Рішення № 137728680, 25.06.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/664/26

Провадження №2/338/813/26

25 червня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді Битківського Л.М.,

з участю секретаря Микитюк А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 77520,00 грн за кредитним договором №2243978 від 18 квітня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2243978 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», який підписаний електронним підписом відповідача з використанням одноразового ідентифікатора.

За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачці грошові кошти в національній валюті України, а відповідачка зобов`язалась одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту за договором становить 15200,00 грн, строк кредиту 360 днів. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1 % на день та застосовується у межах строку кредиту, визначеного договором. Загальна сума процентів за користування кредитом за весь строк кредитування становить 54 720,00 грн, а загальна вартість кредиту 69 920,00 грн.

Кредитні кошти були надані відповідачці шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішне перерахування коштів на суму 15200,00 грн.

Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, кредитні кошти у встановлений строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

26 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-11/25, відповідно до якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №2243978 від 18 квітня 2025 року.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу №26-11/25 від 26 листопада 2025 року, акт приймання-передачі реєстру боржників для друку, акт приймання-передачі реєстру боржників розширеного на електронному носії, витяги з реєстру боржників та інші документи.

Згідно з розрахунком заборгованості, позивач просить стягнути з відповідачки 77520,00 грн, з яких:

15200,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням;

33744,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

20976,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами згідно з кредитним договором з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості;

7600,00 грн - заборгованість за пенею та/або штрафами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати: 2662,40 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримав у повному обсязі, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

У зв`язку з цим судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, із врахуванням позиції представника позивача, який не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності відповідачки, на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 18 квітня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2243978 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Відповідно до п. 1.1 договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачці кошти у кредит у національній валюті України, а відповідачка зобов`язалась одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п. 1.2 договору сума кредиту складає 15 200,00 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредиту становить 360 днів.

Згідно з п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1 % на день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.

У графіку платежів до договору визначено, що загальна сума платежів за розрахунковий період складає 69 920,00 грн, з яких 15 200,00 грн - сума кредиту, 54720,00 грн - проценти за користування кредитом.

Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «C151» 18 квітня 2025 року о 16 год 09 хв.

Факт надання кредитних коштів відповідачці підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК», згідно з яким від ТОВ «Селфі Кредит» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 15200,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 кредитного договору №2243978 від 18 квітня 2025 року, факт надання відповідачці кредитних коштів у сумі 15200,00 грн, а також факт неналежного виконання відповідачкою зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №2243978, станом на дату відступлення права вимоги, 26 листопада 2025 року, заборгованість відповідачки становила 56544,00 грн, з яких 15200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 33744,00 грн заборгованість за процентами, 7600,00 грн штрафні санкції.

Позивач також заявив до стягнення 20976,00 грн процентів, нарахованих за кредитним договором з моменту відступлення права вимоги до дати виготовлення розрахунку заборгованості. Вказана сума разом із процентами, нарахованими до відступлення права вимоги, становить 54720,00 грн, тобто відповідає загальній сумі процентів за весь строк кредитування, визначеній договором та графіком платежів.

Таким чином, у частині стягнення основного боргу в сумі 15200,00 грн та процентів за користування кредитом у загальному розмірі 54720,00 грн позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення 7600,00 грн пені та/або штрафів задоволенню не підлягають.

Заявлена до стягнення сума 7 600,00 грн за своєю правовою природою не є основним боргом та не є платою за користування кредитом, а є неустойкою, тобто видом відповідальності за порушення відповідачкою строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою, штрафом, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань за таким договором.

Кредитний договір №2243978 укладено 18 квітня 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, а заявлена позивачем неустойка нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов`язань саме за договором про споживчий кредит.

Отже, незалежно від того, як саме позивач визначив цю суму як пеню та/або штрафи, така сума є неустойкою за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором споживчого кредиту, а тому не підлягає стягненню з відповідачки в силу прямої вказівки закону.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 7600,00 грн пені та/або штрафів слід відмовити.

Таким чином, із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №2243978 від 18 квітня 2025 року у загальному розмірі 69 920,00 грн, з яких: 15200,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням, 54720,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Разом із позовною заявою позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки судових витрат, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

За нормами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Європейський суд з прав людини у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі доведення того, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, заявку на надання юридичної допомоги та акт про надання юридичної допомоги.

Разом з тим, суд враховує, що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, предмет спору є типовим для позивача, позовна заява та додані до неї документи мають стандартизований характер, справа не містить складних фактичних чи правових питань, не потребувала значного обсягу додаткових процесуальних дій, участь представника позивача в судовому засіданні фактично не здійснювалась.

Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу 25 000,00 грн є надмірним порівняно зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, ціною позову та фактичним процесуальним навантаженням представника позивача у цій справі.

З урахуванням критерію реальності, необхідності, розумності та пропорційності суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню частково - у розмірі 4000,00 грн. У решті вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги майнового характеру задоволено частково: із заявлених 77520,00 грн до стягнення підлягає 69920,00 грн, що становить 90,20 % від заявленої суми. Тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2401,38 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 512, 514, 526, 549, 610, 612, 626, 628, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, заборгованість за кредитним договором №2243978 від 18 квітня 2025 року у розмірі 69920,00 грн, з яких: 15200,00 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 54720,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2401,38 грн судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Битківський