обвинуваченого ОСОБА_9 винуватим у пред`явленому обвинуваченні саме за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, бо уважала, що останній мав умисел на заволодіння майном, яке йому не належить. У зв`язку з чим уважала надані показання обвинуваченим не достовірними, а отже - просила визнати показання обвинуваченого та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , як і свідків захисту, недостовірними. Однак, при призначенні покарання покладалась на розсуд суду. Претензій матеріального та морального характеру вона не пред`являла та пред`являти не збирається.

2.2. Надані стороною обвинувачення докази на підтвердження висунутого обвинувачення.

2.2.1. Потерпіла ОСОБА_11 у судовому засіданні надала показання, що близько 19 років проживає разом без реєстрації шлюбу з ОСОБА_12 , який є особою з інвалідністю І групи та пересувається за допомогою милиць. Зі слів потерпілої, ОСОБА_12 здійснював діяльність з надання юридичних консультацій, однак свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю не мав. Через стан здоров`я останній користувався послугами водіїв або таксі.

Потерпіла повідомила, що конкретних відомостей щодо діяльності, доходів, справ чи фінансових зобов`язань ОСОБА_12 не має, оскільки такими питаннями не цікавилась. Також їй нічого не відомо про будь-які боргові зобов`язання ОСОБА_12 перед ОСОБА_9 чи навпаки.

За показаннями потерпілої, ОСОБА_9 приблизно з червня 2022 року здійснював перевезення ОСОБА_12 на власному транспортному засобі. При цьому працював нерегулярно, інколи щоденно, а інколи - раз на тиждень. Потерпіла декілька разів перебувала разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_9 під час поїздок до магазину, батьків чи інших місць, однак жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_12 передавав ОСОБА_9 грошові кошти за перевезення, оскільки виходила з автомобіля раніше. Водночас зазначила, що ОСОБА_12 міг доручати водіям придбання продуктів або інших товарів з подальшим поверненням коштів.

Також потерпіла повідомила, що ОСОБА_9 проявляв значний інтерес до родини, розпитував про справи ОСОБА_12 , майно та інші обставини. Разом з тим до інкримінованих подій будь-якої агресивної поведінки з боку ОСОБА_9 вона не помічала.

Крім того, потерпіла повідомила, що 28.08.2022 перебувала у домоволодінні ОСОБА_9 , де познайомилась із його дружиною та сином. Будь-якої зброї там не бачила та в руки її не брала.

Щодо подій 05.10.2022 потерпіла показала, що близько 09:40 вийшла з під`їзду будинку, аби піти до магазину, та побачила неподалік автомобіль ОСОБА_9 . Останній одразу підійшов до неї, взяв за руку та почав говорити, що йому «погано» і він усе пояснить. Надалі, зі слів потерпілої, ОСОБА_9 підвів її до автомобіля, відчинив двері та силоміць заштовхнув усередину, після чого сів поруч та не давав можливості вийти.

Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_9 , зі слів потерпілої, повідомляв, що ОСОБА_12 та сама потерпіла винні йому грошові кошти, які останній вимагав повернути. При цьому ОСОБА_9 називав конкретну суму грошових коштів та стверджував, що саме потерпіла отримувала від нього кошти, однак потерпіла це заперечувала, повідомляючи, що жодних грошей від ОСОБА_9 не отримувала та будь-яких фінансових зобов`язань перед ним не має.

Крім того, зі слів потерпілої, ОСОБА_9 наполягав, що знає про наявність у квартирі грошових коштів, які бачив раніше у рюкзаку ОСОБА_12 , у зв`язку з чим вимагав повідомити, де саме вони знаходяться, або дозволити йому самостійно зайти до квартири та забрати їх. На уточнюючі питання потерпіла пояснила, що хоча на дослідженому аудіозаписі й повідомляла про отримання коштів, однак робила це під примусом, оскільки ОСОБА_9 , за її твердженням, приставив до неї пістолет та погрожував.

За показаннями потерпілої, після того, як вона спробувала покликати на допомогу, ОСОБА_9 зв`язав їй руки скотчем та забрав ключі від квартири. Згодом, перебуваючи в автомобілі, дістав із внутрішньої кишені куртки пістолет, направляв його у бік потерпілої та притискав до її горла, вимагаючи повідомити, де в квартирі знаходяться гроші, або дозволити йому самостійно зайти до квартири та їх забрати.

Потерпіла підтвердила, що досліджений у судовому засіданні аудіозапис був здійснений саме під час її перебування в автомобілі ОСОБА_9 , однак, на її думку, відображав лише частину подій, які фактично відбувались.

У подальшому, за показаннями потерпілої, ОСОБА_9 перемістився на місце водія та почав перевозити її різними місцями у межах міста, при цьому руки потерпілої були зв`язані, а рот заклеєний скотчем. Надалі він повідомив, що поїде за місто, а також говорив, що буде «розбиратися» з ОСОБА_12 .

Потерпіла показала, що під час перебування у лісовій місцевості, коли ОСОБА_9 вийшов з автомобіля, їй вдалося звільнити руки, після чого вона вибігла з автомобіля та почала кликати на допомогу. Однак ОСОБА_9 наздогнав її та силоміць повернув до автомобіля. Після цього неподалік зупинився автомобіль військовослужбовця, біля якого потерпіла залишалась до прибуття працівників поліції. Після прибуття працівників поліції потерпілій була надана медична допомога.

2.2.2. Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні надав показання, що з потерпілою ОСОБА_16 у відносинах як чоловік та жінка без укладення шлюбу з 2000 року, проживають за адресою АДРЕСА_3 . Указана квартира належить ОСОБА_12 на праві власності. Його цивільна дружина - ОСОБА_16 , ніяким чином не обізнана про його особисті справи. ОСОБА_16 не працює, доходи отримую лише він, здійснюючи діяльність із надання консультацій у сфері юридичних та економічних питань, що пов`язані із безпекою України. Приватним підприємцем не зареєстрований, займається не офіційно, бо є інвалідом першої групи. Більшість свого часу проводить у себе вдома або в автомобілі.

ОСОБА_16 не має доступу та можливості слухати його розмови, бо має відповідні технічні засоби які цьому перешкоджають. Пересування по місту може здійснювати на своєму власному автомобілі, а також замовляє послуги таксі чи винаймає інший автомобіль. Осіб, які надають послуги з перевезення на автомобілі знаходить за допомогою Інтернету та в залежності від того, як останні бажають заробляти та співпрацювати з ним. Поїздки можуть бути одноразовими або тривалими на певний проміжок часу.

Обвинуваченого ОСОБА_9 знає, оскільки з 28.06.2022 користувався послугами останнього. Бо у ОСОБА_9 був транспортний засіб який він винаймав певний період часу. Співпрацю з ОСОБА_9 припинив, бо останній почав переводити відносини з ділових на особисті. Зокрема, в Інтернеті, на платформі «ОЛХ», знайшов оголошення про надання послуг з перевезення на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Lexus». 28.06.2022, близько о 14:40 год., зателефонував ОСОБА_9 щодо наведеного оголошення, та у подальшому, близько 16:05 год., ОСОБА_9 приїхав. День народження святкувався у ресторані «Фортеця», що розташований за адресою м. Київ, вул. Георгія Гонгадзе, буд. 21, куди ОСОБА_9 і приїхав. При цьому, послуги із перевезення з невідомої причини надавалися ОСОБА_9 на іншому транспортному засобі, що не був зазначений в оголошенні, а саме на легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona».

Перша поїздка з ОСОБА_9 була 28.06.2022, тобто в день народження дружини - ОСОБА_11 за яку було сплачено 250 доларів. Після другої поїздки, яка мала місце 01.07.2022, ОСОБА_9 почав пояснювати, що йому потрібна робота та він бажає працювати, унаслідок чого, послугами з перевезеннями користувався у майбутньому. Оплата за кожну поїздку здійснювалась по факту, тобто після надання послуги з перевезення ОСОБА_9 , зокрема за поїздки 28.06.2022 та 01.07.2022. Між тим, 08.07.2022 мав розмову із ОСОБА_9 про те, що оскільки останній бажає заробляти та працювати на постійній основі, то відповідно ОСОБА_12 готовий винаймати та сплачувати кошти ОСОБА_9 задля здійснення перевезень. Але за його вимог - умовою укладання договору було отримання таких послуг на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Lexus», 2016 року випуску. У подальшому, 18.07.2022 ОСОБА_9 знову приїхав до нього та мав розмову з цього приводу, однак після цього, 21.07.2022 ОСОБА_9 приїхав на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», який належить його дружині - ОСОБА_14 .

Свідок уважав, що оскільки ОСОБА_9 не погоджувався на умови угоди, відповідно не було укладено будь-якого письмового договору.

ОСОБА_9 два рази здійснював перевезення по роботі, а саме 01.07.2022 у бізнес центр та 02.07.2022 у місто Житомир, однак в основній частині такі поїздки стосувались домашнього побуту. При цьому, 19 разів свідок їздив на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», а 6 разів на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Lexus». До обов`язків ОСОБА_9 було не тільки здійснення керування транспортним засобом, але й виконання інших необхідних доручень, ураховуючи й те, що свідок є інвалідом та не може самостійно вільно пересуватися. Наприклад, допомагав принести або віднести речі з магазину в машину та додому.

Наприкінці серпня 2022 року, на свята, завітав за місцем проживання ОСОБА_9 . Усього був у ОСОБА_9 вдома три рази. З яких, два рази був самостійно, а один - разом із своєю дружною ОСОБА_11 .

Останній раз бачився із ОСОБА_9 30.09.2022 коли і відбулась була остання поїздка, яка на його думку, не була здійснена в рамках угоди. Остання оплата за перевезення по наведеній угоді була здійснена 02.09.2022 у сумі 7000 доларів США, за надані послуги за період часу з 01.08.2022 до 02.09.2022. Тож в нього перед ОСОБА_9 боргові зобов1язання відсутні. Загальна сума коштів, яку він передавав ОСОБА_9 складає 7400 доларів США. Зокрема, 5000 доларів США було передано за надані останнім послуги, 2000 доларів США було передано за допомогу від ОСОБА_9 та 400 доларів США було надано за здійснені ОСОБА_9 закупівлі продуктів харчування, зокрема для потреб ЗСУ, які були сплачені з власних коштів останнього.

Крім того, уважає, що офіційно з ОСОБА_9 угода про надання послуг почала діяти з 01.08.2022, згідно з якою - ОСОБА_9 мав протягом 20 днів на місяць надавати послуги у якості перевізника, а оплата мала складати 5000 доларів США на місяць.

Пізніше, 05.10.2022, близько о 11:02 год., ОСОБА_9 телефонував свідку на номер мобільного телефону, однак він тоді слухавку не брав, бо мобільний телефон перебував у беззвучному режимі. У той же день, близько о 09:00 год., бачив свою дружину - ОСОБА_16 , однак встав вже о 11:30 год., після чого певний час працював і пізніше, близько о 14:30 год., почав хвилюватися щодо ОСОБА_16 . Так, о 15:00 год. почав телефонувати подругам дружини, оскільки остання була без телефону, бо так було потрібно. Уже о 15:36 год. зателефонувала невідома особа з невідомого номеру, яка повідомила, що у районному відділу поліції перебуває його дружина - ОСОБА_16 , оскільки її викрав ОСОБА_9 .

До цих подій, 29.09.2022, близько о 15:30 год., ОСОБА_9 приїхав до місця мешкання, однак точно не пам`ятає, чи була така зустріч узгоджена. ОСОБА_9 вивіз його в ліс, що в Київській області, неподалік міста Вишгорода, де тримав до 17:00 год. та вимагав віддати грошові кошти у сумі 6800 доларів США. При цьому, залякував та демонстрував предмет, зовні схожий на зброю, а саме АКМС 1969 року випуску, який направляв у ділянку живота. Точно не може назвати, які обставини передували зустрічі та яким саме чином опинився в середині легкового автомобіля на якому ОСОБА_9 привіз його до лісу. У той момент, коли ОСОБА_9 вивіз його в ліс, ОСОБА_12 при собі мав грошові кошти, у загальній сумі близько 2 000 доларів США, однак ці кошти ОСОБА_9 не забрав. Мотиви учиненого знає тільки ОСОБА_9 , свідок лише може припускати чому це відбулось.

Уважає, що оскільки ОСОБА_9 не міг заробляти стільки ж скільки він, відповідно це і слугувало цим мотивом. Крім того, ОСОБА_9 казав свідку, що він є наглим інвалідом. З цього приводу він до правоохоронних органів не звертався. При цьому, не пам`ятає чи проїжджав у той момент блокпост чи ні. Однак, якщо припустити, що у випадку проїзду такого блок-посту не звернувся б до військових по допомогу, через викрадення ОСОБА_9

30.09.2022, після подій, які мали місце 29.02.2022, подзвонив ОСОБА_9 для того, аби поїхати до лікарні «Феофанія», з метою запобігання злочинних намірів останнього, де під час поїздки здійснював запис розмов.

Також, ОСОБА_12 зазначив, що з часом, відношення з ОСОБА_9 змінювалися. Близько у вересні 2022 року, останній почав цікавитися його особистими справами, зокрема ставив питання щодо роботи, заробітку, діагнозу, місць відпочинку, тощо. Крім того, у середині серпня 2022 року від ОСОБА_17 стало відомо, що ОСОБА_9 здійснює збирання особистої інформації.

Свідок зазначив, що незважаючи на той факт, що починаючи з вересня 2022 року ОСОБА_9 протиправно вимагав у нього грошові кошти, він всі послуги сплатив та розрахувався з ОСОБА_9 . Крім того, ОСОБА_12 все одно продовжував своє спілкування з ОСОБА_9 , оскільки уважав, що ОСОБА_9 вів себе нагло та є недобропорядною людиною і це все було «оперативною грою».

Свідок уважав, що ОСОБА_9 здійснив викрадення ОСОБА_11 для здійснення тиску, оскільки до цього ОСОБА_9 погрожував та казав, що він хоча і повернув грошові кошти, однак у зв`язку з тим, що він має й інші кошти, то цю частину свідок мав передати ОСОБА_9 .

Щодо поїздки в лікарню «Феофанія», ОСОБА_12 повідомив, що 26.07.2022 був у професора Зазірного на консультації, який має всі відомості про здійснені візити, у тому числі рентген знімки. Крім того, 23.08.2022 та 26.08.2022 також їздив у лікарню «Феофанія», зокрема відвідував лікаря ОСОБА_18 , прізвище не пам`ятає. Поїдки були здійснені разом з ОСОБА_9 . Метою поїздок було не тільки вирішення особистих справ. Однак, ОСОБА_9 дуже сильно хотів, щоб йому допомогли із працевлаштуванням його сина, якого знає як «хакера» на ім`я ОСОБА_19 . Також, у ОСОБА_9 є ще один син, якого звуть ОСОБА_20 . Під час другої поїздки до лікарні «Феофанія» він давав ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 700 грн з вказівкою передати їх медичному працівнику - ОСОБА_21 , яка працює старшою медичною сестрою.

Також, свідку відомо, що ОСОБА_19 наразі працевлаштований в косметологічній клініці, хоча неофіційно. Інший син ОСОБА_9 - ОСОБА_20 працював на різних роботах, а саме в поліції, ріелтором. Разом з сином ОСОБА_9 - ОСОБА_19 два рази їздив до лікарні «Феофанія», однак не мав наміру працевлаштовувати останнього, навіть за грошову винагороду.

Уперше ОСОБА_22 побачив та познайомився із ним у той час, коли перебував за місцем проживання ОСОБА_9 . У той момент, перебуваючи в гостях у ОСОБА_9 , будь якої зброї в руках не тримав, однак бачив таку, зокрема автомат «АКМ 1969 року випуску», оскільки ОСОБА_9 її показував. При цьому, достеменно не пам`ятає, чи брав він таку зброю в руки чи ні.

З приводу переоформлення квартири, яка розташована в м. Українка ОСОБА_12 повідомив, що ОСОБА_9 дійсно звертався з консультацією до нього з приводу переоформлення вказаної квартири у нежитловий фонд.

Під час знайомства із ОСОБА_9 були поїздки щодо купівлі транспортного засобу, а також квартири. Транспортний засіб не було придбано, як і квартиру до якої останні їздили разом. Щодо особи на ім`я ОСОБА_23 нічого повідомити не може, бо не знаю таку особу, як і те, що вказана особа будь-яким чином може бути пов`язані із ним та ОСОБА_9 . При цьому, під час спілкування з сім`єю ОСОБА_9 , саме його син - ОСОБА_19 вперше повідомив про особу на ім`я ОСОБА_23 , який, як на думку ОСОБА_12 , був вигаданий задля здійснення тиску на нього. Одночасно з цим, повідомлення з його номеру мобільного телефону ( ОСОБА_12 ) до ОСОБА_24 були відправлені насправді сином ОСОБА_9 - ОСОБА_19 за допомогою відповідних електронних систем, які надходили дружині ОСОБА_9 , тобто матері ОСОБА_19 .

Від ОСОБА_9 ні свідок, ані його дружина не отримували будь яких грошових коштів. Сам ОСОБА_9 жодного разу не був в середині квартири свідка. У свою чергу, ОСОБА_12 щонайменше три рази перебував на подвір`ї будинку, де мешкає ОСОБА_9 . При цьому, у той час, будь якої фізичної сили ОСОБА_9 до свідка не застосовував.

Щодо боргу, про який зазначав ОСОБА_9 перед його дружиною - ОСОБА_16 підтвердив, що була вимога на загальну суму, яка становить 6800 доларів США, бо 7400 доларів США були сплачені. Свідок уважає, що ОСОБА_9 хотів отримати всю суму грошей, яка складає 14 000 доларів США, які останньому потрібні були для придбання транспортного засобу, а саме автобусу.

Зі слів ОСОБА_9 свідку стало відомо, що до того, як співпрацювати із ОСОБА_9 . ОСОБА_12 користувався послугами інших перевізників - ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які працювали разом із ОСОБА_9 .

Свідок підтвердив, що 29.08.2022 та 31.08.2022 для здійснення купівлі косметичних виробів для своєї дружини ОСОБА_11 давав грошові кошти, у загальній сумі 250 доларів США, ОСОБА_9 , а саме у транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», які у подальшому ОСОБА_9 пере давав своєму синові - ОСОБА_19 , який купував необхідну косметику, бо останній мав до неї доступ. При цьому, не може повідомити, де саме ОСОБА_19 здійснював купівлю таких косметичних виробів.

Також, одного разу, для придбання одягу для ОСОБА_11 їздив разом із ОСОБА_9 до магазину одягу «Ріто», де розраховувався власними коштами у кількості 900 доларів США, які до цього зберігалися як «депозит» та лежали в коробі легкового автомобіля, у загальній сумі 5000 доларів США, на якому приїхав разом з ОСОБА_9 . При цьому, грошові кошти, призначені для придбання такого одягу не були отримані до цього від ОСОБА_9 у легковому автомобілі.

Щодо поїздки до м. Коростищев свідок зазначив, що під час цієї поїздки саме ОСОБА_9 домовлявся з приводу пам`ятників, будь якої передоплати не залишав.

Підтвердив, що для здійснення поїздок мав намір придбати транспортний засіб, легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz», однак не мав наміру реєструвати його на ім`я ОСОБА_9 , бо уважав, що останній мав лише керувати ним, тобто працювати як перевізник. Будь яких документів або конвертів від ОСОБА_9 не отримував.

2.2.3 Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні надав показання, що 05.10.2022, близько о 20:00 год., рухався на своєму транспортному засобі з розв`язки моста Патона в бік станції «Видобучі», де на центральній дорозі, а саме на узбіччі біля виїзду з Видубицького монастиря, помітив як невідомий чоловік власними силами намагається посадити жінку в легковий автомобіль. Бачив, як остання кликала по допомогу.

Чоловік та жінка знаходились в декількох метрів попереду легкового автомобіля. У той момент, коли жінка намагалися чинити опір, кричала, що її намагаються викрасти. На зап`ястях рук та деяких частинах обличчя були сліди у вигляді потертостей на шкірі, а на шиї був розтягнутий скотч. Ноги були вільними. Припустив, що ці сліди були утворені унаслідок використання цього скотчу, який до цього був зав`язаний на роті та руках.

Коли зрівнявся з цим автомобілем, подав звуковий сигнал, на що невідомий чоловік поспішив поїхати та посадив цю жінку на переднє пасажирське місце. Коли цей чоловік розпочав рух на своєму легковому автомобілі, ОСОБА_28 проїхав трохи вперед та перекрив рух своїм транспортним засобом, вийшов з легкового автомобіля, почав подавати жести та казати йому зупинитися. Водій почав здавати назад та намагався об`їхати, щоб покинути це місце.

Оскільки у той день, був одягнений у військову форму, мав при собі табельну зброю, свідок перебував при виконанні службових обов`язків, у зв`язку з чим, вирішив дістати свій пістолет та продемонстрував його невідомому чоловіку, поклавши цей пістолет на капот автомобіля невідомого чоловіка. У цей момент, жінка перебувала в середині транспортного засобу поряд з цим чоловіком. Бачив, що остання кричала та намагалася чинити опір. У подальшому, коли чоловік вийшов зі свого автомобіля, разом за ним вийшла і жінка, яка наблизилась до свідка та повідомила, що її намагаються викрасти, відвезти у невідомому їй напрямку, у зв`язку з чим, просила надати їй допомогу.

У свою чергу, чоловік повідомив, що його пограбували, а він намагається повернути свої грошові кошти, точну суму не пам`ятає, однак ніби кошти були в доларах. ОСОБА_28 не бачив, щоб цей чоловік тримав при собі зброю, однак запитав чи має її, на що чоловік відповів, що в багажнику його легкового автомобіля є зброя, однак на неї має дозвіл. Крім того, свідок повідомив чоловіку, що в будь якому випадку він чинить неправомірні дії, у зв`язку з чим, попрохав залишатися на місці, а жінку попросив відійти в іншу сторону. Точно пригадати не може, чи була будь яка агресія з боку чоловіка до жінки, однак чоловік поводив себе спокійно, розмовляв весь час по телефону. При цьому, обидва намагались пояснити, що трапилось, проте наміру щодо з`ясування всіх обставин в ситуації не мав, оскільки зупинився лише задля запобіганню вчиненню насильства. Після цього, просив чоловіка викликати поліцію.

Через декілька хвилин на це місце приїхав транспортний засіб, а саме мікроавтобус, яким керував імовірно знайомий цього чоловіка, що намагався викрасти жінку. Точно пригадати не може, як цей водій звертався до чоловіка, однак водій запитував щось у жінці, у зв`язку з чим, просив його також перебувати в стороні.

У зв`язку з тим, що свідок мав сумніви щодо виклику поліції з боку невідомого йому чоловіка, вирішив самостійно викликати поліції, унаслідок чого на місце прибули два екіпажі поліції. Після цього, ОСОБА_28 перебував ще декілька хвилин, надав пояснення старшому слідчому, який прибув за викликом та поїхав по власним справам.

2.2.4. Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення, в якому вказано, що 05.10.2022 о 13:20 год. ОСОБА_11 звернулась до оперуповноваженого ВКП Оболонського УП із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме у зв`язку з позбавленням волі та вимаганням грошових коштів (т. 2 а.п. 6).

2.2.5. Протокол огляду місця події від 05.10.2022 з цифровий носієм інформації, а саме DVD-R диском для лазерних систем зчитування, та ілюстративною фото таблицею, відповідно до якого, слідчим у присутні понятих за участі підозрюваного ОСОБА_9 здійснено огляд транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, який був припаркований на узбіччі дороги по Наддніпрянському шосе, що у м. Києві, а саме в 50-ти метрах від зупинки «Видобуцька» у напрямку руху Дарницького мосту, під час чого виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на пістолет, магазин із предметами, які зовні схожі на набої у кількості 4 шт., канцелярський ніж, клейку стрічку (скотч), мікрооб`єкти, змив, ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

З відеозапису, долученого до протоколу огляду, вбачається, що огляд транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за вказаною адресою, проводився за добровільною згодою власника - ОСОБА_14 , без участі захисника. Під час огляду транспортного засобу, слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 у присутності двох понятих роз`яснено права та обов`язки підозрюваному ОСОБА_9 , а також роз`яснено право на отримання безоплатної допомоги із залученням захисника, на що ОСОБА_9 відмовився від участі захисника на час огляду транспортного заходу та добровільно погодився на здійснення огляду.

Крім того, перед оглядом транспортного засобу, ОСОБА_9 надав показання щодо обставин учинення кримінального правопорушення, зокрема про те, що він є фізичною особою-підприємцем, упродовж трьох місяців працював водієм на ОСОБА_12 , якому надавав послуги з перевезення. Так, за першу поїздку ОСОБА_12 розрахувався, однак за наступні не розраховувався. При цьому, ОСОБА_12 мав відповідні зв`язки, у зв`язку з чим, обіцяв працевлаштувати сина ОСОБА_9 , а також допомогти його дружині вирішити питання в м. Українка. Під приводом цього, ОСОБА_12 шляхом обману заволодів грошовими коштами у сумі 6800 доларів США, яка крім цього, складається ще з різних покупок в магазинах. Ці кошти ОСОБА_12 не повертав, як і не повернув гроші за надані ним послуги з перевезення. На добровільні звернення ОСОБА_12 не хотів брату слухавку та віддавати гроші, у зв`язку з чим, вирішив поїхати до його місця мешкання, щоб розібратись. Всі ці грошові кошти брала особисто співмешканка ОСОБА_12 - ОСОБА_30 . З ними були у дуже близьких відносинах, товаришували, відносилися як до своїх дітей, а вони обманули на 6800 доларів США. Так, приїхав до буд. 6, що за адресою м. Київ, вул. Попова, де зустрів ОСОБА_11 , якій запропонував проїхати, на що остання погодилась. Однак, коли почав запитувати про гроші, ОСОБА_11 почала кричати, у зв`язку з чим, раптово вирішив її зв`язати скетчем. При цьому, мав запис розмови, під час якої ОСОБА_11 спокійно розмовляла. Для того, щоб ОСОБА_11 не кричала, вирішив поїхати подалі від будинків, а саме до місця затримання. Коли пішов до туалету, ОСОБА_11 вибігла з машини та почала кричати, щоб її врятували, у зв`язку з чим, вирішив викликати поліцію. Нічим не погрожував, спілкувались спокійно.

На запитання слідчого щодо наявності заборонений речей чи предметів, ОСОБА_9 відповів, що в транспортному засобі є пістолет, який належить його сину. На передньому пасажирському сидінні наведеного легкового автомобіля було виявлено моток клейкої стрічки, на підлозі біля сидіння виявлено канцелярський ніж. У багажному відділенні, під підлогою, а саме в технічній схованці, призначеній для запасного колеса, виявлено предмет, схожий на пістолет чорного кольору, в середині якого знаходились предмети, схожі на набої.

Також, під час огляду отримано змиви з ручок дверей, виявлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі. Усі виявлені та вилучені речі упаковано до конвертів, які підписані понятими. При цьому, відеозйомку огляду місця події здійснював оперуповановажений ОСОБА_31 (т. 2 а.п. 9-26).

2.2.6. Протокол огляду місця події від 05.10.2022 з додатком та ілюстративною фото таблицею, відповідно до якого, слідчим у присутні понятих за участі потерпілої ОСОБА_11 здійснено огляд асфальтованої ділянки, яка знаходилась в 50-ти метрах від зупинки «Видобуцька» у напрямку руху Дарницького мосту по Наддніпрянському шосе в м. Києві, де знаходилась ОСОБА_11 . Під час проведеного огляду на правій кисті руки та шиї ОСОБА_11 виявлено та вилучено клейку стрічку прозорого кольору.

З відеозапису, долученого до протоколу огляду, вбачається, що огляд місця проводився за участі потерпілої ОСОБА_11 та двох понятих. Перед проведенням огляду, ОСОБА_11 надала показання, що близько о 10:00 год, 05.10.2022, вийшла з буд. АДРЕСА_2 , щоб викинути сміття та піти до магазину. Коли вийшла з парадного входу, до неї підійшов чоловік, якого знає як водія, оскільки працював з її чоловіком. Точну інформацію про водія повідомити не може, однак знає, що його звуть ОСОБА_32 , впізнати зможе. Останній приїхав на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», що її здивувало, бо чоловік ще спав. ОСОБА_32 взяв її під руку та почав говорити, що погано себе почуває. Намагалась вирватися, однак останній міцно тримав та казав, що зараз все розповість, задля чого почав заштовхувати її в машину та сів поряд на заднє сидіння. Після цього, ОСОБА_32 почав казати, що ОСОБА_11 повинна йому повернути гроші у сумі 6800 доларів США, хоча ніяких грошей від нього не брала.

У подальшому, намагалась відкрити двері та покликати по допомогу, однак ОСОБА_32 закрив двері та почав міцно її утримати, дістав пістолет та почав ним погрожувати. Крім того, ОСОБА_32 повідомив, що оскільки ОСОБА_11 почала кричати та кликати по допомогу, вирішив зв`язати останній рот та руки. ОСОБА_32 уважав, що оскільки потерпіла є дружиною чоловіка, на якого він працював, то остання має знати про гроші, а отже має також йому їх повернути. Між тим, ОСОБА_11 взагалі не обізнана про справи, які мав її чоловік із водієм - ОСОБА_33 . У зв`язку з чим, запропонувала ОСОБА_34 піднятися до квартири, де її чоловік, та порозмовляти саме з ним з цього приводу, на що ОСОБА_32 відмовився, зв`язав рот та почав возити будинками. Одночасно з цим, потерпіла повідомила, що коли ОСОБА_32 посадив її в легковий автомобіль, забрав ключі від квартири.

Після цього, ОСОБА_11 повідомила, що через деякий час зупинилися на місці огляду події, а коли змогла вийти з легкового автомобіля, скориставшись неуважністю ОСОБА_35 , під`їхав військовий, який їх допоміг та викликав поліцію. (т. 2 а.п. 27-34).

2.2.7. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.10.2022, згідно з яким, у присутності двох понятих, за участі потерпілої ОСОБА_11 , слідчим пред`явлено особу для впізнання за фотознімками. Так, під час пред`явлення для впізнання, потерпіла ОСОБА_11 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, впізнала особу, зображену на фотознімку № 1, яка 05.10.2022 позбавила її волі. Згідно з довідкою, долученою до протоколу пред`явлення для впізнання, особа зображена на фотознімку № 1 є ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 47-49).

2.2.8. Висновок експерта № 042/1-304-2022 від 05.10.2022 з якого вбачається, що під час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_11 виявлені наступні тілесні ушкодження, зокрема: крововилив на слизовій нижньої губи ліворуч, садна на тильно-внутрішній поверхні правого променево-зап`ясткового суглобу, на тильно-зовнішній його поверхні, на тильно-зовнішній поверхні лівого променево-зап`ясткового суглобу та на долонній його поверхні, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, оскільки відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб (т. 2, а.п. 54-57).

2.2.9. Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.10.2022, згідно з яким, у присутності двох понятих, за участі свідка ОСОБА_28 , слідчим пред`явлено особу для впізнання за фотознімками. Так, під час пред`явлення для впізнання, свідок ОСОБА_28 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України, впізнав особу, зображену на фотознімку № 2, якого 05.10.2022 зупинив за адресою м. Київ, по вул. Видубицька. Згідно довідки, долученої до протоколу пред`явлення для впізнання, особа зображена на фотознімку № 2 є ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 63-66).

2.2.10. Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 05.10.2022 разом з цифровим носієм інформації - DVD-R диск, відповідно до якого, у м. Києві по Наддніпрянському шосе, а саме на відстані 50-ти метрів від автобусної зупинки «Видобуцька» у напрямку руху Дарницького мосту, у порядку ст. 208 КПК України, у кримінальному провадженні № 120221000500002247 затримано ОСОБА_9 за підозрою у незаконному позбавлені волі ОСОБА_11 .

Зокрема, з відеозапису, долученого до протоколу затримання особи, вбачається, що 05.10.2022, о 15:30 год., за адресою м. Києв, Наддніпрянське шосе, в 50-ти метрів від автобусної зупинки «Видубицька» в напрямку руху Дарницького мосту, слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_29 , у присутності двох понятих, в порядку ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213, 277, 278 КПК України, здійснено затримання особи, підозрюваного в учиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, а саме ОСОБА_9 . Крім того, слідчим було роз`яснено підстави затримання, права та обов`язки затриманого, які передбачені ст. 42 КПК України, а також роз`яснено право на захист. Одночасно з цим, слідчим роз`яснено, що про затримання ОСОБА_9 було повідомлено його дружину ОСОБА_14 (п. 2 а.п. 74-70).

2.2.11. Протокол огляду предмета від 07.10.2022 в якому міститься стенограма, долученої до протоколу огляду, з якої вбачається, що слідчий, у кримінальному провадженні № 120221000500002247, здійснив огляд мобільного телефону марки «Apple», моделі «iPhone XR», який був вилучений 05.10.2022 під час особистого обшуку ОСОБА_9 .

При натисканні на сенсорний екран вказаного мобільного телефону, а саме на зображення мобільного додатку «Диктофон», з`являються три файли під назвами «Новий запис», «Новий запис 2», «Новий запис 3». При натисканні на сенсорний екран телефону, а саме на файл під назвою «Новий запис 3» розпочинається відтворення аудіофайл, який містить діалог між чоловіком та жінкою, тривалість якого становить 07 хвилин 37 секунди. Зокрема, з долученої стенограми видно, що чоловік повідомляє про те, що його ошукали на загальну суму 6800 доларів, оскільки він постійно допомагав, купляв товари та надавав послуги. Чоловік уважав, що надані ним грошові кошти допоможуть сприяти працевлаштуванню його сина та вирішенню питання в переоформленні квартири в м. Українка, однак обіцянки виконані не були (т. 2 а.п. 95-102).

2.2.12. Висновок експерта № КСЕ-19/111-22/44075-БЛ від 20.10.2022, відповідно до якого, експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено комплексу молекулярно-генетичну та судово-балістичну експертизу предмету, який за зовнішніми ознаками схожий на пістолет, чотири предмету, які зовні схожі на набої у кількості 4 штук, букальний епітелій.

Проведеним експертним дослідженням встановлено, що наданий на дослідження предмет є пістолетом, який є короткоствольною вогнепальною зброєю самозахисту - гладкоствольний самозарядний пістолет, моделі «Форт-19», № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р. А. Вказаний пістолет належить до пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами травматичної (несмертельної) дії. Надані на дослідження 4 патрони, належать до боєприпасів вогнепальної зброї, є пістолетними патронами калібру 9 мм Р. А., що споряджені метальними снарядами, а саме кулями з еластичного гумоподібного матеріалу чорного кольору (т. 2 а.п. 112 - 118).

2.2.13. Висновок експерта № КСЕ-19/111-22/44075-БД від 09.11.2022, відповідно до якого, експертами Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру проведено комплексу молекулярно-генетичну та судово-балістичну експертизу предмету, який за зовнішніми ознаками схожий на пістолет, букальний епітелій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проведеним експертним дослідженням встановлено, що на наданому на дослідженні предметі, схожому на пістолет, а саме на руків`ї (об`єкт № 1.1), спусковому гачку з дужкою (об`єкт № 1.2), запобіжнику (об`єкт № 1.3), курку (об`єкт № 1.4), затворній рамі (об`єкт № 1.5) виявлено клітини з ядрами, крові не виявлено, предметі схожому на магазин (об`єкт № 2.1) виявлено поодинокі клітини з ядрами, крові не виявлено.

Установлені генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами виявленими на предметі схожому на пістолет, а саме: руків`ї (об`єкт № 1.1), спусковому гачку з дужкою (об`єкт № 1.2), запобіжнику (об`єкт № 1.3), курку (об`єкт № 1.4), зразка букального епітелію ОСОБА_11 (об`єкт № 3.1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1) та клітин з ядрами виявленими на предметі схожому на пістолет, а саме: затворній рамі (об?єкт № 1.5).

Генетичні ознаки (ДНК-профіль) поодиноких клітин з ядрами виявлених на предметі схожому на магазин (об`єкт № 2.1) не встановлені у зв`язку з недостатньою кількістю біологічного матеріалу. Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами виявлених на предметі схожому на пістолет, а саме: затворній рамі (об?єкт № 1.5) є змішані та не придатні для ідентифікації. Генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на предметі схожому на пістолет, а саме: руків?ї (об?єкт № 1.1) належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об?єкт № 3.1).

Походження вказаних клітин з ядрами виявлених на предметі схожому на пістолет, а саме: руків?ї (об?єкт № 1.1) від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключається.

Генетичні ознаки клітин з ядрами виявлених на предметі схожому на пістолет, а саме: спусковому гачку з дужкою (об?єкт № 1.2), запобіжнику (об?єкт № 1.3), курку (об?єкт № 1.4) є змішаними, придатні для ідентифікації тільки по домінуючому ДНК-профілю, які належать одній невстановленій особі чоловічої генетичної статі генетичні ознаки якої встановлено в об?єкті № 1.1 та не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (об?єкт № 3.1). (т. 2 а.п. 121-131);

2.2.14. Протокол проведення слідчого експерименту від 11.11.2022 разом з цифровим носієм інформації для лазерних систем зчитування - DVD-R диску, згідно з яким, слідчим СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_36 проведено слідчий експеримент, за участю потерпілої ОСОБА_11 , а також двох понятих, за адресою м. Київ, вул. Попова, буд. 6, під час якого, ОСОБА_11 відтворила обставини подій, які мали місце 05.10.2022.

Як убачається з відеозапису, долученого до протоколу проведення слідчого експерименту, слідчим СВ Оболонського УП ГУПН у м. Києві ОСОБА_36 в присутності двох понятих та потерпілої ОСОБА_11 , за адресою АДРЕСА_2 , відтворено обставини подій, які мали місце 05.10.2022. Зокрема, потерпіла ОСОБА_11 пояснила, що близько о 09:40 год., 05.10.2022 вийшла з будинку АДРЕСА_2 , де побачила поряд з будинком припаркований легковий автомобіль, марки «Hyundai», сірого кольору, в середині якого перебував ОСОБА_9 . Пояснила, що останній був водієм у її чоловіка - ОСОБА_12 .

Коли ОСОБА_9 побачив її, він одразу вийшов із легкового автомобіля та пішов в сторону потерпілої. Після цього, ОСОБА_9 наблизився до потерпілої та взяв її за руку та пояснював, що йому погано та він все пояснить. Тримаючи потерпілу за руку, ОСОБА_9 постійно говорив та вів до свого легкового автомобіля. При цьому, руку тримав досить щільно, не відпускав. Наблизившись до легкового автомобіля, ОСОБА_9 відчинив задні двері з пасажирської сторони та посадив її в салон по середині, а сам ОСОБА_9 сів поряд. Все це було дуже дивно.

Так, перебуваючи в середині транспортного засобу, ОСОБА_11 побачила, що на підлокітнику лежить клейка стрічка та канцелярський ніж, однак цьому не надавала значення. У той момент, ОСОБА_9 одразу почав повідомляти, що ОСОБА_11 та її чоловік ОСОБА_12 винні йому гроші. Одночасно з цим, ОСОБА_9 увімкнув запис на своєму мобільному телефоні та закинув його в задню частину салону легкового автомобіля.

Можливості вийти не було. Коли це зрозуміла, в один момент відчинила двері з лівої сторони та кричала по допомогу, на що ОСОБА_9 одразу схопив її рукою та повідомив, аби так не робила бо буде гірше. Після цього, ОСОБА_9 взяв клейку стрічку (скотчу) та зв`язав нею кисті рук ОСОБА_11 , просив зателефонувати чоловіку, забрав з куртки, в яку у той момент була одягнена ОСОБА_11 , ключі від квартири. ОСОБА_9 казав, що зараз він та потерпіла піднімуться до квартири, де остання візьме гроші та віддасть їх йому, на що ОСОБА_11 відмовлялася. При цьому, останній постійно кричав, здійснював психологічний тиск, звинувачував ОСОБА_11 в шахрайстві.

У подальшому, перебуваючи в середині транспортного засобу ОСОБА_9 із внутрішнього карману куртки, в яку був одягнений у той момент, дістав пістолет та почав за допомогою нього погрожувати, приставляв його до шиї, повідомляв, що буде стріляти, прохав ОСОБА_11 показати, де в її квартирі знаходяться гроші. В цілому розмова була досить тривалою, однак ОСОБА_9 постійно казав, що потерпіла винна йому гроші у розмірі 6800 доларів США.

Утримуючи ОСОБА_11 в середині легкового автомобіля, ОСОБА_9 певний час міркував, яким чином поступити далі, та в якийсь момент, вирішив поїхати у невідомому напрямку. Для цього, ОСОБА_9 вийшов з транспортного засобу, а саме з заднього пасажирського сидіння, сів на місце водія за кермо та поїхав у двір сусіднього будинку.

Після цього, ОСОБА_9 міркував що робити далі та вирішив ОСОБА_11 перев`язати руки, завівши їх за спину, та рот скетчем. ОСОБА_9 міркував, чи зараз піти «розібратися» із чоловіком чи ні, або слід перев`язати їй ноги, на що потерпіла нічого не відповіла. У подальшому, ОСОБА_9 сів на місце водія за кермо та сказав, що зараз поїде за місто, де потерпіла погуляє на вулиці, а він поки буде розбиратися із чоловіком потерпілої ( ОСОБА_12 ) та остання побачить, чи дійсно чоловік її кохає, та чи готовий він за неї віддавати гроші ОСОБА_9 . Через певний час, ОСОБА_9 вирішив разом з ОСОБА_11 поїхати з м. Києва, а саме по Наддніпрянському шоссе.

Під час слідчого експерименту, коли слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_37 разом з ОСОБА_11 та двома понятими прибули до Наддніпрянського шосе, на місці ОСОБА_11 повідомила та продемонструвала на місцевості, яким чином змогла вийти з салону транспортного засобу та покликати за допомогою. В один момент, під час цих подій, які відбувалися 05.10.2022, ОСОБА_11 побачила, як на узбіччі дороги зупинився транспортний засіб чорного кольору. З цього транспортного засобу, вийшла людина, яка була одягнена в військову форму. У цей момент, ОСОБА_9 намагався запевнити військового, що все добре, однак останній почав викликати поліцію. Через декілька хвилин приїхав син ОСОБА_9 - ОСОБА_19 .

2.2.15. У судовому засіданні оглянуто:

- два шматки прозорої клейкої стрічки, одна з яких обгорнута в кільце. Мікрооб`єкти, які містяться на квадратному білому папері, змив з правої та лівої задньої двері транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які містяться на паличках, кінець якої обгорнутий бавовною білого кольору;

- моток клейкої стрічки прозорого кольору, яка перебувала у користуванні, а також канцелярський ніж, корпус якого виконаний з пластику та має помаранчевий колір, лезо висувне;

- предмет, зовні схожий на пістолет чорного кольору, відстріляні дві гільзи, дві гільзи не відстріляні, ватна паличка, які знаходились в попередньому пакуванні з маркуванням NPU1411429. Пістолет має маркування «НОМЕР_20.», на праві та лівій стороні рамки міститься напис із зазначенням серії НОМЕР_19;

- мобільний телефон, марки «Apple», моделі «iPhone XR», у корпусі чорного кольору, який є цифровим носієм інформації. Зокрема, в середині електронно-цифрової системи мобільного телефону міститься посилання під назвою «Утилити», яке складається з мобільних додатків «Диктофон», «Компас» та «Рулетка».

При відкриття мобільного додатку «Диктофон», з`являються три файли під назвами «Новий запис», «Новий запис 2», «Новий запис 3». При натисканні на сенсорний екран телефону, а саме на файл під назвою «Новий запис 3» розпочинається відтворення аудіофайл, який містить діалог між чоловіком та жінкою, тривалість якого становить 07 хвилин 37 секунди. Зокрема, в процесі діалогу чоловік повідомляє про те, що його ошукали на загальну суму 6800 доларів, оскільки він постійно допомагав, придбав товари, надавав послуги, а також вважав, що надані ним грошові кошти допоможуть сприяти працевлаштуванню його сина та вирішенню питання квартири в м. Українка.

Під час прослуховування вказаного аудіофайлу обвинувачений ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_11 підтвердили, що такі голоси, які відтворені на цьому аудіозаписі належать їм. При цьому, ОСОБА_9 пояснив, що цей аудіозапис зроблений ним самим, коли 05.10.2022 зустрів ОСОБА_11 .

Крім того, при відкритті мобільного додатку «Телеграм» міститься аудіо запис розмови двох осіб чоловічої статі, які обидва представились на ім`я ОСОБА_38 та ведуть діалог з приводу знайомства ОСОБА_12 . Зокрема, один з чоловіків повідомляє, що ОСОБА_12 , який ходить на милицях, винен йому близько однієї тисячі доларів США.

2.3. Надані докази стороною захисту.

2.3.1. Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні надав показання що, з 2000 займається пасажирськими перевезеннями як фізична особа-підприємець. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення з боку росії, роботи стало мало, у зв`язку з чим, було надано в Інтернеті оголошення про надання послуг з пасажирських перевезень. 28.06.2022 зателефонувала особа, як пізніше стало відомо від ОСОБА_12 , про те, що останній має бажання на отримання послуг з пасажирських перевезень, зазначив адресу та час коли необхідно приїхати.

Коли приїхав на зустріч, певний час чекав, однак коли вийшов ОСОБА_12 (який замовив послуги з перевезення), ОСОБА_9 здивувався та трохи розгубився, бо ОСОБА_12 був інвалідом. Коли останній сів в машину, почалась розмова, яка тривала понад одну годину. ОСОБА_12 розпитував про все, зокрема щодо стажу, віку, шкідливих звичок, дітей, дружини, ніби повне резюме. Після цього, ОСОБА_12 почав трохи розповідати про себе. Зокрема, останній пояснював, що є сірим юристом, непростим, вирішує всі важливі справи в Печерському районному суді м. Києва. Наголошував, що жаліти його не треба, однак уважав, щоб ОСОБА_9 не мав наміру його образити, що було дивно. ОСОБА_12 казав, що йому потрібен автомобіль для перевезення, при цьому пояснював, що до цього були інші перевізники, однак з різних причин розірвав з ними договір та не співпрацює з ними. На запитання ОСОБА_12 пояснював, що оскільки є офіційно зареєстрований, сплачує податки, то може приймати як готівкові так і безготівкові розрахунки.

Після цього, ОСОБА_12 дістав невеликий пакунок, в середині якого була готівка в доларах США, приблизно у сумі п`ять тисяч, та повідомив, що за цей день бажає з ОСОБА_9 розрахуватись. Також, ОСОБА_12 запропонував, що ОСОБА_9 місяць відпрацював, тобто здійснював його перевезення, а він ( ОСОБА_12 ) в свою чергу здійснить оплату за цілий місяць, на що ОСОБА_9 погодився, однак уважав, що через військовий стан має працювати не пізніше 10 вечора, щоб встигати повертатися до дому, поки не почнеться діяти комендантська година. ОСОБА_12 запевнив, що має всі паролі, та це питання вирішить.

У подальшому, у цей день, а саме 28.06.2022, поїхали в ресторан, зустріли гостей, знаходився там тривалий час. Після цього, поїхав в сторону Обухова, зупинився, зателефонував ОСОБА_12 , однак слухавку ніхто не брав. Вирішив заночувати в машині марки «Lexus», біля кафе. Пізніше, ОСОБА_12 пояснив, що ніби був у душі та не чув, що дзвонить телефон. ОСОБА_9 наголошував, що триває комендантська година і була проблема вільно пересуватися містом, просив повідомити ті паролі. ОСОБА_12 відповів, що все вирішиться, паролі міняються кожен день. За першу поїздку ОСОБА_12 розрахувався, претензій не має.

Через день, ОСОБА_12 зателефонував та запропонував здійснити поїздку в м. Житомир. Домовились за суму та поїхали до Житомирської фабрики ласощів. По приїзду, нас запустили на територію фабрики, допомагав ОСОБА_12 вийти з машині. ОСОБА_12 закупив продукти, завантажили всю машину. Пізніше, заїхали на Житомирський спиртний завод, однак на територію не запустили, спирту не дали. По дорозі ще купили ящик чорниці та черешні, однак ОСОБА_12 не платив, бо мав лише долари, обіцяв потім повернути.

Коли приїхали з Житомира, заїхали до батьків ОСОБА_12 на Вітряни Гори, та до батьків ОСОБА_39 , до будинку АДРЕСА_4 , де розвантажили ці продукти. За цю поїздку ОСОБА_12 також розрахувався.

На наступний день, 02.07.2022, ОСОБА_12 знову зателефонував щодо роботи. Їздили певний час по Києву, зупинялися, ОСОБА_12 прохав ненадовго виходити з автомобіля. Коли заїхали на підземну стоянку, що біля торгівельного центру «Гулівер», ОСОБА_12 прохав також вийти за машини та придбати йому пігулки, бо болить голова. ОСОБА_9 почекав певний час, прибав пігулки та сплатив кошти за стоянку автомобіля. Після цього, заїхали в двір одного будинку, що розташований АДРЕСА_5 , де ОСОБА_12 також попрохав почекати близько 20 хвилин. Коли ОСОБА_9 повернувся, побачив, що в легковому автомобілі лежить невеликий рюкзак. Під час руху, ОСОБА_12 діставав цей рюкзак, відкривав його та демонстрував його вміст, через що ОСОБА_9 побачив, що в його середині містяться долари, у сумі близько двісті тисяч доларів. ОСОБА_12 пояснив, що продав Житомирський завод ласощів, а за ці кошти може придбати ще два таких автомобіля марки «Lexus», як в ОСОБА_9 . Після цього, знову повернулися до будинку АДРЕСА_2 , піднялися до квартири, рюкзак забрала ОСОБА_40 .

Через близько два дні, ОСОБА_12 подзвонив та запропонував здійснити поїздку по власним справам, на що ОСОБА_9 не погоджувався, бо не мав бажання працювати разом з ОСОБА_12 , ураховуючи й те, що останній возить із собою значну суму грошей, що може утворювати несподівані ризики. Однак ОСОБА_12 відповів, що ОСОБА_9 треба приїхати, бо за останню поїздку ОСОБА_12 ще не розрахувався, на що ОСОБА_9 погодився. У цілому ОСОБА_12 справив враження заможної людини. Останній розповідав, що бажав придбати будинок. Також, ОСОБА_12 вказував, що в нього є знайомий - ОСОБА_23 , який може допомогти вирішити питання з працевлаштування сина ОСОБА_9 . Проте, ОСОБА_13 за допомогою «Getcontact» перевірив номер, що ніби належить Генералу ОСОБА_87, однак пізніше виявилось, що це другий номер, яким користується ОСОБА_12 .

ОСОБА_9 уважав, що оскільки він з ОСОБА_12 домовився в усній формі про працю, за яку в кінці місяця від ОСОБА_12 мав отримувати кошти, то відповідно здійснював придбання тих товарів, які необхідні були ОСОБА_12 . Домовленість була така, що ОСОБА_9 мав працювати за викликом, не менше п`яти днів на тиждень, у цілому графік був змінним.

Щодо витрат, ОСОБА_9 підтвердив, що за вказівкою ОСОБА_12 26.07.2022 зняв з банкомату 4000 грн, а потім заїхав до себе до дому та ще взяв 16 000 грн, які у цей день передавав ОСОБА_11 . Через місяць, а саме 25.08.2022, знову приніс 2200 доларів США в конверті ОСОБА_11 . Ці кошти необхідні були для працевлаштування сина ОСОБА_9 - ОСОБА_19 , спочатку необхідно було надати 20000,00 грн, а 2200 доларів США треба було для підвищення кваліфікації ОСОБА_13 в Голландію . Крім того, разом з грошима, ОСОБА_11 отримувала ще й повний пакет документів, необхідні як для працевлаштування сина, так і для переоформлення квартири, а отже остання достеменно знала, за що саме отримувала грошові кошти.

Також, 23.09.2022, за вказівкою ОСОБА_12 , ходив за речами в магазин «Ріто», які необхідні було ОСОБА_11 , де також заплатив 500 доларів США, однак які продавцю віддавав ОСОБА_12 в машині. У цілому, ОСОБА_12 давав різні вказівки щодо купівлі різного роду товару, які необхідні для різних цілей, у тому числі ніби для потреб ЗСУ. Так, практично кожного разу під час поїздок, заїздили в магазини «Варус», «Сільпо», «Метро» де купляли продукти. Одного разу, скупився на суму близько 500 доларів США, де придбав продукти, які ніби необхідні було для потреб ЗСУ, перелік яких надавав ОСОБА_12 . Однак, частина продуктів була завезена до батьків ОСОБА_11 , за адресою АДРЕСА_4 , а інша частина за адресою мешкання ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_2 . Усі чеки з магазинів ОСОБА_12 забирав, щоб в кінці місця ніби повернути грошові кошти ОСОБА_9 .

Одного разу, за вказівкою ОСОБА_12 здійснював перевезення ОСОБА_11 , однак за цю поїздку остання не розраховувалась. Хоча, відношення останньої було як до водія, тобто до працівника, який надає послуги.

27.09.2022 в останній раз здійснював перевезення ОСОБА_12 , а саме в Феофінію для вирішення питання щодо працевлаштування сина - ОСОБА_19 . Однак, ОСОБА_13 казав, що не довіряє ОСОБА_12 , та останній є шахраєм, бо головний лікар був у відпустці, а ОСОБА_12 обіцяв зустрітися з ним. Після цього ОСОБА_12 більше не бачив та не спілкувався.

Основний предмет домовленості був таким, що місяць роботи коштував п`ять тисяч доларів США за надання послуг з перевезення, однак які ОСОБА_12 не виконував.

За цей тиждень стало зрозуміло, що нас ошукали аферисти, хоча будь яких доказів та документів на здійснені витрати не було. Порадився з сім`єю, дружина - ОСОБА_14 , запропонувала поговорити з ОСОБА_11 з приводу повернення грошей, а саме 6800 доларів США, навіть не беручи до уваги ті кошти, які були здійснені за перевезення та продукти, які купляв до цього.

У зв`язку з чим, 05.10.2022, близько о 09:30 год., вирішив самостійно поїхати до місця проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , а саме до буд. АДРЕСА_2 , бо знав, що на телефонні дзвінки ніхто не відповідає. Між тим, мав надію просто поспілкуватися. При цьому, конкретно не мав намірів зустрітися саме з ОСОБА_11 , бо не знав хто може вийти з будинку. Коли приїхав до цього буднику, припаркував свій транспортний засіб, а згодом побачив як з будинку виходить ОСОБА_11 , вирішив підійти та поспілкуватися з нею по людські.

У той момент, коли підійшов до ОСОБА_11 привітався, запропонував поїхати придбати горішки, на що ОСОБА_11 погодилася та сіла в транспортний засіб добровільно. ОСОБА_9 сів поряд, та почав розмовляти з приводу боргу. Почав запитувати, чи знає ОСОБА_11 , що її чоловік шахрай, у цей момент, ОСОБА_11 одразу відкрила двері та почала кричати, що її вбивають та намагаються викрасти. Для того, щоб ОСОБА_11 припинила кричати, закрив двері та лівою рукою обняв її та закрив рот. Просив заспокоїтись та спокійно порозмовляти. Для того, щоб були хоча б якійсь докази, намагався увімкнути телефон та спробувати записати розмову. У подальшому, ОСОБА_9 запропонував проїхати в інше місце, однак задля того, щоб ОСОБА_11 не кричала та вела себе спокійно вирішив зв`язати рот та руки скотчем, який був в машині. Ноги не зв`язував. Однак, усе це не планував, бо думав, що ОСОБА_11 не буде кричати та кликати по допомогу, хотів лише спокійно поговорити.

Незважаючи на те, що 15 000 доларів США, які ОСОБА_12 мав заплатити за надані послуги протягом трьох місяців, ОСОБА_9 уважав, що саме 6800 доларів США йому мають повернути, принаймні як гарантований мінімум. Оскільки це ті кошти, які були реально витраченими. При цьому, 15 000 доларів США, мали піти в рахунок за автомобіль, який ОСОБА_12 обіцяв придбати. Проте, коли зрозумів, що його ошукали, вже не мав наміру вимагати повернення цих 15 000 доларів США.

Так, під час руху на транспортному засобі намагався знайти тихе місце, щоб можна було б записати розмову та спокійно поспілкуватися із ОСОБА_11 , у зв`язку з чим, їздив певний час будинками. У подальшому, вирішив поїхати до автостанції Видубичі. Взагалі вирішив здійснити всі ці дії, задля того, щоб розговорить ОСОБА_11 , щоб був хоча б якийсь доказ того, що його ошукали.

Під час надання показань, ОСОБА_9 підтвердив, що в його будинку дійсно зберігається зброя та на яку є дозвіл. Коли ОСОБА_12 був гостях, постійно запитував чи є в нього зброя, яка саме, скільки її. Пістолет, який було виявлено під час інкримінованих подій, практично весь час знаходився в транспортному засобу, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona». Однак, 05.10.2022 зброю не діставав та не показував, а під час огляду підтвердив, що пістолет лежить в багажнику. Будь яких погроз до ОСОБА_11 із застосуванням зброї не здійснював.

Після того, як зупинився на узбіччі дороги, ОСОБА_11 вийшла з машини, та спеціально впала, у зв`язку з чим, допомагав їй підвестися, щоб посадити в машину. Однак, у той момент, поряд проїжджав військовий, який вирішив зупинитися. На запитання останнього, ОСОБА_9 повідомив, що його ошукали, через що ОСОБА_9 почав викликати поліцію. Коли приїхали працівники поліції, пояснював, що працював водієм, обіцяли працевлаштувати сина, однак його ошукали. Пізніше, випадково поряд проїжджав син - ОСОБА_13 .

Про те, що грошові кошти передавались родині ОСОБА_11 були обізнані дружина ОСОБА_14 , син ОСОБА_13 , а також ОСОБА_42 , у якого позичав три тисячі доларів на початку вересня 2022 року.

Умислу на викрадення чи позбавлення волі ОСОБА_11 не було, лише хотів повернути своє. Однак, дуже шкодує про те, що трапилось.

2.3.2. Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні надав показання, що ОСОБА_9 є його батьком, який працює водієм та здійснює перевезення пасажирів на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Lexus», моделі «LX-450», 2016 року випуску, який належить іншій особі. Влітку 2022 року, приблизно в кінці червня на початку липня, ОСОБА_12 найняв його батька, а саме ОСОБА_9 , у якості водія для надання послуг з перевезення в усній формі.

Так, одного дня, ОСОБА_12 прибув до місця проживання, а саме за адресою АДРЕСА_6 , де відпочивав разом із батьком та матір`ю. У цей час, ОСОБА_12 попрохав ОСОБА_9 зателефонувати свідку для зустрічі та подальшого знайомства. ОСОБА_9 зателефонував свідку та повідомив йому про те, що ОСОБА_12 зараз перебуває вдома в с. Дерев`янка та хоче з ним познайомитись, на що ОСОБА_13 погодився та через деякий час прибув за вказаною адресою. Після того, як свідок приїхав до батьків, в альтанці побачив ОСОБА_12 та своїх батьків - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Була дружня обстановка.

Як пояснив свідок, ОСОБА_12 хотів познайомитися з всією родиною, поспілкуватися зі свідком, дізнатися його характер, темперамент, ставлення до життя та роботи, чи є у нього освіта або робота, а також в цілому хотів подивитися на родину та місце, де проживали батьки свідка.

При цьому, перед такою зустріччю та знайомством із ОСОБА_12 свідок зазначив, що після того, як ОСОБА_9 почав працювати із ОСОБА_12 , бачив, що в телефоні батька є вхідні дзвінки із відповідним номером, яким користувався ОСОБА_12 , та який за допомогою програми «Getcontact» вирішив перевірити. В програмі «Getcontact» номер мобільного телефону, яким користується ОСОБА_12 підписаний як « ОСОБА_43 інвалід». Про такі дії свідок розповів своєму батькові - ОСОБА_9 , та в подальшому стало відомо і самому ОСОБА_12 .

Під час розмови зі свідком, ОСОБА_12 почав питати про те, яким чином ОСОБА_13 перевіряв його номер мобільного телефону, на що останній відповів, що є така програма, як «Getcontact», завдяки якої за номером мобільного телефону можна перевірити будь-яку особу та отримати певну інформацію. ОСОБА_12 це обурило, та на підвищеному голосі почав питати у ОСОБА_13 , чому він вирішив перевірити його номер телефону та звинувачував у співробітництві з Службою безпеки України та уважав, що свідок бажає вивести його на «чисту воду». При цьому, ОСОБА_12 зазначив, що якщо ОСОБА_13 буде продовжувати вчиняти подібні дії, то він буде проводити спілкування по іншому, на що ОСОБА_13 мовчки сидів та слухав.

Також, з розмови ОСОБА_13 стало відомо, що між його батьком та ОСОБА_12 є угода, згідно з якою, ОСОБА_9 надає послуги з перевезення ОСОБА_12 , а останній надавав вказівки, зокрема щодо часу та місце здійсненого перевезення.

Зі слів його батька, свідку відомо, що під час однієї зустрічі ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_9 про те, що за певну винагороду зможе домовитися та працевлаштувати його сина, тобто ОСОБА_13 , у лікарню «Феофанія», бо свідок мав вищу освіту та пройшов інтернатуру. Так, одного дня, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_9 приїхали до лікарні «Феофанія», де ОСОБА_12 пішов до кабінету головного лікаря, хоча ОСОБА_9 особисто не бачив як останній заходив до головного лікарня, та після чого, ОСОБА_12 повідомив про те, що його сину ( ОСОБА_13 ) треба зібрати певний пакет документів.

У подальшому, під час однієї зустрічі, ОСОБА_12 повідомив ОСОБА_13 про те, що йому слід зібрати документи, які необхідні для працевлаштування у лікарні, про яку він розповідав ОСОБА_9 . Між тим, ОСОБА_13 зауважив, що він має спеціальність «Дитячий лор», а в лікарні відсутнє дитяче відділення. При цьому, свідок також зазначив ОСОБА_12 , що він не має права працювати у дорослому відділенні, бо на це потрібна відповідна спеціальність, яку він не має. ОСОБА_12 відповів, що це не має значення, оскільки ОСОБА_13 мав їхати в Голландію на стажування і вже там останній мав отримати сертифікат, який надавав би право працювати у дорослому відділенні.

У кінці липня, на початку серпня 2022 року, ОСОБА_13 разом з його батьком та ОСОБА_12 прибули до лікарні «Феофанія». Біля входу в лікарню, їх зустріла медсестра, яка допомогла ОСОБА_12 сісти у візок, та після чого, свідок разом із ОСОБА_12 попрямували у будівлю лікарні та піднялись на третій поверх у відділення отоларингології. Перебуваючи в приміщенні холу цього відділенні, ОСОБА_12 повідоми, що необхідно чекати завідуючого відділення. Однак, ОСОБА_13 уважав, що ОСОБА_12 робить деякі дивні речі, зокрема просив ОСОБА_13 пройтись по відділенню та подивитися, чи сподобається йому тут працювати, на що медсестра зробила останньому зауваження. Через деякий час, ОСОБА_12 сказав, що треба спуститися на перший поверх, та почекати близько 15 хвилин, після чого, ОСОБА_13 разом з ним, знову піднялись на третій поверх. У подальшому, через певний час, ОСОБА_12 знову зі свідком спустився на перший поверх, та прохав покликати батька ( ОСОБА_9 ) та знову піднялися до третього поверху. Після цього, ОСОБА_12 зайшов в кабінет завідуючого відділення та попрохав ОСОБА_13 чекати в холі відділення. Між тим, останній чув частину розмови ОСОБА_12 та завідуючого відділення та пояснив, що останні не вели розмову з приводу працевлаштування свідка. У цей момент, ОСОБА_13 зрозумів, що це все була в своїй більшості вистава.

Після цього, у період часу з середини серпня до кінця серпня 2022 року, свідок вдруге поїхав разом із ОСОБА_12 до лікарні «Феофіанія», де по дорозі, останній знову обіцяв працевлаштувати ОСОБА_13 , однак останній не бажав вже їхати вдруге до лікарні, між тим, на цій поїздці настояв батько свідка - ОСОБА_9 . Так, прибувши до лікарні, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 піднялись до третього поверху, однак через деякий час спустилися до першого поверху. Після цього, ОСОБА_12 повідомив, що необхідно зустрітися із головним лікарем, та разом з ОСОБА_13 попрямував до адміністративної будівлі, куди зайшов ОСОБА_12 , однак ОСОБА_13 не заходив. Після 20 хвилин, ОСОБА_12 вийшов із будівлі та повідомив ОСОБА_13 , що все вирішив і він майже вже працевлаштований.

У той час, ОСОБА_13 вважав, що це все не правда, тобто не відповідає дійсності та є лише виставою зі сторони ОСОБА_12 . Між тим, ОСОБА_12 наполягав, щоб ОСОБА_13 збирав документи, бо все готово та необхідно прибути підписувати документи та у зв`язку з чим, необхідно прибути до лікарні.

Так, у третій раз, приблизно в кінці серпня 2022 року, ОСОБА_13 прибув разом з ОСОБА_12 в лікарню «Феофанія», де останні чекали невизначений час. ОСОБА_12 казав, що головний лікар зайнятий або відсутній на місці, та через що, треба було чекати. Між тим, у певний момент, ОСОБА_13 самостійно вирішив піднятися до головного лікаря лікарні «Феофанія». Зі слів ОСОБА_12 свідок знав, що помічницею головного лікаря є дівчина на ім`я ОСОБА_44 , однак піднявшись на другий поверх, де знаходиться кабінет головного лікаря, ОСОБА_45 побачив, що була інша дівчина, яка мала ім`я імовірно ОСОБА_46 та яка повідомила, що головного лікаря наразі не має, бо він перебуває у відпустці, щонайменше три-чотири дні.

Дізнавшись про такі обставини ОСОБА_13 телефоном повідомив своєму батькові про те, що ОСОБА_12 їх обманює, головного лікаря не має, а він не хоче більше приймати участь у цій виставі. Крім того, зауважив своєму батьку, що ОСОБА_12 узяв гроші, однак нічого не робить. У подальшому, ОСОБА_12 разом з батьком під`їхали до свідка та сказав останньому, щоб той йшов до головного лікаря, бо там на нього чекають, хоча ОСОБА_13 знав, що головний лікар перебуває у відпустці та його не має, проте ОСОБА_13 погодився. Після того, як він пішов до головного лікаря, ОСОБА_13 почекав деякий час та знову повернувся до ОСОБА_12 , де повідомив, що дівчини на ОСОБА_47 не має на місці, що в свою чергу ОСОБА_12 здивувало, через що, він попросив ОСОБА_13 намалювати план-схему другого поверху для встановлення того, чи дійсно він там був, проте ОСОБА_13 відмовився.

Після цього, у цей день, ОСОБА_13 разом з батьком вирішили поїхати до дому, та одночасно з цим, завести до місця проживання ОСОБА_12 . Під час поїздки, ОСОБА_12 розмовляв по телефону, однак ОСОБА_13 у цей момент попрохав свого знайомого зателефонувати ОСОБА_12 , бо бачив, що останній насправді ні з ким не розмовляє.

Крім того, ОСОБА_13 звертав увагу, що він на той час неофіційно працював косметологом, бо закінчив відповідні курси, що дозволяло йому займатись цією діяльністю та через, що він доступ до коштовної косметики. Про це було відомо ОСОБА_12 . Так, щоб працевлаштуватися на роботу останній казав, що ОСОБА_13 треба за власні кошти купувати дівчині на ім`я ОСОБА_44 косметику, яка при цьому є коштовною, а доступ є тільки у людей із вищою медичною освітою. Однак достеменно ОСОБА_13 не знав, чи взагалі існує така дівчина чи ні. Так, на виконання цього прохання, ОСОБА_13 купляв таку косметику три або чотири рази. Коли ОСОБА_13 купляв в четвертий раз таку косметику, а саме у кінці серпня або в середині вересня 2022 року, від продавців йому стало відомо, що ОСОБА_12 раніше звертався до продавців та останній винен їм близько двох або трьох тисячів доларів. При цьому, співробітник магазину показував переписку із ОСОБА_12 за номером мобільного телефону який був у ОСОБА_13 та який також був і в цього продавця.

ОСОБА_13 вперше побачив ОСОБА_11 в липні 2022 року, коли батько разом із ОСОБА_12 приїхали до будинку, що знаходиться в селі Дерев`яна. Після цього, також ОСОБА_11 бачив декілька разів, однак особливо не спілкувався, знав наглядно та при зустрічі вітався. Зі слів батька, свідку відомо, що саме ОСОБА_11 його батько передавав грошові кошти, які були необхідні для працевлаштування свідка до лікарні «Феофанія», а саме близько трьох з половиною тисячі доларів.

Під час зустрічей, ОСОБА_12 постійно згадував про нібито впливових осіб, зокрема ОСОБА_48 , який був колишнім депутатом України. Зі слів ОСОБА_12 , свідок знає, що останній має юридичну освіту, працює викладачем в органах внутрішніх справ. При цьому, незважаючи на те, що останній постійно повідомляв про те, що є впливовою людиною, однак зі слів батька, ОСОБА_12 не веде такий спосіб життя, про який постійно говорив.

ОСОБА_13 повідомив, що ні його батько, ні він, не просили ОСОБА_12 вирішити питання в працевлаштуванні. Це було виключно ініціатива ОСОБА_12 .

На момент першої зустрічі із ОСОБА_12 відомостей про те, що батько передавав будь-які грошові кошти ОСОБА_12 не було. Також, у присутності свідка, не було будь яких розмов ОСОБА_12 та його батька про передачу грошових коштів, як і не бачив, щоб його батько передавав певні грошові кошти ОСОБА_12 .

Одного разу, бачив, як батько повідомляв ОСОБА_12 про те, що останньому необхідно сплатити грошові кошти за надані послуги з перевезення, у тому числі, здійснити оплату за пальне. Зі слів батька , ОСОБА_13 відомо, що за липень 2022 року ОСОБА_12 нічого не платив.

У цілому, ОСОБА_9 дуже мав теплі стосунки із ОСОБА_12 , ураховуючи й те, що останній був інвалідом, зокрема постійно привозив ОСОБА_12 і ОСОБА_11 продукти харчування, ставився дуже дбайливо.

Крім того, строк виконання домовленостей із ОСОБА_12 про працевлаштування сина ОСОБА_9 чітко визначений не був, бо постійно відкладався на іншу дату. Грошові кошти, про які було наведено (20000 грн), та які необхідні були для працевлаштування, мали бути передані одноразово, імовірно головному лікарю лікарні, проте точно повідомити не може. Зі слів батька, ОСОБА_13 відомо, що під час першої поїздки до лікарні «Феофанія», грошові кошти, у розмірі близько трьох тисяч доларів, були передані ОСОБА_12 від його батька. При цьому, батько попередньо домовлявся із ОСОБА_12 про передачу грошових коштів, та коли під`їхав до будинку ОСОБА_12 , ОСОБА_9 поклав грошові кошти у конверт, та у подальшому передавав їх ОСОБА_11 .

Щодо подій, які мали місце 05 жовтня 2022 року, ОСОБА_13 повідомив, що в той день, їхав на чергування в Київську міську клінічну лікарню № 1. Проїхавши станцію «Видубичі» побачив, як по лівій стороні на узбіччі дороги стоїть припаркований транспортний засіб його батька, який впізнав, та поряд із яким був транспортний засіб військової частини. Під`їхавши ближче до цього місця побачив, як людина у військовій формі тримає на дистанції його батька від ОСОБА_11 . У подальшому, ОСОБА_13 намагався підійти до свого батька та встановити, що відбувається. На запитання ОСОБА_13 , ОСОБА_11 повідомила, що його батько її викрав, при цьому остання перебувала в шоковому стані та прохала ОСОБА_13 не підходити до неї.

За зовнішніми ознаками ОСОБА_11 не мала явних тілесних ушкоджень, однак ОСОБА_13 бачив скоч, зокрема на шиї і руках ОСОБА_11 . Батько особо нічого не пояснював, а поліцію викликала людина у військовій формі.

Крім того, ОСОБА_13 повідомив, що саме перед тим, як бачив батька на дорозі, ОСОБА_9 йому телефонував та повідомив, що під`їхав до будинку, де знаходиться ОСОБА_11 . При цьому, під час розмови батько був спокійним та не повідомляв, чому саме приїхав туди.

Чому та за яких саме причин поступив його батько, ОСОБА_13 достеменно невідомо. Однак зауважив, що після того, як йому стало відомо, що ОСОБА_12 є шахраєм, його батько був засмучений та не міг повірити у те, що ОСОБА_12 міг так учинити з ним.

У липні 2022 року, свідок, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 поїхали придбати продукти в гіпермаркету «Метро» для потреб ЗСУ. Так, продукти на загальну суму, близько 10000 (десять тисяч) гривень, було придбано саме його батьком - ОСОБА_9 . Між тим, частину цих продуктів були передано батькові ОСОБА_11 , а інша частина продуктів була розвантажена у будинку, по АДРЕСА_7. Таких покупок було декілька разів.

Також, свідку відомо, що його батьки мають квартиру у м. Українка на першому поверсі, в якій хотіли зробити салон краси, однак мають певні перешкоди. Зі слів батька, ОСОБА_12 обіцяв ОСОБА_9 вирішити вказане питання, та у зв`язку із чим, останні неодноразово їздили під будівлю КМДА. При цьому, за ці дії, ОСОБА_12 також брав грошові кошти від ОСОБА_9 , хоча точну суму назвати не може, однак сума складається приблизно з однієї тисячі доларів. При цьому, ОСОБА_12 грошові кошти не повертав, а обіцяні дії не виконував.

2.3.3. Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні надала показання, що ОСОБА_9 є її чоловіком, який працює приватним підприємцем. Під час війни, у чоловіка були проблеми із роботою, у зв`язку з чим ОСОБА_9 вирішив займатися індивідуальними перевезеннями.

Улітку 2022 року ОСОБА_9 отримав замовлення на здійснення замовлення. Так, одного дня, ОСОБА_9 приїхав на транспортному засобі, який належить свідкові, до будинку в селі Дерев`яна, що розташований по АДРЕСА_8, разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_11 із якими в цей день познайомилась, та розмовляли протягом вечора. ОСОБА_11 бачила лише один раз.

Окрім як в наведеному будинку, ОСОБА_14 не бачила в інших місцях ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

У присутності свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_12 не проводили розмов з приводу договорів, правочинів, щодо надання та виконання певних послуг, як і не бачила, як її чоловік передавав грошові кошти ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .

Від чоловіка - ОСОБА_9 , свідку відомо, що останній познайомився із ОСОБА_12 , який був незвичайною людиною, а саме інвалідом, та який був замовником у ОСОБА_9 для здійснення індивідуальних перевезень. Однак, для цього, необхідно було знайти транспортний засіб, який ОСОБА_12 мав придбати та зареєструвати на ОСОБА_9 , який в свою чергу, мав його возити та відповідно заробляти. ОСОБА_12 та її чоловік - ОСОБА_9 мали усну домовленість із здійснення індивідуального перевезення ОСОБА_12 . За цією домовленістю, ОСОБА_9 мав приїжджати за вимогою ОСОБА_12 та надавати послуги із перевезення, а ОСОБА_12 за замовлені поїздки мав надавати грошові кошти ОСОБА_9 . Така домовленість діяла із червня 2022 року до 05 жовтня 2022 року, тобто до подій, які інкриміновані ОСОБА_9 наразі.

При цьому, після знайомства ОСОБА_12 мав дуже теплі відносини із ОСОБА_49 , які були схожі як відносини між сином та батьком. ОСОБА_12 розповідав, що він є дуже впливовою людиною, який має крім іншого впливові знайомства. Так, останній обіцяв ОСОБА_9 працевлаштувати його сина - ОСОБА_13 до лікарні «Феофанія», між тим, для цього необхідно було надати близько 20000 гривень задля того, аби віддячити посадовим особам, які допоможуть у працевлаштування сина. Для досягнення цієї мети, одного дня у 2022 році, ОСОБА_13 із дому взяв близько 16000 гривень.

Однак, у зв`язку з тим, що ОСОБА_13 закінчував медичний заклад за спеціальністю дитячий лор, то для цього, останньому необхідно було поїхати в Голландію для підвищення кваліфікації та отримання необхідної спеціальності для працевлаштування в лікарні «Феофанія». При цьому, ОСОБА_12 повідомляв, що в такому разі необхідна інша сума, та в іншій валюті. Для цього, її чоловік - ОСОБА_9 взяв із дому 2 200 доларів, які в подальшому передавав ОСОБА_11 .

Між тим, після отримання грошових коштів ОСОБА_12 своїй обіцянок не виконував, постійно відкладав працевлаштування її сина - ОСОБА_13 та обіцяв, що останнього у майбутньому обов`язково працевлаштують. Також, ОСОБА_14 зауважила, що у зв`язку з очікуванням роботи в лікарні «Феофанія» про яку обіцяв ОСОБА_12 , її син втратив роботу, бо останньому було надано пропозицію у працевлаштуванні в іншій лікарні, у якій ОСОБА_13 відмовився, бо очікував працевлаштування в лікарні «Феофанія».

Також, ОСОБА_14 відомо, що одного разу ОСОБА_12 розповідав про те, що її сім`ї допомагає так званий «ОСОБА_88», за послуги якого необхідно придбати продукти заручення для потреб ЗСУ. Для цього, вона, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 їздили на ринок та у супермаркет «Метро», де купляли продукти харчування, деякі у мішках, а в деяких випадках ОСОБА_12 казав придбати найдорожчі продукти, які насправді були відвезені не для потреб ЗСУ, а надані ОСОБА_11 та її батькам. ОСОБА_12 ніколи грошей на продукти не давав, а чеки за покупку продуктів забирав. При цьому, були випадки, коли ОСОБА_11 телефонувала ОСОБА_12 та прохала, щоб їй придбали торт «Празький», та який, ніби теж був необхідних для потреб ЗСУ.

Крім цього, свідок повідомила, що ОСОБА_12 пообіцяв допомогти вирішити проблеми із квартирою, що в м. Українка. Зокрема, останній повідомляв, що знає особу, на ім`я « ОСОБА_50 », який допоможе вирішити юридичні проблеми, однак за це йому необхідно передати 3200 доларів. Оскільки родина не мала таких грошей, задля цього, ОСОБА_9 позичав 3500 доларів у своїй знайомих. При цьому, ОСОБА_12 грошові кошти не брав. Щоб передати зібрані кошти, ОСОБА_9 їхав до місця проживання ОСОБА_11 , якій і передавав грошові кошти. Також, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_12 декілька разів їздив під будівлю КМДА, однак із особою на ім`я ОСОБА_50 її чоловік так і не побачився.

Незважаючи на те, що грошові кошти були отримані ОСОБА_11 , ОСОБА_12 своїх обіцянок щодо працевлаштування сина - ОСОБА_13 та переведення квартири (в м. Українка) у нежитловий фонд не виконав. Крім того, ОСОБА_14 знає, що за весь час надання перевезень, ОСОБА_12 жодного разу грошові кошти не сплачував, а лише обіцяв надати всю суму у майбутньому, однак точну суму назвати не може, бо такими відомостями володіє більше її чоловік - ОСОБА_9 .

Щодо подій, які мали місце 05 жовтня 2022 року, ОСОБА_14 повідомила, що в той день, вона та ОСОБА_9 мали їхати разом до ОСОБА_11 задля того, аби поговорити з приводу витрачених грошей та їх повернення, бо саме остання брала грошові кошти, а отже ОСОБА_9 уважав, що саме із нею треба поговорити. Між тим, ОСОБА_9 повідомив, що до ОСОБА_11 він поїде сам, а їй їхати не потрібно. ОСОБА_14 не здогадувалась про те, що саме, її чоловік хотів зробити, однак коли ОСОБА_14 подзвонив старший син, останній повідомив, що її чоловіка ( ОСОБА_9 ) забрала поліція, однак за що саме не повідомив.

Про всі обставини ОСОБА_14 дізналась пізніше. Зокрема, зі слів сина їй відомо, що ОСОБА_9 забрали в поліцію через ОСОБА_11 . У той час, коли, ОСОБА_9 приїздив до ОСОБА_11 для розмови з приводу грошей, які він раніше віддавав, ОСОБА_11 його спровокувала, через що, ОСОБА_9 замотав ОСОБА_11 скотчем та викрав на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», що було дивно, бо на думку ОСОБА_14 , її чоловік не міг так учинити. Крім того, ОСОБА_14 відомо, що її чоловік в цьому автомобілі возив пістолет, про що знали і ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , бо одного разу її чоловік у присутності останніх показував свою зброю. Одночасно з цим, ОСОБА_12 також тримав при собі зброю, бо носив із собою сумку з грошима. ОСОБА_14 також зауважила, що її чоловік не грав в азартні ігри, відповідально ставився до грошей, був порядною людиною, у сімейних стосунках завжди був чесним.

2.3.4. Свідок ОСОБА_51 у судовому засіданні надав показання, що є фізичною особою - підприємцем. Влітку, імовірно 2023 року, до його крамниці завітав хлопець, який хотів придбати певні косметичні вироби. Для цього, він постійно контактував по телефону з іншою особою та питав, чи підходить той або інший косметичній виріб чи ні. Зокрема, хлопець обрав олівець марки «Мінерал» та марки «Мак», вартість яких становить близько 135 доларів, За тими виробами, які обирав хлопець, ОСОБА_51 зрозумів, що схожі вироби, близько п`яти років тому, у нього брала особа, яка за товар не розрахувалась, оскільки ввела в оману. У зв`язку з чим, ОСОБА_51 почав вести бесіду з хлопцем, під час якої зрозумів, що особою із якою контактує хлопець, є особа на ім`я ОСОБА_43 , бо саме ця особа приходила близько п`ять років тому до його крамниці та номер мобільного телефону якої досі збережений в пам`яті телефону свідка. При цьому, ОСОБА_51 не знав, що цей хлопець приїхав разом із ОСОБА_52 , та який знаходився в транспортному засобі.

Зокрема, ОСОБА_51 повідомив, що раніше, близько п`ять - сім років тому до його крамниці, постійно приїздив ОСОБА_43 , щонайменше два рази на місяць протягом двох років, який був інвалідом, та який брав олівці для губ американського виробництва, лаки для нігтів. Косметичні вироби, які ОСОБА_43 обирав для ОСОБА_53 була коштовною та ексклюзивною, однак, незважаючи на це, певний проміжок часу ОСОБА_43 давав грошові кошти та купляв такі вироби. Через деякий час, ОСОБА_43 почав брати в борг певну косметику, обіцяв, що обов`язково гроші поверне, однак не повертав. При цьому, ОСОБА_51 довіряв ОСОБА_54 , бо останній був його постійним покупцем та їздив на транспортному засобі, легковому автомобілі марки Mercedes-Benz, а отже уважав, що ОСОБА_43 його не обманює. Загальна сума грошових коштів, яку ОСОБА_43 має сплатити складає близько 530 - 550 доларів. Щодо цього приводу ОСОБА_51 не звертався до поліції, бо уважав, що його не вводять в оману, а ОСОБА_43 грошові кошти завезе, ураховуючи й те, що письмових доказів в нього немає.

Для підтвердження або спростування цих відомостей, ОСОБА_51 просив хлопця показати номер мобільного телефону особи, із якою останній контактує, та побачив, що дійсно, номер мобільного телефону, який показав хлопець та номер мобільного телефону, який був збережений в мобільному телефоні ОСОБА_55 - ідентичні та ним користується одна й та сама особа. У зв`язку з чим, ОСОБА_51 повідомив хлопцю, що особа із якою він контактує шахрай, бо саме він раніше забирав товар та досі не розрахувався за нього, а на мобільний телефон більше не відповідає.

Через певний проміжок часу, а саме до жовтня 2022 року, до свідка завітав ОСОБА_9 , який розповів, що особа на ім`я ОСОБА_43 , із якою раніше контактував його син - ОСОБА_13 , та який заходив до крамниці ОСОБА_55 , обманула. Зокрема, ОСОБА_43 не розрахувався за послуги, надані ОСОБА_9 щодо перевезення на своєму транспортному засобі, легковому автомобілі марки Lexus, як і не повертав грошові кошти, які ОСОБА_9 йому віддавав. ОСОБА_9 повідомляв, що ОСОБА_12 обіцяв працевлаштувати його сина - ОСОБА_13 та прохав за це гроші, однак сина не допоміг працевлаштувати, а гроші не повернув. ОСОБА_51 повідомив ОСОБА_9 , що особа на ім`я ОСОБА_43 його обманює, та обіцянкам вірити не варто.

2.3.5. Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні надав показання, що ОСОБА_9 є його батьком. Жінку, яка присутня у залі судового засідання бачить вперше. ОСОБА_9 є професійним водієм, який займається пасажирськими перевезеннями на власному автомобілі, що перебуває в користуванні родини.

У літку 2022 року, зокрема на вихідних, часто мав розмови зі своїм батьком з приводу справ. Під час цих розмов могли бути або мати - ОСОБА_14 , або молодший брат - ОСОБА_13 , однак часто такі зустрічі були один на один.

Після широкомасштабного вторгнення з боку росії, його батько вирішив викласти оголошення на сайті «OLX», з приводу надання послуг з перевезення. Зі слів батька відомо, що одного дня, ОСОБА_9 зателефонував чоловік з приводу цього оголошення, на що останній погодився та після чого зустрівся із цим чоловіком, яким є ОСОБА_12 . Після цієї зустрічі, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в усній формі уклали угоди, відповідно до якої його батько мав надавати ОСОБА_12 транспортні послуги з перевезення на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Lexus».

Після цього, ОСОБА_9 ділився своїми враженнями про особистість ОСОБА_12 . Зокрема, останній повідомляв, що ОСОБА_12 є інвалідом, однак досить впливова людина, фінансово забезпечена, може дозволити придбати собі такий самий автомобіль як в нього. Крім того, ОСОБА_9 пояснював, що допомагає ОСОБА_12 вести певну діяльність, за що отримує кошти.

Після однієї подорожі, ОСОБА_9 розповідав, як і куди їздили, що робили, у зв`язку з чим, утворювалось двояке відношення до ОСОБА_12 .

Одного разу, ОСОБА_9 розповів, що він попросив ОСОБА_12 допомогти вирішити питання із житлом, оскільки останній мав для цього відповідні зв`язки. Зокрема, необхідно було переоформити квартиру з житлового фонду на нежитловий. Задля цього, ОСОБА_12 просив у ОСОБА_9 передоплату, на що останній погодився та віддав за це кошти, приблизно три тисячі доларів США.

Влітку, точний день не пам`ятає, у вечірній час, зустрівся зі своїм батьком та ОСОБА_13 , які розповіли, що ОСОБА_12 може допомогти працевлаштувати молодшого брата ( ОСОБА_13 ) в лікарні, однак за це необхідно було надати грошові кошти. Точну суму не пам`ятає, однак ОСОБА_9 за це віддав ОСОБА_12 приблизно чотири тисячі доларів США.

Крім того, батько розповідав та просив поради з приводу його господарської діяльності, а саме щодо пропозиції ОСОБА_12 . Зокрема, останній хотів придбати коштовний автомобіль, вартістю понад 150 000 доларів США, та оформити його на батька - ОСОБА_9 , які мали розподілитись на 24 роки. ОСОБА_9 мав працювати весь цей час на ОСОБА_12 , однак цей автомобіль міг бути у користуванні ОСОБА_9 . Щодо цієї пропозиції свідок повідомляв, що був категорично проти, бо не розумів, чому ОСОБА_12 не може оформити такий автомобіль на себе. Через що, відмовляв свого батька від цієї пропозиції та взагалі пропонував закінчувати вести будь-які господарські справи із цим, чоловіком.

Зі слів батька йому відомо, що у перший раз, його батько передав кошти ОСОБА_12 за квартиру, однак будь-яких дій задля переоформлення квартири останній не вчиняв. Така сама ситуація була із грошима, які батько віддав ОСОБА_12 за працевлаштування ОСОБА_13 . ОСОБА_12 постійно обіцяв, однак результату ніякого не було.

З приводу вилученого пістолета свідок пояснив, що той пістолет, який був виявлений та вилучений 05.10.2022, а саме в день затримання ОСОБА_9 , належить йому. Цей пістолет возив із собою в транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», бо час від часу користувався цим легковим автомобілем. Пістолет був необхідним для захисту свого життя, бо у той час, був наступ росії на Київську область. Коли пересів на інший транспортний засіб забув забрати пістолет із багажного відділення легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona». ОСОБА_9 цим пістолет не користувався. Останній раз бачив цей пістолет у кінці вересня 2022 року.

2.3.6. Свідок ОСОБА_56 у судовому засіданні надала показання, про те, що працює в магазині косметики. Одного разу, приблизно восени 2023 року, завітав молодий хлопець, який представився ОСОБА_19 , та почав питати щодо позицій, яких вже в продажу давно не було та які були випущені в обмеженій кількості. При цьому, саме ці позиції раніше брали в борг, однак за які не розрахувались, що в цілому насторожувало. У зв`язку з цим, почала запитувати в молодого чоловіка, навіщо йому саме цей товар, та для кого він потрібний. З відповідей ОСОБА_19 стало зрозуміло, кому саме ця косметика потрібна. Розповіла про цю ситуацію ОСОБА_19 , яка трапилась раніше. Зокрема про те, що раніше приїздив один хлопець, який ходив за допомогою милиць, був інвалідом, звали ОСОБА_43 . Він зупинявся на парковці біля входу в магазин, продавець ОСОБА_51 виносив товар, а хлопець-інвалід його забирав та обіцяв повернути, ніби під приводом показати його свій дівчині, однак товар повернений не був, як і гроші за нього.

ОСОБА_19 розповів, що зараз працює із цим хлопцем-інвалідом, отримує від нього завдання та виконує їх. Свідок попередила ОСОБА_19 , щоб він був обережний з цим хлопцем, бо раніше саме він її ввів в оману, та цей інвалід є аферистом. Сума збитків складала близько 300 - 500 доларів США, однак точно суму вже не пам`ятає, бо це було близько п`яти років тому. З цього приводу не зверталась до органів поліції, бо окрім ім`я більше ніяких відомостей не мала. Однак був контактний телефон на який телефонував ОСОБА_51 , проте результату це ніякого не дало. Прийшло СМС-повідомлення, що це номер дитини, та чому він телефонує за цим номером. Навіть після того, як завітав ОСОБА_19 , та розповідав про цього інваліда, не робила нічого, аби встановити цю особу, бо пройшло багато часу.

Одночасно з цим, впізнає жінку, яка присутня в залі судового засідання. Пояснила, що коли ОСОБА_51 мав вихідний та не працював в магазині, останній телефонував та прохав саме її винести товар для цього інваліда, який приїхав до магазину. Однак, свідок відмовилася виносити товар. Через що, в середину магазину зайшла ця жінка, яка присутня в залі судового засідання, та яка ходила та обирала косметику. Після того, як вона обрала товар, його відклали, а через декілька днів приїхав її чоловік-інвалід, якому ОСОБА_51 виносив товар, оскільки саме в цього чоловіка були гроші. Точно пригадати не може, чи віддав він гроші за цей товар чи ні, бо пройшло багато часу.

Зі слів ОСОБА_9 свідку відомо, що саме ці люди, зокрема ця жінка та інвалід на ім`я ОСОБА_43 , обіцяли працевлаштувати сина, однак його обманули, бо отримували від ОСОБА_9 кошти які не повертали. Точну суму не пам`ятає, однак мова йшла про тисячі доларів.

2.3.7. Свідок ОСОБА_42 у судовому засіданні надав показання, про те, що знає ОСОБА_9 більше 20 - 30 років, як і його батьків. Може охарактеризувати його лише з позитивної сторони. Одного дня, на початку вересня 2022 року, ОСОБА_9 звернувся з проханням надати гроші у борг, які необхідні були для працевлаштування сина ОСОБА_13 у лікарню Феофанію. У зв`язку з тим, що повністю довіряв ОСОБА_9 , будь яких домовленостей про строк, або письмових розписок не було, через що одразу дав йому кошти у сумі 3500 доларів США. При цьому, не знав для кого ці кошти потрібні, однак, зі слів ОСОБА_9 відомо, що нічого не вийшло та його син не був працевлаштований.

Про інкриміновані події знає частково. Зокрема, що ОСОБА_9 надавав продукти, речі, виконував всі прохання людям з якими працював та яких возив, ніби що все це було лише заради сина. Людей, з якими ОСОБА_9 працював не знає і раніше не зустрічав. Однак йому відомо, що одного дня ОСОБА_9 поїхав до цих людей, щоб розібратися.

2.3.8. Свідок ОСОБА_29 у судовому засідання надав показання про те, що на час інкримінованих подій працював слідчим Оболонського УП ГУНП у м. Києві. Так, в жовтні 2022 року, близько в обідній час, надійшов виклик щодо викрадення людини. Унаслідок чого, в складі слідчо-оперативної групи виїхав на місце події у бік сторону моста Патона. По приїзду на місце були інші співробітники поліції, а також був припаркований транспортний засіб, легковий автомобіль, на якому, згідно з фабулою, було викрадено людину. Точно повідомити не може, з якого відділу були ці співробітники, оскільки було оголошено план-перехват. ОСОБА_9 на місці події не міг вільно пересуватися, оскільки його рух був обмежений співробітниками. ОСОБА_9 на місці поводив себе спокійно, співпрацював зі співробітниками поліції, агресії не було, як і будь-який опір співробітникам не чинив. У свою чергу, ОСОБА_11 на момент приїзду поліції стояла трохи в стороні, між собою вона та ОСОБА_9 не спілкувались.

Після проведення усного опитування учасників було здійснено огляд місця події, огляд транспортного засобу та затримання особи. Під час обшуку легкового автомобіля були виявлені речі, а також предмет, зовні схожий на пістолет, який перебував в багажному відділенні, а саме під запасним колесом, та мав маркування «Форт 19». При цьому, для проведення огляду легкового автомобіля було отримано письмову згоду власника цього транспортного засобу, а саме ОСОБА_14 , тобто дружини затриманого. Однак точно повідомити не може, чи була під час огляду транспортного засобу ОСОБА_14 . Під час затримання ОСОБА_9 не пам`ятає точно, чи був залучений захисник чи ні. Однак, ОСОБА_9 було роз`яснено права на захист. У потерпілої були вилучені частини клейкої стрічки.

Під час затримання, відповідно до положень ст. 208 КПК України, у ОСОБА_9 було вилучено мобільний телефон. При цьому, ОСОБА_9 повідомляв про договірні відносини, зокрема щодо позичення грошовий коштів, які останній вирішив повернути. Зокрема, зі слів ОСОБА_9 відомо, що він приїхав до чоловіка забрати кошти, однак у свій автомобіль посадив його дружину - ОСОБА_11 , із якою хотів поспілкуватися та яку вирішив повезти ніби до свого будинку. З попереднього опитування потерпілої та обвинуваченого відомо, що останні між собою дружили, часто бачились. Більш детальні відомості щодо пояснень, наданих ОСОБА_9 під час затримання, можна отримати з відеозапису, який було знято під час затримання. При цьому, все що зафіксовано на відеозаписі відповідає дійсності. Точну суму коштів, яку ОСОБА_9 хотів повернути назвати не може, як і валюту, бо вже не пам`ятає.

2.3.9. Експерт ОСОБА_57 надав показання, що працює в Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України на посаді завідувач відділу, стаж експерта 10 років. Підтверджує, що саме ним було здійснено дослідження у кримінальному провадження № 12022100050002247 та надано висновок від 09.11.2022. Під час здійсненого дослідження встановлено, що клітини з ядрами, які належать ОСОБА_11 на пістолеті марки «Форт-19» виявлено не було. Однак, на певних частинах виявлені клітини з ядрами, що належать невстановленій особі чоловічої статі, які не було до цього надано на дослідження. Для того, аби визначити кому саме належать сліди клітин з ядрами, необхідна домінуюча кількість локосів та лелей, якщо їх недостатньо, у висновку вказується, що виявлені клітини з ядрами є змішані та не придатні для ідентифікації певній особи.

2.3.10. Цифровий носій інформації для лазерних систем зчитування - DVD-R диск, на якому міститься дві папки з назвами «Audio_TS» та «Video_TS». В папці «Video_TS» містяться сім файлів з назвами «Video_TS.bup», «Video_TS», «Video_TS», «VTS_01_0.bup», «VTS_01_0», «VTS_01_0», «VTS_01_1».

Файли «Video_TS.bup» та « VTS_01_0.bup » при відкритті не відтворюються.

Файли «Video_TS», «Video_TS», «VTS_01_0.bup», «VTS_01_0», «VTS_01_0», містять відеозапис з якого вбачається, що на подвір`ї будинку, який огороджений парканом, проходять чотири особи, одна з яких знаходиться в інвалідному візу, яка пересувається по вказаному подвір`ю за допомогою іншої особи.

Файл «VTS_01_1» містить відеозапис, з якого вбачається, що на подвір`ї будинку, який огороджений парканом, проходять чотири особи, дві особи жіночої статі, дві особи чоловічої статі. Одна особа чоловічої статі, знаходиться в інвалідному візу, яка пересувається по вказаному подвір`ю за допомогою іншої особи чоловічої статі. Дві особи жіночої статі ходять разом, спілкуються, дивляться на квіти.

2.3.11. Відповідь Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП у м. Києві про здійснення виклику на лінію «102» з номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , який мав місце 05.10.2022 о 11:24 год. та 11:32 год. (т. 3).

2.3.12. Відповідь Оболонського УП ГУНП у м. Києві про отримання відомостей від ОСОБА_9 про учинення шахрайських дій, яке зареєстровано до єдиного обліку № 22750 (т. 3).

2.3.13. Копія заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_9 , спрямована на адресу Оболонського УП ГУНП у м. Києві (т. 3).

2.3.14. витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким 06.01.2023, за заявою ОСОБА_9 від 10.11.2022, зареєстровано кримінальне провадження за № 12023105050000028, з тих підставі, що у серпня 2022 року, невстановлена особа, перебуваючи біля будинку № 6, що по АДРЕСА_7 у м. Києві, з заволоділа грошовими коштами, належними ОСОБА_9 , шахрайським шляхом (т. 3).

2.3.15. Виписка по картковому рахунку, виданої ПАТ «Креді Агріколь Банк» на приватного клієнта № 140000-2023/0306 - ОСОБА_9 за номером банківського рахунку НОМЕР_4 , за період часу з 01.07.2022 до 30.09.2022т (т. 3).

2.3.16. Виписка по картковому рахунку, виданої ПАТ «Креді Агріколь Банк» на корпоративного клієнта № 000653-2023/0306 - ФОП ОСОБА_9 за номером банківського рахунку НОМЕР_5 , за період часу з 01.07.2022 до 30.09.2022 (т. 3).

2.3.17. Виписка по картковому рахунку, виданої ПАТ «Креді Агріколь Банк» на корпоративного клієнта № 000718-2023/0306 - ТОВ «Пас-Логістика» за номером банківського рахунку НОМЕР_6 , за період часу з 01.07.2022 до 30.09.2022 (т. 3).

2.3.18. Виписка по картковому рахунку, виданої ПАТ «Креді Агріколь Банк» на приватного клієнта № 140000-2022/1227 - ОСОБА_59 за номером банківського рахунку НОМЕР_7 , за період часу з 01.08.2022 до 30.09.2022 (т. 3).

2.3.19. Свідоцтво Державної податкової служби України серії НОМЕР_8 , що видане на суб`єкта господарювання ОСОБА_60 (т. 3).

2.3.20. Ліцензія Державної інспекції України з безпеки на наземному транспортні серії НОМЕР_9 від 21.03.2014, виданої ОСОБА_9 на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами (т. 3).

2.3.21. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця ОСОБА_9 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_10 , від 27.12.2011 серії НОМЕР_21 (т. 3).

2.3.22. копія трудової книжки серії НОМЕР_11 виданої 05.08.1985 на ім`я ОСОБА_9 (т. 3).

2.3.23. Довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серія АВ № 1068419 від 24.06.2021, згідно з якою ОСОБА_9 встановлену третю групу інвалідності строком довічно (т. 3).

2.3.24. Лист індивідуальної програми реабілітації інваліда, видана ОСОБА_9 (т. 3).

2.3.25. Свідоцтво про укладання шлюбу IV НОМЕР_12 , згідно з яким, ОСОБА_9 та ОСОБА_61 11.08.1990 уклали шлюб (т. 3).

2.3.26. паспорт серії НОМЕР_13 , виданий 10.11.1998, на ім`я ОСОБА_62 (т. 3).

2.3.27. посвідчення серії НОМЕР_14 , видане на ім`я ОСОБА_62 , відповідно до якого, ОСОБА_63 перебуває на пенсії за віком з 01.04.2002 довічно (т. 3).

2.4. Оцінка наданих сторонами доказів.

2.4.1. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2.4.2. Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази (2.2., 2.3.), суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

2.4.3. Надані сторонами докази також є допустимим. Між тим, оцінку певним доказам з точки зору достовірності та достатності, суд буде надавати надалі, при перевірці та співставленні доказів, що надані сторонами.

2.4.4. Суд звісно урахував покликання сторони захисту на недопустимість певних доказів і судом вказані доводи сторони захисту щодо недопустимості окремих доказів сторони обвинувачення перевірені, однак підстав для визнання таких доводів обґрунтованими суд не встановив.

Так, сторона захисту стверджувала, що протокол огляду місця події від 05.10.2022, під час якого було оглянуто автомобіль «Hyundai Kona» та вилучено ряд предметів, фактично є обшуком транспортного засобу, проведеним без ухвали слідчого судді.

Проте з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідна слідча дія була проведена невідкладно безпосередньо після затримання ОСОБА_9 , у межах огляду місця події, з фіксацією усіх виявлених предметів, за участю понятих та із застосуванням технічних засобів фіксації. Сам по собі факт виявлення та вилучення предметів із транспортного засобу не свідчить про проведення обшуку в розумінні положень статей 233, 234 КПК України.

При цьому суд враховує, що предметом дослідження була обстановка місця події та транспортний засіб, який безпосередньо використовувався під час інкримінованих подій, а тому проведення відповідного огляду відповідало вимогам статті 237 КПК України. Відомостей про порушення прав учасників провадження під час проведення цієї слідчої дії судом не встановлено.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події, під час якого у потерпілої вилучалися фрагменти клейкої стрічки.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчою дією було зафіксовано зовнішні сліди події та вилучено предмети, які знаходилися на одязі потерпілої та були безпосередньо пов`язані з обставинами кримінального правопорушення. Жодних відомостей про проведення примусового освідування або втручання у приватне життя особи матеріали провадження не містять. Отже, підстав уважати зазначену слідчу дію такою, що проведена з порушенням вимог статті 241 КПК України, суд не встановив.

Також суд відхиляє доводи захисту щодо недопустимості протоколів пред`явлення особи для впізнання.

Як убачається із відповідних протоколів, перед проведенням впізнання потерпіла та свідок були допитані щодо зовнішніх ознак особи, яку вони бачили під час подій. Самі впізнання проведені у встановленому законом порядку, за участю статистів та із дотриманням вимог статті 228 КПК України. Сам факт того, що потерпіла або свідок могли бачити ОСОБА_9 під час події чи після його затримання, сам по собі не свідчить про недопустимість результатів впізнання, а може бути врахований судом лише під час оцінки доказового значення відповідних доказів.

Безпідставними є й доводи захисту про недопустимість протоколу затримання.

Суд зазначає, що навіть у випадку окремих процесуальних недоліків оформлення протоколу затримання, сторона захисту не навела переконливих доводів про те, яким саме чином це призвело до порушення права ОСОБА_9 на захист або отримання доказів із порушенням фундаментальних прав людини. При цьому будь-які відомості, повідомлені обвинуваченим після затримання, не покладені судом в основу висновків про його винуватість як самостійні докази.

Суд також не знаходить підстав для визнання недопустимим протоколу огляду мобільного телефону від 07.10.2022.

Наведені стороною захисту зауваження стосуються переважно оцінки змісту зафіксованого аудіозапису, а не порядку його отримання. Водночас жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення відповідної слідчої дії судом не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколів отримання біологічних зразків та похідних експертних висновків суд зазначає таке.

Матеріали провадження містять належні документи, які підтверджують законність отримання відповідних зразків та їх подальше направлення на експертне дослідження. При цьому самі висновки експертів відповідають вимогам статей 101, 102 КПК України, містять опис проведених досліджень, отриманих результатів та наукове обґрунтування зроблених висновків. Будь-яких даних, які б свідчили про недостовірність зазначених висновків або істотні порушення процедури їх отримання, стороною захисту не надано.

Не приймаються судом і доводи щодо недопустимості протоколу огляду відеозаписів системи «Безпечне місто».

Вказані зауваження стосуються окремих технічних аспектів оформлення відповідного протоколу та не свідчать про спотворення змісту відеозаписів або неможливість їх ідентифікації. Самі відеозаписи були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду, а їх зміст узгоджується з іншими доказами у справі.

Отже, аналізуючи кожен із наведених стороною захисту доводів окремо та у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони фактично спрямовані на переоцінку доказів сторони обвинувачення та незгоду з їх змістом, однак не свідчать про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до статей 86, 87 КПК України могли б зумовити визнання таких доказів недопустимими.

У зв`язку з наведеним підстав для визнання зазначених стороною захисту доказів недопустимими суд не вбачає.

2.4.5. Одночасно з цим, з аналізу положень ст. 95, 225 КПК України показаннями є відомості які надаються в усній або письмовій формі під час допиту такої особи, та стосуються саме тих фактів, які були сприйняті такою особою особисто. При цьому, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, які надавались слідчому, прокурору під час здійснення досудового розслідування, а лише на тих показаннях, які суд сприймав особисто, під час судового засідання.

Однак у цьому провадженні є показання, які надані учасниками під час проведення певних слідчих дій, які сторони так само не просили визначати недопустимим, а отже такі показання будуть використані судом щодо перевірки та встановлення певних обставин.

Під час судового розгляду, здійснюючи допит потерпілого, обвинуваченого, свідків та експерта (п. 2.2.1. - 2.2.3., 2.3.1.-2.3.9.) суд не отримав підстав уважати такі показання неналежними та недопустимими, оскільки, такий вид доказів як показання сприймався судом безпосередньо. Однак, надані показання надані суду (п. 2.2.1. - 2.2.3., 2.3.1.-2.3.9.) з точки зору достатності та достовірності, суд перевірить їх в цілому, шляхом співставлення з іншими наданими доказами стороною обвинувачення та захисту.

2.4.6. Інші документи, які надані стороною обвинувачення та стороною захисту не є доказами. Бо хоча матеріали досудового розслідування складаються здебільшого з документів, але не всі вони є доказами. Зокрема, вони складаються з процесуальних рішень, які прийняті слідчим та прокурором під час досудового розслідування, супровідних листів тощо. Тому вони є іншими документами, які надають певні статуси чи визначають певні процедури, а також містять відомості щодо особистості певних учасників кримінального провадження. Так само, надані документи стороною захисту (2.3.19 - 2.3.27) також слід уважати іншими документами, оскільки місять лише відомості щодо особистості обвинуваченого ОСОБА_9 , зокрема що останній є фізичною-особою підприємцем, перебуває у шлюбі, має на утриманні матір похилого віку.

А отже, лише ті документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України можуть бути оцінені судом в порядку, визначеному статтею 94 КПК України, а отже можуть бути визнані недопустимими в порядку статей 86, 87 КПК України, і тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.

З цих підстав суд відмовляє стороні захисту в задоволенні клопотань про визнання таких матеріалів досудового розслідування недопустимими, які не є доказами.

2.4.7. Як вже наведене судом, відсутні підстави для визнання матеріалів, що отримані органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного 05.10.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002247, недопустимими. Зокрема, оскільки недопустимим можна визнати лише докази, якими не є всі матеріали досудового розслідування. Між тим, оскільки до них входять і докази, то суд має надати оцінку впливу, який мають певні порушення і на зібрані докази (розділ 2.2.).

З цих підстав не підлягає задоволенню клопотання захисту про визнання недопустимим рапорту оперуповноваженого Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 05.10.2022, бо останній не є доказом в кримінальному провадженні.

2.4.8. Тут також варто урахувати, що сторона захисту має право подавати скарги на рішення слідчого та прокурора під час судового провадження, які не мала права оскаржити під час досудового розслідування, а також заперечення на ухвали слідчих суддів. При цьому, процесуальний закон визначив для цього певну стадію кримінального провадження - підготовче судове провадження.

Але, як видно з матеріалів судового провадження, під час підготовчого судового провадження питання залучення до матеріалів судового провадження будь-яких скарг та заперечень - судом не вирішувалось, бо такі скарги та заперечення стороною захисту - не подавались. З цих підстав суд не наводив у вироку документи, які надані стороною обвинувачення.

2.5. Висновки суду щодо доведеності винуватості у пред`явленому обвинуваченні.

2.4.1. Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

2.4.2. Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення та захисту докази (2.2., 2.3.), суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.

2.4.3. Надані сторонами докази також є допустимим. Між тим, оцінку певним доказам з точки зору достовірності та достатності, суд буде надавати надалі, при перевірці та співставленні доказів, що надані сторонами.

2.4.4. Суд звісно урахував покликання сторони захисту на недопустимість певних доказів і судом вказані доводи сторони захисту щодо недопустимості окремих доказів сторони обвинувачення перевірені, однак підстав для визнання таких доводів обґрунтованими суд не встановив.

Так, сторона захисту стверджувала, що протокол огляду місця події від 05.10.2022, під час якого було оглянуто автомобіль «Hyundai Kona» та вилучено ряд предметів, фактично є обшуком транспортного засобу, проведеним без ухвали слідчого судді.

Проте з досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідна слідча дія була проведена невідкладно безпосередньо після затримання ОСОБА_9 , у межах огляду місця події, з фіксацією усіх виявлених предметів, за участю понятих та із застосуванням технічних засобів фіксації. Сам по собі факт виявлення та вилучення предметів із транспортного засобу не свідчить про проведення обшуку в розумінні положень статей 233, 234 КПК України.

При цьому суд враховує, що предметом дослідження була обстановка місця події та транспортний засіб, який безпосередньо використовувався під час інкримінованих подій, а тому проведення відповідного огляду відповідало вимогам статті 237 КПК України. Відомостей про порушення прав учасників провадження під час проведення цієї слідчої дії судом не встановлено.

Не заслуговують на увагу і доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду місця події, під час якого у потерпілої вилучалися фрагменти клейкої стрічки.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчою дією було зафіксовано зовнішні сліди події та вилучено предмети, які знаходилися на одязі потерпілої та були безпосередньо пов`язані з обставинами кримінального правопорушення. Жодних відомостей про проведення примусового освідування або втручання у приватне життя особи матеріали провадження не містять. Отже, підстав уважати зазначену слідчу дію такою, що проведена з порушенням вимог статті 241 КПК України, суд не встановив.

Також суд відхиляє доводи захисту щодо недопустимості протоколів пред`явлення особи для впізнання.

Як убачається із відповідних протоколів, перед проведенням впізнання потерпіла та свідок були допитані щодо зовнішніх ознак особи, яку вони бачили під час подій. Самі впізнання проведені у встановленому законом порядку, за участю статистів та із дотриманням вимог статті 228 КПК України. Сам факт того, що потерпіла або свідок могли бачити ОСОБА_9 під час події чи після його затримання, сам по собі не свідчить про недопустимість результатів впізнання, а може бути врахований судом лише під час оцінки доказового значення відповідних доказів.

Безпідставними є й доводи захисту про недопустимість протоколу затримання.

Суд зазначає, що навіть у випадку окремих процесуальних недоліків оформлення протоколу затримання, сторона захисту не навела переконливих доводів про те, яким саме чином це призвело до порушення права ОСОБА_9 на захист або отримання доказів із порушенням фундаментальних прав людини. При цьому будь-які відомості, повідомлені обвинуваченим після затримання, не покладені судом в основу висновків про його винуватість як самостійні докази.

Суд також не знаходить підстав для визнання недопустимим протоколу огляду мобільного телефону від 07.10.2022.

Наведені стороною захисту зауваження стосуються переважно оцінки змісту зафіксованого аудіозапису, а не порядку його отримання. Водночас жодних істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час проведення відповідної слідчої дії судом не встановлено.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість протоколів отримання біологічних зразків та похідних експертних висновків суд зазначає таке.

Матеріали провадження містять належні документи, які підтверджують законність отримання відповідних зразків та їх подальше направлення на експертне дослідження. При цьому самі висновки експертів відповідають вимогам статей 101, 102 КПК України, містять опис проведених досліджень, отриманих результатів та наукове обґрунтування зроблених висновків. Будь-яких даних, які б свідчили про недостовірність зазначених висновків або істотні порушення процедури їх отримання, стороною захисту не надано.

Не приймаються судом і доводи щодо недопустимості протоколу огляду відеозаписів системи «Безпечне місто».

Вказані зауваження стосуються окремих технічних аспектів оформлення відповідного протоколу та не свідчать про спотворення змісту відеозаписів або неможливість їх ідентифікації. Самі відеозаписи були безпосередньо досліджені судом під час судового розгляду, а їх зміст узгоджується з іншими доказами у справі.

Отже, аналізуючи кожен із наведених стороною захисту доводів окремо та у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони фактично спрямовані на переоцінку доказів сторони обвинувачення та незгоду з їх змістом, однак не свідчать про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до статей 86, 87 КПК України могли б зумовити визнання таких доказів недопустимими.

У зв`язку з наведеним підстав для визнання зазначених стороною захисту доказів недопустимими суд не вбачає.

2.4.5. Одночасно з цим, з аналізу положень ст. 95, 225 КПК України показаннями є відомості які надаються в усній або письмовій формі під час допиту такої особи, та стосуються саме тих фактів, які були сприйняті такою особою особисто. При цьому, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, які надавались слідчому, прокурору під час здійснення досудового розслідування, а лише на тих показаннях, які суд сприймав особисто, під час судового засідання.

Однак у цьому провадженні є показання, які надані учасниками під час проведення певних слідчих дій, які сторони так само не просили визначати недопустимим, а отже такі показання будуть використані судом щодо перевірки та встановлення певних обставин.

Під час судового розгляду, здійснюючи допит потерпілого, обвинуваченого, свідків та експерта (п. 2.2.1. - 2.2.3., 2.3.1.-2.3.9.) суд не отримав підстав уважати такі показання неналежними та недопустимими, оскільки, такий вид доказів як показання сприймався судом безпосередньо. Однак, надані показання надані суду (п. 2.2.1. - 2.2.3., 2.3.1.-2.3.9.) з точки зору достатності та достовірності, суд перевірить їх в цілому, шляхом співставлення з іншими наданими доказами стороною обвинувачення та захисту.

2.4.6. Інші документи, які надані стороною обвинувачення та стороною захисту не є доказами. Бо хоча матеріали досудового розслідування складаються здебільшого з документів, але не всі вони є доказами. Зокрема, вони складаються з процесуальних рішень, які прийняті слідчим та прокурором під час досудового розслідування, супровідних листів тощо. Тому вони є іншими документами, які надають певні статуси чи визначають певні процедури, а також містять відомості щодо особистості певних учасників кримінального провадження. Так само, надані документи стороною захисту (2.3.19 - 2.3.27) також слід уважати іншими документами, оскільки місять лише відомості щодо особистості обвинуваченого ОСОБА_9 , зокрема що останній є фізичною-особою підприємцем, перебуває у шлюбі, має на утриманні матір похилого віку.

А отже, лише ті документи, які відповідають вимогам статей 84, 99 КПК України можуть бути оцінені судом в порядку, визначеному статтею 94 КПК України, а отже можуть бути визнані недопустимими в порядку статей 86, 87 КПК України, і тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України.

З цих підстав суд відмовляє стороні захисту в задоволенні клопотань про визнання таких матеріалів досудового розслідування недопустимими, які не є доказами.

2.4.7. Як вже наведене судом, відсутні підстави для визнання матеріалів, що отримані органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного 05.10.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100050002247, недопустимими. Зокрема, оскільки недопустимим можна визнати лише докази, якими не є всі матеріали досудового розслідування. Між тим, оскільки до них входять і докази, то суд має надати оцінку впливу, який мають певні порушення і на зібрані докази (розділ 2.2.).

З цих підстав не підлягає задоволенню клопотання захисту про визнання недопустимим рапорту оперуповноваженого Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 05.10.2022, бо останній не є доказом в кримінальному провадженні.

2.4.8. Тут також варто урахувати, що сторона захисту має право подавати скарги на рішення слідчого та прокурора під час судового провадження, які не мала права оскаржити під час досудового розслідування, а також заперечення на ухвали слідчих суддів. При цьому, процесуальний закон визначив для цього певну стадію кримінального провадження - підготовче судове провадження.

Але, як видно з матеріалів судового провадження, під час підготовчого судового провадження питання залучення до матеріалів судового провадження будь-яких скарг та заперечень - судом не вирішувалось, бо такі скарги та заперечення стороною захисту - не подавались. З цих підстав суд не наводив у вироку документи, які надані стороною обвинувачення.

2.5. Висновки суду щодо доведеності винуватості у пред`явленому обвинуваченні.

2.5.1. При вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_9 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСРУ № 74777387), а також в справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСРУ № 75286445). 1

Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до абзацу 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У своєму рішенні Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу - Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019).

2.5.2. Як установлено в судовому засіданні, з урахуванням наданих стороною обвинувачення доказів, які зібрані під час досудового розслідування та вказані в розділі 2.2 (показання потерпілої, свідка обвинувачення, документи, висновки експертів, речові докази), як і стороною захисту, вказані в розділі 2.3 (показання обвинуваченого, свідків, експерта, цифрові носії інформації, документи), доводять беззаперечно (поза розумним сумнівом), що 05.10.2022, близько о 09:50 год., на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до місця проживання ОСОБА_12 , а саме до будинку АДРЕСА_2 , де почав чекати ОСОБА_11 , яка є дружиною ОСОБА_12 .

Побачивши ОСОБА_11 , ОСОБА_9 вийшов з зазначеного транспортного засобу та направився у бік ОСОБА_11 . Після того, як ОСОБА_9 наблизився до ОСОБА_11 , узяв останню за руку та приховуючи свої справжні наміри, уводячи в оману, посадив ОСОБА_11 на заднє пасажирське сидіння наведеного транспортного засобу, а сам сів поряд.

У подальшому, під час розмови з ОСОБА_11 , ОСОБА_9 висунув вимогу щодо повернення ОСОБА_12 грошових коштів в сумі 6 800 доларів США, а пізніше, отримавши відмову від ОСОБА_11 зв`язав руки та рот ОСОБА_11 клейкою стрічкою, почав примушувати останню вчинити дії задля передачі йому ОСОБА_12 грошових коштів у розмірі 6 800 доларів. Але, після відмови ОСОБА_11 , ОСОБА_9 пересів з заднього пасажирського місця на місце водія, та на вказаному транспортному засобі разом із ОСОБА_11 направився у бік виїзду з м. Києва, а саме по Наддніпрянському шосе, у напрямку метро «Видубичі».

Між тим, біля з`їзду вул. Видубицька, коли ОСОБА_9 вийшов з транспортного засобу, ОСОБА_11 скористалась відсутністю ОСОБА_9 в салоні транспортного засобу, звільнила свої руки від клейкої стрічки, вибігла з автомобіля та покликала по допомогу.

2.5.3. Ці обставини не лише встановлені на підставі досліджених в судовому засіданні доказів (п. 2.2., 2.3.), і не лише не оспорювались стороною захисту, а й визнані повністю обвинуваченим та його захисником. А отже, подальша оцінка цим обставинам надаватись не буде.

2.5.4. Органом досудового розслідування дії ОСОБА_9 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 146 КК України та ч. 4 ст. 189 КК України, як умисне незаконне позбавлення волі, з корисливих мотивів із застосуванням зброї, а також вимаганні, тобто у вимозі передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, учинене в умовах воєнного стану.

2.5.5. Предметом дослідження з точки зору наданих доказів, є позиції сторін. Зокрема, сторона обвинувачення вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 мав прямий умисел на вимагання майна, яке йому не належить, що було пов`язане із погрозою застосування насильства та вимагав надати таке майно, при цьому, погрожував пістолетом, який було виявлено під час огляду місця події, а саме в середині багажного відділення транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 . А також прямому умислі на незаконне позбавлення волі потерпілої із корисливих мотивів, пов`язаний із застосуванням зброї та незаконно позбавив волі ОСОБА_11 , бо у зв`язку з відмовою надати кошти, зв`язав руки та рот ОСОБА_11 клейкою стрічкою та попрямував разом з останньою у бік виїзду з м. Києва, а саме до Наддніпрянського шосе у напрямку розташування автобусної зупинки - «Видубичі». При цьому, перебуваючи разом із потерпілою, ОСОБА_9 погрожував зброєю.

2.5.6. У свою чергу, сторона захисту вважає, що обвинувачений мав лише умисел на повернення свого майна, а саме грошових коштів, які ОСОБА_9 мав отримати у якості грошової винагороди за надані ним послуги з перевезення, а також грошових коштів, які останній надав ОСОБА_12 задля виконання ним відповідних домовленостей, які не були виконані, а також коштів, які були спалчвені за товари та продукти харчування на прохання ОСОБА_12 , але останнім не повернуті. При цьому, хоча обвинувачений і незаконно позбавив волі потерпілу, однак під час цього не використовував будь-яку зброю як і не погрожував нею потерпілій.

2.5.7. У цьому кримінальному провадженні основними (безпосередніми) доказами є показання осіб, які бачили, могли бачити чи отримали інформацію щодо інкримінованих подій з інших джерел, а саме: обвинувачений ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_11 , а також свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . Крім того, слід урахувати показання осіб, які хоча і не володіють відомостями щодо інкримінованих подій, однак надали показання про обставини які передували таким подіям, а також наводили відомості про особистість потерпілої, її чоловіка (свідок ОСОБА_12 ) та обвинуваченого, а саме свідки ОСОБА_51 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_56 , ОСОБА_64 .

2.5.8. Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що свідок ОСОБА_12 (п. 2.2.1.) є співмешканцем потерпілої ОСОБА_11 із якою з 2000 року проживає разом. Під час інкримінованої події знаходився в місці свого мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_3 , через що, нічого не бачив та не чув, тобто як ОСОБА_9 приїздив до вказаного будинку та незаконного позбавив волі ОСОБА_11 . Між тим, пам`ятає обставини подій, які їм передували, бо саме він винаймав ОСОБА_9 у якості водія та співпрацював з останнім, починаючи з 28.06.2022, тобто упродовж трьох місяців до інкримінованих подій. Однак уважав, що будь яких боргових зобов`язань перед ОСОБА_9 не має, оскільки повністю сплатив грошові кошти за надані останнім послуги з перевезення, при цьому, будь яких інших усних домовленостей із ОСОБА_9 не мав, а отже і будь який борг відсутній.

2.5.9. Потерпіла ОСОБА_11 (п. 2.2.2.) безпосередньо була очевидцем події, оскільки саме щодо неї ОСОБА_9 вчиняв дії, наведені в п. 1.1. рішення. Між тим, не може повідомити у зв`язку з чим, ОСОБА_9 саме її вирішив викрасти та в подальшому вимагав передати грошові кошти, бо ніяких усних домовленостей з останнім не мала, як і не отримувала будь-яких грошей, які слід було повернути. При цьому вважала, що оскільки ОСОБА_9 працював на її чоловіка ( ОСОБА_12 ) як водій, то саме до нього мав висувати претензії матеріального характеру. Заявляла, що ОСОБА_9 , під час перебування разом з нею в середині легкового автомобіля, витяг пістолет із внутрішньої кишені куртки, направив дуло в її бік і тиснув ним у горло.

2.5.10. Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , є близькими родичами ОСОБА_9 . Під час події, яка мала місце 05.10.2022 присутніми не були, однак повідомляли про відносини, які складалися між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 . Зокрема, свідки повідомляли, що ОСОБА_9 , та ОСОБА_12 укладали усні угоди, однак ОСОБА_12 своїх зобов`язань не дотримався. Крім того, вказані свідки повідомили про особистість ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , як і стосунки, які були між родинами. Також, свідки стверджували, що саме ОСОБА_11 отримувала грошові кошти від ОСОБА_9 , які останній передавав в конвертах.

2.5.11. Свідки ОСОБА_51 та ОСОБА_56 працюють в магазині з продажу косметичних виробів. Про обставини подій, які мали місце 05.10.2022 нічого повідомити не можуть, як і про відносини, які існували між ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 . Однак під час допиту у судовому засіданні зазначили, що саме ОСОБА_12 разом з ОСОБА_11 раніше приходили до їх магазину, де шляхом обману заволоділи косметичними виробами на загальну суму, яка складає близько 500 доларів США. Бо, крім іншого, під час допиту в суді, вказані свідки впізнавали особу, яка присутня в залі судового засідання та яка приходила раніше до їх магазину та обирала цей товар, а саме потерпілу ОСОБА_11 .

2.5.12. Свідку ОСОБА_42 частково відомо про обставини події. Зокрема, що ОСОБА_9 працював на людей, яких ОСОБА_42 не знає, однак підтвердив, що саме їм ОСОБА_9 покупав продукти, речі, виконував всі їх прохання, надавав послуги з перевезення, ніби що все це останній виконував заради свого сина - ОСОБА_13 . При цьому, одного дня ОСОБА_9 поїхав до цих людей, щоб розібратися. Також свідок підтвердив, що на початку вересня 2022 року, ОСОБА_9 звертався до нього з проханням надати у борг грошові кошти у сумі 3500 доларів США, які з його слів необхідні були для працевлаштування сина, однак його син працевлаштований не був.

2.5.13. Свідки ОСОБА_28 та ОСОБА_29 прибули на місце події вже після того, як ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 прибули до автобусної зупинки «Видубичі», що в м. Києві. При цьому, ОСОБА_28 випадково проїжджав повз припаркований легковий автомобіль, на якому ОСОБА_9 привозив потерпілу, у зв`язку з чим вирішив зупинитися та затримав ОСОБА_9 , викликав поліцію. У свою чергу, ОСОБА_29 прибув у складі слідчо-оперативної групи, оскільки на той момент працював співробітником Оболонського УП ГУПН у м. Києві. Однак, як ОСОБА_28 так і ОСОБА_29 були свідками того, як обвинувачений і потерпіла повідомляли про свою версію події, їх причин та мотиви, тобто повідомляли вже про посткримінальну поведінку останніх.

2.5.14. Варто також урахувати, що обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував в цілому обставини подій, що описані в обвинувальному акті, але заперечував кваліфікацію та деякі обставини, які викладені в обвинуваченні.

2.5.15. Зокрема, як видно з показань обвинуваченого, останній з 2000 займається пасажирськими перевезеннями як фізична особа-підприємець, а 28.06.2022 почав працював на ОСОБА_12 як водій.

Під час роботи, ОСОБА_12 давав ОСОБА_9 , різні вказівки щодо купівлі різного роду товару, які необхідні були для різних цілей, у тому числі ніби для потреб ЗСУ. Так, практично кожного разу під час поїздок, заїздили в магазини «Варус», «Сільпо», «Метро», «Ріто» де купляли продукти та речі.

При цьому, за версію обвинуваченого, саме ОСОБА_12 мав повернути грошові кошти, за надані послуги, бо з ОСОБА_12 було укладено угоду про працю в усній формі. Більше того, під час допиту у судовому засідання обвинуваченим було повідомлено про умови цієї угоди, а саме про ціну, яку ОСОБА_12 мав в кінці місяця сплачувати обвинуваченому, як і предмет договору - надання послуг з перевезення, а за необхідності - придбання ОСОБА_12 необхідних товарів. Крім того, між обвинуваченим та ОСОБА_12 мала місце домовленість і про строк виконання цього договору, а саме необхідно було надавати послуги з перевезення упродовж п`яти днів на тиждень, однак графік був плаваючим та робота здійснювалась переважно за викликом. Основний предмет домовленості був таким, що місяць роботи ОСОБА_9 коштував п`ять тисяч доларів США за надання послуг з перевезення, однак ці кошти ОСОБА_12 не сплачував.

Щодо інших витрат, ОСОБА_9 звертав увагу, що за вказівкою ОСОБА_12 , для працевлаштування сина ОСОБА_13 , 26.07.2022 знімав з банкомату 4000 грн, а також 16000 грн забрав зі свого дому, які у той самий день передавав ОСОБА_11 . Також, через місяць, ще передавав ОСОБА_11 в конверті грошові кошти у сумі 2200 доларів США. Разом з грошима, ОСОБА_11 отримувала ще й повний пакет документів, необхідні як для працевлаштування сина, так і для переоформлення квартири. Усього було надано грошових коштів на суму 6800 доларів США.

Незважаючи на домовленість з приводу перевезення, ОСОБА_9 уважав, що грошові кошти саме в сумі 6800 доларів США мають бути повернуті, бо ці кошти, на вимогу ОСОБА_12 , передавались його цивільній дружині - ОСОБА_11 , однак останні не вчиняли будь-яких дій, за які ці кошти передавались обвинуваченим, як і не повертали їх.

У зв`язку з чим, 05.10.2022, близько о 09:30 год., вирішив самостійно поїхати до місця проживання ОСОБА_11 , а саме до буд. АДРЕСА_2 , щоб зустрітися та порозмовляти з приводу цього боргу. Однак, під час розмови з ОСОБА_11 вирішив останній зв`язати рот та руки скотчем, який був в машині. Ноги не зв`язував. Однак, все це не планував, бо думав, що ОСОБА_11 не буде кричати та кликати за допомогою, хотів лише спокійно поговорити. ОСОБА_9 хоча і не заперечував щодо викрадення ОСОБА_11 , однак заперечував щодо використання будь-якої зброї в бік ОСОБА_11 , бо наміру на це не мав. Уважав, що пістолет, який було виявлено під час інкримінованих подій, хоча весь час і знаходився в багажному відділенні транспортного засобу, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona, однак на ньому їздив його син - ОСОБА_15 , та відповідно який, і є власником цієї зброї.

2.5.16. Отже, у цілому, як вже наведено судом, надані показання обвинуваченим збігаються з версією, яка вказані в обвинувальному акті. Однак, за версією сторони обвинувачення - ОСОБА_9 бажав заволодіти чужим майном, у зв`язку з чим вимагав у ОСОБА_11 надати це майно та викрав останню, погрожуючи вогнепальною зброєю, а з показань обвинуваченого ОСОБА_9 вбачається, що він бажав повернути своє майно, а саме грошові кошти у сумі 6 800 доларів США, які до цієї події, за попередньою домовленістю із ОСОБА_12 , віддавав ОСОБА_11 . При цьому, як було наведено, обвинувачений хоча і позбавив волі потерпілу, однак не визнав, що під час цього використовував будь-яку зброю, або погрожував нею потерпілій.

2.5.17. Слід одразу зауважити, що показання обвинуваченого є доказом, а обставини зазначені в обвинувальному акті - лише версією, яка має бути доведеною поза розумним сумнівом в порядку, який вказано в пункті 2.5.1. зібраними під час досудового розслідування доказами.

При цьому, показання обвинуваченого є доказом сторони захисту, які не можуть бути відкинуті виключно на тій підставі, що вони спростовуються доказами обвинувачення. Оскільки у цьому випадку однаково правильним є висновок, що докази обвинувачення спростовуються доказами захисту. Отже, якщо суд без достатнього обґрунтування відкидає докази, що свідчать на користь обвинуваченого, це суперечить основоположній вимозі, що сторона обвинувачення має довести висунуте обвинувачення, і одному з фундаментальних принципів кримінального права, а саме in dubio pro reo. З цих підстави, суд ретельно має перевірити та надати оцінку доказам сторін обвинувачення та захисту (постанова Верховного Суду від 12.03.2023 справа № 191/4689/19).

Також варто урахувати, що поняття достовірності КПК України - не містить. Між тим, беручи до уваги сталу судову практику, зокрема Верховного Суду, а також роботи провідних науковців ( ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 ), під достовірністю слід вважати - процесуальну властивість, яка відображає безсумнівність їх змісту, встановлену суб`єктом доказування в ході здійснення перевірки та оцінки доказів, і придатність на її основі використовуватися для встановлення фактів й обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Отже, іншими словами, щодо конкретних обставин цього провадження, - докази, які створені за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для кримінального провадження.

2.5.18. За час судового провадження судом було досліджено як докази сторони обвинувачення так і сторони захисту, зокрема допитано відповідних свідків сторін. Таким доказом, як вже наведено, є показання потерпілої ОСОБА_11 .

Зокрема, за версією потерпілої ОСОБА_11 , її чоловік - ОСОБА_12 , є особою з інвалідністю першої групи, а отже для пересування містом винаймає водіїв або користується послугами таксі. Так, починаючи з 28.06.2022, упродовж декілька місяців, на її чоловіка дійсно почав працювати ОСОБА_9 , як водій.

За весь період часу ОСОБА_9 працював по різному: кожен день або раз на тиждень. Куди їздив ОСОБА_9 та ОСОБА_12 потерпілій невідомо. Як і не відомо взагалі чим саме займається її чоловік та якою діяльністю, бо про справи та доходи останнього нічого не знає.

До інкримінованих подій, із ОСОБА_9 складались добрі відносини, будь якої агресивної поведінки з боку останнього не було. Між тим, потерпілу насторожувало, що ОСОБА_9 багато цікавився її родиною.

Окрім тих моментів, коли їздила разом із ОСОБА_9 , інколи зустрічала його біля квартири, де мешкає разом із ОСОБА_12 . Так як, інколи водії допомагають ОСОБА_12 підняти речі або продукти на сьомий поверх, ОСОБА_9 так само, приходив разом з цими речами, які в подальшому забирала. При цьому, самостійно з ОСОБА_9 без ОСОБА_12 не бачилась та не зустрічалась, як і не забирала будь яких речей без ОСОБА_12 . Про боргові зобов`язання ОСОБА_12 перед ОСОБА_9 потерпілій нічого не відомо, як і не може повідомити про те, чи були боргові зобов`язання у ОСОБА_9 перед ОСОБА_12 , бо про це її чоловік ніколи не розповідав. Крім того, не бачила як ОСОБА_12 передавав будь які кошти ОСОБА_9 за надані послуги.

У той день, а саме 05.10.2022, близько о 09:40 год., зустріла ОСОБА_9 , який наблизився, взяв її за руку та силоміць заштовхнув в середину транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Все це здивувало потерпілу, бо не розуміла що трапилось, та що саме потрібно ОСОБА_9 . Коли перебувала в середині транспортного засобу разом із ОСОБА_9 , останній одразу почав повідомляти, що вона та ОСОБА_12 винні йому гроші, бо уважав, потерпіла отримувала від ОСОБА_9 грошові кошти, однак ОСОБА_11 запевнила, що ніяких грошей від ОСОБА_9 ніколи не отримувала, як і ніколи не просила нічого робити на її користь.

У той момент, коли ОСОБА_11 змогла відчинити двері та закричати, ОСОБА_9 за допомогою клейкої стрічки (скотчу) зв`язав її кисті рук та забрав ключі від квартири. Цей скотч разом з канцелярським ножем лежав на передньому сидінні між місцем водія та пасажира. У подальшому, ОСОБА_9 , із внутрішнього карману куртки, в яку був одягнений у той момент, дістав пістолет та почав за допомогою нього погрожувати та вимагати віддати гроші. Крім того, направляв передньою частиною пістолету у її сторону, та тиснув ним у горло, щонайменше 30 секунд. ОСОБА_9 казав, що він з ОСОБА_11 піднімуться до квартири, де остання візьме гроші та віддасть їх йому, оскільки знав, що ці гроші є, бо бачив їх в рюкзаку ОСОБА_12 . Крім того, ОСОБА_9 просив повідомити, де саме лежать гроші, як вимкнути сигналізацію, і він самостійно піде і забере їх з квартири. Цей пістолет ОСОБА_11 бачила вперше. Проте, певний час ОСОБА_9 міркував, яким чином поступити далі, та вирішив поїхати у невідомому напрямку

Так, сівши на місце водія за кермо, ОСОБА_9 поїхав у сусідній двір, імовірно, для ховання пістолету, однак точно повідомити про це не може, як і місце, де саме ОСОБА_9 припаркував свій транспортний засіб. Пізніше, поміркувавши деякий час, ОСОБА_9 знову недалеко переїхав в інший двір на стоянку, де почав комусь телефонувати. Імовірно у той момент, коли ОСОБА_9 розмовляв по телефону та перебував на вулиці, останній поклав свій пістолет у багажне відділення легкового автомобіля. Після цього, ОСОБА_9 знову повернувся до свого транспортного засобу, сів на місце водія за кермо та сказав, що зараз поїде за місто, де потерпіла погуляє на вулиці, а він поки буде розбиратися із чоловіком потерпілої ( ОСОБА_12 ) та остання побачить, чи дійсно чоловік її кохає, та чи готовий він за неї віддавати гроші ОСОБА_9 .

У той момент, коли зупинилися біля автобусної зупинки «Видубичі», що в м. Києва, за допомогою сили змогла розтягнути скотч та вивільнити руки, унаслідок чого вирішили втекти з легкового автомобіля. Коли покинула транспортний засіб, бігла вздовж дороги, кричала та прохала по допомогу, однак ніхто не зупинявся. В один момент відчула, що ОСОБА_9 підбіг позаду, схопив за куртку та знову потягнув до транспортного засобу на переднє пасажирське сидіння. Коли ОСОБА_9 зачиняв двері, він зачепив її ногу, через що ОСОБА_11 почала кричати. У цей момент, неподалік зупинився транспортний засіб військового, який підійшов до ОСОБА_9 та потерпілої, яка після цього намагалась триматися вже біля військового. З цього моменту та до приїзду працівників поліції не бачила, щоб хтось підходив та клав якійсь речі в середину транспортного засобу, на якому приїхала разом з ОСОБА_9 .

Після цього, через декілька хвилин приїхав син ОСОБА_9 - ОСОБА_19 , на її думку задля того, аби забрати та повезти далі, у невідомому напрямку. ОСОБА_9 почав кричати та питати, чому потерпіла не стримала свою обіцянку - не тікати.

2.5.19. Суд звертає увагу, що сторона захисту узагалі не зобов`язана доводити будь-які обставини, бо це обов`язок держави, а саме сторони обвинувачення (пункт 2.5.1.). Між тим, однією з засад кримінального провадження є змагальність (ст. 22 КПК України), і сторона захисту в цьому провадженні була активною, висувала версії, надавала докази, у спростування позиції (версії) сторони обвинувачення, заявляла клопотання тощо.

Суд звісно урахував, що сторона захисту посилалась на те, що обвинувачений ОСОБА_9 не мав умисел на вимагання чужого майна, як і не використовував задля досягнення цієї мети, будь-яку зброю, оскільки між обвинуваченим та ОСОБА_12 мали місце усні домовленості, які носили цивільно-правовий характер (правочини). При цьому, правочини були двосторонніми, бо виникали за взаємною домовленістю ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , а отже останні мали взаємні права та обов`язки. У зв`язку з чим, на виконання цих правочинів, ОСОБА_9 за попередньою домовленістю із ОСОБА_12 передавав його співмешканці ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 6800 доларів США, за які ОСОБА_12 мав виконувати певні обов`язки.

Саме задля підтвердження цієї версії, стороною захисту надані показання свідків (пункти 2.3.2. - 2.3.8.) та показання обвинуваченого, а також документи (2.3.10.- 2.3.27).

Однак варто зауважити, що сторонами хоча і надаються докази з посиланням на те, що саме цей доказ, чи їх сукупність, спростовує чи доводить обвинувачення, однак окремі докази, без їх сукупності самі по собі нічого не доводять, а вказують на існування певних обставин. При цьому, ураховуючи наведене, оцінка цих доказів з точки зору достовірності на підтвердження умислу та мотивів, із якими ОСОБА_9 діяв у відношенні ОСОБА_11 буде наведена в подальшому.

2.5.20. Варто зауважити, що обвинувачення містить посилання те, що ОСОБА_9 під час вимагання та позбавлення волі потерпілої ОСОБА_11 використав предмет, зовні схожий на пістолет, задля невербальної демонстрації погрози фізичної розправи, та ураховано як кваліфікуюча ознака його дій.

Слід урахувати, що під час огляду місця події (п. 2.2.5.), а саме транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, який був припаркований на узбіччі дороги по Наддніпрянському шосе, що у м. Києві, неподалік від зупинки «Видубичіа», дійсно виявлено та вилучено предмет, зовні схожий на пістолет, магазин із предметами, які зовні схожі на набої у кількості 4 шт., канцелярський ніж, клейку стрічку (скотч), мікрооб`єкти, змив, ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому, як убачається з долученого до протоколу огляду місця події (п. 2.2.5.) відеозапису, вказаний пістолет був розміщений у багажному відділенні салону легкового автомобіля, а саме під підлогою у схованці, призначеної для запасного колеса.

На факт використання предмету, зовні схожого на пістолет, також вказувала потерпіла ОСОБА_11 під час надання показань у суді (п. 2.2.1., 2.5.9.), а також під час проведення слідчого експерименту за її участі (2.2.14). Так, потерпіла ОСОБА_11 зазначала, що ОСОБА_9 знаходячись поряд з нею на задньому сидінні легкового автомобіля, із внутрішнього карману куртки, в яку був одягнений у той момент, дістав пістолет та почав погрожувати ним, вимагаючи при цьому віддати гроші. Більше того, потерпіла стверджувала, що ОСОБА_9 тривалий час тиснув пістолетом в шию та відчувала його дотик своєю шкірою.

2.5.21. Надаючи висновки про наявність або відсутність наведених обставин, суд ураховує показання свідка ОСОБА_15 та експерта ОСОБА_79 , висновок експерта № КСЕ-19/111-22/44075-БД від 09.11.2022, а також протокол затримання від 05.10.2022 (пункти 2.3.5, 2.3.9., 2.2.10., 2.2.13.).

Зокрема, свідок ОСОБА_15 стверджував, що пістолет, який було виявлено під час огляду місця події (п. 2.2.5.) належить йому та перебуває лише в його користуванні. Пістолет постійно возить із собою, а оскільки перед інкримінованими подіями користувався легковим автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», то відповідно цей пістолет і залишився у схованці багажного відділення.

Наведені показання, окрім відомостей, наведені в протоколі огляду місця події (п. 2.2.5.) підтверджуються висновком експерта № КСЕ-19/111-22/44075-БД від 09.11.2022 (п. 2.2.13.) з якого видно, що на дослідженому предметі, зовні схожому на пістолет, а саме на руків`ї, спусковому гачку з дужкою, запобіжнику, курку, затворній рамі хоча і виявлені певні ДНК-клітини, однак такі клітини з ядрами не належать потерпілій ОСОБА_11 . Більше того, експертом ОСОБА_80 , задля правильного тлумачення та розуміння змісту тексту резолютивної частини вказаного висновку, у судовому засіданні підтверджено, що проведеним дослідження не виявлено на пістолеті клітин з ядрами, які належать потерпілій ОСОБА_11 . При цьому, слід урахувати, що під час затримання ОСОБА_9 не було виявлено будь-якої вогнепальної зброї, яку останній міг тримати при собі.

2.5.22. Як було наведено, під час проведення комплексно молекулярно-генетичного дослідження на пістолеті виявлено ДНК профілі, один з яких не є придатним для ідентифікації, та ДНК-профіль, який належить особі чоловічої статі. При цьому, дослідження було здійснено шляхом порівняння клітин з ядрами за 24 локусами, які були виявлені на частинах пістолету та зразках букального епітелію належних ОСОБА_11 .

У цьому аспекті варто урахувати, що під час інкримінованої події ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вчиняли активні дії, зокрема остання намагалась вивільнитись від клейкої стрічки та покинути транспортний засіб, кликала на допомогу. При цьому, останні перебували в середині салону легкового автомобіля, а під час розмови ОСОБА_11 хвилювалась, про що неодноразово повідомляла під час надання показань (п. 2.2.2.). А отже, оскільки загальновідомою обставиною, що не підлягає доказуванню є те, що фізіологічно людина пітніє, тим більше в наведеній обстановці, то піт, який містить залишки епітеліальних клітин, які містять відповідну ДНК особи, мав залишатись на пістолеті в значній кількості. Однак, як видно з висновку експерта (пункт 2.2.5.) на предметі схожому на пістолет, містилась недостатня кількість біологічного матеріалу - (ДНК-профіль) клітин з ядрами, які б за своїм кількісним показником (за локусами) вказували на його контакт із шиєю потерпілої ОСОБА_11 , про що повідомляла остання.

2.5.23. Указане, на думку суду спростовує, ураховуючи показання, що на час інкримінованих подій пістолет (п. 2.2.18.) перебував в середині транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», а саме багажному відділенні, як і огляд місця події, що ОСОБА_9 використовував пістолет задля залякування ОСОБА_11 та тиснув їм у шиї останньої.

Також, прокурором не було надано іншого будь-якого доказу, окрім показань потерпілої ОСОБА_11 (п. 2.2.2.), який міг підтвердити зазначені обставини.

2.5.24. Не менш важливим є місце, де було виявлено пістолет (п. 2.2.18) та обставини, за якими ОСОБА_9 ніби використовував цей пістолет, про що повідомляла потерпіла у своїй показах, однак на переконання суду це є неузгодженим та нелогічними. Зокрема, незрозуміло, з якою метою ОСОБА_9 та коли помістив пістолет в середину багажного відділення вказаного транспортного засобу, а не залишив неподалік від водійського сидіння, в куртці або взагалі не позбувся його. До того ж, як видно з відеозапису огляду місця події (2.2.5.), моток клейкої стрічки та канцелярських ніж, які використовував ОСОБА_9 , виявлено на пасажирському місці в передній частині салону, однак пістолет, виявлено в іншому місці - технічна схованка багажного відділення, призначена для запасного колеса.

Слід також урахувати, що між моментом погроз (за словами потерпілої) та моментом виявлення зброї, не було жодного періоду, упродовж якого обвинувачений міг би непомітно від потерпілої сховати пістолет у схованку багажного відділення, призначеної для запасного колеса. Як і те, чому на пістолеті не було віднайдено зразків ДНК ОСОБА_9 , хоча останній, як то вбачається з показань потерпілої, тривалий час тримав його в руках. Але при цьому виявлено чіткі зразки ДНК іншої особи чоловічої статі. Тож, за сукупністю всіх цих обставин, використання ОСОБА_9 пістолету, на думку суду, було неможливим.

Оскільки висунуте обвинувачення, за обставинами, які наведені в обвинувальному акті, зокрема що стосується використання ОСОБА_9 пістолету, та є версією стороною обвинувачення, на думку суду, є неспроможною.

2.5.25. У зв`язку з чим, суд уважає показання потерпілої недостовірними в частині того, що 05.10.2022, ОСОБА_9 перебуваючи в середині салону транспортного засобу, легкового автомобіля марки «Hyundai», моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , діставав з внутрішнього карману куртки, в яку був одягнений у той момент, пістолет та погрожував ним потерпілій, приставляв його до шиї, повідомляв, що буде стріляти.

2.5.26. З огляду на відсутність об`єктивного підтвердження факту використання обвинуваченим зброї (предмет, зовні схожий на пістолет), суперечності у свідченнях потерпілої, виявлення пістолета в ізольованому багажному відділенні та виключення наявності ДНК-профілю потерпілої на пістолеті, твердження про застосування обвинуваченим зброї є непідтвердженим, суперечливим і позбавленим доказової сили. За принципом in dubio pro reo, вони не можуть слугувати підставою для кваліфікації дій за ознакою - з погрозою застосування зброї, про що було наведено в обвинувальному акті.

2.5.27. Водночас відсутність достатніх доказів застосування зброї не спростовує факту застосування до потерпілої фізичного насильства, зв`язування рук, заклеювання рота та утримання проти її волі, що підтверджується сукупністю інших доказів.

2.5.28. З цих підстав, суд керуючись положеннями частини 3 статті 337 КПК України, шляхом складення відповідного формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, яке визнане судом доведеним, тобто відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, виключив посилання на застосування зброї, що крім іншого покращує становище обвинуваченого.

2.6. Підстави зміни правової кваліфікації кримінальних правопорушень.

2.6.1. Суд звісно ураховував, що ОСОБА_9 було висунуте обвинувачення за ч. 2 ст. 146 та ч. 4 ст. 189 КК України.

2.6.2. При цьому, судом вже ураховані висновки, які ним зроблені в розділі 2.5., зокрема в пунктах 2.5.11. - 2.5.28., а саме про те, що стороною обвинувачення не було доведено дій, які би вказували на факт використання обвинуваченим вогнепальної зброї (предмет, зовні схожий на пістолет).

2.6.3. Як було наведено в п. 2.5.10. рішення, сторона захисту вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 не мав умисел на вимагання чужого майна, бо між обвинуваченим та ОСОБА_12 мали місце укладання усних домовленостей, які носили цивільно-правовий характер, тобто правочини. При цьому, правочини носили двосторонній характер, бо виникали за взаємною домовленістю ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , а отже останні мали взаємні права та обов`язки. У зв`язку з цим, на виконання цих правочинів, ОСОБА_9 за попередньою домовленістю із ОСОБА_12 передавав його співмешканці ОСОБА_11 грошові кошти у загальній сумі 6 800 доларів США, за які ОСОБА_12 мав виконати відповідні дії.

2.6.4. У судових дебатах, прокурор, обґрунтовуючи версію сторони обвинувачення, зазначив, що вважає ознакою наявності умислу ОСОБА_9 на заволодіння майном (вимагання) ОСОБА_12 , оскільки достеменно було встановлено, що ОСОБА_9 хотів отримати чуже майно, яке йому не належить. Більше того, в матеріалах справи відсутні будь які докази на наявність між останніми цивільно-правових відносин. Також, прокурор уважає, що оскільки диспозиція ст. 189 КК України не передбачає кваліфікуючої ознаки як незаконне позбавлення волі та викрадення людини, а отже унаслідок того, що ОСОБА_9 зв`язав руки та рот ОСОБА_11 , і проти волі останньої направився разом з потерпілою з місця її мешкання (тобто незаконно позбавив волі людину), його дії слід кваліфікувати за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.

2.6.5. Оцінюючи такі міркування сторони обвинувачення, варто звісно узяти до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_9 (п. 2.3.1., 2.5.6.), потерпілої ОСОБА_11 (п. 2.2.1., 2.5.9.), свідка ОСОБА_12 (п. 2.2.2.), а також свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_55 , ОСОБА_15 , ОСОБА_56 , ОСОБА_81 (п. 2.3.2. - 2.3.7.).

При цьому, при оцінці достовірності наданих показань, суд урахував, що потерпіла ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_12 мають близькі стосунки, оскільки тривалий час фактично проживають разом однією сім`єю, проте шлюбні відносини не зареєстровані в органі державної реєстрації актів цивільного стану. Вказані обставини не тільки не заперечувались сторонами кримінального провадження, але й визнавались самою потерпілою та свідком під час надання показань.

Також свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 є родичами обвинуваченого ОСОБА_9 , а свідок ОСОБА_42 - близьким знайомим. Одночасно з цим, свідки ОСОБА_51 та ОСОБА_56 працюють в магазині косметики та не мають будь-яких стосунків із сім`єю обвинуваченого, однак останні володіють відомостями про поведінку потерпілої ОСОБА_11 та її чоловіка - свідка ОСОБА_12 у минулому, тобто до інкримінованих подій.

2.6.6. Так, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 підтвердив, що 28.06.2022 вперше винаймав ОСОБА_9 як водія та користувався його послугами з перевезення. За вказану поїздку свідок сплатив ОСОБА_9 250 доларів США. У подальшому, також були поїздки, де 19 разів ОСОБА_9 перевозив ОСОБА_12 на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Hyundai», моделі «Kona», а 6 разів на транспортному засобі, легковому автомобілі марки «Lexus».

Оплата за кожну поїздку здійснювалась по факту, тобто після надання послуги з перевезення ОСОБА_9 , зокрема за поїздки 28.06.2022 та 01.07.2022. При цьому, 08.07.2022 ОСОБА_12 мав розмову із ОСОБА_9 про те, що оскільки останній бажає заробляти та працювати, то відповідно ОСОБА_12 готовий винаймати та сплачувати кошти ОСОБА_9 за надання послуг з перевезень. При цьому, офіційно, угода щодо перевезення, укладена з ОСОБА_9 , почала діяти з 01.08.2022, згідно з якою - ОСОБА_9 мав упродовж 20 днів на місяць надавати послуги у якості перевізника, а оплата мала складати 5000 доларів США на місяць. До обов`язків ОСОБА_9 було не тільки здійснення керування транспортним засобом, але й виконання інших необхідних доручень, ураховуючи й те, що свідок є інвалідом та не може самостійно вільно пересуватися. Наприклад, необхідно було допомогти принести або віднести речі з магазину.

При цьому, ОСОБА_12 підтвердив, що ОСОБА_9 звертався із відповідними проханнями допомогти йому переоформити документи на квартиру, що в м. Українка, а також працевлаштувати його сина - ОСОБА_13 до лікарні «Феофанія». Між тим, заперечував про факт отримання від ОСОБА_9 будь-яких грошових коштів або конвертів задля цього. Взагалі, ОСОБА_12 уважає, що будь-який борг перед ОСОБА_9 відсутній, оскільки за надані послуги з перевезення сплатив у розмірі 7400 доларів США, а всі необхідні речі та товари були придбані за його власні кошти. Проте, на думку ОСОБА_12 , ОСОБА_9 хотів отримати всю суму грошей, яка складає 14 000 доларів США, оскільки саме ця сума грошовий коштів була йому потрібна для придбання необхідного транспортного засобу, а саме автобусу.

Задля цього, 29.09.2022, близько о 15:30 год. ОСОБА_9 приїхав до місця мешкання ОСОБА_12 , однак точно не пам`ятає, чи була така зустріч узгоджена, а пізніше, вивіз свідка в ліс, що в Київській області, приблизно неподалік міста Вишгорода, де тримав до 17:00 год. та вимагав віддати грошові кошти у сумі 6800 доларів США. При цьому, залякував та демонстрував предмет, зовні схожий на зброю, а саме АКМС 1969 року випуску, який направляв у ділянку живота. ОСОБА_12 точно не може назвати, які обставини передували зустрічі та яким саме чином опинився в середині легкового автомобіля на якому ОСОБА_9 привіз його до лісу. У той момент, коли ОСОБА_9 вивіз його в ліс, свідок при собі мав грошові кошти, у загальній сумі близько 2 000 доларів США, однак ці кошти ОСОБА_9 не забрав. Мотиви такого вчинку ОСОБА_12 повідомити не зміг, однак припустив, що оскільки ОСОБА_9 не міг заробляти стільки ж скільки він, відповідно це і слугувало цим поводом.

Під час допиту ОСОБА_12 додатково пояснив, що незважаючи на той факт, що починаючи з вересня 2022 року ОСОБА_9 протиправно вимагав вказані грошові кошти, він все одно продовжував своє спілкування, оскільки ОСОБА_9 поводив себе нагло та є недобропорядною людиною, а це було необхідним для так званої «оперативної гри».

2.6.7. Отже, у цілому, як вже наведено судом, надані показання свідка ОСОБА_12 збігаються з версією, яка надана потерпілою ОСОБА_11 (п. 2.2.2., 2.5.9.) Зокрема, як свідок ОСОБА_12 так і потерпіла ОСОБА_11 заперечували про отримання будь-яких грошових коштів та документів від обвинуваченого ОСОБА_9 , як і не визнавали наявності будь-кого боргу перед останнім, а грошові кошти за надані послуги ОСОБА_9 були оплачені у повному обсязі. У зв`язку з чим, ОСОБА_12 та ОСОБА_11 уважали, що ОСОБА_9 мав умисел на заволодіння майном, яке йому не належить.

Однак, за версією сторони захисту - ОСОБА_9 бажав повернути своє майно, а саме грошові кошти у сумі 6 800 доларів США, які, за попередньою домовленістю із ОСОБА_12 , були передані потерпілій ОСОБА_11 . При цьому, у своїх показаннях обвинувачений ОСОБА_9 чітко називає, з яких саме витрат складається сума грошових коштів, за якими обставинами були передані ці кошти, а також час, коли ці кошти були передані. Проте, оскільки ОСОБА_12 не виконував свої обіцянки та не повертав грошові кошти, обвинувачений ОСОБА_9 вирішив 05.10.2022 самостійно поїхати до місця проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а саме до буд. АДРЕСА_2 , щоб поговорити з останніми, оскільки на телефонні дзвінки вже ніхто не відповідав.

2.6.8. Обставини, про які обвинувачений ОСОБА_9 надав показання, підтверджуються свідками сторони захисту, а саме ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_82 , ОСОБА_15 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 (п. 2.3.2.-2.3.7.).

2.6.9. Під час допиту у судовому засіданні свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , надали показання про відносини, які складалися між ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , зокрема, що останній був найманий у якості водія. Однак, слід урахувати й те, що частина показань є показаннями з чужих слів, оскільки вказані свідки безпосередньо не бачили, як ОСОБА_9 передавав грошові кошти ОСОБА_11 або ОСОБА_12 . Між тим, судом допитано особу, якою вони надавались, а саме обвинуваченого ОСОБА_9 .

Вказані свідки стверджували, що окрім договору на перевезення, між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 були укладені інші усні правочини, однак ОСОБА_12 своїх зобов`язань не дотримався. Зокрема, ОСОБА_12 обіцяв ОСОБА_9 переоформити документи на квартиру, просив придбати товари та речі в магазинах за кошти ОСОБА_9 , а також обіцяв працевлаштувати сина - ОСОБА_13 , за що просив надати передплату. У зв`язку з цим, ОСОБА_9 знімав гроші в банку, позичав частину грошей у ОСОБА_81 , а також заїздив до свого будинку, де також забирав частину грошових коштів, що також бачила дружина обвинуваченого - ОСОБА_14 . У судовому засіданні свідок ОСОБА_42 підтвердив, що позичив ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 3500 доларів США, які зі слів останнього, необхідні були для працевлаштування сина ОСОБА_13 .

Слід урахувати, що свідок ОСОБА_13 особисто був присутнім під час того, як ОСОБА_12 разом з ОСОБА_9 їздили в лікарню «Феофанія» для його працевлаштування, про що точно та послідовно повідомляв під час допиту у суді.

Крім того, свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 стверджували, що саме ОСОБА_11 отримувала грошові кошти від ОСОБА_9 , які останній передавав в конвертах, однак як було наведено судом, ці показання останнім відомо зі слів ОСОБА_9 .

2.6.10. Слід узяти до уваги, що факт надання вказівок ОСОБА_12 до ОСОБА_9 на купівлю певних продуктів та товарів підтверджується й тим, що син обвинуваченого - ОСОБА_13 приходив в магазин косметики, щонайменше чотири рази, де на прохання ОСОБА_12 обирав коштовні косметичні вироби. Вказані обставини підтверджується показаннями співробітників магазину - ОСОБА_82 та ОСОБА_85 . Так, ОСОБА_51 повідомляв, що одного дня до його крамниці завітав хлопець, який хотів придбати косметику. За тими виробами, які обирав хлопець, ОСОБА_51 зрозумів, що схожі вироби, близько п`яти років тому, у нього брала особа, яка за товар не розрахувалась, оскільки ввела в оману. У зв`язку з чим, ОСОБА_51 почав вести бесіду з хлопцем, під час якої зрозумів, що особою із якою контактує хлопець, є особа на ім`я « ОСОБА_43 », бо саме ця особа приходила близько п`ять років тому до його крамниці та номер мобільного телефону якої досі збережений в пам`яті його мобільного телефону. При цьому, номер телефону особи, який показав хлопець та номер мобільного телефону, який був збережений є ідентичними та ним користується одна й та сама особа - особа на ім`я « ОСОБА_43 ».

Одночасно з цим, ці обставини були підтверджені свідком ОСОБА_56 під час надання показань у судовому засіданні. Зокрема, остання працює разом з ОСОБА_82 у магазині косметики, де бачила як приходив ОСОБА_13 та обирав косметичні вироби. При цьому, ОСОБА_56 впізнала жінку, яка присутня в залі судового засідання, якою є потерпіла ОСОБА_11 , оскільки саме вона разом з чоловіком інвалідом раніше приходила до крамниці ОСОБА_56 та обирала такий самий товар, як і ОСОБА_13 .

2.6.11. Варто зауважити, що зміст оголошеного обвинувачення не містить опису обставин, які орган досудового розслідування вважає такими, що передували вимаганню та незаконному позбавленню волі потерпілої ОСОБА_11 .

Зокрема, органом досудового розслідування не було встановлено, а зміст обвинувачення не містить опису будь якого мотиву, за яким ОСОБА_9 вирішив учинити вказані дії, а лише наводиться єдина підстава - корисливий мотив та намагання заволодіти чужим майном.

2.6.12. Суд погоджується з доводами сторони захисту в тій частині, що дії ОСОБА_9 не були спрямовані на заволодіння чужим майном.

Із досліджених доказів убачається, що обвинувачений послідовно наполягав на поверненні саме тих грошових коштів, які вважав своїми та які, на його переконання, були передані ОСОБА_12 у межах попередніх цивільно-правових відносин.

За таких обставин відсутня обов`язкова ознака вимагання, передбаченого ст. 189 КК України, а саме вимога передачі чужого майна чи права на майно.

Разом із цим встановлені судом обставини свідчать, що дії ОСОБА_9 були спрямовані саме на примушування ОСОБА_12 до виконання цивільно-правового зобов`язання шляхом незаконного впливу на його близьку особу - ОСОБА_11 , із застосуванням до останньої насильства та обмеження свободи пересування.

Отже, такі дії утворюють склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 КК України.

2.6.13. Слід зазначити, що судом не встановлюється та не вирішується питання про дійсне існування чи розмір цивільно-правового зобов`язання між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , оскільки такі обставини не входять до предмета доказування у цьому кримінальному провадженні.

Водночас із досліджених доказів убачається, що ОСОБА_9 був переконаний у наявності у ОСОБА_12 обов`язку повернути йому грошові кошти у сумі 6 800 доларів США.

Саме необхідністю спонукати ОСОБА_12 до повернення зазначених коштів обумовлювалися подальші дії обвинуваченого щодо ОСОБА_11 .

Отже, незалежно від фактичного існування такого зобов`язання, дії ОСОБА_9 були спрямовані на примушування до виконання зобов`язання, яке він вважав існуючим.

2.6.14. Ураховуючи наведені позиції сторін та сукупність оцінених доказів, як і зроблених на підставі них висновків, на переконання суду, відсутні підстави для кваліфікації дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто у вимозі передачі чужого майна, учинене в умовах воєнного стану, а лише за ст. 355 КК України - як примушування до виконання іншого цивільно-правового зобов`язання, поєднаного з насильством, що спричинило інші тяжкі наслідки.

2.6.15. Такі висновки суду ґрунтуються на тому, що за змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 КК України, передбачена кримінальна відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов`язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання. Тобто із суб`єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом і спеціальною метою - примусити іншу сторону правочину виконати або утриматись від виконання цивільно-правового зобов`язання, за відсутності корисливих мотивів.

Одночасно з цим, відповідно до ч. 1 ст. 189 КК України передбачена кримінальна відповідальність за вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

2.6.16. Оцінюючи положення статті 189 КК України слід узяти до уваги, що вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Отже, при розмежуванні вимагання і злочину, передбаченого ст. 355 КК (примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов`язань), слід виходити з того, що при вимаганні винна особа керується корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов`язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК.

Слід мати на увазі, що відповідальність за цією статтею настає лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. Предметом такого зобов`язання можуть бути гроші, майно, право на майно, послуги, тощо.

Вимога виконати (не виконати) зобов`язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов`язання, або зобов`язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов`язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

Отже, не є вимаганням (стаття 189 КК) примушування особи до оплати (вимоги оплати) наданих їй за угодою чи домовленістю послуг, наприклад: з перевезення особи чи майна, оплати переданого особі майна чи виконаних на її користь робіт тощо. Такі дії за наявності для того підстав мають кваліфікуватись як примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

2.6.17. Розмежування вимагання та примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань неодноразово було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, відповідно до висновків Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 25.10.2022 (справа № 303/3224/20, провадження № 51-3342км20), постанові від 05.09.2019 (справа № 461/877/17, провадження № 51-8001 км 18), постанові від 28.03.2019 (справа № 716/2142/17, провадження № 51-8136км18), постанові від 25.06.2025 (справа № 684/477/19, провадження № 51-828км25) при розмежуванні злочинів, передбачених ст. 189 КК України та ст. 355 КК України, необхідно виходити з того, що при вимаганні винна особа керується виключно корисливим умислом на заволодіння не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру. Застосування погроз чи насильства без такого умислу з метою примусити потерпілого до виконання чи невиконання цивільно-правового зобов`язання належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 355 КК України.

Крім того, у постанові від 14.12.2023 (справа № 164/1432/18, провадження № 51-5140км2) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив висновок, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 355 КК, виражається у примушуванні до виконання або невиконання цивільно-правових зобов`язань (договір, правочин або інше цивільно-правове зобов`язання). За змістом закону відповідальність за ст. 355 КК може наставати лише тоді, коли особу примушують до виконання (невиконання) існуючого зобов`язання, що виникло на підставах, передбачених чинним законодавством. При цьому вимога виконати чи не виконати цивільно-правове зобов`язання - це викладена в рішучій (категоричній) формі пропозиція винного до потерпілого негайно або у визначений час виконати чи не виконати договір, угоду (правочин) чи інше цивільно- правове зобов`язання. Вимога має бути конкретною, чітко визначеною.

2.6.18. При вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 355 КК України, родовим об`єктом посягання є суспільні відносини, що забезпечують авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян. Основним безпосереднім об`єктом є встановлений порядок виконання цивільно-правових зобов`язань, а факультативним (додатковим об`єктом) може бути життя, воля і здоров`я людини, право власності (залежно від способу примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання).

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - примусити іншу сторону виконати або не виконати цивільно-правове зобов`язання саме шляхом примушування.

Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку - ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільно-правових зобов`язань є договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно з положеннями статей 202, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

2.6.19. Деталізуючи показання обвинуваченого, потерпілої, свідків та встановлені судом обставини, суд констатує, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 дійсно мали місце правочини, які носили цивільно-правовий характер та були укладені в усній формі, бо це дискреція суду в рамках цивільного провадження. л Предметом таких домовленостей було надання ОСОБА_9 послуг з перевезення, оплата супровідних витрат (товари, продукти), дрібна допомога в вирішенні побутових питань ОСОБА_12 , а з боку ОСОБА_12 надання послуг у сприянні в особистих питаннях ОСОБА_9 - працевлаштування сина обвинуваченого ОСОБА_13 та допомога у переоформленні квартири.

Вказане свідчить про наявність зобов`язальних правовідносин, що, за нормами цивільного законодавства, формують підставу для визнання існування цивільно-правового зобов`язання, а отже, утворюють відповідний мотив в обвинуваченого.

При цьому, суд звісно урахував, що такі правочини були укладені в усній формі, однак відповідно до положень статей 204, 205 ЦК України, це не є безумовною підставою визнання їх недійсними, оскільки сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Більше того, з положень ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

2.6.20. Так, правочини, відповідно до статей 206, 208 ЦК України, мають обов`язкову письмову форму для правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також між юридичними особами, правочинів між фізичною та юридичною особою, крім тих, що повністю виконуються в момент їх вчинення, правочинів між фізичними особами, якщо сума перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, інші правочини, щодо яких встановлена письмова форма.

Згідно зі ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Наприклад, до правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації відносяться договір міни, купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку, квартири та іншого рухомого майна (ст. 657, 716 ЦК України), договір найму будівлі, іншої капітальної споруди цілком або їх окремих частин на строк мінімум 3 роки (ст. 793, 794 ЦК України). Одночасно з цим, відповідно до положень ч. 4 ст. 209 ЦК України, за бажанням фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

2.6.21. Крім того, суд наголошує, що розмір грошової суми, яка за твердженням обвинуваченого ОСОБА_9 підлягала поверненню в межах укладених ним правочинів із ОСОБА_12 , не може бути предмет доказування та встановлена в межах цього кримінального провадження, оскільки доведення загальної вартості таких зобов`язань здійснюється в порядку цивільного судочинства за наслідком подання цивільного позову - за правилами, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України. Саме в цьому порядку можливо довести суму боргу, його складники та юридичну обов`язковість.

Однак, як було наведено в п. 2.6.13, суд ураховує висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 14.12.2023 (справа № 164/1432/18, провадження № 51-5140км2) та звертає увагу, що показання обвинуваченого ОСОБА_9 упродовж всього часу були стабільними та послідовними, останній висував ОСОБА_11 конкретну вимогу в поверненні грошових коштів, яка була чітко визначеною - 6800 доларів США.

Оголошені обвинуваченим обставини не тільки підтверджується доказами у справі - протоколом огляду місця події від 05.10.2022 (п. 2.2.5.), де ОСОБА_9 надавав первинні показання, протоколом огляду місця події від 05.10.2022 (п. 2.2.6.), протоколом проведення слідчого експерименту від 11.11.2022 (п. 2.2.14.), де потерпіла ОСОБА_11 надала первинні показання, а також показаннями свідків ОСОБА_28 (п. 2.2.3) та ОСОБА_29 (п. 2.3.8), які підтвердили, що безпосередньо після викрадення потерпілої ОСОБА_11 та здійсненого затримання, ОСОБА_9 повідомляв про наявність боргу у єдиній визначеному розмірі - 6 800 доларів США.

2.6.22. Саме з цих міркувань, суд уважає, що показання свідків (п. 2.3.2. - 2.3.8., 2.2.3.) є послідовними, логічними та узгодженими із версією обвинуваченого ОСОБА_9 , а суд не вбачає сумніву щодо достовірності цієї позиції.

За вказаних підстав, наведене дозволяє суду констатувати, що ОСОБА_9 діяв з метою примусити виконати цивільне-правове зобов`язання з боку ОСОБА_12 , яке полягало у виконанні раніше обумовлених дій або у повернення грошових коштів у сумі 6800 доларів США. Саме ця сума коштів, на переконання ОСОБА_9 є предметом в існування цивільного-правового зобов`язання, оскільки грошові кошти, у сумі 6800 доларів США, були ним передані на підставі усних домовленостей із ОСОБА_12 - за працевлаштування сина ОСОБА_13 , переоформлення документів на квартиру в м. Українка, купівля товарів (косметичні вироби, одяг), а також придбаних раніше необхідних продуктів харчування. Між тим, ОСОБА_12 наданих обіцянок не виконав (фактично не надав послуги, тобто не виконав цивільно-правове зобов`язання за правочином), а грошові кошти ОСОБА_9 не повернув.

2.6.23. Суд звісно урахував, що свідок ОСОБА_12 та потерпіла ОСОБА_11 не визнали наявність боргу перед ОСОБА_9 та заперечували щодо наявності факту отримання будь-яких грошових коштів та/або конвертів від останнього. Однак, як було наведено в п. 2.6.4. рішення, слід урахувати, що свідок ОСОБА_12 та потерпіла ОСОБА_11 фактично проживають однією сім`єю, ведуть спільний побут та перебувають у фактичних шлюбних відносинах, що підтверджується їх власними показаннями наданими у судовому засіданні. За таких обставин, надані ними показання, які стосуються обставин цивільно-правових відносин із обвинуваченим ОСОБА_9 , а також мотивів дій останнього під час інкримінованого правопорушення, слід сприймати як одноголосні та такі, що фактично утворюють єдине джерело доказової інформації. Такі показання мають спільну логіку викладення, підтверджують одну версію подій, узгоджені за змістом і не доповнюються незалежними фактами або альтернативною аргументацією, на відміну від показань обвинуваченого ОСОБА_9 .

Так, на переконання суду, версія ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спростовується свідками сторони захисту, зокрема ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_82 , ОСОБА_56 та ОСОБА_86 . Показання цих осіб є внутрішньо узгодженими, послідовними та містять конкретні відомості про суму переданих грошових коштів, участь у поїздках, закупівлях і обговоренні домовленостей ОСОБА_9 з ОСОБА_12 щодо спільної роботи, працевлаштування ОСОБА_13 , переоформлення квартири, тощо.

2.6.24. Одночасно з цим, показання ОСОБА_12 є внутрішньо суперечливими, непідтвердженими іншими доказами, і мають ознаки завідомої неправдивості, що знижують їхню доказову силу та викликають сумніви у достовірності наданих ним відомостей.

Зокрема, свідок повідомляв про обставини свого викрадення, яке, за його словами, мало місце 29.09.2022, однак у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні докази, що підтверджують факт події у зазначений день та час, як і немає посилань на неї в обвинувальному акті. Такі обставини виключають можливість юридичної кваліфікації цієї події як частини інкримінованого діяння.

Крім того, показання ОСОБА_12 щодо мети його поїздок з обвинуваченим є непослідовними та неузгоджуються з відомостями, отриманими від сторонніх свідків. Зокрема, останній наполягав, що користувався послугами обвинуваченого виключно для вирішення особистих справ, тоді як свідок ОСОБА_13 та сам обвинувачений ОСОБА_9 чітко зазначали, що ОСОБА_12 їздив до лікарні «Феофанія» саме з метою працевлаштування ОСОБА_13 . Ця версія підтверджена низкою окремих епізодів, про які точно та послідовно повідомляв ОСОБА_13 , а саме спроб зустрічей з медичним персоналом закладу, підготовкою документів, а також згадкою про попередньо передані кошти, що начебто призначалися для оформлення працевлаштування. Показання ОСОБА_12 також є суперечливими і щодо поїздки до міста Коростищев, де останній їхав разом із ОСОБА_9 , однак саме обвинувачений домовлявся щодо пам`ятників.

Окремо слід звернути увагу на обставини, що передували початку трудових відносин. За твердженням ОСОБА_12 , офіційне співробітництво з обвинуваченим розпочалось 01.07.2022, однак 28.06.2022 - у день святкування дня народження ОСОБА_11 , він фактично скористався послугами перевезення, за що надав оплату обвинуваченому. Цей факт суперечить заявленому ним критерію щодо початку ділових відносин, та свідчить про фактичне визнання дії домовленостей ще до узгодженої дати.

Взагалі, такі показання ґрунтуються на таких невизначених та абстрактних поняттях як «оперативна гра», що за відсутності будь-яких інших доказів є нелогічними та неспроможними. Така суперечність вказує на штучний характер наданих показань, а також свідчить про прагнення ОСОБА_12 та ОСОБА_11 спростувати факт отримання значних сум, ураховуючи й те, що останні можуть нести цивільно-правову відповідальність у разі визнання факту боргу в цивільному порядку.

За наведених підстав, суд не вбачає підстав для визнання показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 достовірними у тій частині, в якій вони заперечують факт отримання грошових коштів та існування домовленостей із обвинуваченим ОСОБА_9 щодо виконання відповідних зобов`язань. Більше того, за наявності ознак узгодженості між показаннями свідка ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_11 в суду є підстави уважати, що останніми було повідомлено неправдиву інформацію.

У зв`язку з чим, суд відкидає доводи потерпілої щодо визнання показань свідків захисту недостовірними, оскільки суд уважає доведеним, що ОСОБА_9 перебував у цивільно-правових відносинах із ОСОБА_12 та мав право на пред`явлення вимоги виконати певне зобов`язання, проте у передбачений законом спосіб.

2.6.25. Суд також звертає увагу, що згідно з положеннями статті 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд здійснює правосуддя виключно в межах висунутого обвинувачення. Відповідно, суд позбавлений можливості встановлювати винуватість будь-яких інших осіб, окрім обвинуваченого, у діях, які не охоплені предметом розгляду в межах цього кримінального провадження. Суд не уповноважений перевіряти правомірність дій сторонніх учасників чи робити висновки про існування чи відсутність їхньої кримінальної відповідальності. Тому будь-яка оцінка та кваліфікація поведінки інших осіб, навіть якщо вона має значення для розуміння мотивів обвинуваченого, не може виходити за межі оголошеного обвинувачення, оскільки в цьому кримінальному провадженні мають значення встановлення лише тих обставин, які стосуються дій ОСОБА_9 . При цьому, винуватість останнього має бути встановлена шляхом об`єктивного аналізу доказів, наданих стороною обвинувачення та захисту.

2.6.26. Установлені судом обставини, на підставі всебічного, повного та неупередженого аналізу наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_9 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 355 КК України, а саме примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань із погрозою насильства над потерпілим або його близьким родичем.

Зокрема, на переконання суду в ОСОБА_9 були достатні підстави вважати існування цивільно-правових відносин з ОСОБА_12 , які останнім не були виконані, і могли утворитися на усних домовленостях та полягали у наданні послуг перевезення, оплати супровідних витрат, а також сприяння у працевлаштуванні сина ОСОБА_9 та переоформленні квартири (п. 2.6.15). Ці домовленості, відповідно до статей 204, 205 ЦК України, можуть бути дійсними, оскільки усна форма правочину допускається законом за відсутності обов`язкової письмової форми чи нотаріального посвідчення. Отже, передані ОСОБА_9 грошові кошти, а також надані послуги та придбані товари, у сумі 6 800 доларів США, дійсно можуть бути предметом цивільно-правового зобов`язання, що виникло між сторонами.

За вказаних обставин, дії ОСОБА_9 , які спрямовані на примушування ОСОБА_11 , як близького родича ОСОБА_12 , до виконання цивільно-правового зобов`язання шляхом погрози насильством та незаконного позбавлення волі, свідчать про наявність прямого умислу на досягнення спеціальної мети - примусити ОСОБА_12 виконати зобов`язання, що виникли з усних домовленостей, які на думку ОСОБА_9 не були виконані.

2.6.27. Як вже зазначено в п. 2.6.13 та у висновку Верховного Суду (зокрема, постанова від 14.12.2023 у справі № 164/1432/18, провадження № 51-5140км2), примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання за відсутності корисливого умислу на заволодіння чужим майном кваліфікується саме за ст. 355 КК України, а не за ст. 189 КК України. Суд констатує, що ОСОБА_9 не мав на меті заволодіти майном, яке йому не належить, а діяв із метою повернення коштів, які, на його переконання, були надані ОСОБА_12 у межах цивільно-правових відносин.

При цьому, сам по собі спір щодо існування або розміру зобов`язання не трансформує дії особи у вимагання, якщо не доведено саме умислу на заволодіння чужим майном.

2.6.28. Крім того, суд урахував, що дії пов`язані із незаконним позбавлення волі ОСОБА_11 , яке полягало у зв`язуванні її рук та рота клейкою стрічкою, а також вивезенням останньої з місця проживання, слід уважати тяжкими наслідками, які підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 355 КК України, оскільки хоча фактично можуть охоплюватися окремим складом злочину (ч. 1 ст. 146 КК України), але ці дії не були самостійною метою, а використані обвинуваченим як спосіб психологічного та фізичноговпливу з метою примушування саме до виконання цивільно правового зобов?язання.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом України на спільному засіданні судової палати з кримінальних справ і військової палати ВСУ від 11.05.2022 (опубліковано в «Вісник Верховного Суду України» (РВСУ. - 2003. - С. 124), а саме: якщо під час примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання винні особи незаконне позбавляють волі потерпілого, то такі дії повністю охоплюються складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, і не потребують додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 146 КК України.

2.6.29. Отже, із урахуванням наведеного, суд вважає, що дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 355 КК України, оскільки вони були спрямовані на примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, які ОСОБА_9 уважав невиконаними, що супроводжувалося погрозами насильства та спричинило тяжкі наслідки, а саме незаконне позбавлення волі потерпілої.

2.6.30. Надаючи правову оцінку обставинам обмеження свободи пересування ОСОБА_11 , суд виходить із того, що такі дії не були самостійною метою обвинуваченого.

Застосоване до потерпілої насильство, зв`язування рук та тимчасове обмеження можливості залишити транспортний засіб використовувалися ОСОБА_9 виключно як спосіб впливу на ОСОБА_12 з метою примушування останнього до виконання цивільно-правового зобов`язання.

За встановлених судом обставин незаконне позбавлення волі потерпілої не утворювало самостійного злочинного наміру, а було складовою реалізації єдиного умислу на примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання.

У зв`язку із цим зазначені дії охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України, та не потребують додаткової кваліфікації за ст. 146 КК України.

2.6.31. Суд також ураховує, що наслідком дій ОСОБА_9 стало не лише застосування насильства до потерпілої, а й фактичне позбавлення її можливості вільно пересуватися, самостійно визначати місце перебування та звернутися по допомогу протягом тривалого часу.

Сукупність наведених обставин, характер застосованого насильства, зв`язування рук, заклеювання рота клейкою стрічкою, переміщення потерпілої проти її волі транспортним засобом та створення реальної загрози її особистій безпеці суд розцінює як тяжкі наслідки у розумінні ч. 3 ст. 355 КК України.

2.6.32. Суд звісно ураховував, що ОСОБА_9 було висунуте обвинувачення за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, яке наведене в пункті 2.5.2., 2.5.3.

2.6.33. Але судом ураховано висновки, які ним зроблено в розділі 2.5., 2.6., а саме, що суду не було доведено стороною обвинувачення дій, які би вказували саме на наявність у діях ОСОБА_9 умислу на вимагання передачі чужого майна, що пов`язане з погрозою застосування насильства над потерпілим та із застосуванням зброї. Але було достеменно доведено наявність умислу на примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання, що супроводжувалося погрозами насильства та спричинило тяжкі наслідки в діями обвинуваченого, що передбачено ч. 3 ст. 355 КК України.

2.6.34. З цих підстав, суд керуючись положеннями частини 3 статті 337 КПК України, шляхом складення відповідного формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні (пункти 1.1., 1.2.), яке визнане судом доведеним, тобто відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, змінив правову кваліфікацію кримінальних правопорушень з ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України на ч. 3 ст. 355 КК України, що покращує становище обвинуваченого.

2.6.35. Суд зауважує, що на стадії підготовчого судового провадження в нього були відсутні підстави для повернення обвинувального акту з цих підстав, на що посилався захисник. Крім того, здійснюючи судове провадження, тим більше на стадії підготовчого судового провадження, суд керується вимогами загальних засад, зокрема диспозитивності та змагальності (статті 22, 26 КПК України). Відповідно до яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, під час чого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_9 беззаперечно визнав свою винуватість, протягом судового провадження вибачався перед потерпілою, повідомляв про відомі йому обставини вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, навіть при його затриманні, як то вбачається із протоколу затримання (2.2.10.) та протоколу огляду місця події (п. 2.2.5.) обвинувачений погоджувався із підставами затримання, бо дійсно незаконно позбавив волі потерпілу. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_9 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення та осуд своєї поведінки), а отже є підставою для врахування таких дій як обставину, що пом`якшує покарання.

3.2. Слід зазначити, що суд вказував (п. 2.1.2.), що ОСОБА_9 визнавав винуватість частково. Однак, таке часткове визнання ґрунтувалось саме на позиції, що останній не мав умислу на вимаганні передачі чужого майна, у версії наведеній в обвинувальному акті, але обвинуваченим визнавалось примушування до виконання цивільно-правового зобов`язання, що супроводжувалося погрозами насильства та спричинило тяжкі наслідки в діях обвинуваченого (незаконне позбавлення волі потерпілої).

А отже, оскільки судом здійснено перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України на ч. 3 ст. 355 КК України, склад якої повністю охоплює дії, які визнані обвинуваченим і щодо вчинення яких останній щиро каявся, суд вважає, що обвинувачений повністю та беззаперечно визнано пред`явлене йому обвинувачення.

Бо визнання винуватості в пред`явленому обвинуваченні та правова кваліфікація - є різними за містом поняттями. Зокрема, саме до дискреції суду належіть перевірка правильності кваліфікації дій обвинуваченої органом досудового розслідування. Тож, на думку суду, зміна правової кваліфікації ніяким чином не впливає на позицію обвинуваченого щодо визнання ним винуватості в пред`явленому обвинуваченні, чи відсутності правових підстав у суду для її зміни.

3.3. При цьому, судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_9 відповідно до ст. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Наслідки вчинення злочину, зокрема, що було здійснено незаконне позбавлення волі потерпілої, але потерпілою вимог матеріального чи морального характеру не заявлено, як і не встановлено судом завдання іншої будь-якої шкоди в рамках цього кримінального провадження. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, зокрема його вік, сімейний стан, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, є фізичною особою підприємцем, за місцем проживання характеризується посередньо, має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України, не встановлено, але є підстави для призначення покарання в порядку ст. 69-1 КК України.

4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому за ч. 3 ст. 355 КК України в виді позбавлення строком на 5 років, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 3 роки.

4.5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

4.6. Призначення ОСОБА_9 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із зобов`язанням прибувати до суду за першою вимогою у межах кримінального провадження. Отже, оскільки суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_9 , а також необхідності призначення покарання, наведений запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили.

5.2. Крім того, суд урахував, що 05.10.2022 відповідно до положень ст. 208 КПК України ОСОБА_9 затримано, а 07.10.2022 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання. Отже, відповідно до положень ст. 72 КК України, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_9 , в якості відбутого покарання в виді позбавлення волі, починаючи з 05.10.2022 до 07.10.2022, виходячи з того, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

5.3.Також, відповідно до положень ст. 72 КК України ОСОБА_9 слід зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком строк дії запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту, а саме з 08.10.2022 до 04.12.2022, виходячи з того, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

Наведений строк обґрунтовано тим, що 05.12.2022 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва клопотання прокурора задоволено частково, у зв`язку з чим, ОСОБА_9 змінено запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час, а саме із забороною залишити місце проживання з 22:00 год. до 06:00 год.

5.4. Заходи забезпечення кримінального провадження як то арешт, накладений слідчим суддею Оболонського районного суду міста Києва ухвалою від 20.10.2022 (судова справа № 756/9061/22, провадження № 1-кс/756/1533/22) на пістолет марки «Форт-19Р», 9 мм. Р.А. (вироблено в Україні), № НОМЕР_2 , магазин до нього з вмістом 4 предметів, схожих на набої у кількості 4 штуки з маркуванням «НОМЕР_22.» з гумовими кулями, канцелярський ніж, моток клейкої стрічки, мобільний телефон чорного кольору марки «Iphone XR», IMEI: НОМЕР_15 , разом із сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за номером телефону НОМЕР_16 та чохлом, слід скасувати, ураховуючи прийняте судом рішення про винуватість ОСОБА_9 , а також відсутності підстав для конфіскації вказаного майна.

5.5. Цивільний позов у рамках кримінального провадження за подавався.

5.6. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судово-медичних експертиз № КСЕ-19/111-22/44075-БЛ від 20.10.2022 у розмірі 2265,36 грн, № КСЕ-19/111-22/4407-БД від 09.11.2022 у розмірі 8785,15 грн, що в загальній сумі складає 11050,51 грн, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь держави.

5.7. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України:

- залишки прозорої клейкої стрічки, вилученої з лівої кисті та шиї потерпілої ОСОБА_11 , моток клейкої стрічки, канцелярський ніж, мікрооб`єкти, змиви з внутрішніх ручок задньої правої та лівої двері транспортного засобу, які зберігаються в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в місті Києві, слід знищити;

- мобільний телефон марки «iPhone» моделі «XR», у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_15 , разом із сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за номером телефону НОМЕР_16 та чохлом, який зберігається в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в місті Києві, слід повернути ОСОБА_9

- предмет, схожий на пістолет марки «Форт-19Р», 9 мм. Р.А. (вироблено в Україні), № НОМЕР_2 , магазин до нього, 4 предмети схожих на набої у кількості 4 штуки з маркуванням «НОМЕР_22.» з гумовими кулями, протирка до ствола, які зберігаються в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в місті Києві, слід повернути ОСОБА_15 ;

- транспортний засіб, легковий автомобіль марки «Hyundai» моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серія НОМЕР_18 від 14.04.2022, ключі від наведеного транспортного засобу, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_14 , слід залишити у володінні останнього.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128-129, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 355 КК України та призначити покарання в виді позбавленням волі строком на 5 (п`ять) років.

Зарахувати ОСОБА_9 в якості відбутого за цим вироком покарання, строк попереднього ув`язнення, починаючи з 05.10.2022 до 07.10.2022 відповідно до вимог ст. 72 КК України, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі, а також строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 08.10.2022 до 04.12.2022, ураховуючи, що відповідно до положень ст. 72 КК України, трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_9 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Заходи забезпечення кримінального провадження:

- запобіжний захід ОСОБА_9 в вигляді особистого зобов`язання до набуття вироком законної сили - залишити без змін;

- арешт, накладений на пістолет марки «Форт-19Р», 9 мм. Р.А. (вироблено в Україні), № НОМЕР_2 , магазин до нього з вмістом 4 предметів, схожих на набої у кількості 4 штуки з маркуванням «НОМЕР_22.» з гумовими кулями, канцелярський ніж, моток клейкої стрічки, мобільний телефон чорного кольору марки «Iphone XR», IMEI: НОМЕР_15 , разом із сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за номером телефону НОМЕР_16 та чохлом, на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 20.10.2022 (судова справа № 756/9061/22, провадження № 1-кс/756/1533/22) - скасувати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення судово-медичних експертиз № КСЕ-19/111-22/44075-БЛ від 20.10.2022 у розмірі 2265, 36 грн, № КСЕ-19/111-22/4407-БД від 09.11.2022 у розмірі 8785,15 грн, що в загальній сумі складає 11050,51 грн, відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_9 на користь держави.

Речові докази в кримінальному провадженні:

- залишки прозорої клейкої стрічки, вилученої з лівої кисті та шиї потерпілої ОСОБА_11 , моток клейкої стрічки, канцелярський ніж, мікрооб`єкти, змиви з внутрішніх ручок задньої правої та лівої двері транспортного засобу, які зберігаються в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в місті Києві - знищити;

- мобільний телефон марки «iPhone» моделі «XR», у корпусі чорного кольору, IMEI: НОМЕР_15 , разом із сім картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» за номером телефону НОМЕР_16 та чохлом, який зберігається в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в місті Києві, слід повернути ОСОБА_9 ;

- предмет, схожий на пістолет марки «Форт-19Р», 9 мм. Р.А. (вироблено в Україні), № НОМЕР_2 , магазин до нього, 4 предмети схожих на набої у кількості 4 штуки з маркуванням «НОМЕР_22.» з гумовими кулями, протирка до ствола, які зберігаються в камері схову речових доказів Оболонського УП ГУНП в місті Києві - повернути ОСОБА_15 .

- транспортний засіб, легковий автомобіль марки «Hyundai» моделі «Kona», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_17 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серія НОМЕР_18 від 14.04.2022, ключі від наведеного транспортного засобу, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_14 - залишити у володінні останньої.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.

Суддя ОСОБА_1