Ухвала суду № 137712369, 25.06.2026, Жашківський районний суд Черкаської області

Справа№ 693/1457/25

Провадження № 1-кп/693/91/26

У Х В А Л А

25.06.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні по обвинуваченню:

- ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 4 ст. 28, ч. 2 с. 306 КК України;

- ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. ч. 1, 2 ст. 209, ч. 3 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_17 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України;

- ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України;

- ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

обвинувачені: ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_18 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 ,

захисники: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,

УС Т А Н О В И В:

У провадженні Жашківського районного суду Черкаської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк 60 днів, без можливості внесення застави.

В обгрунтування клопотання вказав, що на даному етапі судового провадження ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися, продовжують об`єктивно існувати та підтверджуються такими фактичними обставинами.

Ризик переховування від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Вказаний ризик характеризується високим ступенем вірогідності та ґрунтується на наступному.

ОСОБА_4 загрожує покарання за вчинення особливо тяжких злочинів (зокрема за ч. 2 ст. 255 КК України) у виді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна. З огляду на молодий вік обвинуваченого (2000р.н.) та відсутність у нього міцних соціальних зв`язків (офіційного працевлаштування, власної сім`ї), перспектива відбування настільки тривалого покарання формує безальтернативний психологічний стимул для переховування від суду (відповідно до критеріїв, визначених у рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Відповідно до інкримінованої ролі, ОСОБА_4 здійснював безпосередній контроль за рухом готівкових коштів злочинної організації. Враховуючи специфіку його діяльності (акумулювання готівки), існують об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений має доступ до прихованих фінансових резервів, які не були виявлені та вилучені під час досудового розслідування. Наявність такого неконтрольованого фінансового ресурсу забезпечує йому матеріальну базу для організації втечі та тривалого нелегального проживання.

Ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Вимоги ст. 23 КПК України зобов`язують суд досліджувати докази безпосередньо.

Ризик позапроцесуального впливу на свідків залишається максимальним, виходячи зі специфіки ролі обвинуваченого.

Специфічною категорією свідків у даному кримінальному провадженні є номінальні власники банківських рахунків, чиї електронні платіжні засоби (картки) використовувалися для акумулювання злочинних доходів. ОСОБА_4 особисто здійснював підбір цих осіб та придбання у них банківських карток, а отже, володіє їхніми персональними даними, контактною інформацією та відомостями про місце проживання.

Перебуваючи на волі, обвинувачений отримає реальну можливість шляхом підкупу, шантажу чи залякування здійснювати незаконний вплив на вказаних свідків з метою спонукання їх до надання суду неправдивих показань (зокрема, щодо фіктивної втрати банківських карток замість їх умисного відчуження), що спрямовано на руйнування доказової бази в частині відстеження фінансових потоків злочинної організації.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Цей ризик є домінуючим та підтверджується стійкою кримінальною спеціалізацією обвинуваченого.

ОСОБА_4 володіє специфічними навичками тіньового фінансового менеджменту, зокрема налагодженими механізмами залучення підставних осіб для відкриття рахунків та методами обходу систем банківського фінансового моніторингу. Ці навички незаконного переведення безготівкових коштів у готівку є вкрай затребуваними у кримінальному середовищі. Перебуваючи на волі, він матиме змогу надавати аналогічні послуги іншим злочинним угрупованням.

Крім того, матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_4 не має законних джерел доходу, а оперування значними сумами тіньової готівки було його єдиним способом забезпечення власної життєдіяльності. За відсутності легального заробітку, зміна запобіжного заходу з неминучістю спонукатиме його до продовження вчинення корисливих злочинів.

Інтеграція обвинуваченого у структуру злочинної організації передбачала виконання ним рутинної, систематичної роботи (регулярний моніторинг надходжень, систематичне зняття готівки). Це свідчить про глибоко вкорінену антисоціальну установку особи та свідоме нехтування правовими нормами, що виключає ситуативний характер його дій і робить ризик рецидиву критично високим. Крім того, існує ризик завершення ним фінансових операцій з приховування злочинних коштів, які наразі можуть знаходитися на не виявлених слідством транзитних рахунках.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, сторона обвинувачення доводить, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний нівелювати вищевказані ризики.

Особисте зобов`язання, особиста порука чи застава є процесуально неспівмірними з тяжкістю обвинувачення за ст. 255 КК України. Високий ступінь організованості злочинної групи та наявність кругової поруки між її учасниками виключають можливість забезпечення належної поведінки обвинуваченого за рахунок заходів, заснованих на добровільному виконанні обов`язків.

Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неефективним з огляду на функціональну роль ОСОБА_4 як координатора фінансових потоків. Перебування за місцем проживання не позбавляє його технічної можливості використовувати засоби зв`язку для дистанційної координації дій з іншими учасниками злочинної організації (у тому числі для надання інструкцій щодо доступу до прихованих активів).

Крім того, оскільки обвинувачений не має легальних джерел доходу, його фізичне існування та побутове забезпечення в умовах домашнього арешту об`єктивно фінансуватиметься за рахунок тіньових фондів злочинної організації, що прямо суперечить меті застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить дієву ізоляцію обвинуваченого, унеможливить доступ до прихованих фінансових інструментів та гарантуватиме його належну процесуальну поведінку.

Сторона обвинувачення наполягає на застосуванні п. 4 та п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, які надають суду право не визначати розмір застави у провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 255 КК України, та особливо тяжких наркозлочинів. Застосування застави до члена злочинної організації є неефективним та невиправданим з огляду на наступне.

Будь-який учасник злочинної організації, звільнений під заставу, з високою ймовірністю продовжить злочинну діяльність, оскільки він є лише елементом Єдиного механізму. Зв`язки, канали постачання та збуту, а також інші члени організації залишаються активними, що дозволяє миттєво відновити функцію звільненого учасника або залучити його до нових злочинів.

Особливу небезпеку становить той факт, що до діяльності організації був залучений колишній працівник правоохоронних органів ( ОСОБА_19 ), який консультував учасників щодо методів конспірації. Це свідчить про високий рівень обізнаності членів групи з методами роботи слідства та їх готовність активно протидіяти встановленню істини.

Для організації, яка оперує значними фінансовими потоками, будь-яка сума застави може розглядатися лише як «виробничі витрати». Ризик втрати застави неспівмірним із загрозою багаторічного ув`язнення та потенційними прибутками від продовження діяльності. Тому застава не може слугувати достатнім стримуючим фактором від спроб переховуватися або перешкоджати провадженню.

Враховуючи винятковий ступінь суспільної небезпеки, який становить діяльність злочинної організації, тяжкість інкримінованих злочинів (більшість з яких є особливо тяжкими), а також високу ймовірність настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, застосування будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Відтак, наявні всі підстави для застосування судом права, наданого ч. 4 ст. 183 КПК України, та не визначати розмір застави для обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні начальник Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_27 проти задоволення клопотання заперечував. Зазначив, що заявлені прокурором ризики є недоведеними. Просив замінити запобіжний захід на більш м`який, домашній арешт або заставу.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого адвоката.

Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його адвоката, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 без можливості внесення застави, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд зауважує, що ця справа стосується тяжких злочинів, вчинених спільно з іншими особами. Це приклад організованої злочинності, що за визначенням становить більше труднощів для слідчих органів, а згодом і для судів, у встановленні фактів і ступеня відповідальності кожного члена групи. Очевидно, що у справах такого роду постійний контроль та обмеження контактів обвинувачених між собою та з іншими особами можуть бути вкрай важливими для запобігання їхньому переховуванню, підробці доказів і, що найважливіше, впливу на свідків чи навіть погрозам їм. Відповідно, більш тривалі строки тримання під вартою, ніж в інших справах, можуть бути обґрунтованими.

Враховуючи, що докази у кримінальному провадженні судом не досліджені, а також, що ОСОБА_4 , будучи активним учасником злочинної організації, яка займалася систематичним збутом наркотичних засобів та сильнодіючих лікарських засобів, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, перебуваючи на свободі може ухилитись від суду так як усвідомлює, що невідворотність вказаного покарання у разі визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до переховування від суду, обвинувачений може продовжити свою незаконну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскількинеодноразово вчиняв злочини пов`язані з незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, вплинути на свідків та інших обвинувачених або іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, ніде не працює тане має офіційного джерела доходів, не має сталих соціальних зв`язків, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 183, 369 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання начальника Жашківського відділу Уманської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк шістдесят днів, тобто з 25 червня 2026 року по 23 серпня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Ухвала підлягає негайному виконанню, однак може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особами, що перебувають під вартою - у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1