Ухвала суду № 137723211, 26.06.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7129/26

Провадження № 2-а/727/179/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, з врахуванням нової редакції позову до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА7088392 від 25.04.2026 року.

Зазначив, що його притягнуто до відповідальності, у зв`язку з тим, що 25.04 2026 року о 23.01 год. він керував транспортним засобом Audi (номерний знак B.O1-VHS) з неосвітленим заднім номерним знаком у темну пору доби, чим нібито порушив вимоги п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України.

Вважає, що постанова була складена працівником поліції упереджено. Крім того, залишено поза увагою інспектора те, що він перед виїздом з місця стоянки, відповідно до вимог п. 2.3 (а) ПДР України, належним чином перевірив технічний стан автомобіля всі зовнішні світлові прилади, включаючи підсвітку заднього номерного знака, були повністю справними. Можливе раптове перегорання лампи розжарювання сталося безпосередньо під час руху в дорозі, про що він чітко заявив інспектору на місці зупинки.

Також, вказує, що інспектор ОСОБА_2 грубо порушив його право на захист та подання письмових пояснень (ст. 268 КУпАП). Коли він попросив надати чистий аркуш паперу для викладення письмових пояснень по справі, інспектор чинив психологічний тиск (розмовляв підвищеним тоном), затягував час розгляду справи, після чергового повернення до автомобіля, розцінив це, як «пасивну відмову».

Крім того, вказав, що в оскаржуваній постанові серії ВНА №7088392 у графі доданих технічних засобів зазначено лише цифри: «476079, 476525» без вказання точного найменування, марки, моделі приладу та сертифікату його відповідності. У разі відсутності в оскаржуваній постанові належних посилань на технічний засіб, такий відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не може вважатися належним та допустимим доказом.

Також вказав, що 04.05.2026 р. реалізуючи своє право на досудовий порядок врегулювання спору, звернувся з скаргою до вищестоящого органу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, однак відповіді чи рішення не отримав. Тому просив поновити строк на подання позову.

А тому просив скасувати постанову серії ЕНА7088392 від 25.04.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення, скасувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на його користь судові витрати.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності судом залишався без руху.

Ухвалою суду від 26.05.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, щоєдиною підставою для скасування оскаржуваної постанови позивач визначає те, що перед початком руху ним було здійснено перевірку зовнішніх світлових приладів та встановлено їх справність, а підсвітка номерного знаку перестала працювати вже під час руху транспортного засобу. Проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано, у зв`язку з чим такі твердження, на думку відповідача, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Відповідач вказав, що беззаперечним доказом у справі є відеозапис, здійснений за допомогою нагрудного відеореєстратора поліцейського, який містить фіксацію обставин правопорушення, а також підтверджує дотримання працівником поліції процедури розгляду справи та роз`яснення позивачу його процесуальних прав.

Посилання позивача на те, що перед виїздом він перевірив транспортний засіб, на думку відповідача, не спростовують факту вчинення правопорушення, оскільки об`єктивна сторона правопорушення полягає саме у керуванні транспортним засобом із неосвітленим номерним знаком. При цьому відповідач звернув увагу, що під час спілкування з поліцейським позивач повідомляв, що не знає, чи працює в керованому ним автомобілі підсвітка номерного знаку, а тому його доводи про попередню перевірку справності освітлення суперечать його ж поясненням, наданим під час розгляду справи.

Також відповідач не погодився з доводами позивача щодо необхідності фіксації нечитабельності номерного знака з відстані двадцяти метрів, оскільки позивача притягнуто до відповідальності не за нечитабельність номерного знака, а за відсутність його освітлення у темну пору доби. Відтак, питання можливості прочитання символів номерного знака з певної відстані не стосується предмета доказування у даній справі, а наявність світловідбивних властивостей номерного знака не замінює обов`язкового освітлення, передбаченого конструкцією транспортного засобу.

Стосовно посилань позивача на положення Правил дорожнього руху, які регулюють порядок дій водія у разі виникнення технічних несправностей під час руху, відповідач зазначив, що такі положення не містять підстав для звільнення особи від адміністративної відповідальності та не спростовують факту виявленого правопорушення. Крім того, саме позивач повинен довести, що несправність виникла вже після початку руху транспортного засобу, однак таких доказів ним надано не було.

Відповідач також зазначив, що позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою, а поліцейським було забезпечено можливість реалізації прав, передбачених законодавством. Відсутність адвоката під час розгляду справи безпосередньо на місці вчинення правопорушення не свідчить про порушення прав позивача та не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином, на думку відповідача, доводи позивача не знайшли свого підтвердження, суперечать наявним у справі доказам та не свідчать про незаконність дій працівника поліції або відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місцерозгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надійшло. Надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Із встановлених судом обставин вбачається, що позивач оскаржувану постанову в день її прийняття отримав, однак звернувся в суд із цим адміністративним позовом 19.05.2026 року та оспорює постанову серії ЕНА №7088392 від 25.04.2026 року відносно нього про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. В порядку статті 288 КУпАП та у визначений цією нормою строк ОСОБА_1 , 04 травня 2026 р. звернувся до керівництва Управління патрульної поліції в Чернівецькій області із скаргою на винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, здійснене підлеглим поліцейським. Матеріали справи не містять відповідей за результатом розгляду вищевказаної скарги. З огляду на наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з позовом, пов`язані з його зверненням зі скаргою на постанову суб`єкта владних повноважень до керівництва УПП, суд вважає такі причини поважними, а тому строк необхідно поновити.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що постановою серії №7088392від 25.04.2026 року (а.с.7) позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. за те, що він 25.04 2026 року о 23.01 год. на трасі Н03, 205 км, Чернівецька обл., Чернівецький район керував транспортним засобом Audi (номерний знак B.91-VHS) з неосвітленим номерним знаком у темну пору доби, а саме повністю не освітлений задній номерний державний знак, чим порушив вимоги п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху України. БК 475495.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Статтею 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п.1.3 та п.1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Правові засади організаціїта діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.

За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинамипершою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП поліцейськими підрозділів Департаменту патрульної поліції, територіальних (відокремлених) підрозділів територіальних органів поліції, поліцейські яких забезпечують безпеку дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 121-3 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 283 КУпАПпостанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

За змістом п.2.9. «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

У даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту коли особа рухалась на транспортному засобі з неосвітленим номерним знаком.

Як вбачається з пояснень позивача, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив, позивач перед початком руху перевірив авто на справність і все працювало. Несправність виникла під час руху, що неможливо було проконтролювати за кермом автомобіля, відповідну несправність було виявлено ним лише після зупинки транспортного засобу працівником поліції.

На відеозаписі, долученому відповідачем з бодікамери поліцейського БК475495 видно, що транспортний засіб Audi (номерний знак B.91-VHS) під керуванням ОСОБА_1 під`їжджаєдо блокпосту та в подальшому позивач спілкується з працівниками поліції. На 23:05 год. ОСОБА_1 повідомляє працівників поліції, що як він виїжджав автомобілем все працювало, може на ямі перестала працювати. Крім того, зазначає, що можливо десь лампочка в дорозі перегоріла (23:11 год.)

Відповідачем не доведено, що така технічна поломка, зокрема неосвітлення номеру, відбулась під час керування ним автомобілем саме з його вини. Відсутні докази того, що позивач усвідомлював факт несправності підсвітки номерного знаку та свідомо допускав експлуатацію транспортного засобу з такою несправністю або повинен був і міг її виявити до початку руху.

Крім того, сам факт руху автомобіля, яким керував позивач із неосвітленим заднім державним номерним знаком, на відеозаписі відсутній.

Визнання позивачем факту несправностілампи над номерним знаком не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.05.2019 у справі 537/2088/17.

Саме по собі описування адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1КУпАП відповідач не надав.

З огляду на приведене вище, суд констатує, що з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджувати наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, як про це зазначено в п.5 оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а тому постанову серії ЕНА №7088392 від 25.04.2026 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення необхідно скасувати.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, суд вважає, що згідно приписів вищенаведеної норми, виникає необхідність закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжної інструкції від 19.05.2026 р.(а.с. 22), позивач ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 665,60 грн. за подання адміністративного позову.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Чернівецькій області необхідно стягнути судові витрати у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.14 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 121-3, 222, 245, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 205, 241-246, 250-251, 286, 295 КАС України, суд, -

Ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА №7088392 від 25.04.2026 року, винесену інспектором 1-го взводу 2-ї роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області капралом поліції Куляком В.І. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Чернівецькій областіза рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: