Рішення № 137724664, 15.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/4522/25

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (вул. Героїв Ізмаїлу, 36, Ізмаїл, Одеська область, 68609) до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС-БУДІНВЕСТГРУП" (вул. Шкільна, 42, с. Муравлівка, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68652) про стягнення 1192684,22 грн.

за участю представників:

від позивача: Попов П.Р.

від відповідача: Максименко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-БУДІНВЕСТГРУП" про стягнення 1 192 684,22грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди окремого індівідуально визначеного майна, порейсового фрахтування земкаравану у складі суден "ДЭ-21" та "МЗ-1" від 01.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.11.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/4522/25 за правилами загального позовного провадження.

16.01.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві,

Обгрунтовуючи відзив, відповідач посилається на те, що звертаючись до суду з позовом, Позивач не врахував факт припинення зобов`язання шляхом зарахування, що призвело, на нашу думку, до заявлення безпідставних вимог.

Позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує.

15.06.2026р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 серпня 2022 року між Державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях», надалі «Судновласник», та товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Будінвестгруп» надалі «Фрахтувальник» укладено угоду,- договір оренди окремого інідівідуально визначеного майна, порейсового фрахтування земкаравану у складі суден «ДЗ-21» та «МЗ-1», надалі «Договір».

Відповідно до п.1.1. Договору Судновласник зобов`заний за винагороду «фрахт» передати Фрахтувальнику земкараван, а Фрахтувальник зобов`язаний належним чином користуватися ним та виплачувати судновласнику фрахт.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що метою фрахтування є проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення, район робіт річка Дунай згідно до класифікаційних документів. Відповідно до п.5.1,5.2 Договору встановлено строк фрахтування Земкаравану 24 рейса.

Згідно до п.1.6 Договору рейсом вважається тридцять (30) діб. Початок рейса визначается датою прийему-передачи земкаравану.

30 серпня 2022 року «Судновласник»,- Державне підприємство водних шляхів передав у фрахт, а Фрахтувальник, Товариство з обмеженою відповідальнисю «СВС- БУДІНВЕСТГРУП», прийняв земкараван, про що був складений акт приймання-передачі з/с «ДЗ-21» та матеріально-технічного забезпечення, якій був підписаний сторонами договору.

Таким чином Судновласник передав, а Фрахтувальник прийняв у строкове платне користування державне майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях», та строк фрахтування (оренди) майна починається з 30 вересня 2022 року та закінчується 30 вересня 2024 року.

Відповідно до пункту 7.1. Договору за використання Земкаравану Фрахтувальник сплачує Судновласнику фрахт у розмірі 51701,87 грн.за один рейс (30 діб).

Відповідно до п.7.2 Договору нарахування фрахту починається з дня підписання акту прйймання передачи и закінчується з дня підписання акту прийому-передачи з фрахту.

Відповідно до пункту 7.3 Договору Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт на протязі п`яти банківських днів від дати виставлення рахунку.

Позивач зазначає, що 7 лютого 2025 року до відповідача рекомендованим листом направлені документи на сплату фрахту:

- рахунок № 6 про сплату фрахтової ставки за січень, лютий, березень 2024 року у сумі 155 863,26 грн,

- рахунок № 7 від 31.01.2025 року на сплату фрахтової ставки за квітень, травень, червень 2024 року у сумі 155 863,26 грн.,

- рахунок № 8 від 31.01.2025 року на сплату фрахтової ставки за липень, серпень 2024 року у сумі 103 908,84 грн., акти виконаних робіт за № 6, 7, 8 від 31.01.2025 року, акт звірки станом на 31.01.2025 року, претензія №1 на сплату заборгованості за договором.

Отже, Позивач вказує, що заборгованість за фрахт складає 415635,36грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не була погашена заборгованість за вищевказаним договором, позивач нарахував:

- по рахунку № 6 від 31.01.2025 року пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ України у сумі 23763,81 грн., 3 % річних у сумі 2959,27 грн., інфляційних втрат у сумі 7453,54 грн.;

- по рахунку № 7 від 31.01.2025 року пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ України у сумі 23763,81 грн., З % річних у сумі 2959,27 грн., інфляційних втрат у сумі 7453,54 грн.;

- по рахунку № 8 від 31.01.2025 року пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ України у сумі 15842,54 грн., З % річних у сумі 1972,84 грн., інфляційних втрат у сумі 4969,03 грн..

Пунктом п. 8.1. Договору фрахтувальник не пізніше трьох календарних днів до закінчення строку фрахтування зобов`язаний передати Судновласнику земкараван за актом прийому-передачі в порту Ізмаїл.

Листом від 12 серпня 2024 року за № 1208/2024-1 підприємство повідомило відповідача про припинення договору та передачу земкаравану у порту Ізмаїл.

Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору з дати припинення договору, тобто з 30.08.2024 року, продовжував використовувати орендоване майно, в порушення умов договору не перегнав земкараван у порт Ізмаїл, у зв`язку з чим ДП ВШ «Устьдунайводшлях» прийняло рішення прийняти земкараван від орендаря у порту Вилкове, де 18 березня 2025 року був складений акт прийому передачі.

Отже, позивач вказує, що Відповідач свого зобов`язання з повернення об`єкта оренди не виконав та безпідставно, без правових підстав, неправомірно продовжував користування державним майном до 17.03.2025 року.

У зв`язку з порушенням договору в частині повернення орендованого майна, підприємство прийняло рішення прийняти майно у порту Вилкове Ізмаїльського району Одеської області, де 18.03.2024 року був складений акт прийому-передачі.

Відповідно до п.7.1. Договору орендна плата за один рейс (30 діб) складає 51 701,87 грн., тобто з 01.09.2024 року неустойка в подвійному розмірі складає 103 403,74грн. (51 701,87 х 2 =103 403,74грн.), або 3 446,79 грн. за добу.

В зв`язку із закінченням строку договору, неповерненням майна та користуванням орендованим майном, позивачем нараховано неустойку в подвійному розмірі орендної плати починаючи з 01 вересня 2024 року до 17 березня 2025 року , що складає 199 днів у сумі 685 911,21 грн. (3 446,79 грн. х 199 діб = 685 91 1,21грн.).

Враховуючи вищевикладене, Державне підприємство водних шляхів "Устьдунайводшлях" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-БУДІНВЕСТГРУП" про стягнення 1 192 684,22грн. у тому числі:

- основну заборгованість зі сплати орендної плати за період з 01.01.2024 року до 01.08.2024 року у сумі 415 635,36 грн., 3 % річних у сумі 7891,38грн., пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ України у сумі 63 370,16 грн, інфляційні витрати у сумі 19876,11грн.

- неустойку - подвійну орендну плату за період з 01.09.2024 року до 17.03.2025 року у сумі 685911,21 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-БУДІНВЕСТГРУП» та державним підприємством водних шляхів «Устьдунайводшлях» був укладений договір від 01 серпня 2022 року №01/08 порейсового фрахтування земкаравану у складі несамохідного земснаряду ДЄ-21, мотозавозні МЗ-1 (далі-Договір).

Відповідно до п. 5.1 Договору строк фрахтування земкаравану складає двадцять чотири рейси.

Відповідно до п. 7.2 Договору нарахування фрахту розпочинається з дня підписання акту приймання-передачі земкаравану в чартер і закінчується у день підписання акту прийому-передачі земкаравану з фрахту.

Метою фрахтування, відповідно до п.3.1 Договору є проведення робіт з експлуатаційного днопоглиблення, для можливості використання у законних цілях (п.3.3 Договору), старший механік ДЄ-21 є працівником Позивача, відповідно до пункту 4.5 Договору.

Так, за ст. 912 Цивільного Кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов`язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Стаття 1 Кодексу торговельного мореплавства України регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства.

За змістом ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов`язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Роботи з експлуатаційного днопоглиблення є діяльністю, що безпосередньо спрямована на забезпечення безпеки та можливості торговельного мореплавства, оскільки полягає у підтриманні гарантованих навігаційних глибин суднових ходів та акваторій портів.

За своєю функціональною природою такі роботи відносяться до інших цілей торговельного мореплавства у розумінні ст. 203 КТМУ.

30 серпня 2022 року відповідно до акту приймання-передачі земснаряд ДЄ-21 та мотозавозня МЗ-1 були передані від повивача до відповідача відповідно до умов Договору та повинні були повернуті 30 серпня 2024 року, у справному стані, укомплектований необхідним штатним обладнанням, із урахуванням природного зносу відповідно до п. 8.1. Договору.

Відповідач відповідно до п. 4.6 Договору привів судна земкаравану у морехідний стан відповідно до умов класифікаційного товариства «Регістр судноплавства України» та отримав відповідні документи необхідні для можливості використання суден земкаравану у законних цілях відповідно до умов Договору.

Як зазначає відповідач, та не заперечує позивач, у ніч на 25.07.2024 року російські окупанти атакували територію Вилківської громади Ізмаїльського району ударними БпЛА. В результаті прямого попадання БпЛА була повністю затоплена мотозавозня МЗ-1 та значні пошкодження зазнав несамохідний земснаряд ДЄ-21, які знаходилися в затоні Базарчук акваторії порту Усть-Дунайськ (м. Вилкове). За вказаним фактом розпочато досудове розслідування щодо порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України) та відкрите кримінальне провадження № 12024162150000999.

Отже, несамохідний земснаряд ДЄ-21 та мотозавозня МЗ-1 втратили морехідність, та відповідно Правила огляду суден затверджених наказом Регістру судноплавства України №29 від 10.09.2024 р. (ПОС-2024). не допускаються до експлуатації в нормальних навігаційних умовах без ремонту і відновлення класу.

Листом від 30.08.2024 р. №30/08-01 відповідач поінформував позивача про неможливість вчасного повернення земкаравану відповідно до умов Договору, та запропонував продовжити строк дії договору до моменту проведення ремонтних робіт для відновлення їх морехідності та класу, відповідно вимог регістру судноплавства України і передачі в п. Ізмаїл.

Починаючи з 27.07.2024 р. Відповідач уклав договори на підйом затонулої мотозавозні МЗ-1 її ремонту та ремонту несамохідного земснаряду ДЄ-21 та розпочав виконання ремонтних робіт. Про надзвичайну подію з вищенаведеними плавзасобами та орієнтовний перелік робіт по приведенню до морехідного стану був попереджений регістр судноплавства України.

Позивач своїм листом № 0509/2024-1 від 05 вересня 2024 р., підписаним за допомогою електронного підпису повідомив Відповідача, що лист щодо продовження договору фрахтування, направлено до Фонду державного майна України про надання згоди на продовження договору.

13.02.2025 р. Відповідач отримав претензію №1 від Позивача із додаванням документів на оплату та повернув їх Позивачу з відповіддю на претензію № 1 від 13.03.2025 р. №13/03-01 без виконання та задоволення, мотивуючи що відповідно до п. 12.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків за даним Договором у випадку якщо таке невиконання чи неналежне виконання мало місця, після вступу в силу даного договору, в результаті дії обставин непереборної сили, які сторони не могли передбачити чи попередити (копія листа додається).

Листом №13/03-02 від 13.03.2025р. Відповідач звернувся слідчого відділу УСБУ в Одеській області у рамках кримінального провадження №12024162150000999 з метою визнання ТОВ «СВС-БУДІНВЕСТГРУП» потерпілою стороною та подальшому отриманні довідки Торгово-промислової палати України про форс мажорні обставини. Листом №65/16/2268 від 04.04.2025р. УСБУ в Одеській області повідомило про порядок визнання потерпілою стороною, надання відомостей щодо заподіяних матеріальних збитків та залучення ТОВ «СВС-БУДІНВЕСТГРУП» до провадження в якості потерпілого.

В подальшому, кримінальне провадження №12024162150000999 передане до головного управління національної поліції в Одеській області, куди Відповідач звернувся із листом про надання інформації та визнання ТОВ «СВС БУДІНВЕСТГРУП» потерпілою стороною та подальшому отриманні довідки Торгово промислової палати України про форс мажорні обставини.

У зв`язку із завершенням ремонтних робіт по приведенню суден земкаравану Позивача у морехідний стан, 18 березня 2025 року був підписаний акт приймання-передачі згідно до якого Відповідач передав Позивачу відповідно до п. 8.1. Договору в п. Вилкове Земкараван у справному стані, укомплектований необхідним штатним обладнанням, із урахуванням природного зносу.

Сторони домовились, що не мають фінансових претензій один до одної, пов`язаних із взаємними рахунками за договором порейсового фрахтування земкаравану від 01 серпня 2022 року № 01/08, в тому числі: за відшкодування Судновласнику витрат щодо буксирування земкаравану із порту Вилкове до порту Ізмаїл; за відшкодування Фрахтувальнику витрат, понесених ним для приведення суден Земкаравану в морехідний стан, після прямого попадання БпЛА, в результаті чого була повністю затоплена мотозавозня МЗ-1 та значні пошкодження зазнав несамохідний земснаряд ДЄ-21, які знаходилися в затоні Базарчук акваторії порту Усть-Дунайськ (м. Вилкове); за сплату заборгованості ставки фрахту Судновласнику у зв`язку з підписанням Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.03.2025 р..

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.03.2025 р. підписаного Позивачем та Відповідачем відповідно до ст. 601 Цивільного Кодексу України, зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги, з наступних договору фрахтування №01/08 від « 01» серпня 2022 року (невиконане грошове зобов`язання ТОВ «СВС-БУДІНВЕСТГРУП» перед ДП ВШ «УСТЬДУНАЙВОДШЛЯХ» в сумі 363 680,94грн.) та договору фрахтування №01/08 від « 01» серпня 2022 року (невиконане грошове зобов`язання щодо ремонту який виник в наслідок форс-мажорних обставин ДП ВШ «УСТЬДУНАЙВОДШЛЯХ» перед ТОВ «СВС-БУДІНВЕСТГРУП» в сумі 363 680,94грн.).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог; ст. 203 Господарського кодексу України господарські зобов`язання припиняються, зокрема, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зарахування зарахуванням зустрічних однорідних вимог є самостійною та завершеною підставою припинення зобов`язання. Підписання сторонами акту зарахування зустрічних вимог підтверджує: наявність зустрічних вимог; їх однорідність; настання строку виконання; взаємне волевиявлення сторін на припинення зобов`язань. Зазначений акт підписаний представниками обох сторін, не оспорений та є чинним. Уповноваженими.

Отже, судом встановлено, що звертаючись до суду з позовом, Позивач не врахував факт припинення зобов`язання шляхом зарахування в розмірі 363 680,94грн, що призвело до заявлення безпідставних вимог в цій частині.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги вимог зі сплати орендної плати частково в розмірі 51954,42грн в іншій частині позову у сумі 363 680,94грн. відмовляє.

Що стосується стягнення 3 % річних у сумі 7891,38грн., пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ України у сумі 63 370,16 грн, інфляційні витрати у сумі 19876,11грн. суд також відмовляє в задоволенні позову з підстав того, що суд не в змозі самостійно встановити за який саме період прострочено грошове зобов`язання в розмірі 51954,42грн.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.09.2024 року до 17.03.2025 року у сумі 685911,21 грн, суд відмовляє з наступних підстав.

Як зазначено вище, у ніч на 25.07.2024 року російські окупанти атакували територію Вилківської громади Ізмаїльського району ударними БпЛА. В результаті прямого попадання БпЛА була повністю затоплена мотозавозня МЗ-1 та значні пошкодження зазнав несамохідний земснаряд ДЄ-21, які знаходилися в затоні Базарчук акваторії порту Усть-Дунайськ (м. Вилкове). За вказаним фактом розпочато досудове розслідування щодо порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України) та відкрите кримінальне провадження № 12024162150000999

Таким чином, відповідно Правила огляду суден затверджених наказом Регістру судноплавства України №29 від 10.09.2024 р. (ПОС-2024). несамохідний земснаряд ДЄ-21 та мотозавозня МЗ-1 втратили морехідність, та не були допущені до експлуатації в нормальних навігаційних умовах без ремонту і відновлення класу.

Починаючи з 27.07.2024 р. Відповідач уклав договори на підйом затонулої мотозавозні МЗ-1 її ремонту та ремонту несамохідного земснаряду ДЄ-21 та розпочав виконання ремонтних робіт. Про надзвичайну подію з вищенаведеними плавзасобами та орієнтовний перелік робіт по приведенню до морехідного стану був попереджений регістр судноплавства України.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, після завершення ремонтних робіт по приведенню суден земкаравану Позивача у морехідний стан, 18 березня 2025 року був підписаний акт приймання-передачі згідно до якого Відповідач передав Позивачу відповідно до п. 8.1. Договору в п. Вилкове Земкараван у справному стані, укомплектований необхідним штатним обладнанням, із урахуванням природного зносу.

Крім того, вищезазначем актом сторони домовились, що не мають фінансових претензій один до одної, пов`язаних із взаємними рахунками за договором порейсового фрахтування земкаравану від 01 серпня 2022 року № 01/08, в тому числі: за відшкодування Судновласнику витрат щодо буксирування земкаравану із порту Вилкове до порту Ізмаїл; за відшкодування Фрахтувальнику витрат, понесених ним для приведення суден Земкаравану в морехідний стан, після прямого попадання БпЛА, в результаті чого була повністю затоплена мотозавозня МЗ-1 та значні пошкодження зазнав несамохідний земснаряд ДЄ-21, які знаходилися в затоні Базарчук акваторії порту Усть-Дунайськ (м. Вилкове).

Отже, враховуючи, що сторонами були узгоджені усі питання щодо відшкодування Фрахтувальнику витрат, понесених ним для приведення суден Земкаравану в морехідний стан, після прямого попадання БпЛА, в результаті чого була повністю затоплена мотозавозня МЗ-1 та значні пошкодження зазнав несамохідний земснаряд ДЄ-21, які знаходилися в затоні Базарчук акваторії порту Усть-Дунайськ (м. Вилкове) суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати за період з 01.09.2024 року до 17.03.2025 року у сумі 685911,21 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості відповідача та не погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-БУДІНВЕСТГРУП" (вул. Шкільна, 42, с. Муравлівка, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68652, ЄДРПОУ 42124256) на користь Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" (вул. Героїв Ізмаїлу, 36, Ізмаїл, Одеська область, 68609, код ЄДРПОУ 31091889) заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 51954,42грн. та сплачений судовий збір у розмірі 715,61грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повний текст рішення складено 25 червня 2026 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов