Рішення № 137724524, 24.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/917/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів:

- товариства з обмеженою відповідальність «Верта групп»: не з`явився;

- ОСОБА_1 : Бурма О.В. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до товариства з обмеженою відповідальність «Верта групп», ОСОБА_1 про стягнення 1 269 122,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до господарського суду з позовною заявою про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальність «Верта групп» (далі ТОВ «Верта групп»), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заборгованості у загальному розмірі 1 269 122,57 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 107 223,47 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 161 899,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Верта групп» зобов`язань за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022, виконання яких було забезпечено договором поруки, укладеним з іншим відповідачем. Водночас на підтвердження переходу права вимоги до відповідачів ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» посилається на договір відступлення права вимоги №114/2-77 від 24.07.2024, укладений між позивачем та банком.

Ухвалою суду від 23.03.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

ТОВ «Верта групп», яким не було виконано обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», було повідомлено про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 73003, Херсонська обл., м. Херсон, шосе Миколаївське, буд. 5 км. ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд судом даної справи шляхом направлення ухвал суду на адресу реєстрації відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 , а також додаткового на повідомлену позивачем фактичну адресу місця проживання відповідача. Проте направлені на адресу відповідачів поштові повідомлення були повернуті до суду з відмітками про відсутність адресатів за вказаною адресою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Після надходження до суду від представника ОСОБА_1 клопотання про надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд», яке було задоволено судом 07.05.2026, ухвали суду доставлялися до кабінету представника, а, отже, в силу вимог ч. 7 ст. 242 ГПК України вважаються врученими відповідачу.

19.05.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач вказує, що заборгованість із сплати кредитних коштів виникла з обставин, що не залежали від волі Позичальника: введенням воєнного стану; окупацією м. Херсон військовослужбовцями РФ; знищенням приміщення, у якому товариство здійснювало господарську діяльність. Наразі ТОВ «Верта Групп» господарська діяльність не здійснюється, ОСОБА_1 залишив Україну та на даний час постійно перебуває в іншій країні, у зв`язку з чим, ні позичальник, ні поручитель не мають можливості виконати свої зобов`язання перед кредитором. Настання форс-мажорних обставин, за переконанням відповідача, є підставою для звільнення відповідачів від відповідальності за невиконання зобов`язання. Одночасно ОСОБА_1 було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців у зв`язку з відсутністю коштів на двох рахунках.

ОСОБА_1 у відзиві також стверджує, що вимога про стягнення поточної заборгованості є передчасною, у зв`язку з чим, просить задовольнити лише вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 290 934,44 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 155 442,32 грн.

28.05.2026 до суду від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів, посилаючись на відсутність сертифікату торгово-промислової палати про настання форс-мажорних обставин, а також доказів повідомлення Позичальником первісного кредитора або позивача про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності, як того вимагає п. 6.2 кредитного договору. При цьому позивач звертає увагу, що форс-мажорні обставини можуть бути підставою для звільнення боржника від відповідальності, тобто від сплати збитків, неустойки, які позивачем заявлено не було. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» також стверджує про наявність у нього права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Ненадання заявником належних, допустимих та достатніх доказів існування виключних обставин, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення суду у встановленому законом порядку, згідно з позицією позивача є підставою для відмови у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення на 12 місяців.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

18.01.2022 між АТ «Райффайзен Банк» (Кредитор) та ТОВ «Верта групп» (Позичальник) було укладено кредитний договір №011/89811/01355990, відповідно до п. п. 1.1-1.3 якого Кредитор зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 1 000 000,00 грн, а Позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором. Кінцевий термін надання кредиту - 18.03.2022 - становить останній день, коли Позичальник може звернутися до Кредитора з метою отримання кредиту. Кінцевий термін погашення кредиту - 18.01.2025, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом до закінчення якого Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно Позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати Кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 19.35% річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 19.35% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту. Нарахування процентів здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці.

Згідно з абз. 1 п. 5.3 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів аутентичними платежами у валюті кредиту кожного місяця 18 числа (надалі - дата платежу), та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.4 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 якщо дата платежу у місяці здійснення платежу відсутня, Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти в останній календарний день поточного місяця. Якщо дата платежу у місяці здійснення платежу не є банківським днем або внесення на рахунок погашення з метою сплати планового платежу здійснюється в будь-який день до дати платежу, Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти не пізніше останнього банківського дня, що передує календарному дню дати платежу. При цьому у платіжному дорученні на перерахування коштів на рахунок погашення Позичальник зобов`язаний зазначити дату валютування, що відповідає даті платежу (крім зарахувань для погашення найближчих планових платежів протягом наступних трьох календарних днів). Всі кошти, що надходять на рахунок погашення в день, що відрізняється від дати платежу, без зазначення дати валютування відповідно до вимог цього пункту договору (за виключенням суми найближчого планового платежу за кредитом/процентами протягом наступних трьох календарних днів з дати такого зарахування) автоматично в день їх зарахування на рахунок погашення спрямовуються на погашення заборгованості за кредитом згідно черговості, передбаченої пунктом 5.8 договору. Якщо остання дата платежу, зазначена у графіку, наступає раніше, ніж кінцевий термін погашення кредиту, сторони визнають, що кінцевим терміном погашення кредиту є дата сплати останнього чергового платежу суми погашення заборгованості Позичальника відповідно до графіку, та Позичальник зобов`язаний здійснити остаточне погашення заборгованості за договором в останню дату платежу згідно з графіком.

Згідно з п. 6.2 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 Позичальник зобов`язаний письмово повідомляти Кредитора про будь-які зміни у юридичному стані та фінансово-господарській діяльності Позичальника/Поручителя, що можуть вплинути на виконання ним зобов`язань за договором та/або на права Кредитора, визначені договором, у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дати настання таких обставин, якщо інше не передбачене пунктом 6.4. договору.

Згідно з п. 8.1 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку Кредитора, свідчать про те, що зобов`язання Позичальника за договором не будуть виконані), Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів, зокрема, вимагати дострокового повного / часткового погашення заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення договору сторони визнають обов`язковим скріплення підписів Позичальника/уповноважених осіб печаткою відповідної сторони, від імені яких діють такі особи (п. 12.1 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022).

Додаток №1 до кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 визначає строк сплати Позичальником процентів та повернення кредиту у межах строку кредитування. Згідно з графіком погашення заборгованості останній платіж мав бути сплачений ТОВ «Верта групп» 18.01.2025.

18.01.2022 між АТ «Райффайзен Банк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено договір поруки № 157265/89811/328351, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником (ТОВ «Верта групп») за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору (кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022). Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов`язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання забезпечених зобов`язань у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Згідно з п. 1.3 договору поруки №157265/89811/328351 від 18.01.2022 без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладання додаткових угод до договору, підписанням цього договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Кредитором, в тому числі внаслідок: збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов`язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов`язань; доповнення основного договору новими зобов`язаннями Позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь Кредитора; зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями; доповнення основного договору будь-якими зобов`язаннями Позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов`язань.

Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку /настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов`язання (п. 6.2 договору поруки № 157265/89811/328351 від 18.01.2022).

18.01.2022 ТОВ «Верта групп» звернулося до АТ «Райффайзен Банк» із заявою про видачу кредитних коштів за договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022 у розмірі 1 000 000,00 грн.

18.01.2022 АТ «Райффайзен Банк» було видано ТОВ «Верта групп» кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача за період з 18.01.2022 до 17.01.2023.

24.07.2024 між АТ «Райффайзен Банк» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-79, відповідно до п. 2.1 якого на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору права вимоги до Боржників, вказані у реєстрі(ах) Боржників (Портфель заборгованості). Перелік кредитних договорів, Боржників, розрахунок сум заборгованості Боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (Попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною.

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Первісного кредитора, включаючи право вимагати від Боржників та Поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (п. 2.3 договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2024).

Відповідно до п. 2.6 договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2024 відступлення права вимоги за договором здійснюється без згоди Боржників за кредитними договорами та/або Поручителів за договорами забезпечення.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2024 загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору) становить 5 145 913,52 грн. Новий Кредитор здійснює оплату загальної вартості (ціни договору) шляхом безготівкового переказу, на рахунок Первісного кредитора.

Умовами п. 7.1 договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2024 врегульовано, що договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Вартість права вимоги у розмірі 5 145 913,52 грн була сплачена ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на рахунок АТ «Райффайзен Банк» 24.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №72.

02.10.2025 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення права вимоги №114/2-79, якою внесено зміни до договору.

Згідно з реєстром Боржників від 29.07.2025 до договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2024, АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022 у розмірі 1 269 122,57 грн, з яких 1 107 223,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 161 899,10 грн - заборгованість за відсотками. При цьому у розрахунку зазначено, що сума наданого кредиту становить 1 000 000,00 грн, дата повернення кредиту 18.03.2027.

Згідно з додатком №6 (перелік договорів поруки) до договору відступлення права вимоги №114/2-79 від 24.07.2024 АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до Бабіча В.А. за договором поруки №157265/89811/328351 від 18.01.2022.

23.09.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Бабіча В.А. з досудовою вимогою про погашення заборгованості у загальному розмірі 1 269 122,57 грн ТОВ «Верта групп» за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022, право вимоги виконання зобов`язань за яким було відступлено ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

20.10.2025, а також 24.02.2026 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до ТОВ «Верта групп», ОСОБА_1 з досудовою вимогою про погашення заборгованості у загальному розмірі 1 269 122,57 грн за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022, право вимоги виконання зобов`язань за яким було відступлено ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Досудові вимоги були направлені ОСОБА_1 на електронну пошту, а також обом відповідачам засобами поштового зв`язку, що підтверджується описами вкладення, квитанціями та списками згрупованих поштових відправлень.

На підтвердження неможливості виконання зобов`язань за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022 у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, ОСОБА_1 було надано суду матеріали фотофіксації руйнування будівлі, довідку про відсутність коштів на рахунку та повідомлення в застосунку банку про відхилення запиту, копію закордонного паспорта.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» позову є вимога про солідарне стягнення з ТОВ «Верта групп», ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 107 223,47 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 161 899,10 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що АТ «Райффайзен Банк» на виконання зобов`язань за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022 було видано ТОВ «Верта групп» кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача.

Суд зазначає, що за змістом п. 1.3 кредитного договору №011/89811/01355990 від 18.01.2022 кінцевим строком погашення кредиту є 18.01.2025 або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого Позичальник зобов`язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).

Положеннями п. 5.4 кредитного договору встановлено порядок обрахунку строку погашення заборгованості, якщо відповідна дата платежу у місяці здійснення платежу відсутня, розділ 8 договору визначає права АТ «Райффайзен Банк» у випадку порушення Позичальником своїх зобов`язань, зокрема, право вимагати дострокового повернення кредиту. Наведене дозволяє суду зробити висновок, що кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022 не передбачено право АТ «Райффайзен Банк» в односторонньому порядку збільшувати строк кредитування, докази укладення між Кредитором та Позичальником додаткової угоди про внесення відповідних змін до договору в матеріалах справи також відсутні.

АТ «Райффайзен Банк» відступило належні йому права вимоги за кредитним договором №011/89811/01355990 від 18.01.2022 до ТОВ «Верта групп» на загальну суму 1 269 122,57 грн згідно з укладеним з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договором відступлення права вимоги №114/2-77 від 24.07.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 511, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Враховуючи заміну кредитора у зобов`язанні, відсутність доказів повернення ТОВ «Верта групп» кредитних коштів у строк до 18.01.2025, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Верта групп» на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за тілом кредиту.

Оскільки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами після закінчення строку кредитування, господарським судом відхиляються доводи позивача про реалізацію ним права на дострокове повернення коштів, а також доводи відповідача про передчасність заявлених позовних вимог.

Господарським судом було встановлено, що АТ «Райффайзен Банк» видало ТОВ «Верта групп» кредитні кошти у розмірі 1 000 000,00 грн. Водночас ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заявило до стягнення з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1 107 223,47 грн.

Зі складеного АТ «Райффайзен Банк» розрахунку заборгованості станом на 29.07.2025 вбачається, що тіло кредиту було збільшено в результаті капіталізації кредиту, тобто зарахування заборгованості за процентами до суми боргу за тілом кредиту, у зв`язку з чим сума боргу за кредитом станом на 19.10.2022 становила 1 107 223,47 грн. Водночас АТ «Райффайзен Банк» здійснював нарахування процентів за період з 17.10.2022 до 25.10.2024 за пільговою ставкою у розмірі 0,00001%.

Верховним Судом у постанові від 24.10.2019 по справі №904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктриниcontra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Враховуючи відсутність заперечень ТОВ «Верта групп» проти обставини досягнення сторонами згоди про проведення капіталізації наявного боргу, що вочевидь надало відповідачу право на застосування пільгової процентної ставки протягом 2-х років, господарський суд під час вирішення даного спору також виходить із зазначеної обставини. Висновок суду про протилежне може поставити під сумнів визначеність та стабільність цивільних правовідносин, які склалися між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Верта групп».

З викладених обставин, приймаючи до уваги відсутність доказів повернення ТОВ «Верта групп» кредитних коштів після закінчення строку кредитування, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вимог шляхом присудження до стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 107 223,47 грн.

При наданні оцінки заявленим ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вимогам про стягнення процентів у розмірі 161 899,10 грн, які були нараховані у строк до 29.07.2025, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Нарахування ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» процентів поза межами строку кредитування згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду не відповідає вимогам ЦК України у зв`язку з чим господарський суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позивачем вимог в цій частині шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Верта групп» процентів у розмірі 49 198,94 грн, нарахованих до 18.01.2025.

Відповідно до ст. ст. 541, 543 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Верховним Судом у постанові від 02.10.2025 у справі № 910/1986/25 наголошено, що законодавець пов`язує виникнення солідарної відповідальності у зобов`язальному праві, коли існує відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

З огляду на укладення між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 договору поруки №157265/89811/328351 від 18.01.2022, право вимоги за яким також було відступлено на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», за умовами якого Поручитель відповідає перед Банком як солідарний боржник Позичальника, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів заборгованості у загальному розмірі 1 156 422,41 грн.

Господарський суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про настання форс-мажорних обставин наявність яких звільняє відповідачів від відповідальності за невиконання зобов`язання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до п. 1 ч. 1, абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997. торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України (ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого КМУ, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.05.2026 у справі № 905/541/16 вказав, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з урахуванням принципу свободи договору. Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: (1) застосування конструкції форс-мажору у своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); (2) чим підтверджується форс-мажор; (3) чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; (4) як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Кредитний договір, а також договір поруки не містять умов про застосування такої договірної конструкції як форс-мажор, а, отже, в такому випадку сторони на підставі ст. 617 ЦК України можуть просить звільнити їх лише від відповідальності за невиконання зобов`язання. Водночас оскільки предметом даного спору є вимоги про виконання основного зобов`язання, строк виконання якого настав, підстави для відмови у задоволенні заявленого позивачем позову з наведених ОСОБА_1 підстав відсутні.

При наданні оцінки заявленому ОСОБА_1 клопотанню про розстрочення виконання рішення на 12 місяців господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 навела висновки про те, що розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

На підтвердження існування підстав для розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 було надано суду довідку про відсутність коштів на рахунку та повідомлення в застосунку банку про відхилення запиту, а також копію закордонного паспорта. При цьому матеріали фотофіксації руйнування будівлі судом до уваги не приймаються, оскільки у будь-якому випадку такі докази не стосуються фінансового становища безпосередньо ОСОБА_1 .

За результатом оцінки наданих відповідачем доказів господарський суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Судом враховано, що докази, які можуть підтвердити відсутність у відповідача рахунків в інших фінансових установах відсутні. Відповідач є особою працездатного віку, а, отже, для підтримання життєдіяльності він має отримувати дохід, щоб забезпечити покриття мінімально необхідних витрат. Проте будь-які докази про розмір отриманого у 2025 році доходу ОСОБА_1 суду надані не були.

Таким чином, з даних відповідачем доказів не вбачається за можливе встановити наявність передбачених ст. 331 ГПК України підстав для встановлення ОСОБА_1 розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців, що є підставою для відмови у задоволенні заявленого відповідачем клопотання. При цьому суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду із відповідним клопотанням, обґрунтувавши таке клопотання доказами, які ще були предметом оцінки суду.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальність «Верта групп», ОСОБА_1 шляхом присудження до стягнення із відповідачів у солідарному порядку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 107 223,47 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 49 198,94 грн. В іншій частині позовну необхідно відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на кожного з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 331, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальність «Верта групп» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, шосе Миколаївське, буд. 5 км; ідентифікаційний код 44592079), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 35625014) заборгованість за кредитом у розмірі 1 107 223,47 грн (один мільйон сто сім тисяч двісті двадцять три грн 47 коп.), заборгованість за відсотками у розмірі 49 198,94 грн (сорок дев`ять тисяч сто дев`яносто вісім грн 94 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «Верта групп» (73003, Херсонська обл., м. Херсон, шосе Миколаївське, буд. 5 км; ідентифікаційний код 44592079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 35625014) судовий збір у розмірі 6 938,54 грн (шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім грн 54 коп.).

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ідентифікаційний код 35625014) судовий збір у розмірі 6 938,54 грн (шість тисяч дев`ятсот тридцять вісім грн 54 коп.).

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 26 червня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна