Рішення № 137717284, 17.06.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/7256/25

Провадження № 2/650/146/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ковальчук О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Чечун В.Ф.,

справа № 650/7256/25

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»

відповідач ТОВ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача Андріяшевої Ірини Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі

представник позивача Андріяшева І.М.

представник відповідача Журик А.Л.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 звернулися до суду із позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі зазначаючи, що позивач ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області площею 8,58 гектарів (кадастровий номер 6520687300:02:004:0019) згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 013329 від 21 березня 2003 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису № 31767992 від 23.05.2019 року.

03 березня 2006 року між позивачкою, як орендодавцем, та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (ЄДРПОУ 33731096), як орендарем, було укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 10 років.

Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 24.09.2015 року

орендаря було замінено на нового, а саме: на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 32300976), строк дії договору поновлено до 31.12.2024 року.

Відповідно до додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р. в договорі оренди ще раз за згодою позивачки було замінено орендаря на нового, а саме: на

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41101589) (далі орендар 1 або відповідач 1) та продовжено строк дії договору оренди до 31 грудня 2027 року. Також згідно цієї угоди текст договору оренди було викладено в новій редакції.

Зокрема, вбачається, що станом на 26.11.2025р. орендарем спірної земельної ділянки є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС", код ЄДРПОУ: 33251307 (далі орендар 2 або відповідач 2).

Державою визнано і підтверджено перехід права оренди від товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Отже, позивачу стало відомо про зміну орендаря без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) його як власника земельної ділянки.

Так, з копії договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17.04.2025р. вбачається, що він укладений між орендарем 1 та орендарем 2 з посиланням на ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої: «Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством», а також на ч. 5 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої: «У разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене».

Згідно пункту 2.3. вказаного договору до відповідача 2 перейшли усі права та обов`язки орендаря щодо спірної земельної ділянки за договором оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами).

Право оренди щодо спірної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 31768027 від 22.05.2016 року.

Реєстрація права власності, а також права оренди та відповідних змін підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 453634717 від 26.11.2025р.

Згідно з умовами додаткової угоди №1300105 від 28 грудня 2017 року (якою текст договору востаннє викладено в новій редакції), відповідач 1 зобов`язався щорічно сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 4,63% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди (п. 4.1. додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р.).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки зазначена сторонами договору в пункті 2.4 та становить 283 099,97 грн. (п. 2.4. додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р.).

Отже, розмір річної орендної плати становить 13 107,53 грн. (283 099,97 грн. / 100 * 4,63).

Відповідно до умов договору орендна плата має вноситися з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5 додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р.).

Відповідний обов`язок перейшов до відповідача 2 згідно пункту 2.3. договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17.04.2025р.

Отже, за умовами договору оренди (з урахуванням внесених змін), а також відповідно до діючого законодавства, на відповідачів покладався/покладається обов`язок сплатити позивачці, як власниці земельної ділянки, орендну плату у розмірі, формі та в строки, визначені договором оренди. Однак відповідачами істотно порушено це зобов`язання: орендна плата за повні 2023 та 2024 роки по сьогоднішній день не виплачена, відповідні розрахунки не проведені. Це підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13 листопада 2025 року.

Враховуючи розмір річної орендної плати в сумі 13 107,53 грн., виходить, що загальний розмір заборгованості за 2023 та 2024 роки з орендної плати перед

позивачкою становить 26 215,06 грн. (13 107,53 грн. * 2).

Треба зазначити, що починаючи з 12 листопада 2022 року відповідач 1 припинив виконання своїх зобов`язань щодо оплати орендної плати. Відповідно, відповідачем 2 обов`язок щодо виплати орендної плати також не виконано.

У зв`язку з вище зазначеним позивачка вважає за потрібне розірвати договір оренди.

Позивачка неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачем 1 з питання виплати заборгованості за договором оренди, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату не виплачено, відповідно і податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, в зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом. Про відповідача 2 стало відомо лише під час підготовки даного позову до суду.

Згідно з умовами підпункту 4.5 додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р. орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі.

Отже, відповідач 1 зобов`язаний був сплачувати орендну плату одним з визначених вище способів, натомість, замість виконання вказаного зобов`язання, ним здійснено відчуження всіх прав та обов`язків згідно договору оренди відповідачу 2.

Станом на дату складання цього позову, ані відповідач 1, ані відповідач 2 не сплатив позивачці орендну плату за 2023 та 2024 роки, що істотно порушує її права. Адже виплата орендної плати за договором оренди є основним обов`язком орендаря, невиконання якого є істотним порушенням умов договору, так як орендна плата для позивачки є її стабільним джерелом доходу і при передачі землі в оренду вона розраховувала лише на її виплату.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що невиконання відповідачами обов`язку по сплаті орендної плати за землю, а також те, що систематична несплата орендної плати є порушенням істотних умов договору, тягне за собою припинення договору оренди землі внаслідок його розірвання.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву, зазначаючи, що відповідач - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6520687300:02:004:0019 площею 8,58 га на підставі договору оренди землі від 03 березня 2006 року та додаткової угоди від 28.12.2017р.

Земельна ділянка розташована на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, Бериславської міської територіальної громада, до якої належить Урожайненська сільська рада, була тимчасово окупованою російською федерацією з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року.

Внаслідок збройної агресії російської федерації та тимчасової окупації, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», яке здійснювало діяльність на цій території, було позбавлене можливості здійснювати свою господарську діяльність у повному обсязі та використовувати орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Майно підприємства було знищене та розграбоване, що унеможливило нормальне функціонування та виконання договірних зобов`язань.

Внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання.

Відсутність розмінування унеможливлює будь-яку діяльність на земельній ділянці, включаючи сільськогосподарське виробництво, для якого вона орендувалася.

Перебування працівників на такій території та здійснення діяльності без проведення відповідного розмінування становить пряму загрозу для їх життя та здоров`я.

Забруднення земель вибухонебезпечними предметами внаслідок збройної агресії є обставиною, що унеможливлює безпечне використання таких земель і здійснення на них господарської діяльності.

Неможливість обробітку земельної ділянки через її потенційне замінування та пряма загроза для життя і здоров`я працівників при обробітку земельної ділянки є обставинами, за які орендар не відповідає, і які, відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, звільняють його від сплати орендної плати за період, коли таке користування було неможливим. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також слід зазначити, що через неможливість використання орендованих земельних ділянок на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області протягом 2022-2025 років, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» звільнено від сплати податків за їх використання. Копії розпоряджень додаються.

Розпорядженням Херсонської обласної ради від 01.03.2023р. №24 «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», ТОВ «ЮТС-Агропродукт» визначено суб`єктом господарювання, що постраждав внаслідок обставин непереборної сили.

Відсутність сплати орендної плати Відповідачем у період окупації та до моменту підтвердження безпечного стану земельної ділянки є наслідком обставин непереборної сили, за які він не відповідає. Це унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період.

Товариство не відмовляється від своїх зобов`язань, але наголошує на неможливості їх виконання у період тимчасової окупації, ліквідації її наслідків та до моменту повного розмінування земельної ділянки, що унеможливлює безпечне ведення господарської діяльності.

На підставі листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № 66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 року, земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі, щодо якого подано позов, є потенційно забрудненою вибухонебезпечними предметами. Крім того, Головне управління ДСНС України у Херсонській області не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях у зв`язку із щоденними обстрілами з боку російської федерації. Це свідчить про об`єктивну неможливість використання Відповідачем орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням через наслідки збройної агресії та дії обставин непереборної сили, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором оренди землі. Зазначений лист підтверджує, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці, і роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

Право оренди земельної ділянки ТОВ «ЮТС-Агропродукт» було відчужено ТОВ «Перемога-Плюс» на підставі відповідного правочину і таким чином, новий орендар несе відповідальність за невиконання зобов`язань за договором.

ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не є боржником за зобов`язаннями передбаченими договором оренди землі, тому не повинен бути відповідачем за цим позовом та відповідно сплачувати судові витрати за рішенням суду.

Додатково необхідно врахувати, що Херсонський апеляційний суд у своїй постанові від 09.04.2025 у справі № 650/3776/24 вказав: «В ході розгляду справи відповідач не заперечував факт несплати орендної плати за 2022-2023роки у зв`язку з призупиненням діяльності Товариства та нездійснення господарської діяльності на орендованих земельних ділянках, пов`язаним з тимчасовою окупацією території Херсонської області військами рф у 2022році та забороною військовими адміністраціями Херсонської області після деокупації частини територій області, у тому числі відповідачу, проведення сільськогосподарських робіт на земельних ділянках, які визнанні непридатними для використання за наявності потенціальної загрози їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Наведені обставини підтверджені розпорядженням Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 31 жовтня 2023 року №163, згідно якого земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не є об`єктами оподаткування у період з 01 березня 2022року по 31 грудня 2023року, з приводу визнання їх непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою забруднення вибухонебезпечними предметами; рішенням XIV сесії Херсонської обласної ради VIII скликання від 23 грудня 2022року №491 «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин», серед яких ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

Аналізуючи викладене, колегія суддів зазначає, що виплата орендної плати напряму залежить від можливості здійснення орендарем господарської діяльності на орендованих ділянках. Наявність підтверджених обставин непереборної сили, які унеможливили для відповідача проведення сільськогосподарської діяльності, з урахуванням принципу справедливості цивільного судочинства, закріпленого в статті 2 ЦПК України, дають підстави вважати, що невиплата ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендної плати на користь позивача протягом 2022-2023 років обумовлена настанням обставин непереборної сили, які за приписами статті 617 ЦК України не лише звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань, а і в порядку частини шостої статті 762 ЦК України звільняють від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане орендарем через обставини, за які він не відповідає. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав відповідь на відзив, вказуючи, що у провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа №650/7256/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі.

Представник відповідача не заперечує факт несплати орендної плати позивачу за спірним договором оренди землі, а стверджує про відсутність підстав для її виплати.

З урахуванням викладеного вище Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Зокрема, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Отже, Верховний Суд неоднократно виснував про те, що саме наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини, при застосуванні частини 6 статті 762 ЦК України.

Слід зауважити, що у контексті спірних правовідносин, Відповідачем не доведено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520687300:02:004:0019 не використовувалась в 2023 та 2024 роках або не могла бути використана через обставини, за які він не відповідає, а отже підстави для звільнення його від орендної плати відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України відсутні.

Зокрема, відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка була і залишається забрудненою вибухонебезпечними предметами, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був повністю відсутній доступ до земельної ділянки, Позивач чинив перешкоди в її використанні, тощо.

Також відсутні докази того, що Відповідач намагався використовувати орендовану земельну ділянку згідно цільового призначення.

У разі, якщо відповідач дійсно не мав можливості користуватись ділянкою, він мав би принаймні повідомити орендодавця або вжити заходів для зміни чи припинення зобов`язання чого зроблено не було.

Позивач погоджується з відсутністю можливості обробітку його земельної ділянки в період окупації з березня по листопад 2022 року.

Але ж, після деокупації, жодних дій, спрямованих на продовження сільськогосподарської діяльності на належній Позивачці земельній ділянці Відповідач не вчинив і відповідно протиправно не сплатив орендну плату за 2023 та 2024 роки. Доказів припинення господарської діяльності саме через бойові дії немає.

Взяті Відповідачем зобов`язання ним повністю ігноруються, він самоусунувся від їх виконання. Така позиція Відповідача не лише позбавляє Позивачку права на отримання доходу з належного їй об`єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.

Згідно даних Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) територія Бериславської міської територіальної громади є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

Однак карта не містить точних позначень виявлених вибухонебезпечних предметів і тому твердження, що дані з Інтерактивної карти підтверджують забруднення саме земельної ділянки позивачки є припущенням та не відповідають дійсності.

Посилання представника Відповідача на постанову КГС ВС від 25.02.25 р. по справі №908/929/24, є недоречним, оскільки у пунктах 50, 51 вказаної постанови міститься висновок щодо застосування норми права, а саме відсутність обов`язку орендаря сплачувати орендну плату в разі знаходження земельної ділянки на території ведення активних бойових дій, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України11 березня 2025 року за № 380/43786. При цьому територія Урожайненської сільської ради згідно вказаного Переліку не відноситься до території ведення активних бойових дій.

Щодо листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області №66 03-2942/66 16/3 від 11.06.2025 слід зазначити, що зазначений лист не додано до матеріалів справи. Та в будь-якому випадку даний лист не може бути доказом відсутності можливості використання спірної земельної ділянки. Адже лист має загальну роз`яснювальну інформацію, припущення щодо можливого забруднення регіону вибухонебезпечними предметами, а також інформацію, що піротехнічні розрахунки ДСНС України не залучались до робіт з розмінування на цій ділянці, і роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

Щодо неналежного Відповідача у справі - ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» в позовній заяві було зазначено, що відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 667/933/14-ц (провадження № 61-472св18) та від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22)).

Тож ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» є належним відповідачем по справі, оскільки саме з ним Позивачкою укладався договір оренди землі. А передача зобов`язань без погодження з орендодавцем не породила правових наслідків в силу статей 520, 521 ЦК України.

Щодо постанови Херсонського апеляційного суду від 09.04.2025 у справі №650/3776/24 При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Відсутня норма про обов`язковість врахування висновків суду апеляційної інстанції.

Крім того, відсутні докази аналогічності справ.

За таких обставин не можна дійти висновку про існування у даних правовідносинах форс-мажорних обставин з посиланням на наявність самих по собі обставин введення відповідним Указом Президента України воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України без доведення орендарем, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, перевіривши наведені учасниками доводи, додаткові письмові пояснення, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Урожайненської сільської ради Бериславського району Херсонської області площею 8,58 гектарів (кадастровий номер 6520687300:02:004:0019) згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 013329 від 21 березня 2003 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису № 31767992 від 23.05.2019 року.

03 березня 2006 року між позивачкою, як орендодавцем, та ТОВ «Югтранзитсервіс-Агропродукт» (ЄДРПОУ 33731096), як орендарем, було укладено договір оренди зазначеної вище земельної ділянки строком на 10 років.

Згідно договору про заміну сторони у договорі оренди від 24.09.2015 року

орендаря було замінено на нового, а саме: на ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (ЄДРПОУ 32300976), строк дії договору поновлено до 31.12.2024 року.

Відповідно до додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р. в договорі оренди ще раз за згодою позивачки було замінено орендаря на нового, а саме: на

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮТС АГРОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41101589) (далі орендар 1 або відповідач 1) та продовжено строк дії договору оренди до 31 грудня 2027 року. Також згідно цієї угоди текст договору оренди було викладено в новій редакції.

Зокрема, вбачається, що станом на 26.11.2025р. орендарем спірної земельної ділянки є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПЕРЕМОГА-ПЛЮС", код ЄДРПОУ: 33251307 (далі орендар 2 або відповідач 2).

Державою визнано і підтверджено перехід права оренди від товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Отже, позивачу стало відомо про зміну орендаря без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) його як власника земельної ділянки.

Так, з копії договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17.04.2025р. вбачається, що він укладений між орендарем 1 та орендарем 2 з посиланням на ч. 5 ст. 93 Земельного кодексу України, відповідно до якої: «Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством», а також на ч. 5 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої: «У разі відчуження права оренди земельної ділянки таке право переходить до особи, на користь якої воно відчужене».

Згідно пункту 2.3. вказаного договору до відповідача 2 перейшли усі права та обов`язки орендаря щодо спірної земельної ділянки за договором оренди землі (зі змінами та доповненнями додатковими угодами).

Право оренди щодо спірної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 31768027 від 22.05.2016 року.

Реєстрація права власності, а також права оренди та відповідних змін підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 453634717 від 26.11.2025р.

Згідно з умовами додаткової угоди №1300105 від 28 грудня 2017 року (якою текст договору востаннє викладено в новій редакції), відповідач 1 зобов`язався щорічно сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 4,63% нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди (п. 4.1. додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р.).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки зазначена сторонами договору в пункті 2.4 та становить 283 099,97 грн. (п. 2.4. додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р.).

Отже, розмір річної орендної плати становить 13 107,53 грн. (283 099,97 грн. / 100 * 4,63).

Відповідно до умов договору орендна плата має вноситися з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п. 4.5 додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р.).

Відповідний обов`язок перейшов до відповідача 2 згідно пункту 2.3. договору відчуження (продажу) права оренди земельних ділянок № 1704/25-11 від 17.04.2025р.

Отже, за умовами договору оренди (з урахуванням внесених змін), а також відповідно до діючого законодавства, на відповідачів покладався/покладається обов`язок сплатити позивачці, як власниці земельної ділянки, орендну плату у розмірі, формі та в строки, визначені договором оренди. Однак відповідачами істотно порушено це зобов`язання: орендна плата за повні 2023 та 2024 роки по сьогоднішній день не виплачена, відповідні розрахунки не проведені. Це підтверджується Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13 листопада 2025 року.

Враховуючи розмір річної орендної плати в сумі 13 107,53 грн., виходить, що загальний розмір заборгованості за 2023 та 2024 роки з орендної плати перед

позивачкою становить 26 215,06 грн. (13 107,53 грн. * 2).

У зв`язку з вище зазначеним позивачка вважає за потрібне розірвати договір оренди.

Позивачка неодноразово намагалася зв`язатися з відповідачем 1 з питання виплати заборгованості за договором оренди, але питання до цього часу так і залишилося не вирішеним, орендну плату не виплачено, відповідно і податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не сплачено, в зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом. Про відповідача 2 стало відомо лише під час підготовки даного позову до суду.

Згідно з умовами підпункту 4.5 додаткової угоди №1300105 від 28.12.2017р. орендар перераховує грошові кошти орендної плати на банківський розрахунковий рахунок орендодавця та/або виплачує через касу орендаря та/або здійснює виплату засобами поштового зв`язку через місцеві відділення УДППЗ «Укрпошта» шляхом надіслання на адресу орендодавця поштових переказів, або в іншій формі.

Отже, відповідач 1 зобов`язаний був сплачувати орендну плату одним з визначених вище способів, натомість, замість виконання вказаного зобов`язання, ним здійснено відчуження всіх прав та обов`язків згідно договору оренди відповідачу 2.

Станом на дату складання цього позову, ані відповідач 1, ані відповідач 2 не сплатив позивачці орендну плату за 2023 та 2024 роки, що істотно порушує її права. Адже виплата орендної плати за договором оренди є основним обов`язком орендаря, невиконання якого є істотним порушенням умов договору, так як орендна плата для позивачки є її стабільним джерелом доходу і при передачі землі в оренду вона розраховувала лише на її виплату.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що невиконання відповідачами обов`язку по сплаті орендної плати за землю, а також те, що систематична несплата орендної плати є порушенням істотних умов договору, тягне за собою припинення договору оренди землі внаслідок його розірвання.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.

Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.

Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов`язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».

На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).

У зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки, відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов`язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.

Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договорами оренди землі, Відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2023 та 2024 роки, однак цього не виконав.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, позивач послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2023-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору. Представником відповідача не надано докази на спростування вказаної обставини. Згідно наданого представником позивача розрахунку заборгованість по виплаті орендної плати за 2023-2024 роки складає враховуючи розмір річної орендної плати в сумі 13 107,53 грн., виходить, що загальний розмір заборгованості за 2023 та 2024 роки з орендної плати перед позивачкою становить 26 215,06 грн. (13 107,53 грн. * 2).

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).

У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

У позові зазначено про те, що відповідач не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі щодо земельної ділянки за 2022, 2023 та 2024 роки.

28 лютого 2022 року Торгово-Промислова Палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії російської федерації проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану. Таким чином, зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

--- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 у справі № 922/999/22 викладено наступні висновки:

--- лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

--- наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

--- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

--- Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі до орендних правовідносин (у питанні звільнення від сплати орендної плати на підставі форс-мажорних обставин з огляду на введення воєнного стану), що підтверджується також і висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 916/1788/22.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Частиною 1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма ч.6 ст.762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

З огляду, що в 2022 році орендар був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів, які є джерелом сплати орендної плати, суд не приймає доводи позивача про несумлінне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Також суд враховує, що сільськогосподарське виробництво є сезонним видом господарства. Орендар не зміг провести посівну компанію в 2022 році й фактично залишився без доходу за 2022 рік. Тимчасова окупація території з 09.04.2022 року по 11.11.2022 року, на якій розташована спірна земельна ділянка, впливає на можливість орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, проводити посівну компанію, збирати врожай тощо, по суті унеможливила проводити вказані дії.

Таким чином, орендар не допустив умисне порушення умов договору. Вина орендаря у несплаті орендної плати за 2022 рік відсутня.

Як наслідок, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України, наймач має бути звільнений від плати орендної плати за 2022 рік.

Як зазначалося, підставою розірвання договору оренди землі згідно з п."д" ч.1 ст.141 ЗК України, як підстава позову, є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором.

Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договорами оренди землі, Відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2023 та 2024 роки, однак цього не виконав.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, позивач послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2023-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору. Представником відповідача не надано докази на спростування вказаної обставини.

Не надав представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт», заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об`єкта приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.

Такий стан речей є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того, відповідно до засад земельного законодавства, земля як об`єкт особливого правового режиму повинна використовуватись раціонально та відповідно до її цільового призначення. Тривале утримання земельної ділянки у невизначеному правовому стані без її обробітку суперечить публічному інтересу та створює ризик поступової деградації ґрунтів, втрати їх родючості, засмічення бур`янами й зниження якісних характеристик, що унеможливлює ефективне сільськогосподарське використання у подальшому.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі від 03 березня 2006 року щодо земельної ділянки ОСОБА_1 площею 8,58 гектарів з кадастровим номером 6520687300:02:004:0019, право оренди на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», номер запису про інше речове право: 31768027 від 22.05.2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового складеного 25.06.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», адреса здійснення діяльності: селище Новорайськ, вул. Промислова, буд. 3, Бериславського району, Херсонської області, ЄДРПОУ 41101589.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС», адреса здійснення діяльності: село Гиряві Ісківці, вул. Миру, буд. 12, Лохвицького району, Полтавської області, ЄДРПОУ 33251307.

Суддя О.В. Ковальчук