Ухвала суду № 137717762, 17.06.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4697/19

Провадження № 6/175/119/26

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

17 червня 2026 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянська Ж.М.,

при секретарі Рожкової Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», заінтересована особа Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального Управління юстиції про зміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документу у справі №175/4697/19 за позовом Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», заінтересована особа Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального Управління юстиції про зміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документу у справі №175/4697/19 за позовом Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій заявник просив замінити первісного стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого листа по справі №175/4697/19, посилаючись на придбання права вимоги за кредитним договором.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України справа розглянута за відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, розглянувши вказану заяву, додані до неї документи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122цс13), заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Судом встановлено, що заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 березня 2020 року стягнуто зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 березня 2014 року у розмірі 45192 грн. 66 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22624 грн. 69 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 18293 грн. 13 коп.; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 1646 грн. 62 коп., штраф (фіксована частини) у розмірі 500 грн., штраф (процентна ставка) у розмірі 2128 грн. 22 коп., а також судовий збір у розмірі 1921 грн., а всього стягнути 47113 грн. 66 коп.

На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист, який у свою чергу було пред`явлено до виконання до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та було відкрито виконавче провадження №63672627.

13 травня 2025 року з боржника ОСОБА_1 було стягнуто грошові кошти у розмірі 47113,66 грн. на користь АТ КБ «ПриватБанк» у межах виконавчого провадження №63672627.

Постановою державного виконавця від 14 травня 2025 року виконавче провадження №63672627 з примусового стягнення суми боргу у розмірі 47113,66 грн. за виконавчим листом №175/4697/19 було закінчено у зв`язку з повним виконання рішення суду.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, визначених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно норм чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва, яке може відбуватися на будь-якій стадії процесу. Відповідно ст. 512 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо кредитор вибуває, в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи з положень цих норм, а саме, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі на підставі правочину (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації, спадкування тощо) на стадії виконання рішення суду відбувається вибуття кредитора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Як зазначено у заяві, 28 березня 2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №ПК-280324. Стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» не було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, тому з заявою про заміну сторони виконавчого провадження Товариство не зверталося.

Суд звертає увагу на наступне.

Згідно рішення суду від 27 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 березня 2014 року у розмірі 45192 грн. 66 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22624 грн. 69 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 18293 грн. 13 коп.; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 1646 грн. 62 коп., штраф (фіксована частини) у розмірі 500 грн., штраф (процентна ставка) у розмірі 2128 грн. 22 коп., а також судовий збір у розмірі 1921 грн., а всього стягнути 47113 грн. 66 коп.

Відповідно до наданих суду документів (Договору факторингу №ПК-280324 від 28 березня 2024 року; Акту приймання передачі реєстру боргових зобов`язань від 28 березня 2024 року до Договору факторингу №ПК-280324 від 28 березня 2024 року та Витягу з Реєстру боргових зобов`язань від 28 березня 2024 року)за порядковим №75260 передано права вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за Договором №б/н на суму 47113 грн. 66 коп. Дата укладення Договору у Реєстрі відсутня.

Таким чином суду не можливо достоменно ідентифікувати, що за Договором факторингу №ПК-280324 від 28 березня 2024 року право вимоги за кредитним договором №б/н від 04 березня 2014 року у розмірі 47113 грн. 66 коп. було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Стаття 39 Закону про виконавче провадження регулює питання закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац другий частини першої статті 40 Закону про виконавче провадження). Стаття 41 цього Закону регулює питання відновлення виконавчого провадження.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження, пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV). Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення, можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом про виконавче провадження (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.

Суду не надано доказів на підтвердження того факту, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» зверталося до суду щодо можливості відновлення виконавчого провадження, не було і надано доказів неможливості вирішити питання стосовно стягнення боргу в позасудовому порядку, зокрема, враховуючи погашення боржником суми боргу у повному обсязі, шляхом звернення до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з листом про перерахування новому Кредитору суми сплаченого ОСОБА_1 боргу.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», заінтересована особа Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального Управління юстиції про зміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документу у справі №175/4697/19 за позовом Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Керуючись ст. 55, 442, 433 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», заінтересована особа Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського Міжрегіонального Управління юстиції про зміну стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документу у справі №175/4697/19 за позовом Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Озерянська Ж.М.