Рішення № 137719547, 26.06.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 608/1297/26

Провадження № 2/595/465/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника відповідачки, адвоката Ковалівського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101765923040200 від 17.12.2025 в розмірі 19131,33 грн, з яких: 14993,86 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 3982,02 грн заборгованість за відсотками, 155,45 грн заборгованість за пенею.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 17.12.2025 ОСОБА_1 уклала з Акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі банк, АТ «А-Банк») кредитний договір за № АВН0СТ155101765923040200, згідно умов якого відповідачці видано кредит у сумі 15000,00 грн, строком на 60 місяців (до 16.12.2030), зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами, однак відповідачка порушила умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 30.04.2026 складає 19131,33 грн, з яких: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) 14993,86 грн; заборгованість за відсотками 3982,02 грн, 155,45 - пеня, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді від 26.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.06.2026 представником відповідачки, адвокатом Ковалівським Б.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому адвокат вказує, що відповідачка позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач посилається на те, що 17 грудня 2025 року між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 нібито було укладено кредитний договір №ABH0CT155101765923040200 щодо надання кредиту у розмірі 15 000 грн. На підставі цього позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 19 131,33 грн, яка складається з тіла кредиту, процентів та пені. Разом з тим відповідачка заперечує факт вільного та усвідомленого укладення такого кредитного договору саме нею. Відповідачка не мала волі на укладення кредитного договору з АТ «А-БАНК», не вчиняла свідомих дій, спрямованих на отримання кредитних коштів, та не мала наміру брати на себе кредитні зобов`язання перед позивачем. У січні 2026 року відповідачка звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. За результатами такого звернення було зареєстровано кримінальне провадження № 12026211300000029 від 14.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що у період з 14.12.2025 по 17.12.2025 невідомі особи, використовуючи мобільний застосунок Telegram, під приводом роботи онлайн, шахрайським способом, шляхом зловживання довірою, заволоділи грошовими коштами потерпілої на загальну суму 430 000 грн. Наведене має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки дата нібито укладення кредитного договору з АТ «А-БАНК» 17.12.2025 збігається з періодом, у який, відповідно до відомостей ЄРДР, треті особи вчиняли щодо відповідачки шахрайські дії з використанням засобів електронного зв`язку та мобільних застосунків. Тобто відповідачка ще до звернення банку з цим позовом повідомила правоохоронні органи про те, що стала потерпілою від шахрайських дій. Це свідчить про послідовність її позиції та спростовує можливе твердження позивача про те, що заперечення відповідачки є способом ухилення від виконання кредитного зобов`язання. Сам факт наявності електронного договору, анкети-заяви, паспорта споживчого кредиту чи протоколу перевірки електронного підпису не є безумовним доказом того, що відповідні дії вчинила саме ОСОБА_1 , а не треті особи, які отримали доступ до її телефону, банківських сервісів або засобів підтвердження операцій. Посилання банку на те, що кредитний договір був підписаний електронним підписом, саме по собі не спростовує доводів відповідачки про шахрайське заволодіння доступом до її телефону та використання такого доступу третіми особами. За наявності зареєстрованого кримінального провадження щодо шахрайських дій у той самий період позивач повинен надати суду розширені технічні докази укладення договору та отримання коштів саме відповідачкою. Крім того, сам факт зарахування коштів на рахунок не свідчить автоматично про те, що відповідачка мала можливість ними розпорядитися та фактично використала їх у власних інтересах. Якщо рахунок або мобільний застосунок контролювали треті особи, то технічне зарахування коштів на рахунок не підтверджує отримання відповідачкою майнової вигоди та не доводить виникнення у неї обов`язку повернути кошти як отримані за її волею. Відповідачка вважає, що позивач не довів наявність її вільного волевиявлення на укладення кредитного договору, не спростував обставини зареєстрованого кримінального провадження щодо шахрайського заволодіння коштами, не довів належним чином авторство електронних дій та не підтвердив, що кредитні кошти були отримані і використані саме відповідачкою. За таких обставин заявлені позовні вимоги є передчасними та необґрунтованими, а наявність зареєстрованого кримінального провадження підтверджує існування реального спору щодо походження кредитних зобов`язань, авторства електронних дій та фактичного отримання коштів. Також слід врахувати, що відповідачка є потерпілою у кримінальному провадженні, а тому покладення на неї обов`язку сплачувати кредит, оформлений у період шахрайських дій невідомих осіб, без належного з`ясування обставин укладення договору та руху коштів, суперечитиме принципам добросовісності, справедливості та змагальності цивільного процесу. З огляду на викладене просить у задоволенні позову АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити у повному обсязі та долучити до матеріалів справи копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12026211300000029 від 14.01.2026.

У судове засідання представник АТ «Акцент-Банк» не з`явився, однак у прохальній частині позовної заяви просив у разі неявки розгляд справи проводити у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідачки, адвокат Ковалівський Б.В. в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачки, дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.12.2025 ОСОБА_1 підписала Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку».

У заяві зазначено, що відповідачка ознайомилася з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms, з інформацією, яка розміщується на вебсайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», з Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Підписавши дану заяву, відповідачка погодилася, що дана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням: https://a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-БАНК» становлять Договір про надання банківських послуг (далі Договір) зі строком дії у 90 років, умови якого їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

17.12.2025 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання Заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101765923040200.

Відповідно до умов п. п. 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10 Заяви про надання послуги «Швидка готівка», тип кредиту строковий; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту 15000 грн; строк кредиту 60 місяців зі строком повернення до з 16.12.2030; процентна ставка (фіксована) - 75% на рік; денна процентна ставка становить 0,16%; загальна вартість кредиту 58492,48 грн.

Згідно п. 9 Заяви, платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту, 4400005548926697.

Вказана заява підписана відповідачкою за допомогою накладення електронного підпису.

Також сторони підписали паспорт споживчого кредиту, яким передбачені аналогічні умови.

Відповідно до меморіального ордеру №TR.51911994.80.65455 від 17.12.2025, виданого АТ «А-Банк», встановлено, що АТ «А-Банк» видав ОСОБА_1 кошти в сумі 15000 грн згідно кредитного договору № АВН0СТ155101765923040200 від 17.12.2025.

З виписки по кредиту АТ «А-Банк» щодо відповідачки ОСОБА_1 за період з 17.12.2025 30.04.2026 за даним кредитом встановлено, що відповідачка належним чином не виконала зобов`язання з повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 19131,33 грн.

Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість відповідачки станом на 30.04.2025 складає 19131,33 грн, в тому числі: 14993,86 грн заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 3982,02 грн заборгованість за відсотками та 155,45 грн заборгованість за пенею.

Частинами 1, 2, 3, 4 та п. 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.12.2025 між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений кредитний договір. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання грошових коштів у позику, подальше укладення електронного кредитного договору № АВН0СТ155101765923040200 17.12.2025 на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір.

Відповідачка заперечує укладення кредитного договору № АВН0СТ155101765923040200 від 17.12.2025, посилаючись на вчинення відносно неї в період з 14.12.2025 по 17.12.2025 шахрайських дій.

Як слідує з Витягу з ЄРДР №12026211130000029 від 14.01.2026, внесеного за ч. 3 ст. 190 КК України, 13.01.2026 до чергової частини відділення поліції №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , яка повідомила, що в період часу з 14.12.2025 по 17.12.2025 невідомі особи, використовуючи мобільний застосунок Telegram, під приводом роботи онлайн, шахрайським способом, шляхом зловживання довірою, заволоділи грошовими коштами потерпілої на загальну суму 430 000 грн.

Разом з тим, наданий витяг не містить відомостей про кредитний договір № АВН0СТ155101765923040200 від 17.12.2025, який укладений між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 і не спростовує факт отримання кредитних коштів відповідачкою за даним договором.

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 14993,86 грн та відсотками в розмірі 3982,02 грн, разом 18975,88 грн, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Разом з тим щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 155,45 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, враховуючи, що позивачем здійснено нарахування пені в період дії воєнного стану, вказана сума в силу вимог пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає списанню позивачем, а тому відсутні підстави для стягнення пені з відповідачки.

Відтак, суд встановив порушення відповідачкою майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за кредитним договором № АВН0СТ155101765923040200 від 17.12.2025 станом на 30.04.2026 у доведеному розмірі 18975,88 грн.

Згідно платіжного доручення № 6005315579759 від 30.04.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Отож, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2640,77 грн (18975,88 х 2662,40 : 19131,33), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101765923040200 від 17 грудня 2025 року станом на 30 квітня 2026 року у розмірі 18975 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) грн 88 коп, з яких: 14993 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн 86 коп - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 3982 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят дві) грн 02 коп - заборгованість за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2640 (дві тисячі шістсот сорок) грн 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. І. Созанська