Ухвала суду № 137721355, 23.06.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/3104/25

Провадження № 1-кп/177/54/26

У Х В А Л А

Іменем України

23.06.2026 Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000761 від 07.05.2024 відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

встановив:

В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024040000000761 від 07.05.2024 відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що відповідно до обвинувального акту, Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб на території України введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та діє й досі.

Так, в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2023 року, ОСОБА_6 розробила план щодо протиправного заволодіння грошовими коштами у колишнього чоловіка ОСОБА_4 , до якого залучила свого батька ОСОБА_7 , таким чином вступила з останнім в злочинну змову.

Відповідно до попередньої змови, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , передбачили наступне: підшукання потенційних виконавців злочину, з числі осіб з фізичною підготовкою; створення штучного конфлікту з вказаною особою, під надуманим приводом; висловлювання погроз застосування насильства до потерпілого; висловлювання погроз застосування насильства до потерпілого та вимагання від потерпілого передачі грошових коштів, за вирішення «конфлікту» та за сплату неіснуючого боргу; - в разі відмови потерпілого, нанесення йому побоїв; розподіл грошових коштів, отриманих в результаті вчинення злочину, між його співучасниками.

Для реалізації свого злочинного плану, використовуючи свої яскраво виражені лідерські якості, ОСОБА_6 , для вчинення злочину проти власності, вступивши в злочинну змову зі своїм батьком ОСОБА_7 , залучили до складу групи в якості виконавців осіб із числа жителів м. Кривого Рогу ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та інших невстановлених в ході досудового розслідування осіб, враховувавши особисті якості та фізичну підготовку останніх.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_6 взяла на себе роль організатора, а ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи виступили виконавцями вчинення злочину, прагнучі тісно поєднати свої зусилля для досягнення єдиного злочинного результату, спрямованого на виконання відомого всім єдиного плану.

Діючи, як організатор злочину ОСОБА_6 планувала вчинення злочину та доводила розроблений план до відома інших співучасників, організовувала вчинення злочину, здійснювала розподіл функцій між співучасниками, надавала вказівки по вчиненню злочину, визначала час та місце його вчинення.

Відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_7 спілкувався з потерпілим ОСОБА_4 та висував йому вимогу у передачі грошових коштів, а також здійснював безпосередній психологічний тиск на потерпілого, шляхом погроз на його адресу.

ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та інші невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи як виконавці, відповідно до розподілених ролей, відслідковували місце перебування потерпілого ОСОБА_4 , спонукали його виконати незаконну вимогу, а саме сплатити грошові кошти, безпосередньо чинили психологічний та фізичний тиск змушуючи таким чином ОСОБА_4 безпідставно передати грошові кошти від поставленої вимоги.

Так, наприкінці січня 2024 року ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 , маючи на меті під надуманим приводом висунути незаконну вимогу, щодо сплати неіснуючого боргу приїхав до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , які на праві спільної власності належать ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , де зустрівся з потерпілим ОСОБА_4 , та передав заздалегідь складений договір про умови продажу своєї частки (в якому зазначив суму продажу 175 000 доларів США, з умовою розстрочки на 7 років, а також суму орендної плати в розмірі 10 000 доларів за кожен рік), з необґрунтовано обтяжливими договірними умовами для ОСОБА_4 , з якими останній, очікувано, не погодився, на що отримав відповідь, що у разі відмови від підписання вказаного договору, він має сплатити 50 000 доларів США в якості боргу.

При цьому в середині квітня 2024 року ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_4 та кожного разу під надуманим приводом неіснуючої заборгованості вимагав у потерпілого сплатити йому гроші в сумі 50000 доларів США, при цьому погрожував фізичною розправою.

Так, 23.04.2024 приблизно о 13:00 годині за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на власному автомобілі марки «TOYOTA HIGHLANDER», д.н.з.

НОМЕР_1 , а також ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та ще двоє невстановлених в ході досудового розслідування осіб чоловічої статі на автомобілі марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та отримання грошових коштів злочинним шляхом, приїхали до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де перебував потерпілий ОСОБА_4 та під надуманим приводом неіснуючої заборгованості висунули вимогу потерпілому, сплатити грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, на що останній, відповів, що жодних боргових зобов`язань перед вказаними особами він не має, і не розуміє про що йде мова.

В цей же момент, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та ще двоє невстановлених в ході досудового розслідування осіб чоловічої статі, діючи за попередньою змовою групою осіб, відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на вимагання передачі чужого майна, достовірно знаючи, що на території України Указом Президента введено та діє по теперішній час воєнний стан, стали наносити удари руками зжатими в кулак та ногами в область обличчя та тулуба ОСОБА_4 , та вказали на необхідність повернення боргу в розмірі 50000 доларів США.

Однак, в цей час до території комплексу будівель та споруд, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 підійшла ОСОБА_13 , яка втрутилася у конфлікт, а саме намагалася зупинити побиття ОСОБА_4 , та викликала працівників поліції, після чого ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та двоє невстановлених осіб з метою уникнення уваги сторонніх осіб та поліції, покинули місце події.

15.01.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 4 ст. 189 КК України, у зв`язку з чим, посилаючись на наявність ризиків передбачених п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просить застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисники обвинуваченої ОСОБА_6 , адвокати ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , подали письмові заперечення проти клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Посилаються на те, що стороною обвинувачення не надано вмотивованих доказів , які свідчать про наявність обґрунтованої підозри за ч. 4 ст. 189 КК України та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. Просять врахувати, що обвинувачена раніше не судима, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, офіційно працевлаштована, одружена, має на утриманні двох дітей, одна з яких неповнолітня.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання. Вказує на наявність обґрунтованої підозри відносно обвинуваченої та ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому просив застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Обвинувачена ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання повністю заперечила, пояснила, що має двох дітей на утриманні, постійне місце проживання.

Захисники підтримали обвинувачену, вважали підозру необґрунтованою, а ризики недоведеними, оскільки обвинувачена має стійкі соціальні зв`язки, тривалий час перебувала під домашнім арештом та виконувала обкладені на неї процесуальні обв`язки. Деякий час ОСОБА_6 взагалі не мала запобіжного заходу, однак сумлінно продовжує виконувати свої процесуальні обов`язки, з`являтися до суду, не перешкоджає розгляду кримінального провадження, що вважали підставою для застосування більш м`якого виду запобіжного заходу.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думки учасників процесу, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів клопотання та обвинувального акту слідує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Однак, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим, але не єдиним і не переважним елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, обвинувачена може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, разом з цим, враховуючи те, що з часу події до моменту розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу пройшов значний проміжок часу, відсутні відомості про те, що обвинувачена переховувалася від органів досудового розслідування та/або суду, вказаний ризик з плином часу суттєво зменшується.

Разом з цим, обвинувачена може впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. До клопотання долучені протоколи допиту свідка та потерпілого, а тому зазначене підтверджує наявність ризику за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, передбачені п. 4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає такими, що не доведені, оскільки до суду не надано підтверджень їх існування.

Відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобіганням існуючим ризикам. Запобіжний захід має відповідати тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого особа обвинувачується, а також бути співмірним з існуючими ризиками та даними про особу п обвинуваченої.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце у цьому кримінальному провадженні, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На думку суду, в даному випадку слід дотримуватися принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію, викладену у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», а також правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», згідно із якою «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Враховуючи викладене, а також те, що у цьому провадженні існують ризики, передбачені п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі, передбачені ст.178 КПК України, а саме, що обвинувачена раніше не судима, наявність постійного місця проживання та реєстрації, розлучена, має на утриманні одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується, також враховуючи вагомість доказів, час внесення відомостей до ЄРДР про вказане кримінальне правопорушення, а саме: 07.05.2024 року, та те, що прокурором в клопотанні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти доведеним під час розгляду справи ризикам, суд дійшов висновку, що обвинуваченій необхідно обрати більш м`який запобіжний захід, а саме у виді особистого зобов`язання з покладанням на неї відповідних обов`язків передбачених КПК України, яке буде достатнім для виконання своїх процесуальних обов`язків ОСОБА_6 , як обвинуваченою.

Таким чином, суд вважає, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 задовольнити частково.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на обвинувачену таких обов`язків:

- прибувати до суду у визначений час;

- повідомляти суд, прокурора, про зміну місця свого проживання та/або місця роботи; .

- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановити строк дії ухвали терміном з дня постановлення ухвали та до 21 серпня 2026 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та оголошений 26.06.2026 о 11 год. 00 хв.

Суддя ОСОБА_1