Рішення № 137729619, 26.06.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.06.2026

ЄУН 389/135/26

Провадження №2/389/64/26

Рішення

іменем України

26 червня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Берневек О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених коштів при звільненні з роботи у зв`язку з виходом на пенсію,

з участю: позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Яушева В.В., представника відповідача Пархоменка О.В.,

встановив:

ОСОБА_1 23.01.2026 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки в сумі 11 039 грн 57 коп, одноразовий грошовий посібник при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію уперше в розмірі 8 середньомісячних заробітків в сумі 470 099 грн 44 коп, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 10.12.2025 до дня ухвалення судового рішення в сумі 399 141 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що в період з 1991 року до 10.12.2025 він працював помічником машиніста та машиністом електровоза в АТ «Українська залізниця». Згідно з наказом АТ «Українська залізниця» №525/ос від 24.11.2025 про припинення трудового договору, 10.12.2025 він був звільнений з посади машиніста електропоїзда виробничого структурного підрозділу Моторвагонне депо Одеса-Застава 1 філії «Приміська пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію на пільгових умовах, на підставі ст.38 КЗпП України. В наказі про припинення трудового договору зазначено, що виплата основної одноразової допомоги, передбачена п.4.25 Колективного договору, в розмірі 5 середньомісячних заробітків, та додаткової одноразової допомоги в розмірі 3 середньомісячних заробітків буде проведена відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 протокол №Ц-85/44 Ком.т. згідно із затвердженим графіком. В день звільнення відповідач не повідомив його письмово про нараховані та невиплачені при звільненні виплати всіх сум, виплативши після звільнення лише компенсацію за невикористані 36 днів відпусток. Водночас, при звільненні йому не було виплачено одноразову допомогу на оздоровлення та одноразовий грошовий посібник в розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) (п.4.23, 4.26 Колективного договору). Позивач вважає, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» набрав чинності 24.03.2022, а тому ухвалювати рішення про призупинення додаткових виплат працівникам, посилаючись на правовий режим воєнного стану, 14.03.2022 у правління АТ «Українська залізниця» не було через відсутність зворотної дії у часі вказаного Закону. Крім того, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.02.2024 у справі №211/7338/23, яке залишено в силі постановою Верховного Суду від 05.02.2025, визнано незаконним та скасовано п.1.1.4 протокольного рішення №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 в частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

Також зазначає, що на підставі ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на час звільнення, у період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Однак дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором. В той же час, відповідач до часу звільнення не попереджав його про погіршення існуючих умов праці та призупинення виплат одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення та одноразового грошового посібника при звільненні, а тому відповідач повинен виплатити йому всі належні суми при звільненні.

Представник відповідача подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що виплати, які є предметом спору в цій справі, наразі призупинені згідно з витягом з протоколу №Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, в якому зазначено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Таке призупинення узгоджується з положеннями ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. АТ «Українська залізниця» не відмовляло позивачу у виплаті спірних коштів, їх виплата буде можлива після скасування або закінчення воєнного стану в Україні, або прийняття окремого рішення про їх поновлення.

Крім того, рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 (протокол №Ц-82/39 Ком.т.) ухвалено здійснювати, починаючи з 01.07.2024, нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укралізниця», в тому числі за 2022 рік, планується розпочати у 2025 році за графіком в порядку черговості. Також цим рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 ухвалено здійснювати, починаючи з 01.07.2024, нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам АТ «Укрзалізниця» в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками, а саме у розмірі 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Також листом АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва АТ «Укрзалізниця» виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. Отже, нарахування і виплата сум матеріальної допомоги позивачу не відбулося, оскільки наразі такі виплати призупинені та не здійснюються у цілому нікому з працівників АТ «Укрзалізниця».

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, відхиляючи заперечення представника відповідача, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Також звернув увагу, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення розміру виплати матеріальної допомоги на оздоровлення виходячи з 30% посадового окладу, оскільки Колективним договором таке нарахування передбачено в розмірі 50% від посадового окладу.

Представник відповідач подав заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення, в яких, зокрема, звернув увагу на встановлення нових обставини щодо відповідача, які мають суттєве значення для правильного вирішення цієї справи. Такими обставинами є ухвалення в аналогічній справі Миколаївським апеляційним судом постанови від 11.05.2026 у справі №487/8561/25, під час розгляду якої встановлено, що листом АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025, надісланим керівникам регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5-25/47-25 від 28.03.2025 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено. На період призупинення виплат керуватися графіком виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 від 06.09.2022, де чітко зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2 місяців (або терміну, передбаченого колективним договором), починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. Отже, з 01.04.2025 було призупинено до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. Вказані дії відповідача відповідають вимогам ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, які передбачали, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

З посиланням на ч.4 ст.82 ЦПК України, представник відповідача зазначив, що в матеріалах цієї справи наявний доказ лист АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5 25/122-25 з двома додатками (у тому числі, спільний лист від 06.09.2022 №Ц/3 91/1459/Цпроф/30-22), на який є посилання у вищевказаній постанові Миколаївського апеляційного суду від 11.05.2026. Таким чином, наразі в цій справі відсутні законні підстави для задоволення судом заявленої позовної вимоги про стягнення на користь позивача одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію і додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті в загальному розмірі 470 099 грн 44 коп. В іншій частині заявлених позивачем позовних вимог відповідач вважає необхідним врахувати при судовому розгляді викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив доводи.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 1991 до 10.12.2025 перебував у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .

Згідно з даними витягу з протоколу №Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022, інші додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики.

Відповідно до витягу з протоколу №Ц-85/44 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 ухвалено здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнилися/будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року, одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п.3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до п.1.1.4 п.1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.).

Згідно з витягом з протоколу №Ц-82/39 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 27.06.2024 ухвалено на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №54/2022, починаючи з 01.07.2024 зупинити дію окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Нарахування та виплату такої допомоги здійснювати починаючи з 01.07.2024 в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу). Можливість та умови нарахування і виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» та особам, які перебували в трудових правовідносинах з АТ «Укрзалізниця» під час дії рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.), матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 24.02.2022 до 30.06.2024 в розмірі та на умовах, передбачених колективними договорами АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, визначати окремими рішеннями правління на кожен рік.

Позивач 17.01.2023 та 22.07.2024 на ім`я начальника Депо подавав заяви про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у зв`язку з відпусткою.

Відповідно до наказу (розпорядження) №114-В від 20.01.2023 позивачу надано щорічну відпустку в період з 15.02.2023 до 18.02.2023, з яким ОСОБА_1 ознайомлений 20.01.2023. Цим наказом передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Крім того, наказом (розпорядженням) №897/в від 19.07.2024 позивачу надано щорічну та додаткову відпустки в період з 05.08.2024 до 25.09.2024, з яким ОСОБА_1 ознайомлений 19.07.2024. Цим наказом передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Листом АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025, надісланим керівникам регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5-25/47-25 від 28.03.2025 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

В цьому листі наголошено на необхідності проведення роз`яснювальної роботи з працівниками, що призупинення зазначених виплат це тимчасові, превентивні дії для забезпечення сталої роботи товариства. На період призупинення виплат необхідно керуватися графіком виплат працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України №Ц/3-91/1459/Цпроф/30-22 від 06.09.2022, де чітко зазначено про збереження права на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію на період дії воєнного стану та протягом 2 місяців (або терміну, передбаченого колективним договором), починаючи з дати припинення або скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово.

Наказом начальника виробничого структурного підрозділу Моторвагонне депо Одеса-Застава 1 філії «Приміська пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» №525/ос від 24.11.2025 позивача звільнено із займаної посади машиніста електропоїзда з 10.12.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за пільгових умовах за ст.38 КЗпП України.

Вказаним наказом визначено компенсувати позивачу невикористані 36 днів відпустки та виплатити основну одноразову допомогу в розмірі 5 середньомісячних заробітків та додаткову одноразову допомогу в розмірі 3 середньомісячних заробітків, що передбачені п.4.25 Колективного договору. Водночас, виплату такої матеріальної допомоги вирішено провести відповідно до рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 протокол №Ц-85/44 Ком.т., згідно із затвердженим графіком.

В день звільнення ОСОБА_1 отримав повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільненні.

ОСОБА_1 звертався до роботодавця з письмовою заявою від 29.12.2025, в якій, зокрема, просив провести з ним повний розрахунок та виплатити всі належні йому суми, на що повідомлено про те, що виплата одноразової та додаткової матеріальної допомоги не була виплачена на підставі рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 04.04.2025 №Ц-5-1.5-25/122-25, згідно з яким на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 №Ц-1-1.5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнення працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті, призупинено.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Що стосується одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 та 2024 роки.

Згідно з п.4.23 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Моторвагонного депо Одеса-Застава 1 на 2011-2015 роки, адміністрація зобов`язується працівникам депо за письмовою заявою надавати впродовж року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при відході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу (Додаток №12).

Представник відповідача не оспорював право позивача на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2023 та 2024 роки, вказуючи на те, що наразі такі виплати призупинені і будуть виплачені позивачу після прийняття окремого рішення правління.

Судом встановлені факт подання позивачем у 2023 та 2024 роках заяв на отримання одноразової допомоги на оздоровлення та факт надання позивачу у вказані роки чергових відпусток.

Таким чином, оскільки виплата одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення, в тому числі і за 2023 та 2024 роки, передбачена п.4.23 Колективного договору, тому позивач має право на її отримання.

Що стосується призупинення виплат матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію.

Представник відповідача, не заперечуючи права позивача на отримання матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків, першочергово посилався на призупинення цих виплат на період воєнного стану на підставі витягу з протоколу №Ц-54/31 засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, яке узгоджується з положеннями ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-IX від 15.03.2022.

Надалі представник відповідача наголошував, що призупинення спірних виплат до окремого рішення керівництва відбулося з 01.04.2025 на підставі протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5-25/47-25 від 28.03.2025, який був доведений до відома листом АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025.

Представник відповідача вказав, що такі дії відповідача відповідають вимогам ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, які передбачали, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Так, приписами ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Частиною першою ст.9 цього Закону встановлено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Відповідно до ст.10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Згідно зі ст.13 КЗпП України та ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т. д.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Відповідно до ст.18 КЗпП України положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Як вже встановлено вище, листом АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025, надісланим керівникам регіональних філій, філій АТ «Укрзалізниця», повідомлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності №Ц-1-1.5-25/47-25 від 28.03.2025 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Укрзалізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства, починаючи з 01.04.2025 та до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинено.

Разом з тим, цей лист суд не бере до уваги, оскільки він не є належним доказом зупинення дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця у розумінні ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин).

Так, вказаний лист не є рішенням правління АТ «Укрзалізниця», містить посилання на те, що таке призупинення здійснюється на виконання протоколу засідання штабу АТ «Укрзалізниця» з ефективності від 28.03.2025 № Ц-1-1.5-25/47-25.

Натомість рішення роботодавця, яке передбачено ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (у редакції на час виникнення спірних відносин) має ухвалювати виконавчий орган АТ «Укрзалізниця», яким відповідно до п.89 Статуту АТ «Укрзалізниця» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2025 №615) є не штаб Товариства з ефективності, а Правління, яке колегіальним виконавчим органом і здійснює управління поточною діяльністю Товариства.

Крім того, станом на час виникнення спірних відносин (як день видання наказу, так і день звільнення позивача) редакція ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» згідно із Законом №4582-IX від 21.08.2025 зазнала змін та була викладена наступного змісту: «У період дії воєнного стану роботодавець може ініціювати зупинення дії окремих положень колективного договору, які регулюють відносини, визначені цим Законом. Дія таких положень може бути зупинена тільки за взаємною згодою сторін колективного договору у порядку, визначеному цим колективним договором».

У свою чергу, Колективним договором між адміністрацією та профспілковим комітетом Моторвагонного депо Одеса-Застава 1 на 2011-2015 роки, схваленим на конференції трудового колективу 17.02.2011 зі змінами та доповненнями (який знаходиться в матеріалах справи та зміст і чинність якого представником відповідача не заперечувалася), передбачено:

- адміністрація зобов`язується працівникам депо за письмовою заявою надавати впродовж року одноразову допомогу на оздоровлення, як правило при відході в чергову відпустку в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу відповідно до Додатку №12 (п.4.23 договору);

- при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію уперше виплачувати основний одноразовий грошовий посібник відповідно до Додатка №15 колективного догоовру в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків залежно від стажу роботи в галузі - …. понад 15 років п`ять середньомісячних заробітків…. Крім того, у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше за три місяці (без урахування тимчасової непрацездатності і терміну дії воєнного стану в Україні) виплачувати додатковий посібник за добросовісну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі - …. 30-35 років для чоловіків три середньомісячні заробітка…. (п.4.26 договору).

Відповідно до п.1.6, 1.7 вказаного Колективного договору до нього можуть вноситися доповнення та зміни за узгодженням адміністрації і профспілкового комітету на спільному засіданні. При цьому сторони домовилися, що в період дії цього договору до нього не вносяться зміни, що погіршують становище працюючих у порівнянні з умовами, встановлені цим колективним договором.

Суд враховує, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №4582-IX від 21.08.2025, який набрав чинності 13.09.2025, протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом сторони колективного договору зобов`язані почати переговори про можливості та строки поновлення дії його положень, зупинених без взаємної згоди його сторін. Порядок та строки поновлення дії таких положень визначаються сторонами колективного договору.

Водночас, як слідує з інформації, наданої на виконання ухвали суду профспілковим комітетом виробничого структурного підрозділу Моторвагонне депо Одеса-Застава 1, жодних змін та доповнень до п.4.23 (щодо одноразової допомоги на оздоровлення) вказаного Колективного договору з 2022 року не вносилося.

У свою чергу, також не було внесено жодних змін до п.4.26 в частині призупинення виплат матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно зі ст.9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Як встановлено судом, відповідач не попереджав належним чином позивача про погіршення існуючих умов оплати праці та застосування як рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (п.1.1.4 протоколу №Ц-54/31 Ком.т.). так і листа АТ «Укрзалізниця» №Ц-5-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 про призупинення виплати йому частки заробітної плати, а саме матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію.

Призупинення виплат таких коштів, які передбачені Колективним договором та Галузевою угодою, відповідачем здійснено в односторонньому порядку. В порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» та ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), відповідач не ініціював питання щодо підписання змін/доповнень до діючого колективного договору в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення та при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію, а такі зміни мають вноситися лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом.

Таким чином, станом на 10.12.2025 (день звільнення позивача) у відповідача були відсутні правові підстави для призупинення виплати матеріальної допомоги позивачу.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо преюдиційності рішення Миколаївського апеляційного суду від 11.05.2026 у справі №487/8561/25, оскільки це рішення стосується лише учасників вказаної справи та не може створювати правових наслідків для осіб, які до участі у справі не залучалися (інших працівників Товариства).

При цьому, відповідно до ч.7 ст.82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно з ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 підтверджено, що згідно зі ст.116 КЗпП на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі невиконання обов`язку - наступає передбачена ст.117 КЗпП відповідальність.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Судом встановлено, що станом на день звільнення позивача 10.12.2025 відповідач не провів виплату позивачу всіх належних сум, а саме не виплатив матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки та при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків.

Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення.

Так, пунктом 4.23 Колективного договору визначено, що одноразова допомога на оздоровлення виплачується в розмірі не менше 50% тарифної ставки або посадового окладу, встановлених на дату звернення по допомогу.

Водночас, представник відповідача вказував на прийняття правлінням АТ «Укрзалізниця» 27.06.2024 рішенням (витяг з протоколу №Ц-82/39 Ком.т.), відповідно до якого ухвалено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні починаючи з 01.07.2024 зупинено дію окремих положень колективних договорів, якими передбачено надання матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв`язку з чим нарахування та виплата такої допомоги здійснюється в єдиному розмірі мінімальної норми, передбаченої Галузевою угодою між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками 30% місячної тарифної ставки (посадового окладу).

Разом з тим, як встановлено судом, відповідні зміни до Колективного договору не вносилися, доказів попередження позивача про такі обмеження відповідачем не надано. При цьому, що п.3.2.18 Галузевої угоди передбачено надання працівникам галузі матеріальної допомоги на оздоровлення на умовах і в розмірі, передбачених колективними договорами.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення розміру виплати одноразової допомоги на оздоровлення до 30%.

Отже, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити позивачу за 2023 рік, становить 5 179 грн 11 коп (50% посадового окладу за листопад 2023 року в розмірі 10 358 грн 22 коп).

Крім того, сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити позивачу за 2024 рік, становить 5 860 грн 46 коп (50% посадового окладу за серпень 2024 року в розмірі 11 720 грн 92 коп).

Щодо матеріальної допомоги при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію.

Пунктом 4.26 Колективного договору визначено, що:

- при звільненні працівників у зв`язку з виходом на пенсію уперше виплачувати основний одноразовий грошовий посібник відповідно до Додатка №15 в розмірі не більше п`яти середньомісячних заробітків залежно від стажу роботи в галузі - …. понад 15 років п`ять середньомісячних заробітків;

- у разі звільнення працівника за власним бажанням на пенсію при виникненні права на пенсію, але не пізніше за три місяці (без урахування тимчасової непрацездатності і терміну дії воєнного стану в Україні) виплачувати додатковий посібник за добросовісну працю на залізничному транспорті в наступних розмірах при стажі роботи в галузі - …. 30-35 років для чоловіків три середньомісячних заробітка.

Позивач просив стягнути матеріальну допомогу при звільненні працівника у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 8 середньомісячних заробітків, загальний розмір яких за його розрахунком становить 470 099 грн 44 коп.

Разом з тим, з відповіді АТ «Укрзалізниця» на ім`я позивача від 12.01.2026 та наданою довідкою про середньомісячну заробітну плату позивача перед звільненням, судом встановлено, що за розрахунком відповідача сума вихідної допомоги в розмірі 8 середньомісячних заробітків (посадових окладів) складає 241 888 грн 40 коп без відрахування обов`язкових зборів та податків.

Такий розрахунок здійснений відповідачем на підставі довідок про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача за 2 місяці перед звільненням. В цих довідках зазначено, що у жовтні 2025 року позивач відпрацював 261,65 годин (кількість відпрацьованих днів 22), у листопаді 17,52 годин (кількість відпрацьованих днів 2).

Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заробітної плати за листопад 2025 року, в якому зазначені певні нарахування за відповідну кількість днів.

Натомість, як слідує з матеріалів справи, позивач в період з 01.11.2025 до 08.12.2025 перебував у відпустці згідно з наказом №658/в від 14.10.2025.

Як стверджував позивач в судовому засіданні, в цей період жодного дня за займаною посадою він не працював, на роботу не виходив. Наявність у розрахунку заробітної плати за листопад 2025 року нарахувань за 2 дні пояснює тим, що ці дні обліковуються як понадурочні, вони були перенесені бухгалтерією з жовтня на листопад, оскільки він у жовтні по нормі повинен був відпрацювати 165 годин, однак він працював понад нормою, тому 2 дні були перенесені на наступний місяць для того, щоб не оплачувати в жовтні подвійний тариф.

При з`ясуванні судом цих обставин у представника відповідача, останній жодних доказів на підтвердження того, що позивач виходив на роботу і відпрацював у листопаді 2025 року 2 робочих дні, наприклад, табель обліку робочого часу, суду не надав. Таку позицію обґрунтував тим, що бухгалтерія товариства перевіряла ці дані, робила звірку з депо, тому зазначені в довідках про середньомісячну та середньоденну заробітну плату відомості відповідають дійсності. Також зазначив, що відповідач позовні вимоги не визнає взагалі, тому не вбачає підстав для необхідності підтвердження факту роботи позивача у листопаді 2025 року.

Таким чином, дослідивши наявні у справі докази, зокрема наказ роботодавця про надання відпустки, та з огляду на позицію відповідача з цього питання, суд вважає доводи позивача з приводу відсутності робочих днів у листопаді 2025 року достовірними.

В пункті 2 Порядку №100 зазначено, що середня заробітна плата обраховується, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

З огляду на викладене та враховуючи вимоги Порядку №100, суд не приймає до уваги довідки відповідача про середню заробітну плату позивача за 2 місяці перед звільненням, тобто за жовтень та листопад 2025 року, оскільки відповідачем не доведено, що позивач працював у листопаді 2025 року.

Натомість суд приймає до уваги надані відповідачем довідки про середньомісячну та середньоденну заробітну плату позивача, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують його звільненню, тобто за вересень, жовтень 2025 року.

З огляду на інформацію щодо нарахованої заробітної плати, викладену у вказаних довідках, судом встановлено, що середньомісячна заробітна плата позивача за вересень та жовтень 2025 року становила 54 649 грн 11 коп.

Ця сума вирахувана за наступною формулою:

41 555 грн 53 коп (вересень 2025) + 42 995 грн 92 коп (жовтень 2025) = 84 551 грн 45 коп.

84 551 грн 45 коп / 41 (кількість відпрацьованих днів за 2 місяці) * 53 (норма днів) / 2 (місяці) = 54 649 грн 11 коп.

За викладеного, до стягнення підлягає невиплачена матеріальна допомога в розмірі 8 середньомісячних заробітків, що становить 437 192 грн 88 коп (54 649 грн 11 коп х 8).

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію за період з 11.12.2025 до дня ухвалення судового рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.117 КЗпП України (із змінами, внесеними згідно із Законом №3248-IV від 20.12.2005; в редакції Закону №2352-IX від 01.07.2022) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, який спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №810/451/17.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

За змістом положень ст.115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

В даному випадку судом встановлено, що відповідач порушив строки виплати матеріальної допомоги позивачу. Позивача позбавлено права на отримання матеріальної допомоги при звільненні, як того передбачають положення ст.116 КЗпП України. Подією, з якою пов`язана виплата за затримку виплати всіх сум, є день звільнення позивача, тому середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, що передували звільненню.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Як вже зазначалося вище, судом приймається до уваги довідка відповідача про середньоденну заробітну плату позивача, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують його звільненню, тобто за вересень, жовтень 2025 року.

Так, середньоденна заробітна плата позивача за останні відпрацьовані два місяці перед звільненням становила 2 062 грн 23 коп (84 551 грн 45 коп (нарахована заробітна плата за 2 місяці) / 41 (кількість відпрацьованих днів).

Позивач звільнений із займаної посади на пенсію 10.12.2025 та за вимогами позовної заяви просив стягнути середній заробіток до дня ухвалення судового рішення, тобто 26.06.2026.

Оскільки на час ухвалення цього рішення з дня звільнення позивача пройшло більше 6 місяців, тому, враховуючи обмеження, визначені ст.117 КЗпП України, середній заробіток за весь час затримки необхідно визначити з 11.12.2025 до 11.06.2026.

Число робочих днів у періоді з 11.12.2025 до 11.06.2026, які мають бути оплачені за середнім заробітком - 131 день (з урахуванням ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст.73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів).

Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2025 до 11.06.2026, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 270 152 грн 13 коп (2 062 грн 23 коп х 131 робочий день), що не перевищує загального розміру невиплаченої при звільненні заробітної плати, яка становить 437 192 грн 88 коп.

При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення середнього заробітку, оскільки, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд вважає, що обсяг відповідальності відповідача перед позивачем є пропорційним наслідкам порушення та має виключно компенсаційний характер. Сума середнього заробітку в розмірі 270 152 грн 13 коп є справедливою та співмірною зі встановленим розміром заборгованості на день звільнення. Водночас, сам по собі факт фінансових труднощів на підприємстві не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Крім того, представник відповідача, заявляючи про те, що призупинення виплат відбулося не з вини відповідача, а за обставини непереборної сили (форс-мажору), надав лист Торгово-промислової палати України №2024/02/0-7/1 від 28.02.2022, однак цей лист не є сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», оскільки не містить ідентифікуючих ознак саме до відповідача та конкретного випадку неможливості виконання відповідних зобов`язань перед працівниками.

Отже, зважаючи на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, судом частково задоволені позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 718 384 грн 58 коп. Разом з цим, позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Отже, з відповідача підлягає до стягнення на користь держави судовий збір в сумі 7 183 грн 84 коп пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.9, 10, 13, 18, 47, 97, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.11, 15, 23, 1167 ЦК України, ст.12, 76, 77, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 274-279, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачену при звільненні одноразову матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 та 2024 роки в сумі 11 039 (одинадцять тисяч тридцять дев`ять) грн 57 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 невиплачені при звільненні одноразовий грошовий посібник у зв`язку з виходом на пенсію уперше та додатковий посібник за добросовісну працю в розмірі 8 середньомісячних заробітків, що становить 437 192 (чотириста тридцять сім тисяч сто дев`яносто дві) грн 88 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2025 до 11.06.2026 в сумі 270 152 (двісті сімдесят тисяч сто п`ятдесят дві) грн 13 коп.

Вказані суми визначені без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 7 183 (сім тисяч сто вісімдесят три) грн 84 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місце знаходження: вул.Єжи Гедройця,5, м.Київ, 03150, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40075815.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва