Ухвала суду № 137715035, 26.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0519/11662/2012

Провадження № 4-с/201/45/2026

У Х В А Л А

26 травня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., за участю секретаря судового засідання Піняєва В.Д., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Заступник начальника Управління начальник відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України Половніков Роман Сергійович, Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Заступник начальника Управління начальник відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України Половніков Р. С., Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність органу примусового виконання.

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Відділ) перебуває виконавче провадження №36592281 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2/0519/445/12, виданого 20.11.2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 25.10.2012 року.

Зазначене виконавче провадження 24.03.2026 року було передано до Відділу з Приазовського районного відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання доручення начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

З матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_1 виявлено, що в межах його виконання на скаржника було встановлене тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, що підтверджується копією постанови від 19.03.2018 року.

Зміж тим з 21.10.2022 ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №65/22 «Про загальну мобілізацію» був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 . Скаржник переведений до військової частини НОМЕР_2 на посаду водія-електрика польової лазні взводу матеріального забезпечення. Також ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 від 16 червня 2023 року.

12.03.2026 року представником ОСОБА_1 на поштову та електронну адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України разом з доказами проходження військової служби було направлено лист щодо винесення постанови про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 36592281, встановленого постановою від 19.03.2018 року.

Листом Відділу від 06.04.2026 року за підписом заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Р. С., Василенка О.В. повідомлено про відмову у винесенні постанови про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.

Заявник вважає, що така відмова ОСОБА_4 прямо суперечить приписам ч.10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», а також перешкоджає скаржнику здійснювати обов`язок щодо захисту України згідно положень статей 17, 65 Конституції України.

Просив визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Управління начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Р. С., яка полягає у невинесенні постанови про скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у ВП №36592281, встановленого постановою від 19.03.2018 року.

Зобов`язати заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Романа Сергійовича винести на підставі п. 3 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з призивом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, - постанову про скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами у ВП №36592281, встановленого постановою від 19.03.2018 року.

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 27 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено проведення судового засідання для розгляду скарги по суті.

В судове засідання заявник не з`явився, надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, зміст скарги підтримав у повному обсязі.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відзиву на скаргу направлено не було.

За таких обставин, суд розглянув скаргу за відсутності сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами згідно ч. 2 ст. 450, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі Відділ) перебуває виконавче провадження № 36592281 з примусового виконання виконавчого листа у справі №2/0519/445/12, виданого 20.11.2012 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 25.10.2012 року.

Зазначене виконавче провадження 24.03.2026 року було передано до Відділу з Приазовського районного відділу державної виконавчої служби у Мелітопольському районі Запорізької області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на виконання доручення начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Постановою головного державного виконавця Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Воронцовою О.В. від 19 березня 2018 року було відкрито вказане виконавче провадження.

Постановою від цієї ж дати встановлено ОСОБА_1 обмеження у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

В указаній постанові вказано, що станом на 19.03.2018 року боржник має заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за 6 місяців.

21.10.2022 року ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України №65/22 «Про загальну мобілізацію» був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до військової частини НОМЕР_1 .

Скаржник переведений до військової частини НОМЕР_2 на посаду водія-електрика польової лазні взводу матеріального забезпечення, що підтверджується копією військового квитка, довідкою ВЧ НОМЕР_2 (форма №5) від 27.02.2026 року про проходження військової служби, довідкою ВЧ НОМЕР_2 (форма №12) від 13.04.2026 року № 475 про безпосередню участь у заходах із забезпечення національної безпеки України.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.06.2023 року ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

12.03.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стариченко М.П. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою, в якій просив скасувати постанову про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні № 36592281, встановленого постановою від 19.03.2018 року.

Крім того, до заяви були долученя докази проходження військової служби ОСОБА_1 .

Листом від 06.04.2026 року Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України повідомило про відмову у винесенні постанови про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні №36592281, оскільки ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 06 квітня 2026 року у сумі 625834,79 грн., а тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами було застосовано державним виконавцем ще 19 березня 2018 року. У листі вказано, що заявником у заяві не зазначено та не надано документального підтвердження підстав, передбачених ч.10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», які існували станом на 19 березня 2018 року та, відповідно, не дозволяли б застосувати тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».)

Відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Положеннями частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Аналогічні положення були закріплені у статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час ухвалення постанови від 19 березня 2018 року.

Так тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не могло бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на сьогоднішній день виконання судового рішення про стягнення аліментів триває.

Слід зазначити, що обмеження у праві керуванням транспортними засобами, встановлене державним виконавцем постановою від 19 березня 2018 року, ґрунтувалось на вимогах Закону та переслідувало легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке у добровільному порядку не виконується).

Між тим, через 8 років ОСОБА_1 продовжує мати заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої, згідно листа Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України від 06.04.2026 року, становить 625834,79 грн.

Як було зазначено вище, скаржник переведений до військової частини НОМЕР_2 на посаду водія-електрика польової лазні взводу матеріального забезпечення, що підтверджується належними та допустимими доказами у справи.

З наведених підстав суд вважає, що скасування встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами дозволить ОСОБА_1 у період воєнного стану в реаліях сьогодення одержувати дохід та погашати виниклу заборгованість зі сплати аліментів.

З таких обставин суд вважає, що державний виконавець належним чином не з`ясував обставини виконавчого провадження у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про відмову у скасуванні тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами.

Що стосується вимог скарги про зобов`язання заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Половнікова Р. С. винести постанову про скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 , у праві керування транспортними засобами у ВП №36592281, встановленого постановою від 19.03.2018 року, то в цій частині скарга задоволенню не підлягає, оскільки вказані дії відносяться до дискреційниих повноважень державного виконавця, а суд, не в праві підміняти повноваження відповідних державних органів.

В свою чергу визнання протиправною бездіяльності державного виконаця, яка полягає у невинесенні постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, тягне за собою ухвалення органом ДВС відповідної постанови.

Відтак скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 260, 353, 447, 451, 452 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Заступник начальника Управління начальник відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління юстиції України Половніков Роман Сергійович, Управління забезпечення виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на бездіяльність органу примусового виконання задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, яка полягає у невинесенні постанови про скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами у ВП №36592281, встановленого постановою від 19.03.2018 року.

В решті скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя Куць О.О.