Ухвала суду № 137730228, 22.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/21363/26

Провадження № 1-кс/947/7587/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026160000000514 від 13.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12026160000000514 від 13.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України

У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речового доказу, просить накласти арешт на майно, вилучене 21.05.2026 під час проведення огляду місця події за адресою: місто Одеса, вулиця Південна, 39, за участю підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідчий та прокурор у судове засідання не з`явились про розгляд клопотання сповіщалися належним чином, від прокурора до суду надійшла заява в якій просить провести судове засідання без її участі, свої вимоги підтримав та просив задовольнити. Також до канцелярії суду надійшла заява від захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 в якій просить клопотання слухати без її участі.

У зв`язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.

В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026160000000514 від 13.05.2026 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.05.2026, у період часу з 13 год 02 хв по 13 год 07 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Південна 39, при особистій зустрічі з ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом,висунув останньому вимогу надати частину неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США за вплив на прийняття рішення невстановленими посадовими особами РТЦК та СП щодо зняття ОСОБА_7 з розшуку у зв`язку із порушенням правил військового обліку та подальшого працевлаштування на підприємство критичної інфраструктури.

Надалі, 21.05.2026, о 09 год 47 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи у дворі житлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , завершуючи реалізацію свого злочинного наміру, направленого на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаного з вимаганням такої вигоди, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, особисто одержав від ОСОБА_7 частину неправомірної вигоди у загальному розмірі 3000 доларів США, на виконання раніше висунутої вимоги, за вплив на прийняття рішення невстановленими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зняття ОСОБА_7 з розшуку у зв`язку із порушенням правил військового обліку.

За підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, 21.05.2026, о 10 год 07 хв, ОСОБА_5 затримано в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.

В подальшому, 21.05.2026 за участю підозрюваного ОСОБА_5 проведено огляд місця події за адресою: м. Одеса, вул. Південна, 39, в ході якого останній видав грошові кошти, отримані від ОСОБА_7 , а саме: 30 купюр номіналом 100 доларів США, з яких 2 купюри з номерами PB12159357J, MK93244559A та 28 купюр (імітаційних) з номером LB23277272G.

В ході проведення огляду місця події за вказаною адресою, з метою збереження майна, слідів кримінального правопорушення та виявлення речових доказів, в порядку ст.ст. 233, 237 КПК України, проведено огляд автомобіля марки «Toyota», VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , в якому виявлено та вилучено мобільний телефон марки «iPhone 7 Plus», IMEI: НОМЕР_3 , з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 . Також в ході огляду вилучено автомобіль марки «Toyota», VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від нього.

В подальшому, вказане майно було визнано речовими доказами та винесено відповідну постанову від 21.05.2026.

Ухвалою слідчого судді від 22.05.2026 року було легалізовано вищевказаний огляд місця події.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.

1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.

Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.

Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_5 .

У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».

2) Правові підстави накладення арешту майна

Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.

Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).

Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події на імітаційні 30 купюр номіналом 100 доларів США, з яких 2 купюри з номерами PB12159357J, MK93244559A та 28 купюр з номером LB23277272G., оскільки як було встановлено в ході судового засідання, є саме тими коштами які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.

Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, йому інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-3 КК України.

Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об`єктивних фактах.

Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об`єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.

В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов`язаних з вчиненням дій щодо впливу на прийняття рішення невстановленими посадовими особами РТЦК та СП щодо зняття ОСОБА_7 з розшуку) в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувалися при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.

Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених телефонів, а обов`язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.

При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.

На думку слідчого судді, на даному етапі досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що вилучений у ході проведення обшуку автомобіль марки «Toyota», VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 міг використовуватись як засіб реалізації злочинної схеми, пов`язаної із вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-3 КК України.

Як убачається з матеріалів клопотання, під час огляду зазначеного транспортного засобу було виявлено та вилучено імітаційні грошові кошти, які, за версією органу досудового розслідування, могли використовуватись у процесі вчинення кримінального правопорушення та мають значення для встановлення обставин кримінального провадження. Більш того в ході досудового розслідування, на підставі ст. 233 КПК України, було проведено його огляд та затримано особу підозрювану у вчиненні злочину.

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя вважає, що транспортний засіб відповідає критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки міг бути засобом вчинення кримінального правопорушення, містити відомості про обставини його вчинення, а також зберегти на собі сліди кримінально протиправної діяльності.

При цьому незастосування арешту до вказаного майна може призвести до його приховування, відчуження, зміни технічного стану або знищення наявних у ньому слідів та відомостей, що матимуть доказове значення у кримінальному провадження.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов`язане з накладенням арешту на належне їй майно.

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,

Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.

У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.

Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.

Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Накласти арешт, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування на майно, вилучене 21.05.2026 під час проведення огляду місця події за адресою: місто Одеса, вулиця Південна, 39, за участю підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

- грошові кошти: 30 купюр номіналом 100 доларів США, з яких 2 купюри з номерами PB12159357J, MK93244559A та 28 купюр (імітаційних) з номером LB23277272G;

- мобільний телефон марки «iPhone 7 Plus», IMEI: НОМЕР_3 , з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_5 ;

- автомобіль марки «Toyota», VIN-код: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 та ключі від нього.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали надіслати прокурору та особі, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1