Ухвала суду № 137718084, 25.06.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/586/26

Номер провадження 2/387/733/26

У Х В А Л А

25 червня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І. П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

представник позивача ОСОБА_1

позивачки ОСОБА_2

представника відповідача

( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_3

представник служби у справах

дітей Помічнянської міської ради

Новоукраїнського району

Кіровоградської області Османової Д.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду селище Добровеличківка цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору службу у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про відібрання малолітньої дитини у батька без позбавлення батьківських прав

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Добровеличківського районного суду Кіровоградської області перебуває цивільна справа № 387/586/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про відібрання малолітньої дитини від батька без позбавлення батьківських прав.

До початку судового розгляду представником відповідача адвокатом Калінікою-Бондар О.Б. подано заяву про відвід головуючого судді Майстера І.П.

На обґрунтування заяви про відвід представник відповідача зазначає, що у сторони відповідача виникли сумніви щодо неупередженості та об`єктивності головуючого судді під час розгляду даної цивільної справи.

Заявник посилається на те, що ухвалою суду від 27.04.2026 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У подальшому, 13.05.2026 представником позивача подано клопотання про поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи, яке ухвалою суду від того ж дня було задоволено поза межами судового засідання. На думку заявника, таке процесуальне рішення було постановлено без з`ясування позиції відповідача, чим порушено принципи змагальності сторін та рівності учасників процесу.

Крім того, заявник зазначає, що 25.05.2026 між відповідачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги, після чого представник відповідача звернувся до суду із заявою про надання доступу до матеріалів електронної судової справи та клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції та реалізації права відповідача на професійну правничу допомогу.

Заявник вказує, що, незважаючи на зазначені обставини, ухвалою суду від 27.05.2026 у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого судового засідання було відмовлено, підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

На думку представника відповідача, зазначені процесуальні рішення були прийняті без забезпечення відповідачу реальної можливості реалізувати право на захист та право на професійну правничу допомогу, гарантовані Конституцією України, ЦПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Також заявник звертає увагу, що у попередній цивільній справі № 387/666/25 між тими ж сторонами про визначення місця проживання малолітньої дитини головуючим суддею було ухвалено рішення, у мотивувальній частині якого, на думку заявника, суд фактично сформував правову позицію щодо найкращих інтересів дитини, надав оцінку особистим якостям батьків та визначив перевагу проживання дитини разом із матір`ю.

На переконання заявника, враховуючи, що у даній справі вирішується питання про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав, висновки, викладені судом у попередньому рішенні, свідчать про сформоване внутрішнє переконання судді щодо предмета нового спору та можуть викликати у сторони відповідача сумнів у його неупередженості.

Крім цього, заявник зазначає, що під час розгляду справи суддею нібито здійснювалося неформальне спілкування із представником позивача поза межами судового засідання, на підтвердження чого посилається на наявність аудіозапису такої розмови. На думку заявника, зазначена обставина також свідчить про можливу необ`єктивність судді.

Посилаючись на наведені обставини, положення статті 36 ЦПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Бангалорські принципи поведінки суддів, а також практику Європейського суду з прав людини щодо критеріїв безсторонності суду, заявник просить відвести головуючого суддю Майстера І.П. від розгляду даної цивільної справи.

Представник позивача та позивач заперечили проти задоволення заяви про відвід, вважаючи її необґрунтованою та такою, що фактично зводиться до незгоди відповідача із процесуальними рішеннями суду.

В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні відводу так як порушено строки подання відводу судді та всі доводи представника відповідача зводяться із незгодою з процесуальним рішенням суду. Позивачка підтримала позицію свого представника.

Представник служби у справах дітей поклалася на розсуд суду.

Суд заслухавши заяву про відвід судді представника відповідача та доводи інших учасників доходить до таких висновків.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) лише у випадках, прямо визначених законом, а саме якщо він є членом сім`ї або близьким родичем сторони чи інших учасників справи; якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу; якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; а також за наявності інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості чи об`єктивності.

При цьому частиною четвертою статті 36 ЦПК України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена суддею публічно думка щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

Отже, інститут відводу судді спрямований на забезпечення розгляду справи незалежним та безстороннім судом, однак не може використовуватися як спосіб перегляду процесуальних рішень суду чи висловлення незгоди із здійсненням судом своїх процесуальних повноважень.

Відповідно до статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а обставини, на які посилається заявник, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, які об`єктивно свідчать про існування передбачених законом підстав для відводу судді.

Згідно зі статтями 76, 77, 78, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення учасників справи, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Таким чином саме на заявника покладається обов`язок довести існування таких обставин, які об`єктивно можуть свідчити про упередженість або необ`єктивність судді.

Щодо доводів заявника про закриття підготовчого провадження та відмову у відкладенні розгляду справи.

Основним доводом заяви про відвід є незгода заявника з процесуальними рішеннями суду, прийнятими під час підготовчого провадження, а саме щодо відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого судового засідання, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена суддею правова позиція щодо юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

Отже, навіть у разі якщо учасник справи вважає процесуальне рішення незаконним чи помилковим, така незгода підлягає перевірці виключно у порядку апеляційного чи касаційного перегляду, а не шляхом заявлення відводу судді.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут відводу не може використовуватися як спосіб перегляду законності процесуальних дій суду чи засіб впливу на суддю у зв`язку з прийнятими ним процесуальними рішеннями.

Таким чином наведені заявником обставини свідчать лише про незгоду із процесуальними рішеннями суду, але самі по собі не можуть свідчити про особисту заінтересованість чи упередженість головуючого.

Щодо доводів заявника про порушення права на захист.

Заявник також посилається на те, що суд не надав представнику відповідача достатнього часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції.

Разом з тим суд зазначає, що питання відкладення судового засідання вирішується судом відповідно до статті 223 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи.

При цьому оцінка поважності причин відкладення є реалізацією процесуальних повноважень суду та не свідчить про його упередженість.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що саме по собі прийняття судом процесуальних рішень не є доказом відсутності безсторонності суду.

Фактично заявник висловлює незгоду з оцінкою судом поважності причин відкладення судового засідання, що також не є підставою для відводу.

Щодо доводів заявника про поновлення строку на подання доказів.

У заяві зазначено, що суд поновив позивачу строк на подання доказів поза межами судового засідання.

Разом із тим питання прийняття доказів, поновлення процесуальних строків та оцінки поважності причин їх пропуску належать до дискреційних процесуальних повноважень суду.

Наявність або відсутність підстав для поновлення процесуального строку є предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак саме по собі не може свідчити про упередженість головуючого.

Жодних об`єктивних даних, які б свідчили, що таке рішення було прийняте з мотивів особистої прихильності до позивача або негативного ставлення до відповідача, матеріали заяви не містять.

Щодо доводів заявника про попередню цивільну справу між цими ж сторонами.

Посилання заявника на те, що суд раніше розглядав цивільну справу між тими ж сторонами щодо визначення місця проживання дитини, також не свідчить про наявність підстав для відводу.

Під час розгляду попередньої справи суд здійснював свої повноваження щодо оцінки доказів та встановлення фактичних обставин спору.

Обставина ухвалення судового рішення в іншій справі, навіть між тими самими особами, не свідчить про сформованість у судді наперед визначеної позиції у новій справі.

Більше того, предмет доказування у даній справі є іншим, ніж у справі про визначення місця проживання дитини.

Спір про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав відповідно до статті 162 СК України потребує встановлення нових юридично значущих обставин, які виникли після ухвалення попереднього рішення суду.

Отже, наведені заявником обставини не підтверджують існування будь-якої особистої заінтересованості судді.

Щодо доводів заявника про визначення судом "найкращих інтересів дитини".

Заявник вважає, що суд вже визначив свою позицію щодо спору, оскільки в попередній справі зазначив про найкращі інтереси дитини.

Суд не погоджується із такими доводами.

Правова оцінка доказів, наданих у попередній справі, здійснювалася виключно в межах того предмета спору та встановлених тоді фактичних обставин.

У даній справі суд ще не досліджував докази, не встановлював нові фактичні обставини та не висловлював правової оцінки заявленим позовним вимогам.

Висловлені у попередньому судовому рішенні висновки не можуть розцінюватися як доказ упередженості під час розгляду іншої справи.

Щодо доводів заявника про аудіозапис спілкування із суддею.

Однією із підстав заяви про відвід заявник зазначає існування аудіозапису спілкування із головуючим суддею.

Разом з тим до заяви не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували автентичність такого аудіозапису, час, місце, спосіб його створення, повноту запису, відсутність монтажу чи іншого втручання у його зміст.

Крім того, суд об`єктивно позбавлений можливості встановити, чи здійснювався відповідний запис у межах офіційного судового спілкування, під час процесуальних дій чи поза ними, а також за яких саме обставин він був створений.

Сам по собі факт посилання сторони на існування певного аудіозапису без належного підтвердження його походження та достовірності не може свідчити про наявність обставин, які викликають обґрунтований сумнів у безсторонності судді.

Отже підсумовуючи вищевикладене відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність судді презюмується доти, доки не буде доведено протилежне, а наявність сумнівів у неупередженості суду має підтверджуватися об`єктивними обставинами, які можуть бути перевірені.

Відповідно до статті 39 ЦПК України відвід судді повинен бути вмотивованим, а згідно зі статтями 7681 ЦПК України саме особа, яка заявляє про наявність відповідних обставин, зобов`язана довести їх належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Однак заявником не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про пряму чи побічну заінтересованість головуючого судді у результаті розгляду даної справи, його особисте упереджене ставлення до будь-якого з учасників процесу або існування інших обставин, передбачених частиною першою статті 36 ЦПК України, які могли б об`єктивно викликати сумнів у його неупередженості чи об`єктивності.

Натомість аналіз доводів заяви свідчить, що вони фактично зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями суду, прийнятими під час підготовчого провадження, а також до припущень щодо можливого формування судом правової позиції у справі.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, а також висловлена суддею публічно думка щодо того чи іншого юридичного питання не можуть бути підставою для відводу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наведені у заяві обставини не містять передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу судді, а тому заява про відвід є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 33, 3640, 258261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача адвоката Калініки-Бондар Олександри Богданівни про відвід головуючого судді Майстера Ігоря Полікарповича від розгляду цивільної справи № 387/586/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Помічнянської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, про відібрання малолітньої дитини від батька без позбавлення батьківських прав відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І. П.