Ухвала суду № 137721261, 23.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 219/11987/21

1-кп/212/889/26

У Х В А Л А

23 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд м.Кривого Рогу в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг кримінальне провадження відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Відродження Артемівського району Донецької області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не судимого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2021 року приблизно о 06 год. 00 хв. ОСОБА_5 проходив з велосипедом по території кооперативу «Лугань», розташованого в м.Світлодарськ, Бахмутського району Донецької області та побачив, що в одному з гаражів частково розібрана цегляна стіна, після чого, діючи умисно, з раптово виниклим корисливим умислом спрямованим на незаконне збагачення, шляхом таємного викрадення (крадіжка) чужого майна, переслідуючи зазначений вище умисел та скориставшись тим, що поблизу будь-хто відсутній, через утворений отвір проник у приміщення гаражу, який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звідки таємно викрав металобрухт вагою 60 кг. вартістю 396 грн. 00 копійок, після чого з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 396,00 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у сховище.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заявила клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки сума викраденого майна складає 396,00 грн.

Прокурор не заперечувала проти закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, незважаючи на вжиті судом заходи щодо встановлення його місця перебування та забезпечення участі в судовому засіданні, зокрема не вдалося виконати привід обвинуваченого в судове засідання. Для забезпечення прав обвинуваченого на підставі ухвали суду Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги призначено захисника адвоката ОСОБА_4 .

Представник потерпілого до судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку, що клопотання захисника про закриття кримінального провадження підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено в новій редакції, відповідно до якої дрібним вважається викрадення чужого майна, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до п.п. 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь якого платника податку.

Отже, після набрання чинності Закону України № 3886-ІХ, дрібним викраденням чужого майна вважається, зокрема, крадіжка, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

З огляду на наведене суд вважає необхідним застосувати у даній справі зворотну дію у часі Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року № 3886-ІХ, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що на момент розгляду судом кримінального провадження відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, оскільки Законом України №3886-ХІ від 18 липня 2024 року внесено зміни дост.51 КУпАП та збільшено розмір вартості майна, який впливає на розмежування адміністративного правопорушення та кримінального правопорушення та кваліфікацію дій особи.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що протиправними діями ОСОБА_5 спричинив матеріальну шкоду на загальну суму 396,00 гривень що не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, а саме: не перевищує 2270,00 гривень, що виключає кримінальну відповідальність за це діяння.

Положення п.4-1 ч.1ст.284 КПК України передбачають, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Згідно з вимогами ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1ст.284 КПК України. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1ст.284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі № 278/1566/21, згідно з якими «Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 284, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 05.10.2021 за № 12021052150001005 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1