Рішення № 137724448, 18.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 Справа № 914/3547/25

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря судового засідання Перейми Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району), м.Львівдо відповідача:Фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича, с.Запілля, Волинська область про:стягнення 348 175,70 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Бучко Р.В. прокурор;

від позивача-1: Ткачук В.В. представник;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Ярошенко Д.В. адвокат (у режимі відеоконференції).

Обставини розгляду справи.

Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича про стягнення 375 521,13 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.01.2026.

26.12.2025 через підсистему «Електронний суд» від Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5602/25 від 26.12.2025).

08.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича надійшли заява про залишення позовної заяви без руху (вх.№428/26 від 08.01.2026) та заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх.№429/26 від 08.01.2026).

Ухвалою суду від 08.01.2026 підготовче засідання відкладено на 26.01.2026.

15.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича надійшли клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№197/26 від 15.01.2026), відзив на позовну заяву, разом із клопотанням про передачу справи за підсудністю (вх.№1343/26 від 15.01.2026) та клопотання про зменшення розміру штрафу та пені (вх.№1344/26 від 15.01.2026).

19.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла відповідь на відзив (вх.№1549/26 від 19.01.2026).

22.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№2005/26 від 22.01.2026).

23.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району надійшли пояснення (вх.№2156/26 від 23.01.2026).

Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог (вх.№5602/25 від 26.12.2025), подальший розгляд даної справи вирішено здійснювати з урахуванням даної заяви, підготовче засідання відкладено на 05.02.2026.

27.01.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшла відповідь на відзив (вх.№2553/26 від 27.01.2026).

03.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району надійшли заперечення на клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю (вх.№3129/26 від 03.02.2026).

Підготовче засідання 05.02.2026 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Мазовіти А.Б. на лікарняному (у період з 02.02.2026 по 05.02.2026 включно).

Ухвалою суду від 06.02.2026 підготовче засідання призначено на 19.02.2026.

Підготовче засідання 19.02.2026 не відбулось з технічних причин, що унеможливило технічну фіксацію судового процесу та проведення засідання за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (ВКЗ) ЄСІТС.

Ухвалою суду від 19.02.2026 підготовче засідання призначено на 09.03.2026.

26.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№863/26 від 26.02.2026).

Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог (вх.№863/26 від 26.02.2026), подальший розгляд даної справи вирішено здійснювати з урахуванням даної заяви, задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійович про зупинення провадження у справі (вх.№197/26 від 15.01.2026), зупинено провадження у справі №914/3547/25 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи №924/698/23.

22.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№11372/26 від 22.04.2026).

Ухвалою суду від 22.04.2026 поновлено провадження у справі №914/3547/25, підготовче засідання призначено на 11.05.2026.

Ухвалою суду від 11.05.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2026.

Ухвалою суду від 28.05.2026 судове засідання відкладено на 09.06.2026.

09.06.2026 у судовому засіданні суд з`ясував обставини справи, дослідив надані докази, після чого перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив його оголошення на 18.06.2026.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (далі Яворівська КЕЧ) та фізичною особою-підприємцем Рабчуном Віталієм Анатолійовичем (далі ФОП Рабчуном Віталієм Анатолійовичем) укладено договір №170 від 25.03.2025 про закупівлю паливної деревини загальною вартістю 1 367 271,56 грн. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язався поставити товар у повному обсязі до 01.10.2025, однак взяті на себе зобов`язання не виконав.

У зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань Яворівською КЕЧ нараховано штрафні санкції у загальному розмірі 375 521,13 грн, з яких: пеня 102 066,82 грн та штраф 273 454,31 грн. Незважаючи на направлення претензії про сплату нарахованих штрафних санкцій, відповідач залишив її без задоволення та не сплатив нараховані суми.

У подальшому сторони уклали додаткову угоду про дострокове розірвання договору у зв`язку з невиконанням постачальником своїх договірних зобов`язань.

Прокурор вказує, що невиконання умов договору завдало шкоди інтересам держави, оскільки призвело до неналежного забезпечення військових підрозділів необхідними матеріальними ресурсами в умовах воєнного стану, а також спричинило ненадходження до державного бюджету коштів у вигляді штрафних санкцій. З огляду на суспільну значущість спірних правовідносин та їх вплив на забезпечення обороноздатності держави, порушені інтереси держави підлягають судовому захисту.

Крім того, прокурор зазначає, що уповноваженими органами, в інтересах яких подано позов, не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави та стягнення з відповідача штрафних санкцій у судовому порядку. З огляду на бездіяльність зазначених органів, а також наявність порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання умов договору поставки.

Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, прокурор просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича на користь Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини штрафні санкції за порушення умов договору в загальному розмірі 348 175,70 грн, з яких: пеня 102 066,82 грн та штраф 246 108,88 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Позивачі підтримали заявлені прокурором позовні вимоги, посилаючись на обставини та правові підстави, наведені у позовній заяві, та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами та просив відмовити у їх задоволенні.

По-перше, відповідач зазначає, що даний спір підлягає розгляду за місцем його державної реєстрації, а саме Господарським судом Волинської області, оскільки предметом спору є стягнення штрафних санкцій, а не виконання зобов`язань щодо поставки товару.

По-друге, відповідач стверджує, що договором визначено кінцевий строк поставки товару до 01.10.2025 включно, а тому прострочення виконання зобов`язання могло настати лише з 02.10.2025. Водночас 06.10.2025 сторони уклали додаткову угоду про дострокове розірвання договору, у зв`язку з чим, на думку відповідача, нарахування штрафних санкцій можливе лише за період з 02.10.2025 по 06.10.2025.

Крім того, відповідач зазначив, що умовами договору не передбачено відповідальності за порушення графіка поставки товару, а встановлено лише кінцевий строк виконання зобов`язання. У зв`язку з цим відповідач вважає безпідставним нарахування пені за період до настання кінцевого строку виконання договору.

За твердженням відповідача, враховуючи фактичний період прострочення, позивач має право вимагати лише стягнення пені у сумі 5 469,08 грн, тоді як нарахування пені у більшому розмірі та штрафу є необґрунтованим.

Також відповідач наголосив, що навіть у разі визначення строків поставки відповідно до графіка поставки, розрахунок штрафу є помилковим, оскільки прострочення останньої партії товару не перевищувало тридцяти днів, що, на його думку, виключає підстави для застосування штрафу.

З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, відповідачем подано заяву про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки. В обґрунтування заяви зазначив, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є неспівмірним наслідкам допущеного порушення, оскільки позивачами не доведено завдання будь-яких збитків у зв`язку з невиконанням умов договору. Водночас сума заявленої до стягнення неустойки є значною порівняно з доходом відповідача та становить для нього надмірний фінансовий тягар. Крім того, відповідач послався на свій майновий стан та наявність інвалідності ІІІ групи. З огляду на наведене відповідач просив суд у разі відхилення його заперечень щодо розрахунку штрафних санкцій зменшити розмір заявлених до стягнення пені та штрафу на 90%.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

25.03.2025 між Яворівською КЕЧ (далі покупець) та ФОП Рабчуном Віталієм Анатолійовичем (далі постачальник) було укладено договір №170 про закупівлю паливної деревини (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався у 2025 році поставити покупцеві товар, а покупець прийняти та оплатити цей товар.

Найменування товару: ДК 021:2015 03413000-8 паливна деревина (п. 1.2 договору).

Як вбачається з п. 1.3 договору, найменування (асортимент) та кількість товару визначаються згідно зі специфікацією (додаток №1).

Згідно зі специфікацією (додатком №1), найменування товару паливна деревина 1 групи, кількість 844 м.куб., ціна за одиницю (без ПДВ) 1619,99 грн, загальна вартість (без ПДВ) 1 367 271,56 грн.

Специфікацією (додатком №1) також визначено місце поставки Старицький гарнізон Острог.

У відповідності до п. 2.1 договору, ціна цього договору становить 1 367 271,56 грн, без ПДВ.

Ціна товару означає ціну, за яку постачальник пропонує надати послуги з поставки товару, з урахуванням вартості навантаження, розвантаження, зберігання та доставки товару та штабелювання у місцях доставки, а також усі витрати на сплату податків, та інших платежів і зборів, що сплачуються або мають бути сплачені (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору товар приймається на підставі належно оформлених первинних документів (накладних та товарно-транспортних накладних). Партія товару це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань закуплених або відвантажених за накладною на відпуск товару.

Згідно з п. 4.1 договору товар поставляється покупцю у термін з 01 травня до 01 жовтня 2025 року, згідно до графіку поставки (додаток №2 до договору).

Відповідно до графіка поставки (додаток № 2 до договору) постачальник зобов`язаний поставити паливну деревину 1-ї групи в кількості 844 м.куб. у такі строки:

- з 01.05.2025 по 31.05.2025 20%;

- з 01.06.2025 по 30.06.2025 25%;

- з 01.07.2025 по 31.07.2025 25%;

- з 01.08.2025 по 31.08.2025 20%;

- з 01.09.2025 по 30.09.2025 10%.

Пунктом 4.2 договору визначено умови та порядок розрахунків, а саме: оплата за поставлений товар здійснюється покупцем впродовж 10 календарних днів з моменту отримання кожної окремої партії товару у безготівковій формі та у національній валюті гривні, на підставі первинних документів, оформлених належним чином (рахунку на оплату видаткової накладної та товаро-транспортної накладної).

Розрахунок за надані послуги здійснюється у відповідності до ст. 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Права та обов`язки сторін визначено у розділі 5 договору.

Так, постачальник зобов`язується (п. 5.1 договору):

- забезпечити поставку товару до пункту доставки товару, завантаження, розвантаження, штабелювання товару за адресами, що передбачені п. 4.3 цього договору за рахунок постачальника (пп. 5.1.1 договору).

Покупець зобов`язується (п. 5.3 договору):

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за товар (пп. 5.3.1 договору).

Також, як вбачається з пп. 5.4.1 п. 5.4 договору, покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, повідомивши його про це не менш ніж за 5 календарних днів до дати розірвання договору.

Згідно з п. 6.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним в Україні законодавством та цим договором.

Так, відповідно до п. 6.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка: штраф, пеня) у розмірі:

- за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товарів стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних товарів;

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вказаної вартості.

Як вбачається з пункту 7.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 7.2 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

У разі, коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 90 днів, кожна зі сторін в установленому порядку має право розірвати цей договір (п. 7.4 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, але не пізніше останнього дня дії воєнного стану в Україні. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Судом встановлено, що ФОП Рабчун В.А. не виконав зобов`язання за договором, оскільки у визначений договором строк не здійснив поставку товару.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.09.2025 Яворівська КЕЧ скерувала ФОП Рабчуну В.А. претензію №40 про сплату пені та штрафу за порушення умов договору. Однак відповіді на зазначену претензію від ФОП Рабчуна В.А. не надходило, а кошти на рахунок Яворівської КЕЧ не зараховувалися.

06.10.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №170 від 25.03.2025, якою погоджено дострокове розірвання договору щодо постачання паливної деревини з цієї дати у зв`язку з невиконанням постачальником своїх договірних зобов`язань. Зазначеною додатковою угодою передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Судом встановлено, що договір №170 від 25.03.2025 та додаткова угода №1 від 06.10.2025 підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені відбитками їхніх печаток.

Матеріалами справи підтверджується, що 07.10.2025 Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону листом №30.54/02-7251ВИХ-25 звернулася до Яворівської КЕЧ відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою з`ясування наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом встановлено, що листом від 12.11.2025 №30.54/02-8335ВИХ-25 Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону повідомила Міністерство оборони України про вивчення питання щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» шляхом звернення до суду з позовом про стягнення з ФОП Рабчуна В.А. штрафних санкцій за невиконання умов договору.

З матеріалів справи також вбачається, що листом від 12.11.2025 №30.54/02-8340ВИХ-25 Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону звернулася до Яворівської КЕЧ з метою вирішення питання щодо застосування представницьких повноважень відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», зокрема шляхом отримання інформації про результати розгляду претензії та вжиті заходи, спрямовані на поновлення порушених інтересів держави у спірних правовідносинах.

Разом з тим, судом встановлено, що уповноваженими органами не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.

Зазначені обставини свідчать про неналежне виконання уповноваженими органами своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, що зумовило наявність передбаченого законом виключного випадку для звернення прокурора до суду в інтересах держави з відповідним позовом.

Таким чином, у зв`язку з порушенням умов договору прокурор просить суд стягнути з ФОП Рабчуна Віталія Анатолійовича на користь Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини штрафні санкції за порушення умов договору в загальному розмірі 348 175,70 грн, з яких: пеня 102 066,82 грн та штраф 246 108,88 грн, а також витрати зі сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 131 1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, визначеному законом.

Положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як встановлено судом, внаслідок невиконання відповідачем умов договору №170 від 25.03.2025 порушено як матеріальний інтерес Яворівської КЕЧ, що полягає у неналежному виконанні господарського зобов`язання та неотриманні передбачених договором штрафних санкцій, так і загальнодержавний інтерес, представником якого є Міністерство оборони України.

Невиконання умов договору у сфері забезпечення потреб оборони негативно впливає на ефективність використання державних ресурсів та завдає шкоди обороноздатності держави.

Крім того, ненадходження коштів у вигляді штрафних санкцій, які підлягають зарахуванню на рахунки Яворівської КЕЧ в органах Державної казначейської служби України та є складовою дохідної частини спеціального фонду державного бюджету, призводить до заподіяння матеріальної шкоди державним інтересам.

Разом з тим, позивачами не вжито належних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах та стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору поставки, зокрема, відповідний позов до суду не поданий та на розгляді у судах не перебуває.

Крім того, вказані органи були повідомлені прокуратурою про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Отже, наведені обставини свідчать про неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень щодо захисту порушених інтересів держави у розумний строк, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Аналізуючи положення законодавства щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у випадках їх порушення або загрози порушення, слід зазначити, що таке представництво допускається, зокрема:

1) коли захист відповідних інтересів не здійснюється або здійснюється неналежним чином органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах;

2) у разі відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, уповноваженого здійснювати захист законних інтересів держави у відповідних правовідносинах.

Перший «виключний випадок» охоплює ситуації, коли існує орган, уповноважений самостійно захищати інтереси держави, тоді як другий стосується випадків відсутності такого органу. Водночас правові підстави представництва інтересів держави прокурором у зазначених ситуаціях є різними за своєю суттю та умовами застосування.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту інтересів держави проявляється у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який, будучи обізнаним про порушення таких інтересів та наділеним необхідними повноваженнями для їх захисту, не звертається до суду з відповідним позовом.

Натомість неналежне здійснення захисту характеризується активною поведінкою органу, яка полягає у вчиненні певних дій або прийнятті рішень, спрямованих на захист інтересів держави, однак такі дії є неефективними, формальними або недостатніми для реального відновлення порушених інтересів.

Верховний Суд наголошує, що первинний обов`язок щодо захисту інтересів держави покладений саме на відповідні суб`єкти владних повноважень, а не на прокурора. Прокурор у цьому контексті виконує субсидіарну функцію та може звертатися до суду лише тоді, коли уповноважений орган не забезпечує захист або здійснює його неналежним чином, фактично замінюючи такий орган у судовому процесі.

Водночас прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду і не може підміняти собою орган влади, який має повноваження та реальну можливість самостійно захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17.

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, зобов`язаний обґрунтувати та довести наявність підстав для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність уповноваженого органу.

Під бездіяльністю у цьому випадку розуміється ситуація, коли компетентний орган був обізнаний або повинен був бути обізнаний про порушення інтересів держави, однак не звернувся до суду з відповідним позовом упродовж розумного строку та фактично не вжив заходів для їх захисту.

Суд зазначає, що звернення прокурора до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», спрямоване на надання такому органу можливості самостійно відреагувати на виявлене порушення інтересів держави, зокрема шляхом проведення перевірки, вжиття заходів для усунення порушень, подання відповідного позову або надання обґрунтованих пояснень щодо відсутності підстав для такого звернення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність такого органу. При цьому розумність строку оцінюється судом з урахуванням характеру порушення, необхідності невідкладного захисту інтересів держави, можливості настання негативних наслідків у разі бездіяльності, а також наявності об`єктивних причин, що могли перешкоджати зверненню до суду.

Отже, якщо після отримання відповідного повідомлення компетентний орган упродовж розумного строку самостійно не звернувся до суду, це є достатньою підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.

З огляду на викладене, підставою для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді є належне обґрунтування та підтвердження факту бездіяльності уповноваженого органу відповідними доказами, зокрема зверненнями прокурора, повідомленнями про намір звернення до суду та відповідями, отриманими від таких органів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд повинен з`ясувати, чи був відповідний орган обізнаний про порушення інтересів держави, чи мав необхідні повноваження для їх захисту, однак упродовж розумного строку не вжив належних заходів судового захисту.

У цій справі прокурор обґрунтував звернення до суду тим, що уповноваженими органами не було вжито заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок невиконання умов договору поставки, у зв`язку з чим прокурор правомірно реалізував свої представницькі повноваження в інтересах держави.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №923/359/19, від 09.09.2020 у справі №908/1662/18 та від 14.09.2020 у справі №925/285/19.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2025 між Яворівською КЕЧ та ФОП Рабчун В.А. було укладено договір №170 про закупівлю паливної деревини, на підставі якого між сторонами виникли договірні правовідносини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Приписами статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Положеннями статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач порушив зобов`язання за договором, а саме не здійснив жодної поставки товару у строк, визначений умовами договору.

Умовами договору, а саме пп. 5.4.1 п. 5.4 передбачено, що покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання постачальником своїх зобов`язань, повідомивши його про це не менш ніж за 5 календарних днів до дати розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №170 від 25.03.2025, відповідно до якої погоджено дострокове розірвання договору щодо постачання паливної деревини з 06.10.2025 у зв`язку з невиконанням постачальником взятих на себе зобов`язань. Вказаною додатковою угодою визначено, що вона набрала чинності з моменту її підписання сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним в Україні законодавством та цим договором.

Так, відповідно до п. 6.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка: штраф, пеня) у розмірі:

- за порушення умов договору щодо якості (комплектності) товарів стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних товарів;

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вказаної вартості.

Таким чином, враховуючи положення умов договору, зокрема пункт 6.2, Яворівською КЕЧ нараховано ФОП Рабчуну В.А. штрафні санкції за порушення виконання зобов`язання в загальному розмірі 348 175,70 грн, з яких: пеня 102 066,82 грн, штраф 246 108,88 грн.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, поданий Яворівською КЕЧ, та встановлено, що він є арифметично правильним.

Окрім цього, варто зауважити, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.

Таким чином, укладаючи договір про закупівлю паливної деревини №170 від 25.03.2025, відповідач підтвердив своє ознайомлення з усіма його умовами та добровільно прийняв на себе обов`язок щодо належного виконання передбачених договором зобов`язань, усвідомлюючи при цьому можливі правові наслідки їх невиконання.

Суд, надаючи оцінку доводам відповідача, зазначає наступне.

Оцінюючи доводи відповідача щодо непідсудності справи Господарському суду Львівської області та необхідності її розгляду за місцем державної реєстрації відповідача, суд дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на таке.

Спір у цій справі виник з приводу неналежного виконання відповідачем умов договору №170 від 25.03.2025 про закупівлю паливної деревини, зокрема невиконання зобов`язань щодо поставки товару, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій. Отже, вимоги про стягнення неустойки є похідними від основного зобов`язання за договором поставки та безпосередньо пов`язані з його виконанням.

Відповідно до частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають із договорів, у яких визначено місце виконання, можуть пред`являтися також за місцем виконання таких договорів.

Умовами договору та специфікацією (додаток № 1 до договору) визначено місце поставки товару Старицький гарнізон Острог, що знаходиться на території Львівської області. Саме за вказаним місцем мало бути виконано основне зобов`язання відповідача щодо поставки товару, невиконання якого стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій.

Таким чином, посилання відповідача на те, що предметом спору є виключно стягнення штрафних санкцій, а тому справа має розглядатися за місцем його державної реєстрації, є необґрунтованими, оскільки відповідальність за порушення зобов`язання не може розглядатися окремо від самого договірного правовідношення, з якого вона виникла.

З огляду на викладене, враховуючи положення процесуального законодавства щодо альтернативної територіальної підсудності спорів, які виникають з договорів із визначеним місцем виконання, справа правомірно прийнята до розгляду Господарським судом Львівської області, а підстави для її передачі за місцем державної реєстрації відповідача відсутні.

Щодо доводів відповідача про те, що прострочення виконання зобов`язання могло настати лише після 01.10.2025, суд зазначає, що такі твердження не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, адже пунктом 4.1 договору передбачено, що товар поставляється покупцю у строк з 01.05.2025 до 01.10.2025 згідно з графіком поставки (додаток № 2 до договору). Вказаний графік є невід`ємною частиною договору та визначає конкретні строки поставки окремих партій товару. Отже, відповідач був зобов`язаний здійснювати поставку товару не лише до кінцевої дати, а й у строки, визначені відповідним графіком.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що договором не передбачено відповідальності за порушення графіка поставки, оскільки пунктом 6.2 договору прямо передбачено застосування штрафних санкцій у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки товару. При цьому порушення строків поставки окремих партій товару є порушенням строків виконання договірного зобов`язання, за яке договором передбачена відповідальність у вигляді пені та штрафу.

Посилання відповідача на те, що додаткова угода від 06.10.2025 про дострокове розірвання договору обмежує період нарахування штрафних санкцій, суд також вважає необґрунтованими. Відповідно до пункту 9.1 договору закінчення строку його дії або припинення договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, допущені під час дії договору. Отже, розірвання договору не усуває правових наслідків порушення зобов`язань, які виникли до моменту його припинення.

Щодо тверджень відповідача про неправильність нарахування штрафу у зв`язку з тим, що прострочення поставки останньої партії товару не перевищувало 30 днів, суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов договору. Оскільки відповідачем не було здійснено жодної поставки товару, прострочення виконання зобов`язання стосувалося всього обсягу товару, передбаченого договором. Відтак, нарахування штрафних санкцій здійснено з урахуванням загальної вартості товару, поставка якого не була здійснена у встановлені строки.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій та неправильності їх розрахунку не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, спростовуються умовами договору та наявними у матеріалах справи доказами.

Окрім цього, варто зауважити, що відповідно до пункту 7.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 7.2 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідачем не було вжито всіх можливих і залежних від нього заходів, для належного виконання зобов`язань.

Розглянувши клопотання фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича про зменшення розміру штрафу та пені (вх.№1344/26 від 15.01.2026), суд зазначає наступне.

Положеннями статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, шо неустойка виконує стимулюючу функцію та спрямована на забезпечення належного виконання зобов`язань, а не на покарання боржника. Вона має компенсаційний характер і не повинна ставати надмірним тягарем чи засобом отримання необґрунтованих вигод кредитором.

Зменшення розміру неустойки є процесуальним інструментом забезпечення балансу інтересів сторін та недопущення їх невиправданого порушення, сприяє дотриманню принципів справедливості, розумності та добросовісності. Водночас таке зменшення є правом суду і застосовується лише у виключних випадках за наявності відповідних підстав.

Здійснюючи дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій, суд зобов`язаний забезпечити дотримання балансу інтересів сторін та не допустити фактичного звільнення боржника від відповідальності без достатніх правових підстав.

Оцінюючи наявність підстав для зменшення неустойки, суд враховує сукупність обставин, зокрема ступінь виконання зобов`язання, причини його порушення, тривалість прострочення, наслідки порушення, майновий стан сторін, поведінку боржника та співмірність заявлених санкцій наслідкам порушення. Винятковість випадку полягає у наявності таких обставин, які обґрунтовують відступ від загального правила застосування договірної відповідальності, а не лише у самому факті звернення сторони з відповідним клопотанням.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є неспівмірним наслідкам допущеного порушення, оскільки позивачами не доведено завдання будь-яких збитків у зв`язку з невиконанням умов договору. Водночас сума заявленої до стягнення неустойки є значною порівняно з доходом відповідача та становить для нього надмірний фінансовий тягар. Крім того, відповідач послався на свій майновий стан та наявність інвалідності ІІІ групи.

На підтвердження викладених обставин до матеріалів справи долучено копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, податкову декларацію платника єдиного податку ФОП, відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. У зв`язку з наведеним відповідач просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 90%.

Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання, з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно зі статтею 86 ГПК України. Суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, з урахуванням встановлених судом обставин справи.

Статтею 17 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України «Про оборону України».

Суд бере до уваги, що відповідачем не виконано взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки дров, що, у свою чергу, створило реальну загрозу зриву опалювального сезону.

Непоставка дров для опалення військового містечка ставить під ризик належне функціонування відповідного об`єкта, створює загрозу забезпеченню необхідних умов його експлуатації та може призвести до негативних наслідків для осіб, які перебувають на його території.

Такі дії відповідача свідчать про недобросовісне ставлення до виконання взятих на себе договірних зобов`язань та не відповідають принципам добросовісності, розумності й належного виконання господарських зобов`язань.

Крім того, при вирішенні спору суд враховує, що предметом спірного договору є поставка товару для забезпечення потреб військового містечка в умовах особливого періоду.

За таких обставин належне та своєчасне виконання умов договору має важливе значення для безперебійного функціонування об`єктів оборонного призначення та забезпечення потреб держави у сфері оборони. Відтак неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, зокрема непоставка товару у погоджені строки, має безпосередній вплив на ефективність забезпечення оборонних потреб держави та не може розцінюватися як формальне порушення умов договору.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21.

Заявлений позивачем розмір пені та штрафу є помірним та співмірним із вартістю товару, поставка якого передбачалась умовами контракту.

Посилання відповідача на те, що розмір пені та штрафу є для нього надмірним, оцінюються судом критично, оскільки наведені аргументи мають загальний характер і не містять об`єктивного обґрунтування наявності обставин, які б виправдовували зменшення неустойки відповідно до ст. 551 Цивільний кодекс України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Суд також зазначає, що відповідачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 617 ЦК України, які б звільняли його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Узагальнюючи досліджені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність доведених відповідачем підстав для звільнення від відповідальності, зокрема не підтверджено наявність обставин непереборної сили, які відповідно до вимог законодавства підлягають належному засвідченню компетентним органом. У цьому контексті суд звертає увагу, що належним доказом існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, яка уповноважена на засвідчення таких обставин.

Разом із тим, матеріали справи не містять сертифіката або іншого офіційного підтвердження Торгово-промислової палати України щодо настання обставин непереборної сили, які б унеможливили належне виконання відповідачем своїх зобов`язань. Самі по собі загальні посилання на наявність складнощів у виконанні договору не можуть бути прирівняні до підтверджених форс-мажорних обставин у розумінні чинного законодавства.

За таких обставин відсутні правові підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру штрафних санкцій, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки на 90% суд відмовляє.

Отже, позовні вимоги про стягнення неустойки у загальному розмірі 348 175,70 грн, з яких: 102 066,82 грн становить пеня, а 246 108,88 грн штраф, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім цього, згідно з пунктом 4 частини 6 статті 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про повернення судового збору.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на задоволення судом заяви Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 375,72 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Рабчуна Віталія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини (району) (81100, Львівська обл., Яворівський р-н., м. Яворів, вул. Львівська, буд. 19; ідентифікаційний код 07930854) штрафні санкції за порушення умов договору у загальному розмірі 348 175,70 грн, з яких: пеня 102 066,82 грн, штраф 246 108,88 грн, а також судовий збір у розмірі 4 178,11 грн.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

4. Повернути Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, буд. 20, ідентифікаційний код 38326057; р/р 35210081082783, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) із Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 375,72 грн (згідно платіжної інструкції №1782 від 19.11.2025 та квитанції про сплату №5423-7832-1686-0761 від 26.12.2025).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.