Рішення № 137713816, 25.06.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1386/26

Провадження № 2/740/1451/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 7232935 в розмірі 32 510 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 08.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7232935, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Кредитор свої обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав кредит шляхом безготівкового перерахування коштів у сумі 7000 грн., а відповідачка порушила умови договору та у встановлені строки кошти не повернула.

18.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений Договір факторингу №18092025, згідно якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за договором, укладеним з відповідачкою ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу сума боргу відповідача становить 32510 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 1 750 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту, 11 760 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 12 000 грн. неустойка.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 7232935 у розмірі 32510 грн.

Відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив, у якому просить у задоволенні позову відмовити повністю, вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами: - факт укладення договору саме відповідачем у порядку, визначеному законом; - факт надання кредитних коштів; - належний та безспірний розмір заборгованості; - правомірність нарахування комісії та неустойки; - належний перехід права вимоги до позивача.

В обґрунтування відзиву відповідачка вказала наступне.

Позивач не має права на стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту, оскільки у договорі не наведено чіткого, конкретного та індивідуалізованого переліку платних послуг, які б реально надавались позичальнику. Комісія за надання кредиту також підлягає перевірці на законність та доведеність, оскільки така комісія має бути не просто формально зазначена у договорі, а й відповідати прозорості, добросовісності, зрозумілості для споживача та не підміняти собою приховану плату за користуванням кредитом.

Документи позивача містять істотні суперечності щодо строку кредиту, зокрема в договорі зазначено, що кредит надано на 345 днів з датою погашення 16.02.2026, у графіку платежів також відображено періодичні платежі до 16.02.2026, в той час як у заяві/анкеті на отримання кредиту містяться інші дані: строк кредиту - 15 днів, дата повернення - 23.03.2025.

Розрахунок заборгованості за договором є внутрішньо неузгодженим, не містить розрахунку кожної складової вимоги.

Вважає, що позивачем не надано первинних документів, що підтверджують факт зарахування кредитних коштів на її рахунок, також не підтверджено факту укладення саме нею кредитного договору, тобто відсутні належні та допустимі докази виникнення зобов`язання.

Вимога про стягнення неустойки у розмірі 12 000 грн., нарахованої у період дії воєнного стану, суперечить вимогам законодавства та задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідачка заперечує проти стягнення з неї будь-яких платежів, що є платою за користування кредитом, незалежно від їх назви (проценти, комісії, винагороди тощо), оскільки вважає, що на неї поширюється дія норм п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на члена сім`ї військовослужбовця - дружину пожежного рятувальника, сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_2 , який постраждав під час гасіння пожежі при ліквідації наслідків ракетного удару російської федерації по території нафтобази ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт».

Ухвалою судді 23.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження, призначено на 21.05.2026 судове засідання.

Ухвалою суду 24.03.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК».

Розгляд справи 21.05.2026 відкладено на 25.06.2026 у зв`язку з ненадходженням витребуваних доказів.

Сторони в судове засіданні 25.06.2026 не з`явилися.

Представник позивача у позові просила про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідачка причини неявки не повідомила, клопотань про відкладення розгляду не подала, про дату і час розгляду справи повідомлена шляхом доставлення судової повістки в електронний кабінет ЄСІТС.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

08.03.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7232935, згідно з яким відповідачці надано кредит у розмірі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а остання зобов`язувалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, в порядку та на умовах, передбачених договором (а.с. 7-12).

Пунктами 1.3, 1.4 договору визначено, що кредит надається на 345 днів з 24.07.2025 до 16.02.2026.

Комісія за надання кредиту - 1750 грн., яка нараховується за ставкою 25% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1 договору).

Крім того, пунктом 1.5.2 договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за увесь строк кредитування складає 21560 грн., що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені графіком платежів.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Додатком № 1 до договору є Графік платежів за договором, Додатком № 2 заява на отримання кредиту № 7232935 (а.с.13-14)

Також відповідачкою підписано Паспорт споживчого кредиту № 7232935, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, про орієнтовну реальну процентну ставку та загальну вартість кредиту для споживача, які повністю узгоджуються з умовами, відображеними у кредитному договорі (а.с.15-16).

Договір з Додатками та Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 аналогами електронного підпису у формі одноразових ідентифікаторів «697114» та «904605» відповідно.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Суд звертає увагу також на те, що вказані у анкеті-заяві на кредит та у кредитному договорі номер телефону та адреса електронної пошти ОСОБА_1 , на які здійснювались верифікаційні дзвінки та надсилався електронний договір є діючими, які відповідачка особисто вказала у поданому до суду відзиві.

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

У разі, якщо у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Договір про споживчий кредит №7232935 від 08.03.2025 містить визначення комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредиту.

Комісія за надання кредиту встановлена в п.1.5.1 цього Договору винагорода, що одноразово нараховується Кредитодавцем за підготовку, організацію та надання фінансової послуги (кредиту) Позичальнику.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Таким чином, кредитний договір № 7232935 від 08.03.2025 містить перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які передбачено сплату комісії і підписуючи договір відповідачка погодилась з умовами кредитування, у тому числі і з сумою комісії, пов`язаної з наданням кредиту та комісії за обслуговування кредиту.

Тому доводи відповідачки про незаконність нарахування комісії не є слушними, оскільки згідно норм Закону України «Про споживче кредитування» таке нарахування є правомірним.

08.03.2025 ТОВ «МІЛОАН» здійснило перерахування коштів у сумі 7000 гривень на належну відповідачці платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджується копією платіжного доручення № 149310694 та інформацією ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», наданою на виконання ухвали суду від 24.03.2026 (а.с.19, 85-98).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 цього Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

18.09.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №18092025, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) за плату, а ТОВ ФК «ЄАПБ» прийняло належні первісному кредиторові права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників (а.с. 21-25).

Платіжною інструкцією від 19.09.2025№ 114 підтверджується факт оплати за договором факторингу № 18092025 від 18.09.2025 (а.с.27)

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 18092025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7232935 на суму 32510 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 1750 грн. - комісія за надання кредиту, 11760 грн. комісія за обслуговування кредиту, 12000 грн. - неустойка (а.с.28).

Судом ураховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи позовні вимоги відповідачка, не надала до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмета доказування задля спростування заявлених позовних вимог, фактично побудувавши свою позицію на концепції «негативного доказу».

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору у визначені договором строки, та набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором, а відтак позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000 грн., по комісії за надання кредиту в розмірі 1750 грн., комісії за обслуговування кредиту в розмірі 11760 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача 12000 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

Щодо твердження відповідачки про поширення на неї гарантій, передбачених п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на члена сім`ї військовослужбовця.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Відповідно до ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правові захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Надані відповідачкою докази, зокрема: службове посвідчення серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 - пожежного-рятувальника сержанта служби цивільного захисту 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Чернігівській області,Витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22025270000000173, лист Служби Безпеки України від 09.10.2025, копія Акта №8 спеціального розслідування нещасного випадку, не підтверджують статус ОСОБА_2 як військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, а отже на спірні правовідносини не поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Щодо застосування даної норми права наявна судова практика у справі № 740/4985/25.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» - у розмірі 20510 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1750 грн. заборгованість по комісії за надання кредиту, 11760 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту.

Оскільки вимоги позивача задоволено судом на 63,09 % (20510 : 32510 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1679 грн. 71 коп. (2662,4 х 63,09 %).

Керуючись ст. 12, 81, 89, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари вул. Лісова, 2, ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором № 7232935 від 08.03.2025 у розмірі 20510 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1679 грн. 71 коп., а всього стягнути з неї 22 189 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) грн. 71 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Карпусь