Ухвала суду № 137717651, 22.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2965/25

Номер провадження6/173/124/2026

УХВАЛА

іменем України

повна

22 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі: секретаря Салтикової С.І., заявника ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в режимі відеоконференції, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», про розстрочення та зміну способу і порядку виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочення та зміну способу і порядку виконання рішення суду.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилається на те, що 14.042026 судом у справі №173/2965/25 було ухвалено рішення про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у розмірі 40770 грн. У подальшому виконавче провадження було відкрито 80748759 і загальна сума до стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат становить 47528,74 грн. Вона перебуває у вкрай складному матеріальному становищі та не має можливості виконати зазначене рішення суду одноразово. Заявник перебуває за кордоном, здобуває освіту та навчається на платній основі. Самостійно забезпечує своє проживання, оплату гуртожитку, харчування, навчання та інші обов`язкові витрати, необхідні для існування. ЇЇ дохід складається із соціальних виплат, які є мінімальними та повністю спрямовуються на покриття базових життєвих потреб. Інших джерел доходу вона не має, офіційно не працює та стабільного заробітку не отримує. У зв`язку з відкритим виконавчим провадженням її банківські рахунки в Україні заблоковані, що фактично позбавляє доступу до коштів та унеможливлює навіть часткове добровільне виконання рішення суду.

Зважаючи на вказане, просить суд розстрочити виконання рішення суду, змінити спосіб і порядок виконання рішення для можливості здійснювати добровільне часткове погашення заборгованості та зменшити арешт на банківські рахунки.

У судовому засіданні заявник заяву підтримала та пояснила, що визнає обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості, однак загальний розмір заборгованості з урахуванням виконавчого збору є для неї надмірним для одноразової сплати. Заявник зазначила, що наразі проживає та навчається за кордоном, постійного доходу не має. При цьому вона не ухиляється від виконання рішення суду, а вживає заходів для врегулювання питання погашення заборгованості. Також заявник повідомила про намір врегулювати спір шляхом укладення зі стягувачем мирової угоди та здійснення одноразової виплати в рахунок погашення заборгованості у сумі 18000 грн. Однак, у зв`язку з відсутністю представника стягувача в судовому засіданні, просила суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців та встановити порядок його виконання, який би дозволив частково зняти арешт з належних їй банківських рахунків, надавши можливість користуватися коштами та добровільно здійснювати поетапне погашення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши заявника, дослідивши обґрунтування заяви, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.12.2025 у справі № 173/2965/22 позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 1410-7210 від 19.06.2024, в розмірі 40770 грн. 00 коп. з яких: 10000 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 30770 грн. 00 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та стягнено судовий збір у розмірі 1975 грн. 22 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Згідно ч.ч.1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

У той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26.12.2003 за № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 за № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконується частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують, що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість, таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник зазначила, що у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні перебуває на території Фінляндської Республіки з жовтня 2025 року. За її поясненнями, на даний час вона не отримала статусу, який би надавав право на отримання соціальних виплат, а забезпечується лише талонами на харчування. Також заявник вказала, що не має на території України нерухомого чи іншого майна, а також будь-якого джерела доходу.

На підтвердження зазначених обставин заявником надано суду копію довідки про навчання за програмою вивчення фінської мови та культури.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на час розгляду справи.

Суд враховує, що широкомасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України та пов`язані з нею наслідки, зокрема вимушене перебування заявника за кордоном, відсутність постійного місця роботи та джерел доходу, є обставинами, що істотно ускладнюють виконання судового рішення у встановленому порядку та в повному обсязі одноразовим платежем.

Разом з тим, як вже було зазначено, розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Судом встановлено, що рішення у даній справі ухвалено 11 грудня 2024 року, а тому граничний строк розстрочення його виконання не може виходити за межі 11 грудня 2025 року. За таких обставин заява в частині розстрочення виконання рішення на 12 місяців задоволенню не підлягає.

Водночас, враховуючи дію воєнного стану, складне матеріальне становище заявниці, відсутність у неї постійного доходу, її намір добровільно виконати судове рішення та частково погасити заборгованість, а також необхідність дотримання балансу інтересів сторін виконавчого провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви.

З огляду на встановлені законом часові обмеження щодо розстрочення виконання рішення суду та необхідність забезпечення права стягувача на своєчасне і повне виконання судового рішення, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення строком на п`ять місяців. Такий порядок виконання рішення не призведе до надмірного порушення прав стягувача, забезпечить реальне виконання судового рішення та водночас зменшить фінансове навантаження на боржника.

Щодо вимоги відповідача про зняття арешту з її банківських рахунків, що накладені в межах виконавчого провадження, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Частиною 3 ст. 59 визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Тобто, з аналізу наведених положень слідує, що питання про зняття арешту на майно, яке не пов`язане зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід вирішувати за правилами розділу VII ЦПК України. Відтак, боржник вправі звернутися до суду шляхом подання відповідної скарги, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено її права чи свободи.

Отож, у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Зважаючи на вищенаведене, заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 247, 353, 354, 435 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс», про розстрочення та зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/2965/25 від 11.12.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 1410-7210 від 19.06.2024, в розмірі 40770,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1975,22 грн, шляхом сплати загальної суми боргу у розмірі 42745 (сорок дві тисячі сімсот сорок п`ять) грн 22 коп. щомісячними платежами протягом 5 (п`яти) місяців, починаючи з моменту набрання цією ухвалою законної сили, а саме: 4 (чотири) платежі по 8549 (вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 04 коп., 5-й платіж - 8549 (вісім тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 06 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 25.06.2026.

Суддя: Є.В. Челюбєєв