Ухвала суду № 137729262, 25.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7725/25

Провадження №1-кс/367/792/2026

УХВАЛА

Іменем України

25 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Бучанської оружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні, відомості щодо якого 25.03.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025112320000036, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання прокурора Бучанської оружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про накладення арешту на квартиру, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_4 , шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження вказаним майном.

Згідно із клопотанням, у провадженні слідчого відділення ВІІ N? 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області знаходяться матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42025112320000036 від 25.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 362 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 зазначає, що вона має право власності на квартиру, визнане заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2022 у справі № 335/9371/21 та постановою Запорізького апеляційного суду від 27.06.2023 у справі № 335/9371/21. На підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором ОСОБА_5 в Державному реєстрі прав зареєстровано перехід права власності на квартиру від скаржниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «2Х2 ФІНАНС» (далі - ТОВ «2Х2 ФІНАНС») на підставі договору купівлі-продажу та постанови Верховного Суду від 17.09.2024 У справі № 335/9371/21. Скаржниця вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його анулювати, оскільки вважає, що державну реєстрацію переходу права власності на квартиру проведено за наявності зареєстрованого арешту на квартиру. Колегією при розгляді скарги в Мінюсті встановлено, що державний реєстратор ОСОБА_5 належним чином не встановила відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також не перевірила документи на наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення в Державному реєстрі прав 25.10.2024 було зареєстровано обтяження (арешт) на квартиру.

3 відомостей Державного реєстру прав встановлено, що 25.07.2023 зареєстровано право власності скаржниці на квартиру на підставі рішення суду та постанови суду.

Крім того, колегією встановлено, що оскаржуване рішення прийнято, зокрема, на підставі постанови Верховного Суду, якою рішення суду в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано, а в частині визнання права власності скаржниці на квартиру залишено без змін. Таким чином, оскаржуване рішення прийнято в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору купівлі-продажу, чинність якого підтверджується постановою Верховного Суду, а отже зареєстроване обтяження (арешт) було підставою для прийняття рішення про відмову у проведенні державної реєстрації прав. Таким чином, оскаржуване рішення державного реєстратора ОСОБА_5 прийнято з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому анульовано. 3 відомостей Державного реєстру прав встановлено, що 25.10.2024 державним виконавцем Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ОСОБА_6 у спеціальному розділі Державного реєстру прав зареєстровано запис про обтяження (арешт) № 40249371 на квартиру. У поясненнях державного реєстратора ОСОБА_5 , в рамках розгляду скарги, зазначено, що вона прийняла оскаржуване рішення на підставі судового рішення, керуючись положеннями абзацу третього частини третьої статті 26 Закону.

Однак Колегія встановила, що постанова Верховного Суду не передбачала набуття, зміну або припинення права власності ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на квартиру або витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, а лише визнала дійсним договір купівлі-продажу. Таким чином, оскаржуване рішення приймалось на підставі договору купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Отже, зареєстроване обтяження (арешт) на квартиру було підставою для прийняття державним реєстратором ОСОБА_5 рішення про відмову у проведенні державної реєстрації права власності ТОВ «2Х2 ФІНАНС» на квартиру.

Таким чином, оскаржуване рішення державного реєстратора ОСОБА_5 є протиправним, оскільки прийнято за наявності підстави для відмови у державній реєстрації прав з порушенням встановленого законодавством порядку проведення державної реєстрації прав та підлягає анулюванню. Допитана у якості потерпілої ОСОБА_4 підтвердила наведені заяві відомості, котрі отримані в ході досудового розслідування. Отриманими відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна встановлено, що жилова квартира котра розташована за адресою: АДРЕСА_1 , 3 25.10.2024 09:52:34 має обтяження: Обтяжувач: ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У МІСТІ ЗАПОРІЖЖІ ПІВДЕННОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ОДЕСА), код ЄДРПОУ: 45028225, крім того, від 22.06.2011 18:05:04 Боржник: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , Іпотекодержатель: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», код ЄДРПОУ: 38750239, крім того, з 20.07.2023 10:50:27 рішення суду, серія та номер: №335/9371/21, виданий 01.11.2022, видавник: Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя; постанова суду, серія та номер: 335/9371/21, виданий 27.06.2023, видавник: Запорізький апеляційний суд ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , УНЗР: 19670610-07447, країна громадянства: Україна.

Зазначена квартира визнана речовим доказом в рамках розслідування зазначеного кримінального провадження постановою слідчого.

Прокурором зазначено, що арешт на квартиру необхідний для забезпечення невнесення змін до реєстру майнових прав до закінчення розслідування кримінального провадження, оскільки вже мало місце незаконне втручання до Реєстру.

Учасники процесу в судове засідання не прибули, повідомлені належним чином.

Дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям. Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Так, слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №2 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 25.03.2025 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025112320000036.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.362 КК України, а саме відносно того, що висновком центральної колегії Міністерства юстиції України від 17.12.2024 визнано прийнятим з порушенням законодавства та анульовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Коцюбинської селищної ради ОСОБА_5 від 31.10.2024 щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від ОСОБА_4 до ТОВ «2х2 Фінанс».(ЄО 21092).

Згідно інформаційної довідки № 476981878 від 13.05.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_4 .

Постановою слідчого СВ ВП № 1 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_7 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42025112320000036.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Оскільки вищевказаний об`єкт нерухомого майна, на який просив накласти арешт прокурор, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та зважаючи на те, що незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, беручи до уваги наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доведеність необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання.

З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене майно, метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів, слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження квартирою, що перебуває у власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), загальною площею 58,78 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1842515823101.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвалу слідчого судді може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1