Рішення № 137728900, 26.06.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/588/26

Провадження № 2/354/482/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ковалюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Стремінської А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Яремче цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВ «КОШЕЛЬОК» через представника звернулось до суду через портал «Електронний суд» з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначило, що 17.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 3623711791-282845 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, за яким ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Вказаний Договір є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор 6509, для підписання кредитного договору № 3623711791-282845 від 17.03.2021.

Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту, становить 2 800,00 грн; початковий строк кредитування, становить 14 днів; дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період) визначений п. 3.6., п. 3.7. договору; базова процентна ставка становить 2,2 % на добу за продовжений строк користування кредитом, визначений п. 3.5, п. 3.6, п.3.7, п.3.8 договору.

ТОВ «КОШЕЛЬОК» виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка, на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3623711791-282845 від 17.03.2021.

ОСОБА_1 підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитись від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання ним грошових коштів.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 31.03.2021 до 28.06.2021, за ставкою 2,2% на добу.

Враховуючи викладене, загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № 3623711791-282845 від 17.03.2021 станом на дату подання позову до суду становить 7 757,92 грн, яка складається з: заборгованість за сумою кредиту: 2 800,00 грн; заборгованість за відсотками за користування позикою: 4 957,92 грн, яку ТОВ «КОШЕЛЬОК» просило стягнути разом зі сплаченим судовим збором у розмірі 2 662,40 грн та витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Представник відповідача 09.06.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактукладення кредитного договору, зокрема відсутні докази ідентифікаціївідповідача та підтвердження його волевиявлення на укладення правочинуу передбаченій законом формі, що виключає можливість визнання договоруукладеним.

У позовній заяві позивач посилається на умови кредитного договору та зазначає, щопісля закінчення так званого «лояльного періоду» до Відповідача підлягаєзастосуванню базова процентна ставка у розмірі 2,2 % на добу, що еквівалентно 803% річних.

Водночас відповідно до пункту 3.8 Договору проценти мали нараховуватися заставкою 2% на добу, що при сумі кредиту 2 800,00 грн становить 56,00 грн закожен день користування кредитними коштами.

Таким чином, щоденно Позивачем нараховувалося на 5,60 грн більше процентів, ніж передбачено пунктом 3.8 Договору. Незважаючи на незначний розмір такої різниці за один день, внаслідок тривалого періоду нарахування вона призвела до суттєвого збільшення загальної суми процентів, заявленої до стягнення.

Вважає, що при визначенні розміру заборгованості за процентами суду необхідно врахувати сплачені відповідачем кошти в сумі 590,00 грн не шляхом їх віднімання від розрахунку, наданого позивачем, оскільки останній ґрунтується на застосуванні процентної ставки, яка не передбачена умовами Договору.

Також вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн не відповідає принципам розумності,співмірності та справедливості, а тому підлягає зменшенню судом дообґрунтованого розміру або відмові у їх стягненні в частині необґрунтованозаявлених витрат.

У зв?язку з викладеним, просить суд відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог у повному обсязі.

25.06.2026 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просив врахувати доводи та аргументи, викладені в зазначених поясненнях, при вирішенні справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В додаткових поясненнях зазначив, що вважає твердження Відповідача помилковими, заперечуючи проти них повністю та обґрунтовуючи це наступним. Тривала послідовність дій сторін забезпечила виконання позивачем своїх обов`язків за Договором щодо перерахування грошових коштів за реквізитами, що були зазначені відповідачем, укладення договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Відповідачем не надано суду доказів про те, що телефонний номер НОМЕР_2 , із використанням якого здійснювалося підписання Договору, у момент укладення Договору йому не належав та використовувався іншою особою без його відома чи доручення, що Договір укладено іншою особою за відсутністю його волевиявлення. Виконання позивачем зобов`язань по договору та здійснення перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 2 800,00 грн додатково підтверджується витребуваною судом за клопотанням позивача випискою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про рух коштів відповідача. Наявність фотозображення особи з паспортом підтверджує факт проходження процедури ідентифікації та спростовує доводи представника Відповідача щодо відсутності належних доказів верифікації, а також свідчить про усвідомлене та добровільне волевиявлення Відповідача на укладення відповідного договору.

Додає, що Позивачем здійснено перерахунок заборгованості відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору, а також долучено до матеріалів справи уточнений та вірний детальний розрахунок заборгованості, сформований із застосуванням погодженої сторонами процентної ставки у розмірі 2% за кожен день користування кредитом. Вважає, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також позивачем дотримані критерії розумності їх вартості.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 27.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу у п?ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову та витребувано у АТ«УНІВЕРСАЛ БАНК» необхідну інформацію, що становить банківську таємницю.

22.06.2026 на виконання ухвали суду від 27.04.2026, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано суду витребувану інформацію, а саме лист № БТ/Е-26630 від 20.06.2026 та рух коштів по картці від 20.06.2026.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, однак в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи проводити у відсутності представника позивача,проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Саюк Н.В. в судове засідання не з`явилися, у відзиві на позовну заяву просили суд розгляд справи проводити за їх відсутності.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 17.03.2021 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3623711791-282845 про надання коштіву позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов?язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов даного договору ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов?язання надати ОСОБА_1 кредит на наступних умовах: 2 800,00 грн (п. 1.1. договору); строком на 14 днів, який може бути продовжений, зі сплатою відсотків в розмірі 2,0% на добу за строк кредитування (а.с. 14-17).

Правила надання позики на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 24-32).

З повідомлення від 17.03.2021 вбачається, що ТОВ «ТАС ЛІНК» було проведено успішне зарахування на картку № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 2 800,00 гривень відповідно до договору № 3623711791-282845 (а.с. 23).

Згідно з листом № БТ/Е-26630 від 20.06.2026 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в банку на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також з долученого банком руху коштів по картці відповідача від 20.06.2026 встановлено, що 17.03.2021 відбулося зарахування коштів в сумі 2 800,00 грн (а.с. 75-77).

ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяті на себе зобов?язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 3623711791-282845 від 17.03.2021 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в розмірі 7 757,92 грн, яка складається з: 2 800,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 4 957,92 грн заборгованість за відсотками за користування позикою (а.с. 18-19).

З нової редакції детального розрахунку заборгованості за Договором № 3623711791-282845 від 17.03.2021 встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 7 253,92 грн, з яких: 2 800,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 4 453,92 грн заборгованість по відсотках (а.с. 90-91)

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються нормами ЦК України.

Внаслідок непогашення відповідачем заборгованості за цим договором між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Судом встановлено, що між сторонами виникли цивільно-правові зобов`язання на підставі договору кредиту, які регулюються ЦК України.

Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19, від 16.12.2020.у справі №561/77/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов?язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону зазначено, що електронний договір ? це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 вищевказаного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на викладене та відповідно до ч. 1 ст. 12 вищевказаного Закону, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов?язаний виконати свій обов?язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов?язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові

докази, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наявність порушення відповідачем права позивача щодо повернення кредитних коштів,враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов?язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyondreasonabledoubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до договору № 3623711791-282845 від 17.03.2021 відповідачу надано кредит в сумі 2 800,00 грн строком на 14 днів, який може бути продовжений, зі сплатою відсотків в розмірі 2,0% на добу за строк кредитування.

Згідно з наданого розрахунку до вказаного договору, що долучений позивачем встановлено, що починаючи з 15-го дня від дати надання кредиту позивачем нараховувалися відсотки в розмірі 2,2%, що суперечить умовам договору, у зв`язку з чим суд погоджується з доводами представника відповідача.

Враховуючи умови договору, максимальних розмірів денної процентної ставки, розмір відсотків за кредитним договором становить:

за період з 17.03.2021 по 30.03.2021 3,92 грн (2 800,00 грн ? тіло кредиту х 0,01% ? розмір процентної ставки х 14? кількість днів у періоді);

за період з 31.03.2021 по 28.06.2021 5 040,00 грн (2 800,00 грн ? тіло кредиту х 2% ? розмір процентної ставки х 90? кількість днів у періоді).

Загальний розмір відсотків за вказаний період становить 5 043,92 грн та, з урахуванням часткової сплати процентів відповідачем на загальну суму в розмірі 590,00 грн, становить 4 453,92 грн, що є меншим ніж просить стягнути позивач у позовній заяві, тобто 4 957,92 грн, та що узгоджується з новою редакцією розрахунку заборгованості по даному договору, який долучено представником позивача 25.06.2026.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3623711791-282845 від 17.03.2021 в розмірі 7 253,92 гривень, яка складається із простроченої заборгованості за

тілом кредиту в сумі 2 800,00 гривень та простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 4 453,92.

Розподіл судових витрат

Статтею 265 ЦПК України передбачено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 10 000,00 грн, які є видом судових витрат.

Вирішуючи дану вимогу, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов?язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На обґрунтування розміру судових витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, додатку до нього від 20.02.2025 та копію акту № 1 приймання-передачі правової допомоги від 10.04.2026 (а.с. 22, 36-37).

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу позивачем у сумі

10 000,00 грн в такій справі, є завищеним та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги клопотання відповідача, складність справи, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (наданих послуг), значення справи для сторони, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд вважає за належне визначити витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що буде співмірним як зі складністю справи, так і ціною позову.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 5987 від 07.04.2026 позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн (а.с. 40).

Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути в користь позивача судові витрати в сумі 2 662,40 гривень судового збору та 5 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3623711791-282845 від 17.03.2021 в сумі 7 253 (сім тисяч двісті п`ятдесят три) гривні 92 копійки.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 5 000,00 (п`ять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», код ЄДРПОУ 40842831, місце знаходження: вул. Антонова, буд. № 8А, с. Чайки, Бучанський район, Київська область, 08135.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуюча суддя: Оксана КОВАЛЮК