Рішення № 137721734, 26.06.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/527/26

2/195/372/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

26.06.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Омеко М.В., за участі секретаря судових засідань Мартинової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Томаківка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР

КРЕДИТ ФІНАНС", в інтересах якого діє представник, Огоновська Юлія Степанівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", Огоновська Юлія Степанівна, звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №1564-0060 від 14.06.2025 року у розмірі 94 050 гривень, а також стягнення судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Представник позивача обґрунтовує позовні вимоги тим, що 14.06.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1564-0060.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А3225, для підписання кредитного договору №1564-0060 від 14.06.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 20 000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день, стандартна ставка 1,00 % в день.

Також Додатковою угодою №1 від 20.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1564-0060 від 14.06.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Також Додатковою угодою №2 від 03.08.2025 року до Договору про відкриття

кредитної лінії №1564-0060 від 14.06.2025 року Кредитодавець та Позичальник

домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 000,00 грн .

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії виданої ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, Позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Позивач (через партнера ТОВ "ФК "Контрактовий дім" з яким укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020 та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті безвідкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023) видав Відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ "ФК "Контрактовий дім" про перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобовязання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Однак, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, а тому, станом на 24.02.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 94 050.00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 25 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 53 200.00 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК -14 500,00 гривень; заборгованість по комісії - 1 350,00 гривень. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, що додається до цієї Позовної заяви.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 року, цивільну справу було розподілено судді Омеко М.В.

Ухвалою судді 02.04.2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні, без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

28.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просять суд задовольнити вимоги лише в частині тіла кредиту та вказують на те, що відповідачем було здійснено платежі по договору у сумі 13 000 грн., тому вважають, що з нього має бути лише стягнуто 12 000 грн. Крім того вказує, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в ВЧ НОМЕР_1 з 24.04.2026 року.

21.05.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява в якій вказано, що відповідачу було запропоновано сплатити частину суми заборгованості за кредитним договором № 1564-0060 у розмірі 25 000,00 грн. до 20.06.2026 року .Після сплати Товариством буде припинено дію кредитного договору у звязку з його частковим виконанням та частковим прощенням боргу.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст.82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

14.06.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС, Код ЄДРПОУ: 38548598 та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1564-0060.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А3225, для підписання кредитного договору №1564-0060 від 14.06.2025 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 20 000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період - 30 днів; комісія за видачу кредиту 15 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день, стандартна ставка 1,00 % в день.

Згідно п.4.14 договору про відкриття кредитної лінії № 1564-0060 строк кредитування який надається позичальнику складає - 365 календарних днів. дата повернення (виплати) Кредиту 13.06.2026 року.

Також Додатковою угодою №1 від 20.07.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1564-0060 від 14.06.2025 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн.

Також Додатковою угодою №2 від 03.08.2025 року до Договору про відкриття

кредитної лінії №1564-0060 від 14.06.2025 року Кредитодавець та Позичальник

домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 000,00 грн .

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти Відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед Позивачем, Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 1564-0060 від 14.06.2025 року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що є додатком до Позовної заяви.

Сплачуючи кредит, Відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.

Однак, відповідач порушив умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит, не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором, а тому, станом на 24.02.2026 року загальний розмір заборгованості Відповідача за Кредитним договором становить 94 050.00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 25 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 53 200.00 гривень; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК -14 500,00 гривень; заборгованість по комісії - 1 350,00 гривень. Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, що додається до цієї Позовної заяви.

Порядок нарахування зазначеної суми заборгованості відображений в розрахунку сум заборгованості за Кредитним договором, що додається до цієї Позовної заяви.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію №675-VIII від 03.09.2015 року, який набрав чинності 30.09.2015 року на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Отже, договір про відкриття кредитної лінії №1564-0060 від 14.06.2025 року укладений сторонами у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац другий частини другої ст.639 ЦКУкраїни передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Презумпцію укладеного між сторонами електронного договору про відкриття кредитної лінії № 1564-0060 року відповідачем не спростовано.

Проте, суд враховує наступне, а саме позивачем зазначено, що заборгованість за вищевказаним кредитом становить - 25 000 грн., але суд враховує той факт, що відповідач по справі, ОСОБА_1 частково здійснив платіж по договору у сумі 13 000 грн.,що зокрема підтверджується розрахунком заборгованості за договором 1564-0060 від 14.06.2025 року станом на 24.02.2026 року.

Тому враховуючи часткову сплату заборгованості по тілу кредиту в розмірі 13000 грн., суд приходить до висновку, що заборгованість за кредитом 1564-0060 від 14.06.2025 року повинна становити 12 000 грн.

Щодо заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 53 200 грн., то суд приходить до наступного.

З урахуванням того, що тіло кредиту складає 25000,00 грн., а позовні вимоги позивача щодо сплати незаконно нарахованих процентів у розмірі 53 200 грн., які також є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Згідно приписів ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статей 525-526,530,1050 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, тому позичальник зобов`язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1-3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Разом з тим кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідачем дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Однак з урахуванням того, що тіло кредиту складає 25000,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати нарахованих відсотків у розмірі 53 200.00 грн. є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього, суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 53 200.00 грн., значно перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що проценти за користування кредитом у розмірі 53 200.00 грн., є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

А тому справедливим буде стягнення з відповідача відсотків, сума яких дорівнює вартості кредиту, тобто у розмірі 25 000,00 грн.

На переконання суду, саме такий розмір процентів буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості по комісії за кредитним договором № 1564-0060 від 14.06.2025 в розмірі 1 350 грн суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Пунктом 4.11 спірного Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту розмір комісії залишається незмінним протягом усього строку договору, встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією в сумі 1350 грн. задоволенню не підлягають.

Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання кредиту, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. Такий висновок сформульовано Верховний Судом в постанові від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 14 500,00 грн, суд вважає у цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи викладене, стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 14 500,00 грн за кредитним договором №1564-0060 від 14.06.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень представника відповідача, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем і на підставі ч.15 ст. 14 № 2011-ХІІ "Про соцільний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" має пільги, то суд звертає увану на наступне.

Частина 15 статті 14 Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (щодо звільнення від сплати штрафів, пені та відсотків за кредитами) до 2021 року поширювалася на всіх військовослужбовців. Проте, зміни, внесені до закону, суттєво обмежили це право, а судова практика станом на 2024-2026 роки є неоднозначною, часто не на користь контрактників.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №1275-VІІ передбачено поширення дії, зокрема, підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

З копії довідки, форма 5 № 1930/1 від 24.04.2026 року, яка долучена відповідачем, вбачається що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Проте, сам спірний кредитний договір був укладений 14.06.2025 року,а строк кредитування становив 365 днів.Жодник нарахувань після 24.02.2026 року позивачем не здійснювалося.

Крім цього, суд звертає увагу,що в матеріалах справи не підтверджено, наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Відповідач є військовослужбовцем, який з 24.04.2026 року проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого.

Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24 .

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 37 000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого судового збору пропорційна розміру задоволеної частини позовних вимог (39 %), що становить 1038.34 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,4,9,76-80,83,141,229,235, ч.2 ст.247, 258, 259, 265, 268,274-275, 280-284,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", в інтересах якого діє представник, Огоновська Юлія Степанівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, заборгованість за кредитним договором №1564-0060 від 14.06.2025 року у розмірі 37 000 (тридцять сім тисяч) гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 12 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 25 000,00 гривень

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598) витрати по сплаті судового збору в сумі 1038.34 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м.Київ, 01133).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя: М. В. Омеко