Рішення № 137729620, 26.06.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.06.2026

ЄУН 389/1619/25

Провадження №2/389/426/25

Рішення

іменем України

26 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» про стягнення заробітної плати,

з участю: представника відповідача адвоката Монастиренка О.Ю.,

встановив:

ОСОБА_1 12.05.2025 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням збільшення розміру позовних вимог) просив стягнути з ТОВ «Євро Смарт Пауер» невиплачену заробітну плату в сумі 14 020 грн 78 коп, доплату за шкідливі умови праці за жовтень та листопад 2024 року в сумі 920 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричиненого невидачею копії наказу про звільнення, та зобов`язати відповідача видати наказ про його звільнення з роботи 05.05.2025.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати зазначив, що він працював на автозаправній станції торгової марки «БРСМ» ТОВ «Євро Смарт Пауер» помічником оператора заправних станцій з 25.09.2024 до 24.02.2025. При прийомі на роботу відповідач не ознайомив його з умовами колективного договору, правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства і наказом про прийом на роботу. Заяву від його імені про прийняття на роботу йому було видано надруковану відповідачем, в якій був текст щодо ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підпис у заяві про прийом на роботу ним було проставлено не за ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а за прийом на роботу до відповідача за професією помічника оператора заправних станцій. Дату прийому на роботу і дату написання заяви йому було вказано не писати, так як зі слів начальника АЗС Знам`янка ТОВ «Євро Смарт Пауер» дата прийому і написання заяви буде узгоджена пізніше. Начальник АЗС Знам`янка ТОВ «Євро Смарт Пауер» під час його працевлаштування на словах ознайомила з графіком роботи, згідно з яким графік роботи становив 5-тиденний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем та двома вихідними. Надалі, з 01.11.2024 йому було визначено інший графік роботи, відповідно до якого він працював 12 годин денна робоча зміна, 24 години вихідний, 12 годин нічна робоча зміна, 48 годин вихідний. Робота в нічну зміну починалась з 20.00 год і закінчувалась о 08.00 год наступної доби, що складало 12 годин роботи. Оскільки відповідач не проводив оплати за роботу в нічний та надурочний час, він звільнився з роботи за власним бажанням. При звільненні з роботи відповідач не видав йому копію наказу про звільнення та повідомлення щодо розміру заробітної плати за відпрацьований час із зазначенням окремо кожного виду виплати. Обставини відсутності оплати за роботу в нічну зміну, роботу в надурочний час у період листопад - грудень 2024 року та січень 2025 року підтверджують копії повідомлень про нараховану заробітну плату, які йому були надіслані відповідачем у додатку «Мій БРСМ». Також відповідач не доплатив йому у січні 2025 року місячний оклад пропорційно до відпрацьованого часу. При зверненні до керівництва АЗС Знам`янка ТОВ «Євро Смарт Пауер» щодо оплати мені за роботу в нічний і надурочний час, йому було сказано, що всі виплати, на які він має право, будуть виплачені в день звільнення. Вказує, що час його перебування на робочому місці реєструвався за допомогою QR коду в системі «Мій БРСМ», як було обумовлено керівництвом ТОВ «Євро Смарт Пауер», про що відображалася інформація у застосунку «Мій БРСМ» кожної робочої зміни. Основний функціонал додатка «Мій БРСМ» - реєстрація на робочому місці, отримання персональної знижки на товари, перегляд витраченого робочого часу, зворотній зв`язок. Цей додаток створено лише для внутрішнього користування співробітниками компанії.

Просив стягнути з відповідача заробітну плату в сумі 14 020 грн 78 коп, яка складається з:

775 грн 46 коп + 528 грн 80 коп + 711 грн 76 коп (за роботу в нічний час за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року) = 2 016 грн 02 коп;

1 604 грн 64 коп + 2 463 грн 60 коп + 438 грн 73 коп (за роботу в надурочний час за листопад, грудень 2024 року, січень 2025 року) = 4 506 грн 97 коп;

7 498 грн 39 коп (не нарахована та не виплачена заробітна плата за лютий 2025 року).

Також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який спричинений затримкою видачі копії наказу про звільнення,на підставі абз.5 ст.235 КЗпП України. Часом вимушеного прогулу вважає період з 25.02.2025 до 05.05.2025, оскільки він з 06.05.2025 працевлаштований в іншому місці.

Крім того просив зобов`язати відповідача видати наказ про його звільнення з роботи саме 05.05.2025, тобто до дня його працевлаштування на іншому підприємстві, оскільки з дати звільнення 24.02.2025 і до 05.05.2025 він не працював, а оплата вимушеного прогулу, який спричинений з вини роботодавця, передбачає безумовне перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем.

Також позивач просив стягнути з відповідача доплату за шкідливі умови праці за жовтень та листопад 2024 року в сумі 920 грн. Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, зазначав, що про невиплату такої доплати він дізнався з письмового повідомлення Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, де зазначено, що відповідач виплачував йому доплату за шкідливі умови праці в розмірі 4%, однак таких виплат у вказаний вище період він не отримував.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що позивач у позовній заяві посилається на порушення ст.47 КЗпП України, оскільки йому нібито не було видано наказ про звільнення чи відповідні розрахункові документи. Водночас, ст.47 КзПП України прямо передбачає: якщо працівник у день звільнення відсутній на роботі, то документи та розрахунки надаються після подання відповідної вимоги працівником. Фактично позивач в день звільнення, 24.02.2025, перебував на лікарняному, однак був звільнений в цей день згідно з його ж заявою, написаною 05.02.2025. Відповідно до вимог ст.47, 116 КЗпП України трудова книжка була надіслана позивачу рекомендованим листом, а належні до виплати кошти були перераховані на банківський картковий рахунок позивача. Крім того, єдиний документ, який є підставою для нарахування заробітної плати працівнику, є табель обліку робочого часу, який веде безпосередній керівник працівника в електронному вигляді в програмі 1С і 2 рази на місяць підписаний передається в бухгалтерію для нарахування заробітної плати. Розрахунок з Позивачем було проведено вчасно та в повному обсязі в день його звільнення, тобто 24.02.2025. Це включало: заробітну плату за відпрацьовані дні, компенсацію за невикористану відпустку, інші передбачені законом виплати. Всі кошти були зараховані на його картковий рахунок. Вказує, що позивач надав у якості доказів знімки екрану, графіки та фото, отримані з додатку «Мій БРСМ», проте цей додаток не є офіційною системою обліку робочого часу на підприємстві ТОВ «Євро Смарт Пауер». Єдиною системою обліку є табелі, які ведуться в програмі 1С, відповідно до Положення про табелювання. Зазначений додаток не має жодного нормативного регулювання, а його використання має виключно інформаційний характер. Крім того, QR-код можна відсканувати навіть не приступаючи до виконання обов`язків, а просто прибувши на відповідну АЗС двічі на день. Тому дані цього додатку не можуть вважатися доказом фактичної роботи чи перебування працівника на робочому місці.

В судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2025, позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позові. Надалі розгляд справи проводився без участі позивача, який подав суду заяву про розгляд справи без його розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі наказу (розпорядження) №1044-ЄСП/ПР-К-ЄСП-012181 від 24.09.2024 керівника підприємства ТОВ «Євро Смарт Пауер» Олени Поліщук, яка діє на підставі довіреності №01/01-24 від 01.01.2024, позивач ОСОБА_1 з 25.09.2024 прийнятий на роботу у ТОВ «Євро Смарт Пауер» на посаду помічника оператора заправних станцій, місце розташування заправної станції: вул.Віктора Голого,104-А, м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області.

З наказом ОСОБА_1 ознайомлений 24.09.2024, про що свідчить його особистий підпис. Також в цьому наказі міститься підпис ОСОБА_1 про те, що 24.09.2024 він ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та з Правилами військового обліку.

За змістом наказу, оклад ОСОБА_1 становив 8 500 грн, оплата відбувається згідно з відпрацьованим часом та графіком змінності. Надбавка за шкідливі умови праці на час прийняття на роботу не передбачалася.

Відповідно до Робочої інструкції помічника оператора АЗС, з якою ОСОБА_1 ознайомлений 24.09.2024, режим щоденної роботи, час її початку і завершення, визначається Графіком змінності.

В перший робочий день, 25.09.2024, ОСОБА_1 підписав інформаційний лист для працівників при прийнятті на роботу. Шляхом підписання цього листа ОСОБА_1 підтвердив своє ознайомлення з Графіком роботи та тривалістю робочого часу, які передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку та відповідної посади; з умовами праці та про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, результатами атестації робочого місця за умовами праці; з тривалістю щорічної відпустки, яка становить 24 календарних дні, розміром посадового окладу.

Пунтом 3 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку, про факт ознайомлення з якими ОСОБА_1 підтвердив як у наказі про прийняття на роботу, так і у вказаному вище інформаційному листі, визначено змінний розпорядок роботи, за яким ОСОБА_1 прийнято на посаду, та встановлений Графік роботи.

ОСОБА_1 на ім`я директора ТОВ «Євро Смарт Пауер» подав заяву від 05.02.2025, в якій просив звільнити його з роботи 24.02.2025 за власним бажанням.

Крім того, на ім`я директора ТОВ «Євро Смарт Пауер» ОСОБА_1 подав заяву від 05.02.2025, в якій просив трудову книжку надіслати поштою на зазначену ним адресу у зв`язку з неможливістю особистої явки для її отримання. В цій заяві ОСОБА_1 також зазначив, що він проінформований про те, що копію наказу про звільнення може отримати, звернувшись до відділу кадрового адміністрування. Розрахункові просив переслати на його банківську картку.

Наказом (розпорядженням) №0138-ЄСП/3В-К-ЄСП-012181 від 06.02.2025 керівника підприємства ТОВ «Євро Смарт Пауер» Олени Поліщук, яка діє на підставі довіреності №01/01-24 від 01.01.2024, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади помінчика оператора заправних станцій з 24.02.2025 за власним бажанням за ст.38 КЗпП України, на підставі поданої ним заяви від 05.02.2025.

Вказаним наказом визначено компенсувати позивачу невикористані 10 днів основної щорічної відпустки.

З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлений в день його видання - 06.02.2025, про що свідчить його особистий підпис.

Так, приписами ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників.

Згідно зі ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Щодо позовної вимоги про стягнення заробітної плати за роботу в нічний час.

Позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату за роботу в нічний час в сумі 2 016 грн 02 коп, яка складається з: 775 грн 46 коп (листопад 2024 року) + 528 грн 80 коп (грудень 2024 року) + 711 грн 76 коп (січень 2025 року).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.52 КЗпП України для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (ст.50, 51).

Положеннями ст.54 КЗпП України передбачено, що при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п.2 ч.1, ч.3 ст.51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Відповідно до ч.1 ст.57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно зі ст.108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Позивач стверджує, що під час працевлаштування його графік роботи становив 5-тиденний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем та двома вихідними. Надалі, з 01.11.2024 йому визначено інший графік роботи, відповідно до якого він працював 12 годин денна робоча зміна, 24 години вихідний, 12 годин нічна робоча зміна, 48 годин вихідний (тобто - день, ніч, 48 вихідний). Робота в нічну зміну починалась з 20.00 год і закінчувалась о 08.00 год наступної доби, що складало 12 годин роботи. Водночас, з листопада 2024 року до січня 2025 року відповідач за роботу в нічний час оплату не проводив.

На підтвердження свої вимог позивач надав копію табеля обліку робочого часу №18861 від 30.11.2024, з якого слідує, що ОСОБА_1 у листопаді 2024 року відпрацював 15 днів і графік його роботи був змінним, день/ніч, тобто 12 годин день, наступного дня 12 годин ніч (а.с.27 т.1).

Також позивач надав скріншоти із застосунку «Мій БРСМ» (а.с.19, 24, 25, 32-42 т.1), достовірність яких представником відповідача не спростована, в яких міститься інформація щодо реєстрації позивача на робочому місці за грудень 2024 року - лютий 2025 року, з якої встановлено, що графік роботи ОСОБА_1 був змінним, день/ніч, тобто 12 годин день, наступного дня 12 годин ніч.

Натомість представник відповідача на підтвердження своїх доводів про те, що позивач в нічні зміни не працював, не надав жодного належного доказу і таких в судовому засіданні не здобуто.

Так, наказом про прийняття позивача на роботу визначено, що він працює згідно з графіком змінності.

Пунтами 2, 3 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с.148-153 т.1) визначено, що тривалість робочого часу для працівників, що працюють при змінних режимах роботи, визначається графіками змінності, які затверджуються керівником відповідного структурного підрозділу відповідача.

У пункті 3 вказаних Правил визначено змінний розпорядок роботи, який має 7 варіантів. Проте доказів того, за яким саме варіантом та графіком працював ОСОБА_1 , відповідач суду не надав, доводи позивача щодо роботи у нічний час не спростував. Всупереч вказаних Правил в матеріалах справи відсутній затверджений керівником заправної станції, де працював позивач, Графік змінності та докази доведення його до відома працівників. При цьому представник відповідача зазначав, що цей графік доводився до відома усно.

Надані представником відповідача копії табелів обліку робочого часу (а.с.138-140 т.1) викликають сумніви, оскільки інформація, зазначена в них, не дає підстав встановити, на якому підприємстві вівся такий облік та стосовно яких працівників. Облік часу в табелі не відповідає жодному з 7 варіантів Графіку роботи, обумовленому в Правилах внутрішнього трудового розпорядку, а Графік заправної станції суду не надано.

Також суд враховує, що згідно з п.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку до початку роботи кожен працівник зобов`язаний відмітити свій прихід на роботу, а після закінчення робочого дня - залишення роботи в порядку, установленому на підприємстві. Адміністрація зобов`язана організувати облік явки на роботу і залишення роботи.

Всупереч зазначеному, на підтвердження обліку явки позивача на роботу і залишення роботи, на підставі яких і повинен складатися табель обліку робочого часу, представником відповідача також жодних доказів не надано.

В цьому випадку суд враховує, що при вирішенні трудових спорів тягар доведення правомірності вчинення роботодавцем дій або бездіяльності відносно працівника (позивача), якщо такі дії або бездіяльність мають бути вчинені ним відповідно до закону, покладається повною мірою на роботодавця, оскільки в його розпорядженні мають знаходитися відповідні документи.

Таким чином, суд вважає доведеним факт роботи позивача у нічний час в період листопад 2024 року-січень 2025 року, а тому з відповідача підлягає до стягнення невиплачена заробітна плату за роботу в нічний час в сумі 2 016 грн 02 коп. Визначаючи такий розмір суд погоджується з розрахунком позивача, який відповідачем не спростований.

Щодо позовної вимоги про стягнення заробітної плати за роботу в надурочний час.

Позивач просив стягнути з відповідача заробітну плату за роботу в надурочний час в сумі 4 506 грн 97 коп, яка складається з: 1 604 грн 64 коп (листопад 2024 року) + 2 463 грн 60 коп (грудень 2024 року) + 438 грн 73 коп (січень 2025 року).

Згідно з ч.1 ст.62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (ст.52, 53, 61 КЗпП України).

Статтею 106 КЗпП України встановлено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті..

Згідно з п.16 постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про оплату роботи в надурочний час судам слід мати на увазі, що передбачене ч.4 ст.106 КЗпП положення про заборону компенсації надурочних робіт шляхом надання відгулу поширюється і на випадки їх виконання у святкові, неробочі та вихідні дні. В разі проведення таких робіт за розпорядженням або з відома роботодавця години роботи понад нормальну тривалість робочого дня, а в разі підсумованого обліку робочого часу - понад установлений робочий час в обліковому періоді оплачуються при погодинній системі оплати праці - у подвійному розмірі годинної ставки, а при відрядній системі - шляхом доплати 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою (ст. 106 КЗпП), і в тому разі, коли ці роботи було виконано без додержання умов і порядку залучення до них.

Так, відповідно до п.8 розділу V Правил внутрішнього трудового розпорядку відповідача, надурочні роботи, як правило, не допускаються. Застосування надурочних робіт адміністрацією може провадитися у виняткових випадках і в межах, передбачених чинним законодавством, лише з дозволу Представника трудового колективу.

Разом з тим, під час розгляду цієї справи жодних документів, за якими відповідач погоджувався або видавав розпорядження про роботу у вказаний позивачем період та взагалі залучення позивача з ініціативи відповідача для роботи у надурочний час, вихідні, святкові дні, суду не надано та, відповідно до матеріалів справи, відповідач здійснював оплату праці позивачу за фактично відпрацьований час.

За матеріалами цієї справи, факт надурочної роботи позивача не зафіксовано в табелі обліку робочого часу, письмові накази роботодавця відсутні, докази здійснення трудових функцій за завданням роботодавця не надані. При цьому, належним підтвердженням кількості фактично відпрацьованих годин, зокрема у надурочний час, вихідні та святкові дні (які підлягають оплаті), є табель обліку використання робочого часу.

Тому суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати за роботу у надурочний час задоволенню не підлягають, оскільки його робота у цей час не підтверджена відповідними доказами.

В частині позовних вимог про стягнення не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за лютий 2025 року в сумі 7 498 грн 39 коп суд також вважає за необхідне відмовити, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано та, за його підрахунками, не доведено, з чого саме складається ця сума і за виконання якої роботи вона йому не доплачена.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який спричинений затримкою видачі копії наказу про звільнення, та зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення позивача з роботи 05.05.2025.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, який спричинений затримкою видачі копії наказу про звільнення, на підставі абз.5 ст.235 КЗпП України. Часом вимушеного прогулу вважає період з 25.02.2025 до 05.05.2025, оскільки він з 06.05.2025 працевлаштований в іншому місці.

Крім того просив зобов`язати відповідача видати наказ про його звільнення з роботи саме 05.05.2025, тобто до дня його працевлаштування на іншому підприємстві, оскільки з дати звільнення він не працював.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Так, звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 стверджував, що відповідач не видав йому наказ про звільнення з роботи у день звільнення.

Заперечуючи в цій частині, представник відповідача наголошував, що позивач у день звільнення був відсутній на роботі, перебував на лікарняному, тому наказ про звільнення підлягає наданню після подання відповідної вимоги працівником.

Як встановлено судом, на ім`я директора ТОВ «Євро Смарт Пауер» позивач подавав заяву від 05.02.2025, в якій після звільнення просив трудову книжку надіслати йому поштою та зазначив, що він проінформований про те, що копію наказу про звільнення може отримати, звернувшись до відділу кадрового адміністрування.

Тобто позивач був достовірно обізнаний, що за отриманням копії наказу про звільнення він має звернутися до відділу кадрів роботодавця, на що також розраховував і роботодавець, надіславши поштою, за вимогою позивача, лише його трудову книжку. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався за отриманням цього колпії наказу про звільнення до відповідача, і того, що останній відмовлявся його видати. При цьому суд враховує, що в день звільнення позивач перебував на лікарняному.

Крім того, позивач не надав доказів того, що відсутність у нього на руках наказу про звільнення перешкодила йому в подальшому працевлаштуванні. Факт його звільнення був належним чином зафіксований в трудовій книжці, яку він своєчасно отримав та копія якої додана до позову, і для наступного працевлаштування наказ роботодавця про звільнення не вимагається, тому відсутні підстави вважати, що цей факт є вимушеним прогулом.

Доводи позивача про те, що оплата вимушеного прогулу, який спричинений з вини роботодавця, передбачає безумовне перебування працівника в трудових відносинах з роботодавцем, не заслуговують на увагу та не передбачені чинним законодавством.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в діях відповідача відсутня вина щодо невручення наказу про звільнення у день звільнення позивача, а тому відсутні підстави для застосування положень ч.5 ст.235 КЗпП України, у зв`язку з чим позовні вимоги і в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення доплати за шкідливі умови праці.

Позивач просив стягнути з відповідача доплату за шкідливі умови праці за жовтень та листопад 2024 року в сумі 920 грн, вказуючи, що таку доплату в ці місяці він не отримував.

Згідно зі ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я умов праці роботодавець зобов`язаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може надати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

На роботодавця покладається обов`язок проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної безпеки.

Відповідно до ст.100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з наказом про прийняття позивача на роботу від 24.09.2024, надбавка за шкідливі умови праці на той час не передбачалася.

Надалі, за результатами атестації робочих місць за умовами праці, наказом відповідача №200-ОП від 25.11.2024 (а.с.109-115 т.2) затверджено Перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на передбачені законодавством пільги та компенсації. Термін виконання з 01.12.2024.

Згідно із затвердженим Переліком, який є додатком №1 до вказаного наказу, працівникам заправної станції по вул.Віктора Голого,104-А в м.Знам`янка, в тому числі і за посадою позивача, встановлено надбавку за шкідливі умови праці в розмірі 4%.

Отже, доплата за шкідливі умови праці за посадою позивача введена в дію з 01.12.2024 і з грудня 2024 року позивач такі виплати отримував.

Оскільки за жовтень та листопад 2024 року такі виплати не передбачалися, про що позивач також був ознайомлений при прийнятті на роботу, тому позовні вимогі в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, судом позов задоволено частково. Зокрема, задоволені позовні вимоги майнового характеру про стягнення заробітної плати за роботу в нічний час на загальну суму 2 016 грн 02 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Разом з цим, позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в сумі 20 грн 16 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу, при збільшенні розміру позовних вимог про зобов`язання відповідача видати наказ про звільнення та про стягнення доплати за шкідливі умови праці позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп (а.с.175 т.1).

Враховуючи, що цим судовим рішенням у задовленні вказаних позовних вимог відмовлено, тому понесені позивачем судові витрати необхідно віднести на його рахунок.

На підставі ст.21, 47, 50, 52, 54, 57, 62, 100, 106, 108, 153, 235 КЗпП України, керуючись ст.141, 259, 263-265, 273, 274-279 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за роботу в нічний час в сумі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн 02 коп.

Вказана сума визначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» на користь держави судовий збір в сумі 20 (двадцять) грн 16 коп.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп, віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер», місце знаходження: проспект Соборності,15 кабінет 219, м.Київ, 02160, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 42547705.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва